Справа № 570/2468/25
Номер провадження 2/570/1461/2025
04 грудня 2025 року Рівненський районний суд Рівненської області у складі:
судді Гнатущенко Ю.В.
з участю секретаря судових засідань Іллюк С.Р.,
позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні 25.11.2025 р.,
представника позивача адвоката Щербяк Ю.В. в судовому засіданні 25.11.2025 р.,
представника ООП - ССД Зорянської сільської ради Рівненського району Рівненської області в судовому засіданні 25.11.2025 р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Рівненського районного суду Рівненської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Орган опіки та піклування - Служба у справах дітей Зорянської сільської ради Рівненського району Рівненської області про позбавлення батьківських прав, -
У травні 2025 р. представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Щербяк Ю.В. звернулася до Рівненського районного суду Рівненської області із позовом до відповідача ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Служба у справах дітей Зорянської сільської ради Рівненського, в якому просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 08.08.2014 р. по 11.05.2023 р. Шлюб між сторонами розірвано на підставі рішення суду від 11.05.2023 р. у справі №570/1336/23. Від шлюбу мають малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
З 2020 року вони з відповідачем не проживають як подружжя. Відповідач впродовж цього часу змінювала своє місце проживання, народила дитину від інших стосунків. Через відсутність постійного місця проживання, відсутність роботи відповідач не змогла забезпечити належні умови проживання та виховання сина. Службою у справах дітей було відібрано дитину у відповідача та передано позивачу на виховання сина ОСОБА_3 . Впродовж майже 1,5 роки син проживає з позивачем та повністю перебуває на утриманні позивача. Мати жодного разу не приїжджала, не надавала коштів на утримання дитини. Ситуація невизначеності є травматичною для сина ОСОБА_4 .
Наводить положення ст.27 Конвенції, ч.ч. 1-5 ст. 150, п.2 ч.1 ст. 164 СК України та вказує, що зазначені позивачем обставини є підставою для позбавлення відповідача батьківських прав.
Також наводить положення ст.ст. ч.ч.4,5 ст. 19, 150, 157 СК України, п.п. 7, 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007 р. «Про застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ст. 6 Декларації прав дитини та вказує, що з метою найбільш повного та всебічного забезпечення прав та законних інтересів дитини, позивач уважає за необхідне вирішити питання про позбавлення відповідача батьківських прав.
Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 09.06.2025 р. прийнято до розгляду вказану позовну заяву; залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору Орган опіки та піклування в особі служби у справах дітей Зорянської сільської ради; відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі; призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 25.07.2025 р. заяву представника позивача адвоката Щербяк Ю.В. про витребування доказів задоволено та витребувано від ООП Служби у справах дітей Зорянської сільської ради Рівненського району Рівненської області висновок щодо розв'язання спору про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Ухвалою суду від 11.11.2025 р. поновлено судовий розгляд у цивільній справі.
Ухвалою суду від 11.11.2025 р. закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав та пояснює, що він не бажає спостерігати за тим, як відповідач улаштовує своє особисте життя. Пояснює, що до нього у 2024 році приїхали представники ССД Зорянської сільської ради, пояснили про дзвінок матері дитини ( ОСОБА_2 ), яка повідомила про своє бажання аби дитина проживала із батьком та щоб він забрав дитину до себе проживати. З наступного дня син вже проживав із ним, він йому облаштував кімнату і дитина до сьогодні проживає з ним. Відповідач один раз на початку літа приїжджала побачитися з дитиною, поспілкуватися. Вони з сином ОСОБА_4 та його батьками проживають за адресою: АДРЕСА_1 . Пояснює, що до 11.04.2024 р. їхній син ОСОБА_4 не був зареєстрований ніде, у попередній навчальний заклад ліцей його влаштовувала мама - відповідач ОСОБА_2 . У позивача був оригінал свідоцтва про народження ОСОБА_4 завжди і за його заявою від 11.04.2024 р. Зорянська ТГ зареєструвала вперше адресу місця проживання дитини. Він точно не пам'ятає, однак мати дитини усно давала згоду на реєстрацію дитини за вказаною адресою. Також пояснює, що дитина проживає в нормальній сім'ї, для неї створені усім умови, в нього є все. За останній час відповідач не проявляє себе як мати. Вона навіть себе не може матеріально забезпечити. Також пояснює, що відповідач із дитиною лише зрідка спілкується, однак ніякої участі в утриманні сина не бере.
