04 грудня 2025 року
м. Київ
справа №400/8969/25
провадження № К/990/47245/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Смоковича М. І.,
суддів: Мацедонської В. Е., Радишевської О. Р.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2025 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною; стягнення заборгованості,
12 листопада 2025 року зазначену скаргу подано засобами поштового зв'язку.
17 листопада 2025 року скарга надійшла до суду касаційної інстанції.
Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Верховний Суд на підставі частини п'ятої статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» проаналізував ухвалені у цій справі судові рішення й установив, що у серпні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною; стягнення заборгованості.
Миколаївський окружний адміністративний суд ухвалою від 26 серпня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 залишив без руху та надав позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху усунути недоліки позову шляхом подання суду доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду, вказати обставини, які були б об'єктивно непереборними та не залежали від його волевиявлення, були б пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення у справі процесуальних дій.
На виконання ухвали Миколаївського окружного адміністративного суду позивач надала заяву, в якій просила поновити строк звернення до суду, оскільки строк звернення до суду повинен рахуватися з дати набрання законної сили постанови Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 320/29450/24, а саме з 18 червня 2025 року. Тому що саме після набрання законної сили судового рішення по вищевказаної справі позивач дізналася про порушення її прав з боку суб'єкта владних повноважень.
Миколаївський окружний адміністративний суд ухвалою від 05 вересня 2025 року, залишеною без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2025 року, позовну заяву повернув на підставі частини другої статті 123, пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України.
Вважаючи зазначені судові рішення ухваленими з порушенням норм процесуального права, позивач подала касаційну скаргу.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.
Отже, оскарження судових рішень у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.
Відповідно до частини третьої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень з питань повернення заяви позивачеві (заявникові), поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування єдиної правозастосовної практики.
В обґрунтування права на касаційне оскарження позивач зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, то у ній мають зазначатися, щонайменше, новітні, проблемні, засадничі, раніше ґрунтовно не досліджувані питання права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
Проте позивач не обґрунтовує, у чому саме полягає фундаментальне значення розгляду цієї справи для формування єдиної правозастосовної практики, не вказує приклади неоднакового застосування судами в інших справах у подібних правовідносинах норм матеріального чи процесуального права.
Загалом зміст доводів касаційної скарги зводиться до незгоди позивача із наданою судами попередніх інстанцій правовою оцінкою встановлених обставин і досліджених доказів, тобто - до їх переоцінки, що не узгоджується із правовим визначенням заявлених автором касаційної скарги підстав касаційного оскарження та у силу приписів статті 341 КАС України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у даному випадку обставин, наведених у підпункті «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Крім того, судами першої та апеляційної інстанцій під час ухвалення оскаржуваних судових рішень враховано правову позицію Верховного Суду щодо застосування приписів статті 233 КЗпП України.
На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Водночас аналіз ухвалених у цій справі судових рішень і доводів касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики з питань застосування відповідних норм права, а тому підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 333 КАС України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2025 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2025 року у справі № 400/8969/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною; стягнення заборгованості.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач М. І. Смокович
Судді В. Е. Мацедонська
О. Р. Радишевська