612/139/25
1-кп/612/22/25
04 грудня 2025 року с-ще Близнюки
Близнюківський районний суд Харківської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
потерпілого ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Близнюки Харківської області кримінальне провадження відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Фрунзівка Одеської області, громадянина України, середньо-технічною освітою, розлученого, пенсіонера, військовозобов'язаного, маючого неповнолітнього сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України,-
20.01.2024, о 17:55 гол., ОСОБА_4 , перебуваючи в стані алкогольного сп?яніння, рухався на своєму технічно справному автомобілі марки Renault Scenic, р.н. НОМЕР_1 неподалік буд. № 33 по вулиці Ткаченка в селищі Близнюки, Лозівського району Харківської області, зі сторони переїзду в бік будинку № 37-а, зі швидкістю приблизно 50 км/год.
Керуючи вказаним транспортним засобом, ОСОБА_4 , діючи з необережності, у формі кримінальної протиправної недбалості, не передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був і міг їх передбачити, у порушенні вимоги п. 10.1, Правил дорожнього руху України згідно з якими: «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху», не вибрав безпечної швидкості руху під час керування ним свого автомобіля Renault Scenic, р.н. НОМЕР_1 , здійснив небезпечний маневр своїм автомобілем в ліво відносно напрямку свого руху, тим самим виїхав на зустрічну полосу руху, де здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_6 , який рухався по лівому краю дороги, відносно напрямку його руху, в попутному напрямку. В результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження, а саме: переломи поперечних відростків 2-го та 4-го поперекових хребців.
За ступенем тяжкості вищевказані ушкодження у ОСОБА_6 - це середнього ступеня тяжкості тілесне ушкодження, за критерієм тривалості розладу здоров'я, так як, для зростання переломів необхідно більш як 21 день, згідно п. 2.2.2. Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень.
Допитаний у судовому засіданні в якості обвинуваченого ОСОБА_4 , вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю, розкаявся у скоєному, погодився із кваліфікацією органом досудового розслідування у вчинені ним діянні, не оспорював встановлених в ході досудового розслідування фактичних обставин справи на підставі яких йому пред'явлені обвинувачення. Пояснив, що в той день поїхав до свого батька, якому стало погано. Перед тим як сісти за кермо, дійсно вживав алкогольні напої. Як би не ситуація з батьком, то за кермо у стані алкогольного сп'яніння не сів.
Прокурор та захисник не висловили жодних заперечень щодо встановлених обставин.
Потерпілий надав до суду клопотання про призначення обвинуваченому покарання, яке не пов'язане з позбавленням волі, зазначив, що претензії до обвинуваченого відсутні.
Захисник просив застосувати положення ст. 69 КК України та призначити покарання у виді штрафу з призначення додаткового покарання.
Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_4 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, судом відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України визнано недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясував, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, що немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснив учасникам кримінального провадження, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Таким чином, суд, переконавшись у правильності розуміння вказаних положень закону сторонами кримінального провадження, визнав недоцільним дослідження доказів, поданих на підтвердження події кримінального правопорушення, а також винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.
Вина обвинуваченого у скоєнні вище зазначеного кримінального правопорушення доведена в повному обсязі.
Дії обвинуваченого ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 286-1 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
При вирішенні питання про вид і міру покарання ОСОБА_4 суд враховує відсутність обтяжуючих обставин відповідно ст. 67 КК України. Щире каяття та добровільне відшкодування завданого збитку відповідно до ст. 66 КК України є обставинами, які пом'якшують його покарання.
Згідно класифікації кримінального правопорушення, передбаченої ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, вчинене ОСОБА_4 , за ч. 1 ст. 286-1 КК України відноситься до нетяжких злочинів.
Вивченням особи ОСОБА_4 судом встановлено, що він раніше не судимий, на обліку у лікаря нарколога та психіатра Близнюківської ЦРЛ не перебуває, розлучений, пенсіонер, має неповнолітнього сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , позитивно характеризується за місцем мешкання, відшкодував шкоду потерпілому ОСОБА_6 , що підтверджується розписками від 22.01.2024, від 02.03.2024 та від 01.10.2025 та квитанцією від 23.01.2024.
При призначенні покарання ОСОБА_4 , суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує, що ним скоєно нетяжкий злочини, характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного кримінального правопорушення, його наслідки, дані про особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують покарання та відсутність обставин, які його обтяжують, а також висновок органу пробації.
Згідно висновку досудової доповіді Лозівського районного сектору філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області від 18.09.2025, ризик вчинення повторного кримінального правопорушення ОСОБА_4 є низьким, загальний рівень небезпеки для суспільства - низький.
Враховуючи вказані обставини, суд дійшов висновку про необхідність і достатність призначення ОСОБА_4 покарання для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень у виді позбавлення волі з призначенням додаткового покарання в мінімальних межах санкції ч. 1 ст. 286-1 КК України.
Щодо доводів захисника про необхідність застосування ст.. 69 КК України.
Відповідно до ч. 1 - 3 ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Виходячи із принципів співмірності й індивідуалізації це покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують та обтяжують.
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд відповідно до вимог статті 65 Кримінального кодексу України врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують покарання та відсутність обставин, що його обтяжують, обставини кримінального правопорушення та їх наслідки, а тому з метою забезпечення ефективного виховного впливу на обвинуваченого, його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, вважав за необхідне призначити йому покарання у виді позбавлення волі з додатковим покаранням в мінімальних межах.