У судовому засіданні представник позивача адвокат Щербяк Ю.В. підтримала позовні вимоги та пояснює, що долучені до вказаного позову додатки до позову - це ті ж самі документи, які подавалися до іншого позову між тими самими сторонами, який було судом залишено без розгляду за заявою позивача, оскільки згідно з ухвалою суду під головуванням судді Красовського О.О. до суду надійшов висновок про недоцільність позбавлення батьківських прав. Також пояснює, що вказаний позов не можна розцінювати як спосіб уникнути від військової служби, оскільки у відповідному ТЦК та СП відомо про життєву ситуацію, яка склалася у сім'ї позивача щодо його проживання із малолітньою дитиною, що мати їх покинула. Також пояснює, що дійсно у відповідача із позивачем не має комунікації, однак для забезпечення оптимального строку розгляду справи вона погодилася вручати судову кореспонденцію для відповідача у зручний для неї спосіб, тому відповідач як на адресу суду так і на її адресу скеровує свої заяви, які представник позивача долучає відповідно до суду. Відповідач не сплачує аліменти на утримання дитини. Також зауважує, що не має необхідності з'ясовувати думку дитини щодо спору, оскільки очевидним є прояв дитячої любові до обох батьків, а коли поведінка відповідача зміниться, тоді вона зможе поновити свої батьківські права. Відповідач не виправилася, вона веде аморальний спосіб життя, неспроможна займатися дітьми, натомість позивач повністю організував життя сина. Батько шукає підхід до дитини, займається з нею, відвідують психолога. Позбавлення батьківських прав - це крайній захід, однак є необхідною мірою, бо така безвідповідальність матері шкодить дитині. За увесь час розгляду справи відповідач не контактувала з дитиною, лише просила забрати виконавчий лист про стягнення аліментів, оскільки арештовані її рахунки.
У судовому засіданні представник ООП С. Кисельова підтримала висновок ООП про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача та одночасно пояснила, що думка малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , щодо вказаного спору не була з'ясована Органом опіки та піклування під час ухвалення колегіальним органом такого рішення, оскільки не хотіли травмувати дитину. Натомість під час обстеження умов проживання ОСОБА_4 пояснив, що йому комфортно проживати із батьком. Також пояснювала, що у 2024 році відповідач ОСОБА_2 особисто зателефонувала до ССД Зорянської сільської ради та повідомила аби батько ОСОБА_4 забрав проживати його до себе, бо їй немає за що оплачувати проживання. Також відповідач ОСОБА_5 повідомила представника служби у спрвах дітей: "Я хочу роздати дітей батькам, я хочу влаштувати своє життя, я їх тоді заберу". Пояснює, що після цього за заявою батька ОСОБА_1 у 2024 р. ООП у висновку «Про визначення місця проживання малолітніх дітей», за яким ООП вважав за доцільне визначити місце проживання із батьком ОСОБА_1 , а фактично це була ініціатива матері ОСОБА_2 . Під час розгляду Рівненським районним судом Рівненської області цивільної справи між тими ж самими сторонами, на підставі ухвали судді Красовського О.О. ООП було проведене відповідне засідання, за наслідками проведення якого колегіальний орган усно оголосив рішення про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача - ОСОБА_2 , однак після засідання з'явилася мати ОСОБА_2 разом зі своїм роботодавцем, адвокатом та сестрою, які заперечували проти такого рішення ООП, вказуючи про бажання матері сумлінно виконувати свої батьківські обов'язки, після чого головою сільської ради було скасовано вказане рішення та надано висновок про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , з метою надати останній шанс матері дитини виправити своє ставлення до виконання батьківських обов'язків. Також пояснює, що після цього відповідач взагалі зникла і весною 2025 р. вона звільнилася з попередньої роботи та переїхала жити в іншу область, і вже не виходить на контакт з ООП. На останню комісію ООП відповідач не з'явилася. Вказує, що за місцем реєстрації відповідача ОСОБА_2 в с.Диків не створені умови для проживання. Пояснює, що відповідач відмовилася від своїх дітей, (відповідач має ще доньку від іншого чоловіка), і повністю самоусунулася від їх виховання та утримання, переклала усю відповідальність на батьків дітей. Також вказала, що на даний час ні адвокат відповідачки ОСОБА_6 , ні її сестра більше не цікавилися життям малолітнього ОСОБА_4 .
У судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з'явилася жодного разу, була належним чином повідомлена про дату, час та місце його проведення, відзиву не подано. У заявах, зокрема вх. 1717 від 17.09.2025 р. вказує, що позовні вимоги визнає у повному обсязі, не заперечує проти позбавлення її батьківських прав стосовно неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , просить слухання справи проводити без її участі.
Суд, вислухавши пояснення позивача ОСОБА_1 , його представника адвоката Щербяк Ю.В., представника ООП ОСОБА_7 , у судовому засіданні, визначивши юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
Вимоги ст.264 ЦПК України зобов'язують суд під час ухвалення рішення вирішити чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин. Звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту, діючи на засадах змагальності, повинен переконливими, належними та припустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених ним вимог. Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Судом установлено, що батьками малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є сторони у справі: позивач - батько: ОСОБА_1 , відповідач - мати ОСОБА_2 , про що свідчить засвідчена представником позивача копія свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 , видане 27.11.2015 р. Виконавчим комітетом Радухівської сільської ради Рівненського району Рівненської області.
Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 06.08.2018 р. зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , про що відповідно міститься відмітка у його паспорті громадянина України, та витяг з реєстру територіальної громади №2024/003501469 від 09.04.2024 р.
Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 11.05.2023 р. у справі №570/1336/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 було розірвано шлюб між сторонами, зареєстрований 08.10.2014 р. Виконавчим комітетом Радухівської сільської ради Рівненського району Рівненської області (актовий запис №11). Відповідно до ч.3 ст. 6 ЗУ «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру. Як убачається із ЄРСР, дата набрання законної сили вказаного рішення - 13.06.2023 р.
Як убачається з довідки, виданої директором Голишівської гімназії Зорянської сільської ради Рівненського району Рівненської області №вих.52/01-20/24 від 09.04.2024 р., ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дійсно навчається у 2-му класі Голишівської гімназії Зорянської сільської ради Рівненського району Рівненської області.
Малолітня дитина сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 11.04.2024 р. зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , про що свідчить витяг з реєстру Зорянської територіальної громади №2024/003594450 від 11.04.2024 р. 08 год. 53 хв. Указаний витяг сформовано на підставі заяви законного представника ОСОБА_1 .
Як убачається із листа начальника Служби у справах дітей Рівненського району Рівненської області С. Кисельової від 11.04.2024 р. №68/01-13/24, адресованого ОСОБА_1 на його звернення від 10.04.2024 р. щодо підтвердження факту, що мати ОСОБА_2 не приймає участі у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , служба у справах дітей Зорянської сільської ради повідомила наступне. 11.04.2024 р. комісією було здійснено вихід в сім'ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 та встановлено, що малолітня дитина проживає разом із батьком та його сім'єю без матері ОСОБА_2 . Місце перебування матері невідоме. Враховуючи вищевказане, комісія підтверджує факт, що матір ОСОБА_2 не приймає участі у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_3 .
