справа № 699/1400/25
провадження № 2/619/2668/25
іменем України
26 листопада 2025 року м. Дергачі
Дергачівський районний суд Харківської області
у складі: головуючого судді Пруднікової О.В.,
за участю секретаря судового засідання Вишневської О.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення коштів,
встановив:
Короткий зміст позовних вимог.
ТОВ «Цикл Фінанс» звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 22037000103717 від 28.12.2018 у розмірі 20 046,32 грн.
Позов мотивований тим, що 28.12.2018 між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №22037000103717, відповідно до якого отримала кредитні кошти із нарахуванням процентів за користування кредитними коштами зі строком кредитування до 28.12.2020. Відповідно до виписки по особистому рахунку відповідача, вбачається, що АТ «Банк Кредит Дніпро» було перераховано кредитні кошти на особистий рахунок боржника. Банк виконав всі передбаченні умови договору, а саме ознайомив відповідача з умовами кредитного договору, надав в тимчасове користування кредитні кошти в зазначеному розмірі. 15.12.2021 між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ТОВ «Цикл Фінанс» укладено Договір факторингу № 15/12/2021, відповідно до якого ТОВ «Цикл Фінанс» набуло право нового кредитора до відповідача за кредитним договором. На дату звернення ТОВ «Цикл Фінанс» до суду борг за кредитним договором складає 19 600,59 грн та складається з: 10 836,32 грн сума боргу по тілу кредиту; 2091,98 грн суми боргу по відсоткам; 6672,29 грн борг по комісії. Також позивач просить стягнути з відповідача збитки від інфляції - 383,39 грн., 3% річних - 62,35 грн.
Участь у справі сторін та інших учасників справи.
Представник ТОВ «Цикл Фінанс» у судове засідання не з'явився, матеріали справи містять клопотання, в якому просив розгляд справи проводити без його участі, заявлені вимоги підтримав . Крім того, не заперечував щодо ухвалення заочного рішення по справі.
Відповідач у судове засідання не з'явилася, причину неявки не повідомила, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялася належним чином шляхом направлення судової повістки за місцем перебування, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення 14.11.2025 поштового відправлення.
Враховуючи, що в судове засідання не з'явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
У зв'язку з неявкою в судове засідання належним чином повідомленої про дату, час та місце судового засідання відповідача, яка не повідомила про причини неявки та не подала відзив відповідно до статті 280 ЦПК України, суд за згодою позивача вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
28.12.2018 між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 22037000103717 (а.с. 25).
Відповідно до п. 1.2 кредитного договору банк надав відповідачу грошові кошти у розмірі 11 800, 00 грн зі строком кредитування 24 місяці; кінцева дата повернення кредиту 20.12.2020; цільове призначення: споживчі потреби; щомісячна комісія за обслуговування кредиту - 4,7%; процентна ставка фіксована у розмірі: на строкову заборгованість за кредитом 0,001% річних, на прострочену заборгованість за кредитом 56,0% річних.
Відповідно до п. 1.4 кредит надається шляхом зарахування суми кредиту на поточний рахунок клієнта НОМЕР_1 , відкритий у АТ «Банк Кредит Дніпро». Датою видачі кредиту вважається день зарахування суми кредиту на рахунок клієнта.
Відповідно до п.4 договору визначено графік платежів/розрахунку загальної вартості кредиту для клієнта та реальної річної процентної ставки за цим договором.
Відповідно до п. 3.1 договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами зобов'язань.
Пунктом 3.6.4 договору передбачено, що відповідач при підписанні договору підтвердив, що він ознайомлений з умовами кредитування, з паспортом продукту, з інформацією про розмір винагороди, яку банк отримує від страхової компанії, як агент, за пропонування послуг страхування, з умовами УДБО та погоджується, що договір з боку банку укладається шляхом нанесення на нього типографськими засобами відбитку печатки банку та підпису уповноваженої особи банку.
