04 грудня 2025 року
м. Київ
справа №380/11367/23
адміністративне провадження № К/990/10791/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Уханенка С. А.,
суддів - Кашпур О.В., Соколова В.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, провадження в якій відкрито,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2024 року (головуючий суддя - Іщук Л.П., судді - Обрізко І.М., Шинкар Т.І.),
І. Суть спору
1. У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просив: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати йому додаткової винагороди, збільшеної до 100 000,00 грн, відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - постанова КМУ № 168), за період перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок поранення та травми, пов'язаних із захистом Батьківщини; зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому додаткову винагороду, збільшену до 100 000,00 грн відповідно до пункту 1 постанови КМУ № 168, за період з 28 березня по 16 липня 2022 року, з урахуванням виплачених сум такої винагороди.
1.1. Позов обґрунтовано тим, що з лютого 2022 року він проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та 28 березня 2022 року близько 12:00 год при виконанні бойового завдання у місті Рубіжне отримав травму під час обстрілу, у зв'язку з чим проходив відповідне лікування. Позивач зазначає, що у листопаді 2022 року він звернувся до командування із заявою про видачу йому довідки про обставини травми (поранення, контузії), отриманої ним під час виконання військового обов'язку, та одночасно в цій заяві порушував питання щодо виплати йому додаткової винагороди із розрахунку 100 000,00 грн на місяць, передбаченої постановою КМУ №168. Однак цю заяву відповідачем не отримано та таку довідку не було видано.
1.2. Позивач указує, що перша допомога йому була надана 29 березня 2022 року, а вже 31 березня 2022 року - евакуйовано до міста Сєвєродонецька, 03 квітня 2022 року - до міста Лисичанська і надалі до липня 2022 року він проходив лікування у різних медичних закладах, що підтверджується виписками з медичних документів та довідками військово-лікарських комісій. Проте додаткову винагороду, передбачену постановою КМУ № 168, за період перебування на стаціонарному лікуванні відповідач йому не виплатив.
1.3. Посилаючись на те, що він з 28 березня по 16 липня 2022 року проходив лікування в закладах охорони здоров'я, у зв'язку із травмою, пов'язаною із захистом Батьківщини, а тому має право на виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000,00 грн, відповідно до пункту 1 постанови КМУ №168, просив суд задовольнити позов.
ІІ. Установлені судами обставини справи
2. З 24 лютого 2022 року ОСОБА_1 проходив військову службу у званні старшого солдата запасу на посаді водія ІНФОРМАЦІЯ_1, ВОС НОМЕР_2, за мобілізацією до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію, але не менше одного місяця (наказ військової частини НОМЕР_1 від 24 лютого 2022 року № 37).
3. 28 березня 2022 року позивач отримав травму, у зв'язку з чим проходив лікування в медичних закладах, а саме: 03 квітня 2022 року у ПХГП міста Лисичанська; з 04 по 07 квітня 2022 року ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Клінічне об'єднання швидкої медичної допомоги» ДМР; з 08 по 12 квітня 2022 року у ВЦОЕ та РТ м. Вінниця (оперативне лікування 09 квітня 2022 року); з 13 по 21 квітня 2022 року у КНП «Хмельницька обласна лікарня» Хмельницької обласної ради; з 21 квітня по 16 липня 2022 року у КНП «Хмельницький обласний госпіталь ветеранів війни» Хмельницької обласної ради.
3.1. Згідно з довідками військово-лікарської комісії від 21 квітня 2022 року № 42, від 21 травня 2022 року № 74, від 27 червня 2022 року № 292 та від 15 липня 2022 року № 446 поранення/травма визнані такими, що пов'язані з проходженням військової служби. У цих же довідках указано на відсутність довідки про обставини травми.
4. Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 20 липня 2022 року №140, з 20 липня 2022 року старшого солдата ОСОБА_1 , водія ІНФОРМАЦІЯ_2 військової частина НОМЕР_1 , звільнено за наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 19 липня 2022 року №74-РС у відставку за підпунктом «а» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» (за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі) Виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 21 липня 2022 року та, зокрема, виплачено додаткову винагороду у розмірі 30 000,00 грн, передбачену постановою КМУ № 168, з розрахунку на місяць пропорційно часу проходження служби за 20 днів липня у період з 01 липня по 20 липня 2022 року.