Як убачається з абз.7 Висновку служби у справах дітей «Про визначення місця проживання малолітніх дітей», який затверджений рішенням виконавчого комітету Зорянської сільської ради №71 від 25.04.2024 р., відповідно до акту обстеження умов проживання від 09.04.2024 р., складеного працівниками служби у справах дітей Зорянської сільської ради, у будинку у якому проживає малолітня дитина - це житло з усіма зручностями, електрифікований, газифікований, із водопостачанням та водовідведенням, що розташована і 1 поверсі одноповерховного будинку складається із 3 житлових кімнат, кухні, санвузла, коридору. Для виховання та розвитку ОСОБА_3 створено такі умови: дитина має окреме спальне місце, шафу для одягу, одяг в достатній кількості. Умови проживання сім'ї - задовільні. За висновком акту оцінки потреб, складеним Фахівцем із соціальної роботи відділу соціального захисту населення Зорянської сільської ради Шевчук В.Ф. та його малолітня дитина ОСОБА_3 займають одну кімнату в будинку. Для кожного є окремі спальні місця. Сама кімната простора, є місце для проведення дозвілля та відпочинку. На час обстеження в будинку було тепло і прибрано. Для дитини є належні умови для проживання. Батько пильно стежить за зовнішнім виглядом та станом здоров'я свого малолітнього сина. Станом на 25.04.2024 р. мати ОСОБА_2 немає житла та немає самостійного доходу відповідно до п.72 постанови КМУ від 24.09.2008 р. №866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини» місце проживання дитини не може бути визначене з тим із батьків, який не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або вживає наркотичні засоби, своєю поведінкою може зашкодити здоров'ю та розвитку дитини. Тому, враховуючи зазначене, з урахуванням інтересів та віку малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особистої прихильності дитини до кожного з них, служба у справах дітей Зорянської сільської ради вважає за доцільне визначити місце проживання із батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Як убачається із повідомлення в.о. начальника Рівненського ВДВС у Рівненському районі Рівненської області ЗМУ МЮ К. Шимко №38864 від 20.06.2025 р., згідно даних Автоматизованої системи виконавчих проваджень встановлено, що у Відділі на примусовому виконанні перебуває виконавче провадження №77643669 відкрите 02.04.2025 р. на підставі судового наказу Рівненського міського суду №570/384/25 від 13.02.2025 р. стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 28.01.2025 р. і до досягнення дитиною повноліття. 20.06.2025 р. державним виконавцем проведено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, згідно якого станом на 01.07.2025 р. заборгованість зі сплати аліментів відсутня (розрахунок додається).
Як убачається із розрахунку заборгованості державного виконавця Рівненського РВ ДВС ЗМУ МЮ М. Чопюк №77643669 від 20.06.2025 р. №38863, на підставі виконавчого листа Рівненського міського суду Рівненської області №570/384/25 від 13.02.2025 р. про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 28.01.2025 р. і до досягнення дитиною повноліття. Заборгованість по аліментах, нараховувалася державним виконавцем згідно статті 71 ЗУ «Про виконавче провадження» та станом на 01.07.2025 р. становить 15814,02 грн.
Як убачається із характеристики секретаря Зорянської сільської ради Н. Фрейздорф від 20.06.2025 р. на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 за період проживання на території Зорянської сільської ради зарекомендував себе з позитивної сторони. Проживає за вище вказаною адресою. Працює. Розлучений. Самостійно виховує сина. Участі у громадському житті села не приймає. Заяв та скарг на його негідну поведінку до виконавчого комітету Зорянської сільської ради не надходило.
09.07.2025 р. приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу Волинської області Рачкова Т.О. засвідчила справжність підпису ОСОБА_2 , який зроблено у її присутності такого змісту: «Мені, ОСОБА_2 , відомо, що на розгляді у Рівненському районному суді перебуває справа №570/2468/25 про позбавлення мене батьківських прав стосовно неповнолітнього ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ). Позовні вимоги визнаю у повному обсязі, не заперечую проти позбавлення мене батьківських прав стосовно неповнолітнього ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ). Прошу слухання справи проводити без моєї участі.»
Як убачається із Акту обстеження умов проживання від 17.09.2025 р. Служби у справах дітей Зорянської сільської ради було проведено обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 , у якому вказано, що для виховання та розвитку дитини створено такі умови: ОСОБА_4 має особисте спальне місце (постільна білизна у достатній кількості), наявні меблі для зберігання одягу, іграшок, шкільного приладдя, для виконання домашніх завдань та гри. Забезпечений засобами особистої гігієни. За цією адресою: проживають і мають постійне місце реєстрації: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (син), ОСОБА_8 , 1954 р.н. (мати), ОСОБА_9 , 1952 р.н. (батько). Стосунки, традиції сім'ї: мати не займається вихованням, не піклується про фізичний розвиток, не забезпечує, не бачиться та нецікавиться. 09.07.2025 р. ОСОБА_5 склала заяву в нотаріуса про те, що не заперечує проти позбавлення її батьківських прав. Дитиною, її доглядом та забезпеченням займається ОСОБА_10 . Комісією встановлено, що після визначення проживання із батьком у ОСОБА_4 підвилася успішність у навчанні. ОСОБА_4 повідомив, що йому проживати з татом комфортно і звів багато нових друзів.
