справа № 619/6098/25
провадження № 2-о/619/196/25
про залишення заяви без розгляду
03 грудня 2025 року м. Дергачі
Дергачівський районний суд Харківської області в складі:
головуючого - судді Коваленко Н.В.
секретаря судового засідання Носачової І.В.
Ім'я (найменування) учасників справи:
заявник: ОСОБА_1 ,
заінтересовані особи: ОСОБА_2 ,
Служба у справах дітей Малоданилівської селищної ради,
ІНФОРМАЦІЯ_1 (Дергачі)
Питання, що вирішується ухвалою.
ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою, в якій просить встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт того, що ОСОБА_1 самостійно виховує та утримує дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Вимоги заяви мотивовані тим, що заявник перебував з ОСОБА_2 в зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Ленінського районного суду м. Полтава від 14.09.2022. Від шлюбу мають сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . З початком агресії рф, мати, ОСОБА_2 , в березні 2022 року виїхала з України. Дитина проживає з батьком, який самостійно займається його вихованням та утриманням. 08.11.2024 начальником Служби у справах дітей Малоданилівської селищної ради Потаповою Є.Е., головним спеціалістом Науменко Н.В. складено Акт обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно якого разом із заявником проживає його син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Житло розміщене на 2 поверсі 2 поверхового будинку, складається з 4 кімнат, житло чисте, світле, в наявності всі комунікації. Умови проживання добрі, вся необхідна побутова техніка в наявності, кімнати обладнані необхідними меблями. Для виховання та розвитку дитини створено добрі умови, дитячі кімнати окремі, забезпечені усім необхідними меблями, гаджетами, іграшками відповідно віку, сезонним дитячим одягом забезпечені. Стосунки, традиції сім'ї добрі, панує взаєморозуміння і взаємоповага з взаємодопомогою. Згідно рішення виконавчого комітету Малоданилівської селищної ради Харківського району Харківської області № 561 від 29.11.2024 “Про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом із батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 », з метою сприяння забезпеченню прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист, сімейне виховання та всебічний розвиток, визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом із батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання відповідно довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (6311-7002144134): АДРЕСА_1 . 26.08.2025 депутатом Малоданилівської селищної ради Бєлашенко М.Я. в присутності свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 складено Акт про те, що ОСОБА_1 разом з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 03.03.2024 проживають як внутрішньо переміщені особи в АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 самостійно займається вихованням сина. ОСОБА_2 , 1992 р.н. вихованням сина ОСОБА_3 не займається, за даною адресою не проживає, сумісне господарство не веде. Згідно Довідки КЗ “Харківський ліцей № 68» Харківської міської ради Харківської області № 94/04-08/2025 від 26.08.2025 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 навчається у 4-А класі. Активну участь в освітньому житті дитини приймає саме батько ОСОБА_1 , підтримує зв'язок з класним керівником, забезпечує дитину всім необхідним для навчання, відвідує батьківські збори. Мати протягом 2023 - 2025 років навчання не цікавилася успіхами сина. 11.11.2024 саме батьком підписано Декларацію № 0001-9М84-ЕА10 про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу сину ОСОБА_3 в Комунальному некомерційному підприємстві “Міська дитяча поліклініка № 1» Харківської міської ради, з метою забезпечення здоров'я дитини. Згідно відповіді Комунального некомерційного підприємства “Міська дитяча поліклініка № 1» Харківської міської ради з приводу хвороб, проведення профілактичних медичних оглядів та щеплень, хлопчик відвідує поліклініку в супроводі батька ОСОБА_1 . З приводу питань, пов'язаних із здоров'ям дитини, з лікарем спілкується батько, котрий сумлінно та в повному обсязі виконує рекомендації лікарів щодо профілактичних заходів та лікування. Мати дитини, з 19.07.2024 жодного разу дитину не супроводжувала, особисто до лікаря-педіатра з будь-якого приводу не зверталася та не телефонувала. Вказані докази свідчать про те, що батько самостійно займається вихованням дитини, його навчанням, здоров'ям, забезпечує його всім необхідним для повсякденного життя. Інформацією Міністерства юстиції України від 01.09.2025, наданої на Адвокатський запит, підтверджено, що аліменти на користь ОСОБА_1 для утримання сина (який з ним проживає) не виплачуються. Мати дитини виїхала через війну за кордон, в Україну не повернулася.
Також заявник звертає увагу суду на те, що отриманою від прикордонної служби інформацією підтверджується, що мати дитини виїхала за межі України з початком повномаштабного вторгнення - 13 березня 2022 року та в Україну дотепер не повернулася.
Встановлення вказаного факту потрібно для реалізації права заявника на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, оскільки надання такого рішення вимагається ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16 травня 2024 ( заявник перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 (Дергачі)).
Також встановлення юридичного факту, про який просить заявник, необхідно для захисту прав та інтересів дитини, прав заявника та інтересів, як батька, який самостійно займається вихованням та утриманням дитини , яка може залишитися сама, оскілки заявник має необхідність в реалізації права на відстрочку від мобілізації.
Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 13.10.2025 року відкрито провадження за заявою та призначено справу до розгляду в порядку окремого провадження.
Заінтересовані особи ОСОБА_2 та ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 ) про розгляд справи були повідомлені належним чином, проте в судове засідання не прибули.
Від Служби у справах дітей Малоданилівської селищної ради, надійшла заява
про розгляд справи без присутності представника Служби у справах дітей Малоданилівської селищної ради, а також при вирішенні спору покладалися на розсуд суду.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
ОСОБА_1 перебував з ОСОБА_2 в зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Ленінського районного суду м. Полтава від 14.09.2022.
Від шлюбу мають сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_2 , 13 березня 2022 року виїхала з України та дотепер не повернулася, що підтверджується відповіддю Державної прикордонної служби від 18.11.2025.
08.11.2024 начальником Служби у справах дітей Малоданилівської селищної ради Потаповою Є.Е., головним спеціалістом Науменко Н.В. складено Акт обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно якого разом із заявником проживає його син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Встановлення факту того, що ОСОБА_1 самостійно виховує та утримує дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , потрібно для реалізації права заявника на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, оскільки надання такого рішення вимагається ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16 травня 2024 ( заявник перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 (Дергачі)).
Також встановлення юридичного факту, про який просить заявник, необхідно для захисту прав та інтересів дитини, прав заявника та інтересів, як батька, який самостійно займається вихованням та утриманням дитини , яка може залишитися сама, оскілки заявник має необхідність в реалізації права на відстрочку від мобілізації.
Згідно статті 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Згідно ч.1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина 1 статті 19 ЦПК України).
Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина 1 статті 293 ЦПК України).
Суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (частина 1 статті 315 ЦПК України).
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина 2 статті 315 ЦПК України).
Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.
Регулювання сімейних відносин з метою забезпечення кожної дитини сімейним вихованням здійснюється Сімейним кодексом України (стаття 1 СК України).
Статтею 51 Конституції України, частинами 2, 3 статті 5 Сімейного кодексу України передбачено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
Згідно з частинами 2, 8, 9 статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим врахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Частиною 1 статті 121 СК України передбачено, що права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Статтею 141 СК України встановлено рівність прав та обов'язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною 5 статті 157 цього Кодексу.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина 3 статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
За приписами частини 2 статті 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Відповідно до частин 1 - 4 статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною 5 цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.
Зазначена норма свідчить про те, що предметом договору є порядок здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Отже, навіть якщо один з батьків проживає окремо від дитини, він має здійснювати батьківські права та виконувати обов'язки.
Відповідно до статті 15 СК України сімейні обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.
Сімейні обов'язки особистого або майнового характеру є обов'язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо). Вони не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом.
У частині 4 статті 15 СК України визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов'язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.
Ухилення від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК України).
З настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються відповідними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або у певному обсязі припинятися.
Отже, для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється. Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб'єктністю, такі права та обов'язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один з батьків самостійно їх виконує (пункти 73-74 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22).
СК України не встановлено підстав припинення батьківських обов'язків щодо виховання дитини. Так само як визначена частиною 1 статті 15 СК України невідчужуваність сімейних обов'язків свідчить про неможливість повної відмови від сімейних обов'язків, якими є, зокрема, обов'язки щодо виховання дитини.
Відповідно до частин 3, 4 статті 155 СК України відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно із частинами 1-3 статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Правовідносини, що включають особисті немайнові та майнові відносини, які виникають між особами на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, опіки та піклування, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства, є сімейними.
Сімейні обов'язки особистого або майнового характеру є обов'язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо). Вони не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом.
Ухилення від виконання своїх обов'язків щодо виховання та утримання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів за рішенням суду (статті 164, 180 СК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22 (провадження № 14-132цс23) зазначено, що:
«з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.
73. Отже, для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється.
74. Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб'єктністю, такі права та обов'язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.
75. СК України не встановлено підстав припинення батьківських обов'язків щодо виховання дитини. Так само як визначена частиною 1 статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов'язків свідчить про неможливість відмови від сімейних обов'язків, якими є, зокрема, обов'язки щодо виховання дитини.
76. Визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням будь-якого спору про право. […]
У справі, яка переглядається, заявник просить установити факт самостійного виховання ним дитини, проте встановлення такого факту може мати негативні наслідки для матері дитини.
