04 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 520/18319/25
адміністративне провадження № К/990/44249/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Блажівської Н. Є., Шишова О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 520/18319/25
за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «.ТОРАЛ.» до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду (суддя Супрун Ю. О.) від 15 липня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: Любчич Л. В., Присяжнюк О. В., Спаскін О. А.) від 06 жовтня 2025 року,
І. РУХ СПРАВИ
1. 09 липня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «.ТОРАЛ.» (далі - ТОВ «.ТОРАЛ.») звернулося в суд з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати прийняте Головним управлінням ДПС у Харківській області Рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду діяльності № 238 від 01 травня 2025 року, яким було припинено дію ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями, крім сидру та перрі (без додання спирту) № 990208202400107, терміном дії з 20 листопада 2024 року;
- зобов'язати Головне управління ДПС у Харківській області видалити з Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту, спиртових дистилятів, алкоголю, тютюну, рідин для е-сигарет та пального відомості про припинення дії ліцензії № 990208202400107 на право оптової торгівлі алкогольними напоями, крім сидру та перрі (без додання спирту) та поновити інформацію (внести відомості) в Єдиному реєстрі ліцензіатів з виробництва та обігу спирту, спиртових дистилятів, алкоголю, тютюну, рідин для е-сигарет та пального про ліцензію на право оптової торгівлі алкогольними напоями, крім сидру та перрі (без додання спирту) № 990208202400107, яка видана ТОВ «.ТОРАЛ.» (код ЄДРПОУ 45588241).
2. Водночас 11 липня 2025 року ТОВ «.ТОРАЛ.» звернулося до Харківського окружного адміністративного суду із заявою про забезпечення позову, в якій просило зупинити дію Рішення Головного управління ДПС у Харківській області про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду діяльності № 238 від 01 травня 2025 року, яким було припинено дію ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями, крім сидру та перрі (без додання спирту) № 990208202400107, терміном дії з 20 листопада 2024 року, виданої ТОВ «.ТОРАЛ.» до завершення розгляду цієї справи судом та набранням рішенням суду законної сили.
3. Заява про вжиття заходів забезпечення позову обґрунтована тим, що існує реальна загроза завдання шкоди позивачу внаслідок невжиття заходів забезпечення адміністративного позову до ухвалення рішення у даній справі.
Позивач зазначає, що провадження його господарської діяльності напряму залежить від наявності та чинності відповідної ліцензії, припинення дії якої призведе до припинення господарської діяльності, що матиме невідворотні наслідки.
Зокрема, невжиття заходів забезпечення позову призведе до повного припинення провадження його основного виду господарської діяльності та неможливість реєстрації акцизних накладних в якості вхідного акцизного податку на акцизний склад та в якості вихідного акцизного податку з акцизного складу, призведе до порушення суб'єктами господарювання, як постачальниками ТОВ «.ТОРАЛ.», так і безпосередньо самим ТОВ «.ТОРАЛ.» вимог податкового законодавства, якими регулюються питання контролю сплати акцизного податку.
Окремо представник позивача зазначив, що ТОВ «.ТОРАЛ.» є сумлінним платником податків та належним чином виконує вимоги щодо провадження господарської діяльності, зокрема, в частині виконання умов ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями, крім сидру та перрі (без додання спирту). Так, ТОВ «.ТОРАЛ.» здійснюючи свою діяльність здійснило бюджетні платежі, зокрема, в сумі 435 000 грн передоплати за митне оформлення, 47 082 грн оплати за виготовлення акцизних марок та 535 800 грн акцизного податку з ввезення на митну територію України підакцизних товарів (інформація про що наявна у податкового органу), що також свідчить про реальну діяльність з оптової торгівлі алкогольними напоями.
Зауважує, що оскаржуваним рішенням податковий орган фактично блокує (зупиняє) господарську діяльність ТОВ «.ТОРАЛ.» та фактично наносить збитки державному бюджету у вигляді ненадходження до бюджету відповідних платежів через неможливість здійснення позивачем своєї господарської діяльності на підставі відповідної ліцензії.
4. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 15 липня 2025 року, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2025 року, заяву ТОВ «.ТОРАЛ.» про забезпечення позову задоволено.
Зупинено дію Рішення Головного управління ДПС у Харківській області про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду діяльності № 238 від 01 травня 2025 року, яким було припинено дію ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями, крім сидру та перрі (без додання спирту) № 990208202400107, терміном дії з 20 листопада 2024 року, виданої ТОВ «.ТОРАЛ.», до набранням рішенням суду законної сили.
5. Не погодившись із ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 15 липня 2025 року та постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2025 року, Головне управління ДПС у Харківській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права просило їх скасувати та прийняти нове рішення, яким заяву ТОВ «.ТОРАЛ.» про забезпечення позову залишити без задоволення.