Згідно з висновком органу опіки та піклування Служби у справах дітей Зорянської сільської ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_11 відносно малолітньої дитини ОСОБА_12 , затвердженого рішенням Виконавчого комітету Зорянської сільської ради №153 від 18.09.2025 р, керуючись ч.1 ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства», ч.ч. 2,3 ст.150, ст.164, 165, 180 СК України та враховуючи інтереси , орган опіки та піклування Зорянської сільської ради Рівненського району Рівненської області вважає за доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно її малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
У вказаному висновку зазначено, що рішенням виконавчого комітету Зорянської сільської ради від 25.04.2024 р. №71 місце проживання дитини визначено із батьком ОСОБА_1 . Зареєстроване місце проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_3 Питання повторно розглянуто комісією з питань захисту прав дитини при виконавчому комітету Зорянської сільської ради та встановлено, що і з квітня 2024 року ОСОБА_13 проживає окремо від сина та чоловіка, займається своїм особистим життям. Мати не займається вихованням свого малолітнього сина та в добровільному порядку матеріальної допомоги на утримання сина не надає. Мати не піклується про фізичний та духовний розвиток дитини, не забезпечує необхідного харчування та медичного догляду. Не бачиться з дитиною, не проявляє інтересу до її внутрішнього світу. 09.07.2025 р. ОСОБА_2 склала заяву щодо визнання позовних вимог в повному обсязі та не заперечує проти позбавлення батьківських прав відносно її малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка посвідчена приватним нотаріусом Луцького міськрайонного округу Волинської області. 17.09.2025 р. працівниками СДД Зорянської сільської ради був здійснений вихід в сім'ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . В хді комісії обстежено побутові умов проживання дитини та встановлено, що житловий будинок складається із трьох житлових кімнат, кухні, коридору, санвузла. Умови проживання задовільні, в помешканні наявні всі комунікації, санітарно-гігієнічні умови в нормі. Дитина забезпечена усім необхідним для комфортного проживання, навчання та проведення дозвілля.
Статтею 51 Конституції України визначено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
У статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно із частиною другою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства (частина третя статті 155 СК України).
Стаття 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини), ратифікованої Україною згідно з постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, зобов'язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до частини першої, другої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України (далі - СК України) мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Тлумачення наведених положень статті 164 СК України свідчить, що ухилення від виконання обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).
ЄСПЛ також зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13).
Згідно з частинами першою, другою та четвертою статті 27 Конвенції Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Держави-учасниці вживають всіх необхідних заходів щодо забезпечення відновлення утримання дитини батьками або іншими особами, які відповідають за дитину як всередині Держави-учасниці, так і за кордоном.
У справі «Ілля Ляпін проти Росії» (заява (№ 70879/11) ЄСПЛ також наголошував на тому, що позбавлення особи її/його батьківських прав є особливо кардинальним заходом, який позбавляє батька/матір сімейного життя з дитиною, та не відповідає меті їх возз'єднання, зазначивши при цьому, що наявність сімейних зв'язків між подружжям та дитиною, про які вони дійсно піклуються, мають бути захищені відповідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це в першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц та Верховним Судом у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 180/1954/19, від 13 листопада 2020 року у справі № 760/6835/18, від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17, від 02 листопада 2020 року у справі № 552/2947/19 та у постанові від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17.
Звертаючись до суду з цим позовом, позивач як підставу для позбавлення батьківських прав зазначив пункт 2 частини першої статті 164 СК України, тобто ухилення відповідачем від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини.
Верховний Суд виробив сталий підхід щодо застосування відповідних норм права, який слід враховувати суду при вирішенні спору відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України.
Так, ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Зазначені чинники повинні мати систематичний та постійних характер.
Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частина шоста статті 19 СК України).
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача (див. постанову Верховного Суду від 17 червня 2021 року у справі № 466/9380/17 (провадження № 61-2175св20)).