На думку суду, саме таке покарання буде доцільне для профілактики вчинення обвинуваченими нових злочинів, буде найбільш відповідати принципам та меті його призначення, зазначене випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції. Також такий висновок узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним («Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року).
Такий вид та розмір покарання відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів, як ним так і іншими особами, законним та справедливим, а також не буде становити «особистий надмірний тягар для особи», адже відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.
В ході судового розгляду, суд встановив наявність певних пом'якшуваних обставин в діях обвинуваченого, проте такі обставини на переконання суду не дозволяють застосувати дію ст. 69 КК України та призначити обвинуваченому покарання з переходом до більш м'якого покарання.
Так, статтею 69 КК України, встановлено, що за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.
Разом з тим, ОСОБА_4 перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, керував транспортним засобом, чим поставив в небезпеку не лише своє життя, але й життя інших учасників дорожнього руху, в т.ч. життя потерпілого, при цьому, грубо порушивши правила дорожнього руху, скоїв дорожньо-транспортну пригоду, в результаті чого потерпілому завдано тілесні ушкоджень середньої тяжкості.
Отже, встановлені судом, в цьому кримінальному провадженні обставини, які пом'якшують покарання, істотно не знижують реального ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з огляду на рівень загрози відповідного діяння для безпеки руху, а також здоров'я осіб, тому підстави для застосування положення ст. 69 КК відсутні.
Твердження сторони захисту про те, що потерпілий не має до обвинуваченого претензій матеріального та морального характеру були враховані судом при призначенні мінімального розміру виду покарання, проте не має переважного впливу при призначенні судом покарання.
Не є підставою для застосування до обвинуваченого вимог ст. 69 КК та призначення йому покарання у виді штрафу те, що останній приймав участь у всіх процесуальних діях на стадії досудового розслідування, виконував процесуальні обов'язки та надавав покази під час судового розгляду, оскільки така процесуальна поведінка обвинуваченого не є обставиною, що пом'якшує його покарання.
Таким чином суд не вбачає підстав для призначення обвинуваченому покарання із застосуванням ст.. 69 КК України, на чому наполягає сторона захисту.
Суд не вбачає підстав для обрання запобіжного заходу обвинуваченому до набрання цим вироком законної сили, з огляду на відсутність клопотань від учасників кримінального провадження.
Цивільний позов не пред'являвся.
Арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 24.01.2024, слід скасувати.
Долю речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
Згідно ч. 2 ст. 124 КПК України, суд стягує з ОСОБА_4 процесуальні витрати за проведення судової експертизи.
Керуючись ст. 349, 368-371, 373, 374, 376 КПК України, суд,-
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 (три) роки.
Після набрання вироком суду законної сили ОСОБА_4 затримати та через Державну установу «Харківський слідчий ізолятор» направити до місць відбування покарання.
Строк відбуття покарання ОСОБА_4 обчислювати з моменту його фактичного затримання в порядку звернення цього вироку до виконання.
Арешт на майно, а саме на: транспортний засіб Renault Scenic, державний номер НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фрагменти пластику у кількості 3 одиниці, 2 з яких чорного кольору, один червоного, пакет сметани квадратної форми біло-синього кольору 20% жиру марки «Люстдор» та розірваний поліетиленовий пакет з виноградом рожевого кольору, накладений ухвалою слідчого судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 24.01.2024 - скасувати.
Речові докази по кримінальному провадженню: флеш карта micro SD на 32 GB goodram, на якій мається 4 файли відеозаписів, які мають назви: 1) HY00000_00000020240120183924_0073; 2) HY00000_00000020240120193236_0016; 3) HY00000_00000020240120194812_0017; 4) HY00000_00000020240120195724_0018 - залишити в матеріалах даного кримінального провадження.
Речові докази по кримінальному провадженню: лазерний диск із маркуванням DVD+R VERBATIM, який поміщено до паперового конверту з пояснювальним написом, на якому мається файл відеозапису з назвою: 0-02-05-2c3fdce0a3ee84f68ece9a8c6c5e416b5306e7fe5289e06bc6828c5fe63f57d3_76a3e70079dbbd33 - залишити в матеріалах даного кримінального провадження.
Речові докази по кримінальному провадженню: транспортний засіб Renault Scenic, державний номер НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - повернути ОСОБА_4 .
Речові докази по кримінальному провадженню: паперовий конверт, в якому знаходяться два змиви з куліси коробки перемикання передач з автомобіля марки Renault Scenic, державний номер НОМЕР_2 ; паперовий конверт, в якому знаходяться два змиви з керма автомобіля марки Renault Scenic, державний номер НОМЕР_2 ; фрагменти пластику у кількості 3 одиниці, 2 з яких чорного кольору, один червоного, пакет сметани квадратної форми біло-синього кольору 20% жиру марки «Люстдор» та розірваний поліетиленовий пакет з виноградом рожевого кольору - знищити.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати за проведення судової експертизи № КСЕ-19/121-24/14142 від 13.06.2024 в сумі 9087 (дев'ять тисяч вісімдесят сім) грн. 36 коп.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
Вирок може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а для особи, яка перебуває під вартою з моменту вручення копії вироку.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1