6. Ухвалою Верховного Суду від 06 листопада 2025 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву на касаційну скаргу. Витребувані матеріали справи.
7. 14 листопада 2025 року до Верховного Суду від ТОВ «.ТОРАЛ.» надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останнє просить касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення, а ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 15 липня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2025 року залишити без змін.
8. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
IІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
9. Приймаючи рішення про забезпечення позову суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, погодився з доводами заявника, що невжиття вказаних ним заходів у вигляді зупинення дії рішення Головного управління ДПС у Харківській області про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду діяльності до набрання рішенням суду законної сили може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних його прав або інтересів.
10. На обґрунтування такого висновку суди зауважили, що оскаржуваним рішенням про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду діяльності № 238 від 01 травня 2025 року, яким було припинено дію ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями, крім сидру та перрі (без додання спирту) № 990208202400107, терміном дії з 20 листопада 2024 року, фактично зупинено господарську діяльність позивача.
11. Водночас, правомірність вказаного рішення Головного управління ДПС у Харківській області, яким було припинено дію ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями, крім сидру та перрі (без додання спирту) № 990208202400107, терміном дії з 20 листопада 2024 року, досліджується судом в межах справи № 520/18319/25 (в даному судовому провадженні).
12. З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що дія оскаржуваного рішення Головного управління ДПС у Харківській області про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду діяльності № 238 від 01 травня 2025 року може істотно ускладнити поновлення порушених прав позивача у разі задоволення адміністративного позову. Водночас у випадку безпідставності позовних вимог вжиття заходів забезпечення позову не перешкоджатиме анулюванню ліцензії.
13. При цьому суд зазначив, що обраний заявником спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог.
14. Також апеляційним судом зауважено, що попри наявні відкриті інші КВЕДи, судовим розглядом встановлено, що фактична діяльність позивачем здійснюється лише по КВЕД 46.34 оптова торгівля напоями (Цей клас включає: оптову торгівлю алкогольними напоями, оптову торгівлю безалкогольними напоями. Цей клас також включає: купівлю вина великими партіями та його розлив у пляшки без перероблення).
15. При цьому, за висновками апеляційного суду, скасування ліцензії, призведе до розірвання договорів поставки з іншими суб'єктами господарювання, що в свою чергу призведе до додаткових витрат на відшкодування завданих збитків за укладеними договорами.
IІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
16. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
17. Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
18. Обґрунтовуючи вказану підставу скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права, а саме статті 150, 151, 154 КАС України, без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 28 лютого 2024 року по справі № 380/14241/23, від 14 березня 2024 року по справі № 540/7262/21, від 16 квітня 2024 року по справі № 140/1568/23.
19. На переконання скаржника, судами попередніх інстанцій не встановлено підстав, які б свідчили про очевидну та реальну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам позивача оскаржуваними рішеннями та діями контролюючого органу у спірних правовідносинах.
20. Скаржник вважає безпідставним висновок судів про наявність підстав для забезпечення позову, мотивований можливими негативними наслідками застосування оскаржуваного розпорядження, оскільки можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.
IV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
21. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.
22. Частинами першою та другою статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо : 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
23. Водночас підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
24. Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.
25. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 КАС України).
26. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 КАС України).
27. Питання застосування статей 150 - 154 КАС України було предметом неодноразового розгляду Верховний Судом (зокрема, але не виключно постанови від 09 квітня 2025 року у справі № 160/26885/24, від 02 квітня 2025 оку у справі № 160/28383/24, від 20 березня 2025 року у справі № 460/179/24).
28. Верховний Суд зазначав, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
29. Інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
30. При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
31. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
32. При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову та з'ясувати відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
33. Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними.
34. Суд також повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.
35. При цьому, слід також зауважити на тому, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
36. Крім того, вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.
37. У постанові від 19 жовтня 2023 року у справі № 440/9568/22 Верховний Суд сформулював такий висновок. Під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
38. В ухвалі від 24 січня 2024 року у справі № 140/1568/23 Об'єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначила, що інститут забезпечення адміністративного позову є складним та специфічним інструментом, призначення якого полягає у створенні можливості реального й ефективного захисту прав, свобод і законних інтересів, зокрема фізичних та юридичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, що реалізується в залежності від індивідуальних фактичних обставин конкретної справи, що й зумовлюють різні висновки щодо наявності підстав для його застосування.
39. Отже, та обставина, що в іншій справі позов було забезпечено і Верховний Суд з цим погодився, не означає наявність безумовних підстав для застосування таких заходів у будь-якій іншій справі, в тому числі з подібним предметом спору. Це обґрунтовується тим, що за змістом частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Натомість, результат вирішення справи та/або порушеного питання завжди залежить від фактичних обставин у кожній конкретній справі, доказів, наявних на підтвердження доводів та/або заперечень, та їх сукупної правової оцінки.