Суд уважає, що відсутні достатні підстави для позбавлення відповідача - матері дитини батьківських прав як і гострої соціальної необхідності у цьому, тому такий захід впливу не є необхідним.
Суд на підставі наданих доказів дійшов висновку про те, що позбавлення матері ОСОБА_2 батьківських прав, тобто природніх прав, наданих матері щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дітьми, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведено.
Належних та допустимих доказів винної поведінки та ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків судом не встановлено і позивачем не доведено. Водночас судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що ОСОБА_2 не бажає спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, остаточно і свідомо самоусунулась від виконання своїх обов'язків із виховання дитини.
Встановивши відсутність свідомого нехтування ОСОБА_2 своїми батьківськими обов'язками, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову про позбавлення її батьківських прав відносно дитини.
Суди дійшов висновку про те, що у цій справі позбавлення батьківських прав відповідача відносно малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не відповідає інтересам дитини, оскільки обставини умисного ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов'язків не знайшли свого підтвердження.
Суд уважає, оскільки докази, подані позивачем, не свідчать про свідоме ухилення відповідачем ОСОБА_2 від виконання батьківських обов'язків, а також про необхідність застосування такого виключного заходу саме в інтересах дитини.
Натомість за встановлених у справі обставин, необґрунтоване та передчасне (за відсутності застосування гнучких заходів впливу для спонукання матері до належного виконання своїх батьківських обов'язків) позбавлення батьківських прав (прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та ін.), що надані батькам до досягнення дітьми повноліття і ґрунтуються на факті кровної спорідненості з ними, не може вважатися таким, що відповідає інтересам дітей.
Очевидно, що сімейні відносини мають «складний» характер, і сім'я може переживати як найкращі, так й найгірші часи. Суду доволі складно зробити висновок про те, що сімейні стосунки неможливо врятувати, і тому суд має позбавляти батьків такого шансу тільки в тому разі, якщо вони становлять реальну загрозу для благополуччя дитини. Простої бездіяльності з боку матері може бути недостатньо для того, щоб зробити висновок про наявність виняткових обставин, за яких можливо позбавити її батьківських прав. З метою забезпечення найкращих інтересів дитини, за обставин цієї справи, наявності рішення ООП про визначення місця проживання дитини із батьком, ініціатором якого як встановленому судом із пояснень позивача ОСОБА_1 та представника третьої особи ОО С. Кисельової була відповідач, не виправдано позбавляти матір права на контакт з дитиною і її виховання. Позбавлення матері всіх батьківських прав не відповідає критерію пропорційності.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 04 грудня 2024 року у справі № 133/747/23, судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров'я та психічного розвитку. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на задоволення потреб у любові, піклуванні та матеріального забезпечення. Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та усвідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.
Пояснення позивача ОСОБА_1 про те, що саме він виховує дитину, не може бути достатньою підставою для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, оскільки розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», пункт 49). Наявності таких обставин у цій справі не доведено.
Саме по собі нерегулярне спілкування матері з сином, наявність виконавчого провадження щодо стягнення аліментів з відповідача на утримання сина, не можуть однозначно свідчити про ухилення матері від виконання свого обов'язку щодо виховання та утримання дитини.
Той факт, що на даний час відповідач проживає окремо від дитини, не свідчить безумовно про те, що матір дитини не бажає брати участь у її утриманні та вихованні, тобто свідомо умисно нехтує батьківськими обов'язками. Проживання відповідача окремо від дитини не є підставою для позбавлення її батьківських прав, оскільки позбавлення батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого позивач не довів.
Суд враховує, що при цьому питання характеристики відповідача як матері не може враховуватися як стала величина, яка усвідомлює значення своїх дій.
