04 грудня 2025 року
м. Київ
справа №420/8624/25
адміністративне провадження № К/990/39423/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Желтобрюх І. Л., Шишова О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 420/8624/25
за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЄАН ЛОГІСТИК ВЛВ» до Державної податкової служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Головне управління Державної податкової служби України в Одеській області про визнання протиправним дій та скасування рішення,
за касаційною скаргою Державної податкової служби України на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: Г. В. Семенюк, А. Г. Федусик, О. І. Шляхтицький) від 27 серпня 2025 року,
І. РУХ СПРАВИ
1. До Одеського окружного адміністративного суду 25 березня 2025 надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЄАН ЛОГІСТИК ВЛВ» (далі - ТОВ «ЛЄАН ЛОГІСТИК ВЛВ», позивач) до Державної податкової служби України (далі - ДПС України, відповідач, скаржник), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Головне управління Державної податкової служби України в Одеській області, в якій позивач просить суд:
- скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Державної податкової служби України від 06 лютого 2025 року № 12472205/45343631 про неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість;
- зобов'язати Державну податкову службу України врахувати таблицю даних платника податку на додану вартість, яку зареєстровано у Державній податковій службі України за № 9012130049 від 28 січня 2025 року.
2. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року позов задоволено.
3. Вказане рішення було доставлено до електронного кабінету ДПС України 20 травня 2025 року о 09:59 год., про що свідчить довідка про доставку електронного листа (а.с.252, 1 том).
4. 26 травня 2025 року через систему «Електронний суд» позивач звернувся з заявою про ухвалення додаткового рішення, яким стягнути з ДПС України на користь ТОВ «ЛЄАН ЛОГІСТІК ВЛВ» судові витрати на правничу допомогу у розмірі 7 000 грн.
5. Додатковим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02 червня 2025 року заяву ТОВ «ЛЄАН ЛОГІСТІК ВЛВ» задоволено частково.
Стягнуто з ДПС України за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн.
6. Надалі, Державна податкова служба України через систему «Електронний суд» 14 липня 2025 року подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року у справі № 420/8624/25 та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог.
6.1 До апеляційної скарги апелянтом додано заяву про поновлення строків на апеляційне оскарження. В обґрунтування підстав для поновлення строку апелянт зазначає, що рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року у справі № 420/8624/24 не було отримано відповідачем, на підтвердження цього надає доказ, а саме «скріншот із системи внутрішнього листування ІКС «УПРАВЛІННЯ ДОКУМЕНТАМИ», із зазначенням відсутності даного рішення згідно вхідної кореспонденції.
7. Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2025 року визнано вказані Державною податковою службою України підстави поновлення строку неповажними.
Апеляційну скаргу Державної податкової служби України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року по справі № 420/8624/25 залишено без руху.
Надано Державній податковій службі України десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для усунення зазначених недоліків, а саме надати інші підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги, докази надсилання копії апеляційної скарги з доданими до неї додатками третій особі.
8. Вказану ухвалу було доставлено до електронного кабінету ДПС України 21 липня 2025 року о 19:36 год., про що свідчить довідка про доставку електронного листа (а.с.37, 2 том).
9. Через систему «Електронний суд» 29 липня 2025 року до суду надійшло клопотання ДПС України про поновлення строку на апеляційне оскарження. В обґрунтування підстав поновлення строку на апеляційне оскарження скаржник зазначив, що на супроводженні відділу супроводження судових спорів з питань застосування системи моніторингу критеріїв оцінки ризиків управління правового забезпечення Головного управління ДПС в Одеській області знаходиться близько 1900 справ, а тому, виникає неспівмірна завантаженість та великий об'єм роботи щодо кількості відпрацювання та направлення процесуальних документів до суду, у зв'язку з цим, відслідковувати кожну справу в частині надходження рішення суду по ЄСІТС «Електронний Суд» є неможливим та вкрай затратним по часу.
10. Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2025 року визнано вказані ДП України підстави поновлення строку неповажними.
Відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ДПС України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року по справі № 420/8624/25.