82. Так, у статті 165 СК України визначено перелік осіб, які мають право звернутися з позовом до суду про позбавлення батьківських прав. За частиною першою цієї статті право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають не лише один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, у якому вона перебуває, а й орган опіки та піклування або прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
83. З огляду на зазначене, вбачається, що у справі, яка розглядається, наявний спір про право - зокрема, спір щодо участі одного з батьків у вихованні дитини та/або ухилення від участі у вихованні, який підлягає розгляду в порядку позовного провадження з обов'язковим залученням органу опіки та піклування (частини 4, 5 статті 19 СК України). […]
88. Інститут окремого провадження не може використовуватися для створення преюдиційних фактів з метою подальшого вирішення будь-якого спору про право. […]
суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що подана заява про встановлення факту, що має юридичне значення, не підлягає судовому розгляду в окремому провадженні, оскільки за встановлених у цій справі обставин існує спір про право щодо участі одного з батьків у вихованні й утриманні дитини. З урахуванням закріпленого в сімейному законодавстві принципу невідчужуваності сімейних обов'язків, неможливості відмови від них, у тому числі від обов'язків виховання дитини, то питання, заявлене ОСОБА_1 у цій справі, не може з'ясовуватись безвідносно до дій другого з батьків та може вирішуватись у межах спору про право між батьками дитини за загальним правилом у позовному провадженні».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 грудня 2024 року справа № 551/812/23 (провадження № 61-9313св24) зазначено, що: «задовольняючи вимоги заяви ОСОБА_1 , суди першої та апеляційної інстанцій не звернули уваги на те, що подана заява про встановлення факту, що має юридичне значення, не підлягає судовому розгляду в окремому провадженні, оскільки доведення факту утримання падчерки вітчимом пов'язане з настанням (існуванням) обставин, за яких біологічний батько дитини не виконує своїх батьківських обов'язків щодо дитини та безумовно впливає на права і інтереси самої дитини. Такий факт утримання дитини не біологічним батьком, а вітчимом не може встановлюватись у безспірному порядку, в тому числі на підставі судового рішення, ухваленого за правилами окремого провадження, оскільки в такому питанні завжди існуватиме загроза порушення принципу дотримання найкращих інтересів дитини. Таким чином, за встановлених у цій справі обставин існує спір про право щодо участі батька дитини у її матеріальному забезпеченні/утриманні, а отже, питання, заявлене ОСОБА_1 у цій справі, не може з'ясовуватись безвідносно до дій батька дитини ОСОБА_8 - ОСОБА_3 та може вирішуватись у межах спору про право за загальним правилом у позовному провадженні».
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 вересня 2022 року в справі № 139/122/14-ц (провадження № 61-3238св22) вказано, що: «під спором про право розуміють перешкоди у здійсненні цивільного права, які згідно із законом можуть бути усунені за допомогою суду. Спір про право пов'язаний виключно з порушенням, оспоренням або невизнанням, а також недоведенням суб'єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права. При відсутності цих елементів відсутній спір про право».
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 січня 2023 року в справі № 198/99/15-ц (провадження № 61-7049св22) вказано, що:
«згідно з частиною 6 статті 294 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах. […]
Спір про право - це формально визнана суперечність між суб'єктами цивільного права, що виникла за фактом порушення або оспорювання суб'єктивних прав однією стороною цивільних правовідносин іншою і яка потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом.
Отже, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають в реалізації такого права».
Звертаючись до суду в порядку окремого провадження із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, ОСОБА_1 просив суд встановити факт самостійного виховання та утримання ним дитини. Метою встановлення факту заявник визначив - надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Проте встановлення такого факту могло б мати негативні наслідки для матері дитини, а також потребує дослідження й врахування інтересів дитини.
З огляду на зазначене, вбачається, що ця справа пов'язана з вирішенням спору про право - зокрема, спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини та/або ухилення від виконання батьківських обов'язків, який підлягає розгляду у порядку позовного провадження з врахуванням інтересів дитини.
Доведення факту самостійного виховання дитини батьком пов'язане з встановленням обставин щодо невиконання матір'ю батьківських обов'язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним з батьків батьківських обов'язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.
Такий факт одноосібного (самостійного) виховання дитини одним з батьків не може встановлюватись у безспірному порядку або за домовленістю батьків дитини, в тому числі на підставі укладеного між ними договору або на підставі судового рішення, ухваленого за правилами окремого провадження, оскільки у такому випадку завжди існуватиме загроза порушення принципу дотримання найкращих інтересів дитини.
Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов'язків щодо виховання дитини, а визначена частиною 1 статті 15 СК України невідчужуваність сімейних обов'язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов'язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним з батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов'язків з виховання дитини. Інститут окремого провадження не може використовуватися для створення преюдиційних фактів з метою подальшого вирішення будь-якого спору про право (пункти 87-88 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22)
Згідно ч. 6 статті 294 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Відповідно до ч.4 статті 315 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
Враховуючи викладене, заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Служба у справах дітей Малоданилівської селищної ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 (Дергачі) про встановлення факту, що має юридичне значення, належить залишити без розгляду та роз'яснити заявнику, що він не позбавлений права звернутися до суду на загальних підставах в порядку позовного провадження.
Керуючись ч.6 ст.294, ч.4 ст.315 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Служба у справах дітей Малоданилівської селищної ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 (Дергачі) про встановлення факту, що має юридичне значення, залишити без розгляду
Роз'яснити заявнику та заінтересованим особам, що вони мають право звернутися до суду на загальних підставах в порядку позовного провадження.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Дергачівський районний суд Харківської області протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки: http://court.gov.ua/sud2014.
Суддя Н. В. Коваленко