Суд звертає увагу, що існування заборгованості по аліментах у повній мірі не може свідчити про ухилення матері від виконання своїх обов'язків. Вказане узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, що викладені у постанові від 16 січня 2019 року в справі №465/3694/14-ц (провадження №61-36265св18) та постанові від 20 березня 2019 року в справі № 199/2403/18 (провадження №61-74св19), у постанові від 23 квітня 2020 року в №420/1075/17 (провадження № 61-17053св19) та постанові Верховного Суду від 22 квітня 2020 р. в справі № 643/5002/17 (провадження № 61-1016св19), у справі №761/2855/17 від 24.10.2018 р.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі №638/16622/17, сам по собі факт заборгованості зі сплати аліментів не може бути підставою для позбавлення особи батьківських прав, оскільки не є підтвердженням ухилення від виконання обов'язків по вихованню дитини, свідомого нехтування батьком своїми обов'язками.
Як у практиці Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), так і в міжнародних документах завжди наголошується на першочерговості найкращих інтересів дітей, особливо у справах, що їх стосуються. В цьому аспекті важливо, зокрема, забезпечити дитині змогу бути почутою як адміністративними несудовими органами, так і судами.
У рішенні ЄСПЛ SUUR v. Estonia (№ 41736/18) Оцінка Суду Спільне перебування батьків з дітьми є основоположним елементом сімейного життя, навіть якщо стосунки між батьками розірвані (див. Keegan v. Ireland, 26 травня 1994 року, § 50, Серія A № 290). Національні заходи, що перешкоджають здійсненню права на сімейне життя (наприклад, рішення про надання опіки над дітьми одному з батьків), є втручанням у відповідне право на повагу до сімейного життя (див. Diamante and Pelliccioni v. San Marino, № 32250/08, § 171, 27 вересня 2011 року). Щодо зобов'язання Держави вживати позитивних заходів, Суд неодноразово зазначав, що стаття 8 Конвенції включає право батьків на вжиття заходів з метою возз'єднання з дітьми, а також обов'язок національних органів влади забезпечити вжиття таких заходів. Це стосується не лише справ, пов'язаних із примусовим вилученням дітей під опіку Держави та реалізацією заходів із піклування, але й справ, 65 Огляд рішень ЄСПЛ щодо права дитини бути почутою та врахування її найкращих інтересів Огляд рішень Європейського суду з прав людини де виникають спори щодо спілкування та місця проживання дітей між батьками та / або іншими членами родини (див., наприклад, Hokkanen v. Finland, 23 вересня 1994 року, § 55, Серія A № 299-А).
У рішенні ЄСПЛ ZELIKHA MAGOMADOVA v. Russia (№ 58724/14) Суд повторив, що діти мають право бути проконсультованими та почутими з питань, які їх стосуються. Зокрема, у міру того, як діти дорослішають і з плином часу набувають здатності формулювати власну думку, суди повинні належним чином враховувати їхні погляди та почуття, а також їхнє право на повагу до приватного життя (див. Petrov and X v. Russia, № 23608/16, § 108, 23 жовтня 2018 року).
У рішенні M. K. v. Greece (№ 51312/16) ЄСПЛ нагадав, що право на особисту автономію є невід'ємною складовою поняття «приватне життя», яке для дорослих містить право обирати спосіб ведення свого життя за умови, що це не завдає невиправданої шкоди правам і свободам інших осіб. Однак це право має інший обсяг у випадку дітей. На відміну від дорослих, діти не мають повної автономії, проте вони є суб'єктами прав. Діти здійснюють свою обмежену автономію, яка поступово зростає в міру набуття ними зрілості, шляхом реалізації свого права бути почутими. Як зазначено в статті 12 Конвенції про права дитини, дитина, здатна сформулювати власну думку, має право вільно висловлювати свої погляди з усіх питань, що її стосуються, і право на належне врахування цих поглядів з урахуванням її віку та рівня зрілості. Зокрема, дитині повинна надаватися можливість бути почутою в будь-якому судовому чи адміністративному провадженні, яке її стосується (M. and M. v. Croatia, № 10161/13, § 171, 03 вересня 2015 року). Отже, бажання, висловлене дитиною, яка має достатній рівень розуміння, є ключовим елементом, що підлягає врахуванню у будь-якому судовому чи адміністративному провадженні, яке її стосується (M. and M. v. Croatia, § 171). Право дитини бути почутою та брати участь в ухваленні рішень у провадженні з сімейного питання, що безпосередньо її стосується гарантується низкою міжнародних правових інструментів. Зокрема, стаття 12 Конвенції про права дитини надає дитині право бути почутою в будь-якому судовому чи адміністративному провадженні, яке її стосується. Це право також передбачено статтями 3 і 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей Ради Європи, Рекомендацією Cm/Rec(2012)2 Комітету Міністрів Ради Європи, а також статтею 24 § 1 Хартії основоположних прав Європейського Союзу. Зазначені інструменти також встановлюють, що компетентні адміністративні або судові органи повинні належним чином враховувати висловлену дитиною думку. Так, стаття 13 Гаазької конвенції передбачає, що судові чи адміністративні органи можуть відмовити у видачі рішення про повернення дитини, якщо остання заперечує проти такого повернення й досягла віку та рівня зрілості, коли її думку слід брати до уваги.