5. У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до військової частини НОМЕР_1 із заявою, в якій указав, що 28 березня 2022 року отримав травму при виконанні бойового завдання у місті Рубіжне близько 12:00, у зв'язку з чим 03 листопада 2022 року вже звертався до командира частини з приводу довідки про обставини травми, проте відповіді не отримав. Посилаючись на те, що при звільненні йому не виплачено додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ № 168 за період перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини, просив виплатити йому таку винагороду. У цьому ж листі позивач повторно порушував питання про видачу довідки про обставини травми за формою, згідно з додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402.
6. У межах надання правової допомоги ОСОБА_1 у травні 2023 року на адресу військової частини НОМЕР_1 був також направлений адвокатський запит з вимогою направити належним чином завірені документи щодо зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини; щодо відрядження його до місця безпосереднього проходження військової служби та/або відрядження до зони бойових дій; документів щодо евакуації ОСОБА_1 унаслідок отриманої травми в місті Рубіжне.
7. Відповідно до вимог статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 21 листопада 2017 року № 608, наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 31 травня 2023 року № 261 «Про призначення службового розслідування», офіцером відділення морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 лейтенантом ОСОБА_2 було призначено та проведено ним службове розслідування, з метою з'ясування обставин травмування колишнього військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , водія ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 28 березня 2022 року.
7.1. За результатами цього розслідування складено акт, затверджений 05 червня 2023 року командиром військової частини НОМЕР_1 .
7.2. Під час цього розслідування було встановлено, що, перебуваючи на військовій службі у складі роти КДБ військової частини НОМЕР_1 28 березня 2022 року, ОСОБА_1 отримав травму. За поясненнями колишнього командира роти КДБ військової частини НОМЕР_1 , рота КДБ дійсно була залучена до охорони та оборони міста Рубіжне, проте «…солдат ОСОБА_1 ніколи не залучався до безпосереднього ведення бойових дій. Переважно ніс військову службу, перебуваючи на СП (спостережний пункт), по яким не вівся артилерійській вогонь тощо». Про обставини травмування командуванню роти належним чином не доповіли і лише згодом, за твердженням колишнього командира, він дізнався, що солдат ОСОБА_1 перебуває на лікуванні з травмою плеча, яку отримав з власної необережності під час завантаження особистих речей до автомобіля. За таких обставин запропоновано визнати травмування ОСОБА_1 таким, що не пов'язане з виконанням ним обов'язків військової служби, а саме з виконанням бойового завдання в зоні ведення бойових дій.
7.3. В акті від 05 червня 2023 року указано, що ОСОБА_1 відмовився надати пояснення, про що складено акт.
8. Предметом спору у цій справі є відмова військової частини нарахувати та виплатити позивачеві додаткову винагороду, збільшену до 100 000,00 грн відповідно до пункту 1 постанови КМУ № 168, за період з 28 березня по 16 липня 2022 року з урахуванням виплачених сум додаткової винагороди.
ІІІ. Рішення судів першої, апеляційної й касаційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
9. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17 липня 2023 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, відповідно до пункту 1 постанови КМУ № 168, збільшеної до 100 000,00 грн, у період з 03 квітня по 16 липня 2022 року, у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом). Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду відповідно до пункту 1 постанови КМУ № 168, збільшену до 100 000,00 грн, у період з 03 квітня по 16 липня 2022 року, у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом). У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
9.1. Вирішуючи спір та частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що 28 березня 2022 року поблизу м.Рубіжне Луганської області позивач брав безпосередню участь у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів, внаслідок чого отримав мінно-вибухову травму, у зв'язку з чим з 03 квітня по 16 липня 2022 року перебував на стаціонарному лікуванні у закладах охорони здоров'я, що підтверджується долученою медичною документацією та не заперечується представником відповідача. Суд зауважив, що відсутність слів (фрази) «поранення, пов'язане із захистом Батьківщини» у довідках військово-лікарської комісії №42, №74, №292 та №446 не спростовує того факту, що позивач отримав травму у період дії воєнного стану при виконанні бойового завдання командира військової частини НОМЕР_1 . Водночас суд першої інстанції не взяв до уваги акт службового розслідування від 05 червня 2023 року з тих підстав, що службове розслідування проведене більше як через рік після події, що мала спірне місце, а тому його висновки не можуть бути достовірними та об'єктивними. Суд зазначив, що таке розслідування відповідач мав би призначити ще у 2022 році, коли позивач звертався до нього з рапортом про видачу довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), отриманої під час виконання обов'язку військової служби. Водночас суд зауважив, що установлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців є повноваженням військово-лікарської експертизи в силу вимог Положення №402, а не відділення морально-психологічного забезпечення військової частини.
10. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2024 року скасовано рішення суду першої інстанції та відмовлено в позові.
10.1. Переглядаючи рішення суду першої інстанції та скасовуючи його, суд апеляційної інстанції виходив з того, що докази, що є в матеріалах справи, не дають можливості встановити, що травма (пошкодження плечового суглобу) ОСОБА_1 ( у зв'язку з чим він проходив стаціонарне лікування) пов'язана із захистом Батьківщини, оскільки довідки про обставини травми позивачем не надано, не встановлено складання такої довідки і під час розгляду справи в суді першої інстанції. Так само колегія суддів визнала безпідставними висновки суду першої інстанції про отримання позивачем мінно-вибухової травми внаслідок ворожого обстрілу 28 березня 2022 року поблизу міста Рубіжне під час безпосередньої участі у забезпеченні здійснення заходів з відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, оскільки будь-яких доказів та документального підтвердження безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах введення воєнних (бойових) дій не надано позивачем і судом таких не здобуто. Зокрема, як убачається з витягу з журналу бойових дій військової частини НОМЕР_1 від 24 лютого 2022 року інв. №93, 28 березня 2022 року ОСОБА_1 не виконував бойових завдань та не брав безпосередньої участі у здійсненні заходів з національної безпеки і оборони. Крім того, у матеріалах справи відсутні бойові накази, чи рапорт командира підрозділу та довідка командира військової частини (установи), до якої відряджений військовослужбовець, про безпосередню участь старшого солдата ОСОБА_1 у бойових діях чи у виконанні бойових (спеціальних) завдань і відповідними документами (довідками ) не встановлено факту поранення, травми чи евакуації позивача в цей день або у наступні дні. За таких обставин суд апеляційної інстанції констатував, що висновки суду першої інстанції про те, що позивач в період з 03 квітня по 16 липня 2022 року перебував на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я у зв'язку з пораненням, отриманим під час захисту Батьківщини, не підтверджено належними доказами.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції, вимоги касаційної скарги та аргументи сторін
11. Не погоджуючись із постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2024 року, ОСОБА_1 надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення ним норм процесуального права, просив скасувати оскаржене судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
12. Заявник зазначає, що, вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції фактично позбавив його належного судового захисту, адже не з'ясував обставин, якими обґрунтовані позовні вимоги, зокрема, щодо його безпосередньої участі у бойових діях та заходах з національної безпеки і оборони, які велися на території Луганської області (м. Рубіжне) у період лютого - квітня 2022 року (коли позивач виконував завдання, перебуваючи під постійними обстрілами).
12.1. ОСОБА_1 наголошує, що норми КАС України зобов'язують саме відповідача, як суб'єкта владних повноважень, доводити правомірність своїх рішень/дій, однак у цій справі суд апеляційної інстанції зобов'язав позивача доводити правомірність своїх вимог, що, на думку заявника, суперечить завданням і принципам адміністративного судочинства.
12.2. Також заявник указує, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, зважаючи на непоодинокі випадки звернення військовослужбовців щодо реалізації права на збільшену додаткову винагороду на період дії воєнного стану, а спір щодо грошового забезпечення осіб, задіяних в заходах оборони держави та стримуванні збройної агресії російської федерації, становить значний суспільний інтерес.
12.3. ОСОБА_1 зауважує, що неналежне оформлення документів відповідачем не спростовує та не відміняє факту отримання позивачем травми в зоні бойових дій та під час виконання обов'язків із захисту Батьківщини. Саме недобросовісне виконання військовою частиною НОМЕР_1 своїх обов'язків призвело до порушення права позивача на гарантований державою розмір грошового забезпечення, а в подальшому стало аргументом на користь самого ж таки відповідача.