11. Не погодившись із вказаною ухвалою суд апеляційної інстанції, від відповідача через систему «Електронний суд» 25 вересня 2025 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права просило скасувати ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2025 року та направити справу до суду апеляційної інстанції для розгляду по суті.
12. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Білоус О. В., Васильєва І. А.
13. Ухвалою Верховного Суду від 08 жовтня 2025 року касаційну скаргу ДПС України залишено без руху, установлено скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, шляхом надання до суду касаційної інстанції документ про сплату судового збору.
14. 29 жовтня 2025 року Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду № 1377 призначено повторний автоматизований розподіл справи, у зв'язку з відпусткою суддів Білоуса О. В. та Васильєвої І. А., що унеможливлює їх участь у розгляді справи.
15. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Желтобрюх І. Л., Шишов О. О.
16. Після усунення недоліків касаційної скарги, ухвалою Верховного Суду від 05 листопада 2025 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.
17. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у порядку письмового провадження.
18. Станом на час розгляду справи відзиви на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає подальшому розгляду у справі.
IІ. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
19. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції керувався пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України, та вказав, що скаржником не доведено наявності обставин, що перешкоджали йому звернутись до суду в межах строку, визначеного статтею 295 КАС України, та становили об'єктивно непереборні перешкоди, які пов'язані з дійсними істотними труднощами у реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення, причини пропуску строку апеляційного оскарження зазначені у вказаному клопотанні не є поважними, а тому суд не знаходить підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
20. Також судом апеляційної інстанції було зазначено, що неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів у суб'єкта владних повноважень для своєчасного подання апеляційної скарги є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави, як суб'єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо вчасного подання апеляційної скарги.
IІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
21. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі.
22. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач стверджує, що був позбавлений можливості сплатити судовий збір при подачі апеляційної скарги з огляду на фактичну відсутність коштів на сплату судового збору. У свою чергу, ДПС повідомляло суд, що очікуються надходження коштів на рахунки для сплати судового збору. ДПС звертало увагу суду, що всі відповідні дії для сплати судового збору по даній справи з боку представника відповідача були зроблені, тобто очікується платіжне доручення для сплати судового збору.
ДПС - бюджетна та неприбуткова установа та не є розпорядником і отримувачем судового збору, який сплачується місцем розгляду України на здійснення судочинства та функціонування органів судової влади та не має відповідного бюджетного призначення або стабільного бюджетного асигнування (розпису бюджету, кошторису, плану використання бюджетних коштів) по сплаті судового збору.
На переконання скаржника, вказана обставина є незалежною від волі ДПС та реально перешкоджає доступу до правосуддя й здійснення належного оскарження рішень суду першої інстанції за умов повної незгоди з висновками суду першої інстанції.
23. Відповідач уважає, що такі обставини у сукупності є свідченням того, що він намагався вчинити усі залежні від нього процесуальні дії у розумний строк для реалізації свого права на апеляційне оскарження, однак, такі твердження не були враховані судом апеляційної інстанції.
24. У відповідності до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник вказує, що П'ятий апеляційний адміністративний суд мав врахувати висновки викладені у постанові Верховного Суду від 04 лютого 2021 року у справі № 640/526/19. Так, у зазначеній постанові, Верховний суд зазначає «На думку колегії суддів, сам факт повернення апеляційної скарги не є поважною причиною пропуску строку, однак, при вирішенні питання про поважність наведених скаржником причин, суд має враховувати також ті обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої апеляційної скарги, а також характер процесуальної поведінки скаржника щодо виконання своїх обов'язків.».
IV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
25. Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.
26. Відповідно до частин першої та другої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або у випадку розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
27. Частиною третьою статті 298 КАС України визначено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
28. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі якщо, зокрема, скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
29. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановлено строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.
30. Отже, у випадку пропуску строку на апеляційне оскарження прийняття апеляційної скарги можливе лише у випадку наявності поважних причин (підтверджених належними доказами).
31. Заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду повинна містити роз'яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. У заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було об'єктивної можливості.
