04 грудня 2025 року
м. Київ
справа №640/20050/19
адміністративне провадження № К/990/41731/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Головуючої судді: Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2025 року (судді: Файдюк В.В., суддів Карпушова О.В., Мєзєнцев Є.І.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша газопромислова компанія» до Головного управління ДПС у місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення, -
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2025 року було задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша газопромислова компанія» до Головного управління ДПС у місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення.
22 травня 2025 року Головне управління ДПС у м. Києві вперше звернулось до суду із апеляційною скаргою на означене вище рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2025 року вказану апеляційну скаргу було повернуто скаржнику.
16 липня 2025 року відповідач повторно звернувся із апеляційною скаргою на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2025 року.
Ухвалою судді Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2025 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з порушенням строків, встановлених ч.1 ст.295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), та надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявленого недоліку.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2025 року наведені скаржником підстави пропуску строку було визнано неповажними, а у відкритті апеляційного провадження - відмовлено на підставі п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу апеляційного суду, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування вимог касаційної скарги вказує на те, що судом апеляційної інстанції безпідставно не було враховано поважність обставин пропуску строку на апеляційне оскарження. Наголошує на тому, що первинна апеляційна скарга була подана ним в межах строку на апеляційне оскарження, однак у зв'язку із відсутністю фінансової спроможності сплатити судовий збір - була повернута скаржнику. Зазначає, що не зловживав своїми процесуальними правами та не допустив необ'єктивного зволікання із поданням апеляційної скарги, використавши своє право на повторне звернення до апеляційного суду у максимально короткий термін.
Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідачем у встановлений судом строк не виконано вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, а саме: не наведено обґрунтованих доводів, які свідчили б про поважність причин пропуску строку звернення із апеляційною скаргою на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2025 року.
Аналізуючи правомірність висновків суду апеляційної інстанції, колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до частин першої та другої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або у випадку розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Частиною третьою статті 298 КАС України визначено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі якщо, зокрема, скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Отже, у випадку пропуску строку на апеляційне оскарження прийняття апеляційної скарги можливе лише у випадку наявності поважних причин (підтверджених належними доказами), тобто обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.
Заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду повинна містити роз'яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. У заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було об'єктивної можливості. Відповідно, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановлено строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.
Стаття 44 КАС України передбачала обов'язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, щодо сплати судового збору.
З метою виконання процесуального обов'язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії.
Як вбачається з матеріалів справи, звернувшись на виконання вимог суду апеляційної інстанції із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Волинського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2025 року відповідач єдиною підставою такого пропуску вказав на те, що первинна апеляційна скарга була подана ним в межах визначеного процесуальним законом строку, однак була повернута у зв'язку із несплатою судового збору.
Оцінюючи обґрунтованість таких доводів відповідача суд апеляційної інстанції зазначив, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не можуть бути підставою для реалізації суб'єктом владних повноважень права на апеляційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку.
Більш того, вказав на те, що у ситуації з пропуском строків державними органами - поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов'язано з тим, що держава має дотримуватись принципу належного урядування та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов'язків, встановлених нею ж.
Відтак, відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не можуть впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку.
Обставини звернення апелянта з первинною апеляційною скаргою (яку було залишено без руху та повернуто з підстав несплати судового збору) у строк, встановлений КАС України, також були визнані судом апеляційної інстанції неповажною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, оскільки сама та обставина, що повернення апеляційної скарги не позбавляє повторного звернення до апеляційного суду, не означає наявність в особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої апеляційної скарги без урахування процесуальних строків встановлених для цього, а у суду - обов'язку поновлювати такий строк у разі його пропуску, тим більш, за відсутності поважних причин.
Вищезазначене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 28 квітня 2021 року у справі №640/3393/19.
До того ж, за висновком суду апеляційної інстанції, скаржником не зазначено, які дії та засоби ним вживалися щодо забезпечення додержання процесуальної дисципліни та добросовісної реалізації права на апеляційне оскарження.
В контексті вищевикладеного колегія суддів вважає також за необхідне вказати на те, що поновлення строку (у випадках, що не віднесені до регламентованих ч.2 статті 295 КАС України) не є обов'язком суду, а є предметом його оцінки (розсуду) залежно від встановлених обставин, доводів і доказів сторін і підстав вважати порушеними межі такого розсуду в колегії суддів немає.
Оцінюючи доводи касаційної скарги щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, колегія суддів зазначає, що такі ж доводи відповідач наводив в апеляційній скарзі і вони були ретельно перевірені та проаналізовані судом апеляційної інстанції під час розгляду та ухвалення оскаржуваного судового рішення, їм була надана належна правова оцінка, жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом норм матеріального або процесуального права при вирішенні судом цього питання, у касаційній скарзі не наведено і не доведено.
Посилання скаржника на існування судової практики Верховного Суду щодо оцінки мотивів для поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження колегією суддів до уваги не беруться, оскільки висновки щодо строків звернення з апеляційними скаргами, які містяться у наведених скаржником ухвалах та постановах Верховного Суду, слід застосовувати з урахуванням обставин, які наявні у конкретній справі.
Так само необґрунтованими є посилання скаржника на окремі позиції з рішень Європейського суду, оскільки такі правові позиції покликані захищати інтереси особи та забезпечити їй належний захист від протиправних дій чи бездіяльності з боку держави та державних органів, уповноважених на виконання її функцій. Суд переконаний, що державний орган та держава в цілому не вправі використовувати юридичні механізми захисту прав, визначені Конвенцією та правовими позиціями Європейського суду з прав людини, для задоволення власних інтересів усупереч захищуваним Конвенцією правам особи, оскільки це прямо суперечить меті та завданню самої Конвенції та може призвести до зловживання домінуючим становищем, як суб'єкта владних повноважень, у адміністративних правовідносинах.
Отже, враховуючи, що в даному випадку скаржником було пропущено строк на апеляційне оскарження під час звернення з апеляційною скаргою, а наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження не є такими, що не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій, - суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про необхідність відмови у відкритті апеляційного провадження.
Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2025 року залишити без змін, а касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: І.Л. Желтобрюх
Судді: О.В. Білоус
Н.Є. Блажівська