Про те, у вказаній справі, висновок органу опіки та піклування, затверджений виконкомом Зорянської сільської ради від 18.09.2025 р., не містить даних щодо думки малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , щодо позбавлення матері батьківських прав. Лише в Акті обстеження умов проживання від 17.09.2025 р. членами комісії зазначено: « ОСОБА_4 повідомив, що йому проживати з татом комфортно і завів багато нових друзів».
За таких обставин неможливо категорично стверджувати про те, що висновок ООП про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_11 відносно малолітньої дитини ОСОБА_12 є повним та об'єктивним. Сторони під час розгляду справи судом не ініціювали з'ясування думки дитини щодо спору, який є предметом розгляду.
Крім того, суд зауважує, що думка дитини не є для суду абсолютною і не позбавляє суд можливості ухвалити рішення всупереч такій думці, однак під час з'ясування обставин у справі та дослідження доказів, суд повинен належним чином враховувати погляди дитини та почуття, оскільки нехтування з'ясуванням такої обставини суперечити її праву на повагу до приватного життя.
Отже, матеріали справи не містять даних щодо висловлення дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , будь-яких міркувань чи тверджень, які б давали підстави вважати, що мати негативно впливає на нього, а збереження зв'язку із матір'ю може завдати шкоди здоров'ю та розвитку дитини.
Суд також виходить із того, що думка дитини не свідчить про ухилення матері від виконання батьківських обов'язків та наявність підстав для позбавлення її батьківських прав.
Отже, наразі позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 не буде ґрунтуватися на суттєвих і достатніх причинах у контексті національного законодавства та практики ЄСПЛ.
Згідно з абз. 2 п. 18 постанови від 30 березня 2007 року № 2 Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» (із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 грудня 2008 року № 20), зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Водночас встановлені судом обставини вказують на наявність підстав для того, щоб попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виконання своїх обов'язків щодо виховання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Суд звертає увагу, що залишення поза увагою попередження суду про необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов'язків в подальшому може бути визнано достатньою підставою для позбавлення батьківських прав (постанови Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року в справі № 464/2040/23, від 06 березня 2024 року у справі № 317/2256/22, від 09 червня 2023 року в справі № 591/6037/21).
Суд роз'яснює матері дитини, що з урахуванням відносин, що склалися між нею та дитиною, вона повинна застосовувати ініціативу у поновленні постійних материнських відносин з ним, вживати дієві заходи щодо прийняття участі у вихованні дитини, проявляти материнську турботу, у разі перешкоджання у зустрічах з сином, звертатися до органів опіки та піклування за допомогою в організації таких зустрічей, визначення їх часу та місця.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються , зокрема, у разі відмови в позові - на позивача.
Керуючись ст. ст. 12, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Орган опіки та піклування - Служба у справах дітей Зорянської сільської ради Рівненського району Рівненської області про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 батьківських прав відносно ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 - відмовити.
Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виконання своїх обов'язків щодо виховання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , і покласти на службу у справах дітей Зорянської сільської ради контроль за виконанням нею батьківських обов'язків по відношенню до дитини.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Сторони справи:
Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_3 ; адреса фактичного проживання АДРЕСА_3 .
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Орган опіки та піклування - Служба у справах дітей Зорянської сільської ради Рівненського району Рівненської області, адреса площа Володимира Плютинського, 1, с. Зоря, Рівненський р-н., Рівненська обл., код ЄДРПОУ 44148059.
Суддя Гнатущенко Ю.В.