Справа № 569/19403/25
(ЗАОЧНЕ)
03 грудня 2025 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області у складі:
головуючої судді Балацької О.Р.,
з участю секретаря судового засідання Бугайчук А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Рівне у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
І. Стислий виклад позицій сторін.
В Рівненський міський суд Рівненської області з позовною заявою до ОСОБА_2 звернувся представник АТ «ТАСКОМБАНК» Гнип В.В. про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якій просить стягнути з відповідачки заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту № 20677774_RESTRUCT від 21.07.2023 у розмірі 30 088 грн. 60 коп. та суму сплаченого судового збору в розмірі 2422 грн. 40 коп.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 21.07.2023 між АТ «ТАСКОМБАНК» та ОСОБА_1 був укладений Договір про надання споживчого кредиту № 20677774_RESTRUCT. Відповідно до умов договору АТ «ТАСКОМБАНК» надало відповідачці кредит в розмірі 19 731 грн. 70 коп. строком на 48 місяців, проценти за користування кредитом - 0,001% річних, комісія за обслуговування кредиту - 2,9% щомісячно. Відповідачка зобов'язалася повернути кредит, у термін, встановлений договором. Посилаючись на вимоги чинного законодавства, позивач зазначає, що у зв'язку з порушенням відповідачкою взятих на себе кредитних зобов'язань утворилася заборгованість у розмірі 30 088 грн. 60 коп., яка складається із заборгованості по тілу кредиту 19 223 грн. 93 коп., заборгованості по відсотках 0,24 грн., заборгованості по комісії 10 864 грн. 43 коп., яку просить стягнути з відповідачки, а також понесені судові витрати, з яких: судовий збір у розмірі 2422 грн. 40 коп.
ІІ. Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.
12 вересня 2025 року до Рівненського міського суду Рівненської області надійшли матеріали цивільної справи за позовом Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
На виконання вимог частини шостої статті 187 ЦПК України 24 вересня 2025 року до Рівненського міського суду Рівненської області надійшла відповідь № 5688/10377 з ВОМІРМП УДМС України в Рівненській області щодо реєстрації місця проживання відповідача. Відповідач ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 25 вересня 2025 року зазначена позовна заява прийнята до розгляду та відкрите провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. (а.с. 25-26)
Позивач в судове засідання не з'явився, у позовній заяві просить розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, щодо заочного розгляду справи та винесення заочного рішення не заперечує.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи була повідомлена належним чином. У відповідності до ст. 128 ЦПК України відповідач являється таким, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, оскільки поштова кореспонденція направлялася відповідачу за місцем його реєстрації.
Відзиву із запереченнями на позовну заяву відповідач не надала.
Інших заяв та клопотань до суду від учасників справи не надходило.
Відтак суд вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутності відповідача в заочному порядку, на підставі документів та доказів, що є в матеріалах справи.
За таких обставин у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, в порядку визначеному ч. 2 ст. 247 ЦПК України, суд здійснює розгляд справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
ІІІ. Фактичні обставини справи та докази.
Суд встановив, що правовідносини, що виникли між сторонами, є зобов'язальними і регулюються нормами глав 47-49, 51 ЦК України, а також спеціальними нормами глави 71 ЦК України.
21 липня 2023 року між Акціонерним товариством «ТАСКОМБАНК» та ОСОБА_1 було укладено Заяву-договір № 20677774_RESTRUCT про надання споживчого кредиту в рамках кредитного продукту «Врегулювання кредитної заборгованості», яка є невід'ємною частиною Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб. Згідно з умовами Кредитного договору Позичальнику було надано споживчий кредит у сумі 19 731,70 грн строком на 48 місяців із процентною ставкою 0,001 % річних та комісією за обслуговування кредиту у розмірі 2,9 % щомісячно. Кредитні кошти надано з метою рефінансування заборгованості за попереднім кредитним договором № 4605955413 від 07.11.2022 шляхом їх перерахування на поточний рахунок Позичальника в АТ «ТАСКОМБАНК». На підставі п. 1.11 договору Відповідач доручив Банку здійснити дебетовий переказ для повного погашення попередньої заборгованості. (а.с. 15-20)
Відповідно до умов Кредитного договору Позичальник зобов'язувався здійснювати щомісячні платежі з погашення тіла кредиту, процентів та комісії згідно з графіком платежів, що міститься у Додатку № 1 до договору. Також Відповідач підтвердив, що попередньо ознайомлений з умовами кредитування, у тому числі із загальною вартістю кредиту, реальної процентної ставки та іншою передбаченою законодавством інформацією.