12.4. ОСОБА_1 підкреслює, що інформація щодо стану здоров'я особи - це інформація, яка потребує спеціальних знань, якими володіють медичні працівники, в тому числі медики ПХГП м. Лисичанськ, КНП «Клінічне об'єднання швидкої медичної допомоги» ДМР, ВЦОЕ а РТ м. Вінниця, КНП «Хмельницька обласна лікарня» Хмельницької обласної ради та звертає увагу на те, що документи, видані вказаними юридичними особами, суд апеляційної інстанції не вважав достатніми доказами його позиції. Натомість, при оцінці обставин отриманої травми, постановлених діагнозів, судом апеляційної інстанції зроблено висновки на підставі документів (акт службового розслідування, письмові пояснення тощо), складені представниками відповідача, які не володіють спеціальними знаннями та не наділені відповідними повноваженнями в медичній галузі, що на думку заявника, свідчить про неналежну оцінку доказів у справі судом апеляційної інстанції.
12.5. Заявник звертає увагу на те, що у таких справах вирішальне значення має правильна оцінка доказів судом, оскільки забезпечення прав військовослужбовців, в тому числі колишніх військовослужбовців, залежить безпосередньо від належного виконання своїх обов'язків суб'єктом владних повноважень, у підпорядкування якого перебував/перебуває такий військовий. Разом з тим, неправильна, на його думку, оцінка суду апеляційної інстанції у цій справі призвела до того, що неналежне виконання (в частині службового розслідування) та невиконання (в частині складення довідки про обставини травми (контузії, каліцтва)) призвело спочатку - до порушення прав позивача, а надалі - стало для суду апеляційної інстанції доказом позиції відповідача.
12.6. ОСОБА_1 посилається на те, що позивач не відповідає за достовірність діловодства у військовій частині, та не наділений правом перевіряти правильність оформлення наказів командира, однак, як військовослужбовець на час несення військової служби, був зобов'язаний виконувати накази безпосереднього керівника. Так, його перебування в зоні бойових дій також підтверджується наданими відповідачем документами, зокрема витягом з Журналу ведення бойових дій військової частини НОМЕР_1 з 28 по 30 березня 2022 року, в якому детально описано хронологію подій за період з 28 березня 2022 року, в якому вказано про те, що військовослужбовці в/ч НОМЕР_1 беруть участь у бойових діях на території міста Рубіжне, які щодня піддаються обстрілам. Водночас відповідачем не надано інформації з відповідного журналу, яка відображає дні, що передують 28 березня 2022 року, а також щодо днів, коли проводилась медична евакуація. Заявник наголошує, що не володіє відповідною інформацією та доказами на її підтвердження, та не несе обов'язку з доказування в такому випадку. А отже, відповідачем не спростовано фактів щодо перебування позивача в зоні бойових дій, його безпосередньої участі в бойових діях та евакуації його з поля бою у зв'язку із травмою, спричиненою впливом ворога, що наведені у позовній заяві, а лише надано непідтверджену інформацію щодо позиції відповідача у справі.
12.7. У касаційній скарзі також зазначено, що в акті службового розслідування вказано, що травма позивача спричинена через його особисту необережність при завантаженні автомобіля, проте жодним чином не згадується мінно-вибухова травма, акубаротравма, що, згідно з міжнародною класифікацією хвороб віднесені до розділу Y36.0 «Ушкодження внаслідок військових операцій з використанням вибуху мінно-морської зброї», які описані у медичній документації, долученій до матеріалів справи, а службова характеристика, складена 04 червня 2023 року, тобто на момент, коли особова справа мала б бути завершена у зв'язку зі звільненням військовослужбовця з військової служби, а решта інформації, що міститься в акті службового розслідування, письмових поясненнях та службовій характеристиці зводиться до голослівних та оціночних суджень службових осіб відповідача. Водночас діагнози, наведені в медичній документації ОСОБА_1 , відповідачем не спростовано.
13. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 березня 2024 року визначено склад колегії суддів для розгляду касаційної скарги: головуючий суддя - Мартинюк Н.М., судді: Загороднюк А.Г., Мельник-Томенко Ж.М.
14. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27 березня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 за пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України з тих підстав, що зазначена справа стосується питання права, яке має значення для формування єдиної правозастосовчої практики щодо застосування положень підпункту 1 постанови КМУ № 168, виходячи з обставин, установлених судами у цій справі.