Відповідно до довідки від 25.08.2025 на рахунках ТОВ "Цикл Фінанс" обліковується заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 22037000103717 від 28.12.2018, яка станом на 25.08.2025 становить 19 600,59 грн та складається з суми основного боргу за тілом кредиту - 10 836,32 грн, суми боргу за відсотками - 2091,98 грн, суми боргу за комісією - 6 672,29 грн (а.с. 15).
15.12.2021 між АТ «Банк Кредит Дніпро», як клієнтом, та ТОВ «Цикл Фінанс», як фактором, укладено договір факторингу № 15/12/21 (а.с. 19-22).
Згідно з п. 1.1 договору фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за оплату, а клієнт відступає факторові права грошової вимоги до боржників за кредитним договором (портфель заборгованості).
П. 1.2 договору передбачено, що внаслідок передачі (відступлення) права вимоги за цим договором, Фактор заміняє Клієнта у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості, та набуває прав грошових вимог клієнта за цими кредитними договорами, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов'язань боржників за кредитними договорами.
Відповідно до п. 6.2.2 права вимоги переходять до фактора з моменту набрання чинності даним договором та підписання Акту приймання-передачі прав вимоги (Додаток 3), після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості. Перехід права вимоги відбувається шляхом підписання акту приймання-передачі права вимоги у відповідності до Додатку №3 до даного договору в день підписання Договору та набрання ним чинності.
Пунктом 6.6 договору факторингу передбачено, що фактор протягом 10 робочих днів з моменту переходу до фактора права вимоги зобов'язаний письмово повідомити боржників про відступлення права вимоги за формою згідно Додатку №5 до цього Договору.
Відповідно до п. 7.1 договору фактор здійснює фінансування клієнта у спосіб визначений ч. 1 ст. 1084 ЦК України шляхом купівлі у нього права грошової вимоги. В якості ціни за придбання (відступлення) прав вимоги, фактор передає в розпорядження клієнта грошові кошти в розмірі , що станом на дату підписання сторонами цього договору складає 9 500 001,00 грн без ПДВ за плату.
Згідно з п. 7.2 договору фактор здійснює оплату клієнту шляхом перерахування суми, що вказана в п. 7.1 цього Договору, на вказаній у реквізитах до цього договору рахунок, в день підписання Договору та Акту приймання-передачі прав вимог .
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №15/12/21 від 15.12.2021 ТОВ «Цикл Фінанс» отримало від АТ «Банк Кредит Дніпро» право вимоги за договором № 22037000103717 від 28.12.2018 до ОСОБА_1 суми заборгованості за тілом кредиту 10836, 32 грн, заборгованість за відсотками: 2091,98 грн; прострочена заборгованість за комісією: 6 672,29 грн; загальна сума права вимоги: 19 600,00 грн (а.с. 24).
Також, право позивача для звернення з позовними вимогами про стягнення заборгованості за кредитним договором підтверджується актом приймання-передачі прав вимог за договором факторингу № 15/12/21 від 15.12.2021 та платіжною інструкцією по оплаті договору факторингу від ТОВ «Цикл Фінанс» на користь АТ «Банк кредит Дніпро» (а.с. 11, 28).
Згідно з випискою по особовому рахунку ОСОБА_1 первинний кредитор взяті на себе зобов'язання за кредитним договором № 22037000103717 виконав у повному обсязі.
Випискою за рахунком відповідача також підтверджено, що протягом дії договору ОСОБА_1 користувалась кредитними коштами, частково погашала заборгованість (а.с. 42-56).
Застосовані судом норми права, мотиви та висновки суду.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною 1 статті 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Згідно з частиною 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно - телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно дост. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Згідно з правовими висновками, наведеними в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 26.05.2021у справі № 204/2972/20 (провадження № 61-168 св 21) виписка по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи, може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами.