40. Як вбачається з оскаржуваних судових рішень суди дійшли висновку, що невжиття судом забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії розпорядження, яким анульовано ліцензію на право оптової торгівлі алкогольними напоями, крім сидру та перрі (без додання спирту), може призвести до порушення прав та законних інтересів позивача, ускладнити або зробити фактично неможливим виконання рішення суду у цій справі у майбутньому, з огляду на можливі негативні наслідки застосування оскаржуваного розпорядження. Суди погодились з доводами позивача, що анулювання ліцензій призведе до негативних наслідків для позивача, а саме зупинення діяльності, неможливість сплачувати податки, може привести до розірвання договірних відносин.
41. Таким чином суди погодились з доводами позивача та задовольнили його заяву про забезпечення позову.
42. Проте, враховуючи наведене вище, колегія суддів дійшла висновку, що у справі, яка розглядається, суди дійшли помилкових висновків щодо наявності підстав для застосування заходів забезпечення позову за заявою Товариства.
43. Суд наголошує, що інститут забезпечення адміністративного позову дійсно є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
44. Проте, сам по собі факт прийняття відповідачем рішення, яке ймовірно стосується прав та інтересів позивача, не може автоматично свідчити про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
45. Колегія суддів вважає, що заявником не доведено, а судами першої та апеляційної інстанцій не встановлено і не підтверджено, у передбаченому процесуальним законом порядку, наявність підстав для застосування заходів забезпечення позову за заявою Товариства.
46. Як вже зазначалось вище, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача.
47. Проте оскаржувані судові рішення у цій справі не містять жодного обґрунтованого мотиву, з якого суди дійшли висновку, що невжиття заходів у вигляді зупинення розпорядження про анулювання ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, як і не вказано, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, складність вчинення цих дій, не встановлено, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.
48. При вирішенні питання про забезпечення позову суди обмежився лише висновками, що анулювання ліцензії призведе до припинення діяльності позивача, при цьому суди не надали належної оцінки доводам заявника з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заяви щодо забезпечення позову. Судами не встановлено підстав, які б свідчили про очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам позивача рішенням Головного управління ДПС у Харківській області № 238 від 01 травня 2025 року.
49. Як вже зазначалось вище, підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
50. Зокрема, як встановлено судами попередніх інстанцій, ТОВ «.ТОРАЛ.» є юридичною особою, зареєстрованою в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань код ЄДРПОУ 45588241 та взятий на податковий облік. Основним видом діяльності ТОВ «.ТОРАЛ.» основним видом діяльності є оптова торгівля напоями (код КВЕД 46.34).
51. З метою здійснення своєї господарської діяльності підприємство у встановленому порядку отримало від Головного управління ДПС у Харківській області ліцензію на право оптової торгівлі алкогольними напоями, крім сидру та перрі (без додання спирту) № 990208202400107, терміном дії з 20 листопада 2024 року.
52. 01 травня 2025 року Головним управлінням ДПС у Харківській області видано рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду діяльності № 238.
53. Згідно з додатком до цього рішення підставою для анулювання ліцензії вказано: «факт відсутності ліцензіата за місцезнаходження та/або за місцем провадження діяльності, що зазначені в Єдиному реєстрі ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах (Єдиний державний реєстр суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через своє зареєстровані постійні представництва), які отримали ліцензію на оптової торгівлі алкогольними напоями, крім сидри та перрі (без додання спирту), що зафіксовано актом ГУ ДПС у Харківській області від 25.04.2025 (дата реєстрації 28.04.2025 № 4001/20-40-09-01-03/45588241).».
54. Суди першої та апеляційної інстанцій врахували такі доводи позивача і виснували, що анулювання ліцензій на право оптової торгівлі алкогольними напоями призведе до зупинення господарської діяльності позивача.