14. У відзиві на касаційну скаргу військова частина НОМЕР_1 просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, посилаючись на те, що суд апеляційної інстанції належно і об'єктивно встановили обставини цієї справи та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
14.1. Так, для встановлення усіх фактів, які б могли сприяти порушенню прав позивача, відповідно до вимог статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та Порядку проведення службового розслідування Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 21 листопада 2017 року № 608 відповідачем було проведено службове розслідування, у ході проведення якого було встановлено, що травмування ОСОБА_1 не пов'язане з виконанням обов'язків військової служби, а також не пов'язане з захистом Батьківщини. У цьому випадку, на думку військової частини НОМЕР_1 , суд апеляційної інстанції правильно застосував приписи пункту 21.5 глави 21 розділу II наказу Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року №402 «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу у Збройних Силах України» (далі - Положення №402), в якому наведено, зокрема, різницю між записом «ТАК пов'язане з проходженням військової служби» та «ТАК повязане із захистом Батьківщини». Відповідач також наголошує на відсутності у позивача довідки форми 5 Положення №402, тобто обставин травмування не було зафіксовано належним чином.
15. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29 травня 2025 року справу призначено до касаційного розгляду в порядку письмового провадження.
16. У зв'язку з перебуванням судді Мартинюк Н.М. у відпустці по вагітності та пологах, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 серпня 2025 року визначено інший склад колегії суддів для розгляду касаційної скарги: головуючий суддя - Уханенко С.А., судді: Кашпур О.В., Соколов В.М.
V. Джерела права й акти їхнього застосування
17. За правилами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
18. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, визначені Законом України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який установлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі (далі - Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).
19. Частиною четвертою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» установлено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
19.1. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
19.2. Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.
20. На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію», Кабінет Міністрів України 28 лютого 2022 року прийняв постанову №168, пунктом 1 якої (із змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 07 березня 2022 року № 217 і від 22 березня 2022 року № 350) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «є Підтримка», виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах..
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
21. Постановою Кабінету Міністрів України від 01 квітня 2022 року № 400 унесено зміни до постанови КМУ № 168 пункт 1 якої, зокрема, доповнено абзацом такого змісту: «Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
21.1. Указана постанова Кабінету Міністрів України від 01 квітня 2022 року № 400 набрала чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
22. З метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ № 168, Міністр оборони України прийняв рішення - Окреме доручення від 23 червня 2022 року № 912/з/29 (далі - Окреме доручення № 912/з/29), яким, серед іншого, у пункті 7 визначено, що у період дії воєнного стану, до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 грн, також включати військовослужбовців, які [...] у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії (ця норма застосовується з 24 лютого 2022 року).
22.1. Підставою для видання наказу щодо виплати додаткової винагороди в розмірі 100 000,00 грн є довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), визначена додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 24 серпня 2008 року №402 (далі - Положення №402), видана командиром військової частини, де проходять службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини (зразок заповнення наведено в додатку №5).
22.2. У Довідці обов'язково зазначається: військове звання, прізвище, ім'я, по батькові, рік народження військовослужбовця, який отримав поранення (контузію, травму, каліцтво), пов'язаного із захистом Батьківщини; інформацію про поранення (контузію, травму, каліцтво) (дату отримання, вид, характер і локацію поранення (контузії, травми, каліцтва)), яка вносяться на підставі медичного висновку спеціаліста; обставини, за яких було отримано поранення (контузію, травму, каліцтво) під час захисту Батьківщини, із зазначенням бойових (спеціальних) завдань, які виконував військовослужбовець під час отримання ним травм (поранення, контузії, каліцтва); підстави видачі Довідки (наказ командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем, виданий на підставі журналу обліку бойових дій, бойового донесення, тощо).
23. Відповідно до пункту 21.1. Положення № 402 у разі коли під час медичного огляду військовослужбовців встановлено діагноз, ВЛК встановлює причинний зв'язок захворювання, травми, контузії, каліцтва, поранення.
24. Згідно з пунктом 21.5 Положення №402 постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях:
а) «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини» - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане під час захисту Батьківщини або виконання обов'язків військової служби під час служби у складі діючої армії і флоту у роки Громадянської війни, Великої Вітчизняної війни та війни з Японією (Другої світової війни), участі у бойових діях з розмінування боєприпасів часів Великої Вітчизняної війни (Другої світової війни), при безпосередній охороні державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні у складі прикордонного наряду, екіпажу корабля (катера), екіпажу літака (вертольота) або під час проведення оперативно-розшукових заходів, або здійснення самостійно чи в складі підрозділу відбиття збройного нападу чи вторгнення на територію України військових груп і злочинних угруповань, а також під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.
