справа № 619/5783/25
провадження № 3/619/2235/25
Постанова
іменем України
04 грудня 2025 року,
суддя Дергачівського районного суду Харківської області Нечипоренко І.М. розглянула у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення стосовно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
установила:
18.09.2025 інспектором СРПП ВП №3 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області Войтенко Є.І. складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №912086, за відомостями якого 18.09.2025 о 20 год 25 хв в с. Руська Лозова Харківського району Харківської області ОСОБА_1 керував транспортним засобом Рено Трафік р.н. НОМЕР_2 з явними ознаками алкогольного сп'яніння: різкий запах алкоголю з ротової порожнини. Від проходження огляду на стан сп'яніння в медичному закладі, а також за допомогою газоаналізатора «Драгер» на місці відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, причину неявки суду не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить довідка про доставку повідомлення у додаток «Viber».
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Кривенко Е.Ю. подав письмові заперечення, у яких просить закрити провадження у справі у зв'язку з тим, що відомості, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №912086 не відповідають змісту відеозапису наявного в матеріалах справи № 619/5783/25, а саме: поліцейський не назвав своє прізвище, посаду, спеціальне звання. Зі змісту діалогу на відеозаписі цілком очевидно вбачається порушення поліцейським порядку виконання покладених на нього обов'язків передбачених ЗУ «Про національну поліцію», а саме ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про національну поліцію», якою передбачено, що поліцейський зобов'язується, звертаючись до водія, назвати своє прізвище, посаду, спеціальне звання та пред'явити на її вимогу службове посвідчення, що було повністю проігноровано поліцейським на відеозаписі. Через що до останньої хвили наявних в матеріалах справи відеозаписів неможливо буде ідентифікувати, хто саме спілкується з ОСОБА_1 . Невиконання цього обов'язку означає порушення встановленого законом алгоритму застосування владних повноважень. Поліцейський не повідомляє причину зупинки транспортного засобу, хоча відповідно до ч. 3 ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію», поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки. За фактичними обставинами поліцейський не дотримався вимог чинного законодавства та маніпулював нормами права та користувався правовою не обізнаністю ОСОБА_1 , оскільки без доказів порушення правил дорожнього руху поліцейський не має права вимагати документи у водія. До такого висновку дійшов П'ятий апеляційний адміністративний суд, розглядаючи справу №473/1404/20. Якщо поліцейським не задокументовано та не доведено належними та допустимими доказами факту порушення водієм правил дорожнього руху, то вимога інспектора до водія про пред'явлення документів, що посвідчують особу або документів на право керування є неправомірною. Верховний Суд в Постанові від 15 березня 2019 року по справі № 686/11314/17, зазначив, що поліцейські не можуть вимагати у водія свідоцтво про реєстрацію автомобіля та полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, якщо у них немає доказів вчинення правопорушення. Відповідно до вищезазначеного, водій не зобов'язаний надавати документи без доказів порушення Правил дорожнього руху. Якщо підстава не була повідомлена, подальші дії поліцейського набувають ознак перевищення повноважень. Незаконна зупинка транспортного засобу виключає можливість законного здійснення будь-яких подальших дій поліцейського. Протокол ААД №912086 складено внаслідок незаконних дій, що прямо суперечить ст. 8 Конституції України (верховенство права та належна процедура). Матеріали, отримані внаслідок незаконної зупинки, юридичної сили не мають і не можуть використовуватися як докази. Поліцейський неправомірно звернувся до водія з вимогою пред'явити документи. Вимога надати документи законна лише після виконання двох попередніх елементів процедури: 1) Існування законної підстави для зупинки; 2) належне повідомлення водію цієї підстави та представлення поліцейського. Це випливає із системного аналізу ст. 18 та 35 Закону України «Про Національну поліцію», оскільки повноваження посадової особи не виникають автономно, а реалізуються тільки в межах правомірної адміністративної процедури. Тобто у разі якщо: підстава зупинки не була повідомлена, або поліцейський не представився, то вимога пред'явити документи не створює обов'язку для водія її виконувати, оскільки вона була заявлена з порушенням установленої законом процедури реалізації владних повноважень. Дії суб'єкта владних повноважень, вчинені з істотним процесуальним порушенням, не можуть породжувати юридично значимих наслідків. З огляду на наведені обставини, слід застосувати підхід, усталений у практиці Верховного Суду та Європейського суду з прав людини, згідно з яким докази, отримані внаслідок істотного порушення процесуальних гарантій, є недопустимими та не можуть бути використані для доведення вини особи. Верховний Суд у постановах від 12.05.2020 у справі № 490/236/16-а та від 21.05.2020 у справі № 286/4145/15-а наголошує, що недодержання обов'язку посадової особи забезпечити реалізацію прав, передбачених статтею 268 КУпАП, тягне недійсність подальших процесуальних дій та рішень, оскільки такі дії вчинені з істотним порушенням гарантій права на захист. ОСОБА_1 не роз'яснили його права і обов'язки, передбачені статтею 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 КУпАП, про що робиться відмітка у протоколі. Однак, як вбачається з відеозаписів наявних в матеріалах справи, Відповідачу не було роз'яснено його прав відповідно до ст. 268 КУпАП