З виписки по картковому рахунку відповідача вбачається, що заборгованість за тілом кредиту перед позивачем за Кредитним договором №22037000103717 від 28.12.2018- 10 836,32 грн.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, наявні правові підстави для їх стягнення з відповідача в даному розмірі.
Відповідачем до суду не надано власного розрахунку заборгованості на спростування доводів і розрахунку позивача або об'єктивних доказів про погашення заборгованості та її відсутності.
Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього кодексу.
На час розгляду справи судом відповідачем ОСОБА_1 не надано відомостей, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за Кредитним договором у добровільному порядку.
Згідно зі статтею 1049 Цивільного Кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Отже, оскільки відповідач порушила зобов'язання, встановлені Кредитним договором №22037000103717 від 28.12.2018, докази своєчасної та повної оплати заборгованості за цим Договором в матеріалах справи відсутні, тому суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення суми процентів за користування кредитними коштами саме в такому розмірі, як розрахований позивачем, а саме: у розмірі 2091,98 грн.
Щодо вимог про стягнення простроченої заборгованості за комісією у розмірі 6 672,29 грн за кредитним договором №22037000103717 від 28.12.2018, суд дійшов висновку про відсутність підстав для їх задоволення з таких підстав.
Згідно зі статтею 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта ст.263 ЦПК України).
Верховний суд у постанові від 27 січня 2021 року у справі № 176/585/17 зазначив, що виходячи зі змісту вищевказаних вказаних норм, надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов'язком банку, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника.
Оскільки надання кредиту - це обов'язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості за кредитом не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Оскільки надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості за кредитом, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при реалізації прав та обов'язків за кредитним договором, тому такі дії банку не є послугами, що об'єктивно надаються клієнту-позичальнику.
Таким чином, сплата позичальником на користь банку комісії у вигляді щомісячної винагороди є нікчемною, оскільки вказані платежі є платою, встановлення якої було заборонено частиною третьою статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», яка була чинною на момент укладення спірного кредитного договору, а встановлення всупереч вимогам нормативно-правових актів цих невиправданих платежів спрямоване на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи-споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, отже такі умови договору порушують публічний порядок.
Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов'язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку (п. 29 постанови ВС у справі № 363/1834/17).
Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).
Позивач не зазначив, які саме послуги за вказану комісію у розмірі 6 672,29 грн надаються позивачу. Більш того, матеріали справи не містять і приблизного переліку послуг, які надаються банком. Тобто, відсутнє двостороннє належне погодження сплати комісії банку та визначення обсягу послуг банку, за яку є необхідність сплачувати комісію.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, суд дійшов висновку, що вимога щодо стягнення комісії з відповідача у розмірі 6 672,29 грн за кредитним договором №22037000103717 від 28.12.2018 є нікчемною та не може бути задоволена.
Щодо вимог про стягнення збитків від інфляції у розмірі 383, 39 грн та 3% річних у розмірі 62, 35 грн, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26.06.2019у справі №489/2951/16-ц зазначено, що за змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
З ухваленням судового рішення про задоволення вимог кредитора, припиняються правовідносини сторін, що ґрунтуються на кредитному договорі, зокрема, сплата чергових платежів, нарахування відсотків, разом із тим виникає грошове зобов'язання із повернення кредитних коштів в повному обсязі та нарахованих на цей час відсотків, невиконання якого тягне відповідальність, встановлену ст. 625 ЦК України.
Вказане узгоджується з правовими висновками, викладеними Верховним Судом в постанові від 14.02.2018 у справі № 564/2199/15-ц.
У зв'язку із простроченням відповідачем грошового зобов'язання за кредитним договором №22037000103717 від 28.12.2018 позивачем нараховано інфляційні втрати за період з 15.12.2021 року по 23.02.2022 року, що відповідно до наданого позивачем розрахунку становить 383, 39 грн та три відсотки річних від простроченої суми - у розмірі 62,35 грн за період з 15.12.2021 по 23.02.2022.