б) «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби».
в) «Поранення (травма, контузія, каліцтво), одержане в результаті нещасного випадку, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби».
г) «Захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії».
ґ) «Захворювання, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини».
д) «Захворювання (поранення, контузія, каліцтво, травма), ТАК, пов'язане з проходженням військової служби» - якщо воно виникло в період служби у військових частинах та установах, які не входять до складу діючої армії, або коли захворювання, що виникло до військової служби, у період служби досягло такого розвитку, який обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі тимчасової) до військової служби, служби з військової спеціальності.
У такому самому формулюванні приймаються постанови при медичному огляді військовослужбовців за результатами поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних ними в період проходження військової служби, коли документи про обставини їх одержання на момент медичного огляду відсутні.
е) «Захворювання, НІ, не пов'язане з проходженням військової служби».
є) «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби під час участі в бойових діях у складі Миротворчих Сил ООН».
ж) «Захворювання, ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби під час участі в бойових діях у складі Миротворчих Сил ООН»
з) «Захворювання, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби у складі Миротворчих Сил ООН».
и) «Поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби у складі миротворчого персоналу».
к) «Поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби у складі Миротворчих Сил ООН».
25. Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України визначає Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 (далі - Порядок №260, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
26. Пунктом 16 розділу І Порядку № 260 встановлено, що виплата додаткових видів грошового забезпечення, не передбачених цим Порядком, здійснюється відповідно до чинного законодавства України.
27. За умовами частини першої статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
28. За приписами частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі .
VI. Позиція Верховного Суду
29. Питанням, яке суд касаційної інстанції має вирішити в межах розгляду цієї справи, є перевірка доводів ОСОБА_1 щодо правильності застосування судом апеляційної інстанції положень пункту 1 постанови КМУ № 168 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 01 квітня 2022 року № 400 та Окремого доручення № 912/з/29, шляхом формування відповідного висновку Верховного Суду щодо указаних норм.
30. Ключовими аргументами ОСОБА_1 є:
- неналежне оформлення командуванням документів не спростовує факт отримання позивачем травми в зоні бойових дій;
- обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення/дії чи бездіяльності нормами КАС України покладено на суб'єкта владних повноважень;
- отримання позивачем мінно-вибухової травми, у зв'язку з чим він перебував на стаціонарному лікуванні у закладах охорони здоров'я, підтверджується медичною документацією.
31. Військова частина НОМЕР_1 заперечує перебування ОСОБА_1 в зоні бойових дій та не пов'язує отримання ним травми із захистом Батьківщини, у зв'язку з чим позивачу не було, зокрема, оформлено відповідну довідку.
32. Приймаючи протилежні рішення, суди попередніх інстанцій виходили з оцінки документів, наданих учасниками спору на підтвердження своїх аргументів та дійшли протилежних висновків щодо права позивача отримати спірну додаткову винагороду.
33. Разом з тим, питання щодо підстав виплати додаткової винагороди відповідно до пункту 1 постанови КМУ № 168 ( у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 01 квітня 2022 року № 400) неодноразово досліджувалося Верховним Судом, який у межах розгляду справи №420/6259/23, з-поміж іншого, констатував, що з метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ № 168, Міністр оборони України 23 червня 2022 року видав Окреме доручення № 912/з/29, якими надав тлумачення терміну «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів», встановив порядок визначення районів ведення бойових дій; визначив вимоги щодо документального підтвердження безпосередньої участі у бойових діях та заходах, а також обов'язки керівників органів військового управління, штабів угруповань військ, штабів тактичних груп, командирів військових частин щодо організації належного документування участі у бойових діях та заходах та інше.
33.1. Згідно з пунктом 5 Окремого доручення № 912/з/29 Міністр оборони України установив виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн або 30 000 грн здійснювати на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) по особовому складу військової частини; керівника вищого органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.
33.2. За такого нормативно-правового регулювання Верховний Суд у справі № 420/6259/23 висновував, що Міністр оборони України як очільник відповідного міністерства, реалізував делеговані йому повноваження щодо визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям відповідного військового формування - Збройних Сил України, та з метою забезпечення реалізації пункту 1 постанови КМУ № 168, шляхом прийняття в межах свої повноважень відповідних окремих рішень, визначив на період дії воєнного стану порядок та умови виплати додаткової винагороди, а також документи для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях та заходах.