України, та ст. 63 Конституції України. Вказане підтверджує порушення його права на захист, що передбачено статтею 59 Конституції України. Інших належних, достатніх, та допустимих доказів того, що Відповідачу були роз'яснені його права і обов'язки, передбачених статтею 268 КупАП в матеріалах справи не міститься. Відео з матеріалів справи наглядно відображає, як працівники поліції, користуючись правовою необізнаністю Відповідача, склали адміністративний матеріал не пояснивши хоча б про найнеобхідніший обсяг прав Відповідача, що в свою чергу безперечно порушило право останнього на захист. Постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18.02.2020 у справі № 524/9827/16-а суд дійшов висновку, що ненадання водію можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги, що гарантується ст. 268 КУпАП, є істотним порушенням права на захист і самостійною підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення. У Постанові КАС ВС від 12.05.2020 у справі № 490/236/16-а Верховний Суд наголосив, що права, закріплені у ст. 268 КУпАП (право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися юридичною допомогою), є процесуальними гарантіями реалізації конституційного права на захист, і їх недотримання унеможливлює визнання провадження таким, що відповідає вимогам законності та справедливості. У постанові КАС ВС від 21.05.2020 у справі № 286/4145/15-а суд ще раз підтвердив, що орган (посадова особа), який розглядає справу про адміністративне правопорушення, зобов'язаний забезпечити особі реальну можливість скористатися всіма правами, передбаченими ст. 268 КУпАП, а не обмежуватися формальним зазначенням у документах. Порушення цього обов'язку визнається істотним та впливає на законність прийнятого рішення. Відсутність на відеозаписі будь-якого фрагменту, де поліцейський роз'яснює ОСОБА_1 його права, підтверджує порушення ст. 268 КУпАП, ст. 63 Конституції України, а також п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. За таких умов протокол ААД №912086 не може вважатися допустимим джерелом доказів. ОСОБА_1 не ознайомили зі змістом протоколу. Важливо підкреслити, що ОСОБА_1 також не було належним чином роз'яснено наслідки підписання чи відмови від підпису Протоколу. Нероз'яснення прав за ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції, відсутність підпису, відсутність фіксації роз'яснення прав і причини зупинки на відео є істотним порушенням процедури, робить докази недопустимими та є самостійною підставою для закриття провадження (п.1 ст. 247 КУпАП). Якщо докази недопустимі, а процедура порушена з самого початку, то подія правопорушення вважається недоведеною.
Суд зазначає, що правова позиція по справі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності підлягає ретельній перевірці під час судового розгляду з огляду на вільне визначення своєї позиції до вчиненого, правильного розуміння обставин події, шляхом безпосереднього дослідження доказів судом, а обов'язок органу (особи), який склав протокол про адміністративне правопорушення нести тягар доказування, є складовою презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини в сенсі ст. 62 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, та звільняє особу від обов'язку доводити свою непричетність до вчинення порушення.
Відповідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 252 КпАП України, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Як передбачено ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно закону кримінальної відповідальності.
Право на юридичний професійний захист гарантовано кожній людині ст. 9 Конституції України. Передбачено, що кожен має право на правову допомогу. Дане право є непорушним та не може бути обмежене.
Аналогічні норми прописані у ч. 1 ст. 268 КУПАП. Відповідно до цієї норми при розгляді справи водій має право користуватися юридичною допомогою. А саме допомогою адвоката чи юриста. Для цього водій має право заявити відповідні клопотання. Адвокат може брати участь у розгляді справи про адміністративне правопорушення. Це передбачено ч. 1 ст. 271 КУпАП. Зокрема такий представник має право ознайомлюватися з матеріалами справи, заявляти клопотання, подавати скарги на рішення, дії чи бездіяльність працівника поліції. А також інші права передбачені законами України.
Однак, не роз'яснення працівником поліції прав ОСОБА_1 на участь адвоката для отримання правової допомоги, позбавило можливості останнього заявити відповідне клопотання на отримання правової допомоги, що є порушенням Конституції України.
Право особи на захист є однією з ключових гарантій справедливого провадження у справах про адміністративні правопорушення та прямо випливає зі ст. 59 Конституції України та ст. 268 КУпАП. Роз'яснення прав, передбачених ст. 268 КУпАП, не є формальністю, а виступає необхідною умовою реалізації права на захист. Порушення зазначеного обов'язку уповноваженою особою органу поліції визнається Верховним Судом істотним процесуальним порушенням, що тягне скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Так, у Постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18.02.2020 у справі № 524/9827/16-а зазначено, що ненадання водію можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги, що гарантується ст. 268 КУпАП, є істотним порушенням права на захист і самостійною підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
У Постанові КАС ВС від 12.05.2020 по справі № 490/236/16-а Верховний Суд наголосив, що права, закріплені у ст. 268 КУпАП (право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися юридичною допомогою), є процесуальними гарантіями реалізації конституційного права на захист, і їх недотримання унеможливлює визнання провадження таким, що відповідає вимогам законності та справедливості.