Враховуючи, що відповідач грошове зобов'язання за кредитним договором №22037000103717 від 28.12.2018 не виконала, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача індексу інфляції та 3 % річних за період з 15.12.2021 по 23.02.2022.
Нарахування трьох процентів річних за порушення грошового зобов'язання здійснюється за формулою: Проценти = С (сума боргу) х 3 % (процентна ставка): 365 (кількість днів у році) х Д (кількість днів).
За кредитним договором №22037000103717 від 28.12.2018 сума боргу відповідача ОСОБА_1 за тілом кредиту перед позивачем становить 10 836,32 гривень, кількість днів прострочення за період з 15.12.2021 по 23.02.2022 становить 70 календарних днів, відтак 3 % річних становитиме 62,35 гривень ((10 836,32 * 3%) : 100 : 365 х 70 = 62.35).
Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Цикл Фінанс» 3 % річних за кредитним договором №22037000103717 від 28.12.2018 у сумі 62, 35 грн, тобто в межах пред'явлених позивачем позовних вимог.
За правилами ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.
Інфляційні втрати розраховуються шляхом множення суми заборгованості на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.
Згідно з розрахунком, наданим позивачем та перевіреним судом, загальний розмір збитків від інфляції за кредитним договором №22037000103717 від 28.12.2018 за період з 15.12.2021 по 23.02.2022 становить 383,39 грн. Правильність нарахування позивачем інфляційних втрат судом перевірено.
Відтак, позовні вимоги ТОВ «Цикл Фінанс» в частині стягнення з відповідача ОСОБА_1 , інфляційних втрат за кредитним договором №22037000103717 від 28.12.2018 у розмірі 383,39 грн та 3% річних у розмірі 62, 35 грн. є такими, що підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат
Згідно з ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У пред'явленому позові позивач просить стягнути з відповідача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 000, 00 грн.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Судом встановлено, що позивачем ТОВ «Цикл Фінанс» 02.01.2025 укладено договір № 43453613 про надання правничої допомоги з адвокатом Кеню Д.В. та додаткову угоду № 22037000103717 до договору № 43453613 про надання правової допомоги 02.01.2025 від 25.08.2025 (а.с. 16-18, 23).
Як вбачається з Акту 22037000103717 про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 25.08.2025 та детального опису робіт (наданих послуг), адвокатом Кеню Д.В. надано ТОВ «Цикл Фінанс» зокрема, такий перелік послуг: правовий аналіз обставин справи спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «Цикл Фінанс» 0,5 год - 500 грн; складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості 2 год- 2000 грн; формування додатків до позовної заяви (письмові докази) 1 год - 500, 00 грн, разом 3 000, 00 грн (а.с. 9, 14).
Водночас зі змісту ч. 4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 13 січня 2021 року у справі № 596/2305/18-ц.
Крім цього, Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
Вирішуючи питання про стягнення понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи критерій оцінки співмірності витрат на оплату послуг адвоката, суд дійшов висновку про задоволення понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000, 00 грн, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача судові витрати банку зі сплаті судового збору за подачу позову, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, тому з відповідача необхідно стягнути на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме: - 1 616, 12 грн.
Керуючись ст.ст. 205, 207, 509, 512, 514, 516, 525, 526, 530, 549, 611, 626, 628, 639, 1048, 1049, 1050 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 19, 81, 141, 211, 247, 258-260, 263-265, 280-282,354 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» заборгованість за кредитним договором №22037000103717 від 28.12.2018 у розмірі 13 374 (тринадцять тисяч триста сімдесят чотири ) гривні 04 копійки.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» судовий збір в розмірі 1 616 (одна тисяча шістсот шістнадцять) гривень 12 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 (три тисячі) гривень 00 копійок.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи безпосередньо до Харківського апеляційного суду.
Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст.ст. 284-285 ЦПК України.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне найменування (ім'я) сторін:
позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс», ЄДРПОУ 43453613, адреса: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8;
відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя О. В. Пруднікова