34. Аналізуючи пункт 1 постанови КМУ №168 (в редакції постанови КМУ № 400) та Окреме доручення № 912/з/29, видане на виконання цієї постанови Уряду, Верховний Суд висновує, що виплата додаткової винагороди військовослужбовцям у розмірі 100 000,00 грн у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, які перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), здійснюється за таких умов, а саме :
- поранення (контузія, травма, каліцтво) військовослужбовця пов'язане із захистом Батьківщини,
- за наявності довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), виданої командиром військової частини, де проходять службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, що містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.
35. Підсумовуючи викладене, Верховний Суд констатує, що у таких спорах дослідження доказів та перевірка окремих фактів здійснюється судами, виходячи із меж заявлених позовних вимог, проте способи судового захисту обирає саме позивач.
36. У справі, що розглядається, судами установлено і учасниками справи не заперечується факт травмування ОСОБА_1 28 березня 2022 року під час проходження ним військової служби. Проте жодний із наданих учасниками справи документів не містить інформації про те, що травма позивача пов'язана із захистом Батьківщини. Довідка про обставини травмування також позивачу не видана.
37. ОСОБА_1 наполягає на тому, що необхідні документи (довідка) неоформлені з вини відповідача, з посиланням на те, що він неодноразово звертався до командування військової частини НОМЕР_1 з проханням видати йому таку довідку. Проте, звернувшись до суду із зазначеним позовом, позивач не заявляв вимог до відповідача скласти та видати йому таку довідку, оформлення якої є обов'язковою складовою для виплати додаткової винагороди, установленої постановою КМУ № 168.
38. Також, відповідно до пункту 21.1. Положення № 402 повноваження встановити причинний зв'язок захворювання (травми, контузії, каліцтва, поранення) із захистом Батьківщини має і військово-лікарська комісія, яка, згідно з пунктом 21.5 Положення №402, викладає його, зокрема, у формулюванні : «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини». Проте такий запис у наданих ОСОБА_1 довідках ВЛК відсутній.
39. Як установлено судами, у наданих позивачем довідках ВЛК, містяться такі записи:
- від 21 квітня 2022 року № 42 та від 21 травня 2022 року № 74 зазначено: «Поранення, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби»;
- від 27 червня 2022 року № 292 та від 15 липня 2022 року № 446: « Травма, ТАК, пов'язана з проходженням військової служби».
39.1. В цих же довідках ВЛК указано про відсутність довідки про обставини травми.
40. Аналізуючи аргументи позивача у контексті підтвердження медичними документами факту отримання ним мінно-вибухової травми, Верховний Суд зазначає, що медична документація складається з суб'єктивної (відомості повідомлені пацієнтом) та об'єктивної інформації (результати безпосереднього обстеження). Тому медична документація не є достовірним доказом факту механізму отримання травми пацієнтом.
40.1. Як слушно зауважив суд апеляційної інстанції, відповідно до приписів пункту 21.5. Положення № 402 ВЛК мають повноваження установити причинний зв'язок захворювань (поранень, контузій, травм, каліцтв) і ця процедура також не виключає необхідності дослідження довідки, визначеної додатком 5 до Положення № 402.
41. Верховний Суд погоджується з аргументами касаційної скарги про те, що відповідальність за достовірність діловодства у військовій частині, правильність оформлення наказів командира та інших документів, що підтверджують факт перебування позивача в зоні бойових дій покладено на військову частину НОМЕР_1 , проте дослідження цих доказів та перевірка обставин щодо травмування ОСОБА_1 мали б значення у разі оскарження останнім відмови відповідача надати йому довідку про обставини травми, з подальшим зобов'язанням видати таку довідку. Проте таких вимог позивачем у цій справі не заявлено.
42. Підсумовуючи викладене, Верховний Суд констатує, що за обставин, установлених судами у цій справі та виходячи з меж заявлених позивачем позовних вимог, відсутні підстави для скасування рішення суду апеляційної інстанції.
43. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
44. За таких обставин, колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.
VІI. Судові витрати
45. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасником справи, на користь якого ухвалено судове рішення, за наслідками перегляду справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.
Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2024 року - залишити без змін.
3. Судові витрати не розподіляються.
4. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: С.А. Уханенко
Судді: О.В. Кашпур
В.М. Соколов