55. Колегія суддів не може погодитися із такими висновками. Так, згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, окрім основного виду діяльності за КВЕД 46.34 оптова торгівля напоями (Цей клас включає: оптову торгівлю алкогольними напоями, оптову торгівлю безалкогольними напоями. Цей клас також включає: купівлю вина великими партіями та його розлив у пляшки без перероблення) у позивача також наявні відкриті:
КВЕД 46.31 Оптова торгівля фруктами й овочами;
КВЕД 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення;
КВЕД 47.24 Роздрібна торгівля хлібобулочними виробами, борошняними та цукровими кондитерськими виробами в спеціалізованих магазинах;
КВЕД 47.78 Роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах;
КВЕД 46.39 Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами;
КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля;
КВЕД 47.91 Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет;
КВЕД 73.20 Дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки;
КВЕД 46.38 Оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками;
КВЕД 73.11 Рекламні агентства;
КВЕД 46.33 Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами;
КВЕД 46.75 Оптова торгівля хімічними продуктами;
КВЕД 47.29 Роздрібна торгівля іншими продуктами харчування в спеціалізованих магазинах;
КВЕД 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами;
КВЕД 46.37 Оптова торгівля кавою, чаєм, какао та прянощами;
КВЕД 47.25 Роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах;
КВЕД 47.26 Роздрібна торгівля тютюновими виробами в спеціалізованих магазинах;
КВЕД 47.21 Роздрібна торгівля фруктами й овочами в спеціалізованих магазинах;
КВЕД 46.35 Оптова торгівля тютюновими виробами;
КВЕД 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами;
КВЕД 46.36 Оптова торгівля цукром, шоколадом і кондитерськими виробами;
КВЕД 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах.
56. Таким чином, позивач не обмежений правом на здійснення інших видів господарської діяльності, в тому числі, і в межах КВЕД 46.34. За таких обставин відсутні підстави вважати, що саме по собі анулювання ліцензій на право оптової торгівлі алкогольними напоями призведе до зупинення господарської діяльності позивача.
57. У заяві про забезпечення позову позивач, позицію якого підтримали суди першої та апеляційної інстанцій, також стверджував, що анулювання ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями призведе до несплати податків до бюджету, невиплати заробітної плати працівникам, що матиме наслідком утруднення або неможливість відновлення господарської діяльності позивача. Водночас, ТОВ «.ТОРАЛ.» до заяви про забезпечення позову не надавало жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували наведені ним обставини.
58. У світлі викладеного колегія суддів вважає, що позивачем не доведено існування та впливу на нього обставин, виходячи з яких він просив вжити заходи забезпечення позову. Недоведеність таких обставин є підставою для відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки обов'язковою передумовою для співставлення інтересів сторін є встановлення реальності впливу або можливості впливу на такі інтереси спірних правовідносин, в той час як в цій справі наразі відсутні жодні докази на підтвердження настання обставин, про які вказував позивач. Вжиття заходів забезпечення позову на основі одних лише тверджень є невиправданим та порушує правову визначеність відповідних правовідносин.
59. При цьому колегія суддів не заперечує того, що забезпечення позову шляхом зупинення дії спірного розпорядження може убезпечити ТОВ «.ТОРАЛ.» від понесення ним збитків, настання майнових втрат, нанесення шкоди у вигляді недоотримання прибутку тощо.
60. Проте варто врахувати, що такі обставини в будь - якому випадку не визначені нормами статті 150 КАС України як безумовні підстави для забезпечення позову, а отже, не вказують і не можуть вказувати на очевидну протиправність адміністративного акта.
61. Це узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 20 березня 2019 року у справі № 826/14951/18, від 11 грудня 2019 року у справі № 826/16216/18, від 13 жовтня 2020 року у справі № 460/549/20, від 11 березня 2021 року у справі № 640/23179/19, від 30 вересня 2021 року у справі № 160/7358/21, за змістом яких підприємницька діяльність передбачає ведення господарської діяльності на власний ризик, який включає в себе можливі втрати інвестицій, виникнення додаткових витрат та інше й у разі оскарження відповідного акта суб'єкта владних повноважень особа має право разом з іншими позовними вимогами заявити вимоги про відшкодування спричиненої таким актом шкоди.
62. У згаданих справах Верховний Суд відхилив доводи стосовно можливого нанесення суб'єкту господарювання майнової шкоди як підстави для забезпечення позову і обставини, які ускладнюють чи унеможливлюють ефективний захист чи поновлення порушених прав та інтересів, зазначивши, що безумовно, рішення чи дії суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб'єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
63. Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій надано неправильну правову оцінку підставам застосування заходів забезпечення адміністративного позову, заявленим у заяві про забезпечення позову, на відповідність їх вимогам частини другої статті 150 КАС України і, як наслідок, застосовано заходи забезпечення позову без наявності хоча б однієї з підстав, визначених частиною другою статті 150 КАС України.
64. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
65. Згідно з частиною першою статті 351 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
66. Враховуючи викладене, судові рішення ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій з порушенням норм процесуального права, а тому судові рішення у справі підлягають скасуванню із прийняттям у справі нової постанови про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.
На підставі викладеного, керуючись статтями 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, Суд
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області задовольнити.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 15 липня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2025 року у справі № 520/18319/25 скасувати.
Ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «.ТОРАЛ.» про забезпечення позову.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. М. Яковенко
Судді Н. Є. Блажівська
О. О. Шишов