32. Стаття 44 КАС України передбачає обов'язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, щодо сплати судового збору.
33. З метою виконання процесуального обов'язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії.
34. Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем оскаржується рішення суду першої інстанції від 19 травня 2025 року, копія якого була доставлена в особистий кабінет скаржника в підсистемі «Електронний суд» 20 травня 2025 року о 09:59 год.
35. Разом з цим, апеляційну скаргу подано відповідачем до суду 14 липня 2025 року (сформовано в системі "Електронний суд"), тобто, поза межами тридцятиденного строку, встановленого частини другої статті 295 КАС України.
36. Як наслідок, суд апеляційної інстанції констатував, що апеляційну скаргу у цій справі подано з пропуском строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Належних та допустимих доказів існування непереборних обставин, які б перешкоджали відповідачу своєчасно скористатись правом на звернення з апеляційною скаргою, останнім не наведено ні під час подання апеляційної скарги, ні під час подання клопотання про поновлення строку.
37. Своєю чергою, неналежна організація процесу щодо оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів у суб'єкта владних повноважень для своєчасного подання апеляційної скарги є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.
38. Відповідач, що діє від імені держави, як суб'єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо вчасного подання апеляційної скарги.
39. Аналогічний підхід застосований Верховним Судом у постановах від 31 січня 2023 року у справі № 380/4273/21, від 15 лютого 2024 року у справі № 640/25648/21, від 08 серпня 2024 року у справі № 440/15583/23 тощо.
40. При цьому, відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не може впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку. Такі висновки узгоджуються з усталеною практикою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 15 травня 2018 року у справі № 804/2979/17, від 07 червня 2018 року у справі № 822/276/17, від 30 вересня 2021 року у справі № 826/16458/18.
41. Відтак, на підставі аналізу наявних у суду апеляційної інстанції доказів, останній дійшов висновку про те, що скаржником не виконано вимоги суду та не наведено обґрунтованих доводів, які свідчили б про поважність причин пропуску строку звернення із апеляційною скаргою на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року, та, як наслідок, дійшов правомірного висновку про необхідність відмови у відкритті апеляційного провадження.
42. Підсумовуючи вищевикладене колегія суддів також вважає за необхідне вказати на те, що поновлення строку (у випадках, що не віднесені до регламентованих частини другої статті 295 КАС України) не є обов'язком суду, а є предметом його оцінки (розсуду) залежно від встановлених обставин, доводів і доказів сторін.
43. Оцінюючи доводи касаційної скарги щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, колегія суддів зазначає, що такі ж доводи відповідач наводив в апеляційній скарзі та у клопотання про поновлення строку, а вони були ретельно перевірені та проаналізовані судом апеляційної інстанції під час розгляду та ухвалення оскаржуваного судового рішення, їм була надана належна правова оцінка, жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом норм матеріального або процесуального права при вирішенні судом цього питання, у касаційній скарзі не наведено і не доведено.
44. Отже, враховуючи, що в даному випадку скаржником було пропущено строк на апеляційне оскарження під час звернення з апеляційною скаргою, а наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження не є такими, що не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій, - суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про необхідність відмови у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.
45. Посилання скаржника на існування судової практики Верховного Суду щодо оцінки мотивів для поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження до уваги не приймається, оскільки висновки, щодо строків звернення з апеляційною скаргою, які містяться у наведених скаржником постанові Верховного Суду, слід застосовувати з урахуванням обставин, які наявні у кожній конкретній справі.
46. Поряд, колегія суддів вважає за необхідне відзначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року). Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
47. За таких умов, колегія суддів, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, приходить до висновку, що суд апеляційної інстанції, ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права.
48. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
49. Таким чином, оскільки при ухваленні судового рішення суд апеляційної інстанції порушень норм процесуального права не допустив, то колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
50. З огляду на результат касаційного розгляду справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
51. Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,
Касаційну скаргу Державної податкової служби України залишити без задоволення.
Ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2025 року у справі № 420/8624/25 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. М. Яковенко
Судді І. Л. Желтобрюх
О. О. Шишов