04 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 160/7358/24
адміністративне провадження № К/990/45501/25
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Білоус О. В., Васильєва І. А.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 березня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2025 року у справі №160/7358/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування рішень,
Позивачка звернулася до суду з позовом, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 0105973-2412-0463 від 05.04.2023 на суму 2584,24 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 0105970-2412-0463 від 05.04.2023 на суму 1831,66 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 0105969-2412-0463 від 05.04.2023 на суму 630,04 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 0105974-2412-0463 від 05.04.2023 на суму 23452,00 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 0105972-2412-0463 від 05.04.2023 на суму 18073,25 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 0105935-2412-0463 від 05.04.2023 на суму 2113,45 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 0105934-2412-0463 від 05.04.2023 на суму 33366 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 0105936-2412-0463 від 05.04.2023 на суму 220740,00 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 0105939-2412-0463 від 05.04.2023 на суму 21648 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 0105937-2412-0463 від 05.04.2023 на суму 581,58 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 0105938-2412-0463 від 05.04.2023 на суму 2981,81 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 0105933-2412-0463 від 05.04.2023 на суму 15620,54 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 0105928-2412-0463 від 05.04.2023 на суму 2347,18 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 0105930-2412-0463 від 05.04.2023 на суму 159279,24грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 0105929-2412-0463 від 05.04.2023 на суму 24075,89 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 0105932-2412-0463 від 05.04.2023 на суму 1663,64 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 0105931-2412-0463 від 05.04.2023 на суму 457,80 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 0105971-2412-0463 від 05.04.2023 на суму 119567,50 гривень;
- визнати протиправним та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 16.08.2023 року №0014570-1305-0436;
- визнати протиправним та скасувати рішення про опис майна у податкову заставу №0014570-1305-0436 від 16.08.2023 Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 березня 2025 року, залишено без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2025 року, позов задоволено.
Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Ухвалою Верховного Суду від 12 листопада 2025 року касаційну скаргу залишено без руху, з установленням скаржнику строку для надання до суду заяви, клопотання в якому вказати підстави для поновлення строку касаційного оскарження.
На виконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху скаржником надіслано клопотання про усунення недоліків.
У клопотанні про поновлення строку скаржник зазначає, що вже звертався з касаційною скаргою, проте ухвалами Верховного Суду касаційну скаргу було повернуто скаржнику. Також, скаржник посилається на практику Верховного Суду та введення війни на території України.
Наведені скаржником у повторній заяві про поновлення строку касаційного оскарження підстави не можуть бути визнані поважними, з огляду на наступне.
Як убачається з матеріалів касаційної скарги, Єдиного державного реєстру судових рішень та згідно відомостей з Комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», скаржник вже неодноразово реалізовував своє право на касаційне оскарження рішень у цій справі. Однак ухвалами Верховного Суду касаційну скаргу було повернуто скаржнику у зв'язку з не зазначенням підстав, передбачених ч. 4 ст. 328 КАС України.
Водночас у своїй ухвалі про повернення касаційної скарги Верховний Суд вже надавав роз'яснення скаржнику щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги в частині викладення підстав касаційного оскарження судових рішень.
Звертаючись повторно до суду з касаційною скаргою, скаржник так і не виправив недоліків касаційної скарги, на які було вказано Верховним Судом, змістовно обґрунтування касаційної скарги не змінилося, що свідчить про формальний підхід до оформлення касаційної скарги.
Зважаючи на значний пропуск строку на касаційне оскарження, клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження не можна вважати обґрунтованим.
Так, невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та, як наслідок, повернення її скаржнику, не є поважною причиною пропуску строку касаційного оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає касаційну скаргу, і не надає такій особі права у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на касаційне оскарження судового рішення.
Інших поважних причин неможливості звернення до суду касаційної інстанції у строк, встановлений статтею 329 КАС України, скаржником не зазначено.
Аналіз положень ст. 5, 13, 328, 329 КАС України (в редакції, чинній на момент звернення до суду з касаційною скаргою) дозволяє дійти висновку, учасники справи, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк.
Відповідно до п. 6 ч. 5 ст. 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Учасники справи, мають право оскаржити судові рішення у встановлений Кодексом строк та у передбаченому процесуальним законом порядку. Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.
Встановлення процесуальних строків процесуальним законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства процесуальних обов'язків.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21 грудня 2010 року, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року, заява №23436/03).
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
Окрім цього, при вирішенні питання про поновлення строку касаційного оскарження суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв'язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого КАС України строку касаційного оскарження до дати звернення з касаційною скаргою вперше; з моменту повернення вперше поданої касаційної скарги/відмови у відкритті касаційного провадження за вперше поданою касаційною скаргою до дати повторного звернення з касаційною скаргою і так далі.
Суд вважає за необхідне зазначити, що звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою це право сторони, а не обов'язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на касаційне оскарження, то реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями КАС України. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Залишаючи касаційну скаргу без руху, Верховний Суд звернув увагу скаржника, що його доводи спростовуються і не свідчать про те, що строк на касаційне оскарження не є пропущеним. Тому скаржникові було запропоновано подати заяву про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення, у якій вказати поважні причини пропуску строку на касаційне оскарження судового рішення.
На пропозицію суду скаржник хоча і подав заяву про поновлення строку на касаційне оскарження, однак, не зазначив об'єктивних причин, які перешкоджали звернутися до суду з касаційною скаргою у більш стислий строк.
Ураховуючи обставини справи, зазначену скаржником причину пропуску строку на касаційне оскарження не можна вважати поважною, оскільки її не можна вважати такою, що не залежала від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, і пов'язана з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Приведена скаржником практика Верховного Суду не впливає на вищенаведений висновок, оскільки питання про поновлення строку на касаційне оскарження вирішується в кожному конкретному випадку з огляду на доводи, які зазначаються у заяві про поновлення строку. У даному випадку скаржник не навів обставин, які були об'єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для належного оформлення касаційної скарги у більш стислий строк.
Колегія суддів зазначає, що питання поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Однак, сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень у всіх абсолютно випадках.
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Враховуючи зазначене, суд не вбачає підстав для визнання наведених скаржником у повторному клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження обставин пропуску такого строку поважними.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнанні судом неповажними.
На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 248, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Відмовити в задоволені клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 березня 2025 року та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2025 року у справі №160/7358/24.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 березня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2025 року у справі №160/7358/24.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. М. Яковенко
Судді О. В. Білоус
І. А. Васильєва