У Постанові КАС ВС від 21.05.2020 по справі № 286/4145/15-а суд підтвердив, що орган (посадова особа), який розглядає справу про адміністративне правопорушення, зобов'язаний забезпечити особі реальну можливість скористатися всіма правами, передбаченими ст. 268 КУпАП, а не обмежуватися формальним зазначенням у документах. Порушення цього обов'язку визнається істотним та впливає на законність прийнятого рішення.
Оглянутим відеозаписом встановлено відсутність роз'яснення ОСОБА_1 його прав, що є порушенням ст. 268 КУпАП, ст. 63 Конституції України, а також п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Отже, працівник поліції під час стоянки автомобіля вдався до обмеження права ОСОБА_1 на юридичний захист.
Крім того, статтею 35 Закону України Про Національну поліцію передбачено вичерпний перелік підстав, за яких поліцейський може зупиняти транспортні засоби. Даний перелік, зокрема, передбачає:1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; 10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.
Суд зазначає, що якщо поліцейським не задокументовано та не доведено належними та допустимими доказами факту порушення водієм правил дорожнього руху, то вимога інспектора до водія про пред'явлення документів, що посвідчують особу або документів на право керування є неправомірною.
Верховний Суд в Постанові від 15 березня 2019 року по справі № 686/11314/17, зазначив, що поліцейські не можуть вимагати у водія свідоцтво про реєстрацію автомобіля та полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, якщо у них немає доказів вчинення правопорушення.
З огляду на вищезазначене, слід констатувати факт відсутності підстав з боку працівників поліції для зупинки транспортного засобу Рено Трафік р.н. НОМЕР_2 , оскільки, як встановлено, водій не порушував вимоги ПДР, які слугували підставою для зупинки даного автомобіля. Водночас, рапорт поліцейського Войтенка Є.І., який склав протокол, за відомостями якого невідома особа повідомила про нібито водія на ім'я ОСОБА_2 , який керує автомобілем у нетверезому стані, не може бути взятий судом до уваги та слугувати беззаперечним доказом, бо викладені у ньому обставини не підтверджені будь-якими доказами, як наприклад, повідомленням на номер «102».
Відповідно до широкого розуміння доктрини «плодів отруєного дерева» будь-яке винне порушення поліцейськими конституційних прав громадян, що навіть має не безпосередній, а лише опосередкований зв'язок із самим процесом виявлення, вилучення і фіксації доказів, тягне втрату останніми юридичної сили. Тобто, це означає безумовну недопустимість доказів при будь-якому порушенні встановленого порядку збирання доказів незалежно від характеру і ступеня.
У вузькому сенсі доктрина «плодів отруєного дерева» зводиться до заборони використання даних, отриманих на підставі або з використанням доказів визнаних недопустимими.
Крім того, суд зауважує про порушення поліцейським ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про національну поліцію», оскільки останній не назвав своє прізвище, посаду, спеціальне звання, що зафіксовано на відеозапису DSJ_0000000_000000 2025/09/18 19:33, що є порушенням встановленого законом алгоритму застосування владних повноважень.
З огляду на наведені обставини, слід застосувати підхід, усталений у практиці Верховного Суду та Європейського суду з прав людини, згідно з яким докази, отримані внаслідок істотного порушення процесуальних гарантій, є недопустимими та не можуть бути використані для доведення вини особи.
Працівником поліції не дотримано відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів, щодо доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
В силу зазначеного, протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №912086 від 18.09.2025 щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП є недопустимим доказом, оскільки незаконна зупинка транспортного засобу виключає можливість законного здійснення будь-яких подальших дій поліцейського.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності доведеного факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Крім того, за змістом ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. У разі відсторонення особи від керування транспортним засобом, можливість керування цим транспортним засобом надається уповноваженій нею особі, яка має посвідчення водія (судноводія) відповідної категорії та може бути допущена до керування транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом.
Зазначене вище також дублюється у спеціальному акті - в п.1 Розділу Х Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС № 1395 від 07.11.2015, водій, стосовно яких у поліцейських є достатні підстави вважати, що він перебуває у стані сп'яніння, підлягає відстороненню від керування цими транспортними засобами та огляду на стан сп'яніння.
У порушення зазначених вимог працівниками поліції ОСОБА_1 не був відсторонений від керування транспортним засобом т/з Рено Трафік р.н. НОМЕР_2 , відомостей щодо іншої особи, якій би було передано керування, протокол не містить, що спростовує доводи протоколу щодо керування останнім транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння.
Суддя зазначає, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов'язковими елементами якого є: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із вказаних елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю.
Відповідно до ст. 7 КУпАП, ст. 62 Конституції України, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставах і в порядку встановлених законом, особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Суд зазначає, що відповідно до ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 247 КУпАП визначені обставини, що виключають провадження у справі про адміністративне правопорушення, серед яких пунктом 1 визначено відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно з ч. 3 ст. 284 КУпАП, постанова про закриття виноситься при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу.
Керуючись ст. 247, 283, 284 КУпАП, суддя,
постановила:
Провадження по справі стосовно ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, закрити у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до Харківського апеляційного суду через Дергачівський районний суд Харківської області.
Суддя І. М. Нечипоренко