У подальшому Відповідач припинила належним чином виконувати зобов'язання за кредитним договором, а саме перестала здійснювати передбачені договором платежі з погашення тіла кредиту, процентів та комісії. Позивач неодноразово інформував Позичальника про наявність та зростання заборгованості шляхом телефонних повідомлень, а також направляв повідомлення-вимогу про дострокове повернення кредиту та погашення заборгованості, однак Відповідач вимоги Банку не виконав. (а.с. 12)
Невиконання умов договору призвело до утворення заборгованості, яка станом на 01 липня 2025 року становить 30 088,60 грн, у тому числі: заборгованість за тілом кредиту (в тому числі прострочена) - 19 223,93 грн; заборгованість за процентами (у тому числі прострочена) - 0,24 грн; заборгованість за комісією (у тому числі простроченою) - 10 864,43 грн. Наведені суми підтверджуються розрахунком заборгованості.
Позивачем зазначено, що досудове врегулювання спору здійснювалося шляхом переговорів та надсилання відповідних повідомлень боржнику, однак такі дії не привели до погашення заборгованості. Інших позовів до цього ж Відповідача з тим самим предметом та підставами Позивач не подавав. Також Позивачем не вживались заходи забезпечення позову чи забезпечення доказів у зв'язку з відсутністю потреби.
У зв'язку з невиконанням Відповідачем своїх договірних зобов'язань та наявністю простроченої заборгованості Банк звернувся до суду з позовом про стягнення суми боргу та понесених судових витрат.
З'ясувавши фактичні обставини справи, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши докази з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, застосовуючи норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.
ІV. Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті рішення.
Однією із загальних засад цивільного законодавства, зокрема, є свобода договору, що передбачено пунктом 3 частини 1 статті 3 ЦК України.
Статтею 627 ЦК України закріплений принцип свободи договору, згідно з яким сторони вільні в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно ст. ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Згідно з ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування», договір був укладений у письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як стверджується з матеріалів справи, відповідачкою було укладено Договір про надання споживчого кредиту № 20677774_RESTRUCT від 21.07.2023 за умовами якого відповідачка отримала кошти шляхом їх перерахування на її банківський картковий рахунок.
З врахуванням викладеного, матеріалами справи стверджується, що між сторонами укладено кредитний договір, відповідачка ознайомилася і погодилася з умовами договору, а подані позивачем документи є допустимими письмовими доказами відповідно.
При цьому, суд зазначає, що враховуючи умови надання кредитних коштів, саме боржник має доступ до своїх рахунків, і він мав можливість представити суду виписку з своїх рахунків на підтвердження відсутності надходження коштів від кредитора на виконання укладеного договору, однак доказів на спростування заявлених позовних вимог в частині укладення договору та отримання кредитних коштів, суду не надав.
Отже, з урахуванням умов кредитного договору заборгованість за Договором № 20677774_RESTRUCT від 21.07.2023 становить 30 088,60 грн, у тому числі: заборгованість за тілом кредиту (в тому числі прострочена) - 19 223,93 грн; заборгованість за процентами (у тому числі прострочена) - 0,24 грн; заборгованість за комісією (у тому числі простроченою) - 10 864,43 грн.
За змістом ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України). Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк. При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», «так і строк (термін) виконання зобов'язання» (ст. 530 ЦК України).
Статтею 525 ЦК України заборонено односторонню відмову від зобов'язання або односторонню зміну його умов.
Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Положеннями статті 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Надані позивачем докази, суд визнає належними і допустимими, відповідачем не надано суду доказів на підтвердження належного виконання ним зобов'язань та спростування суми заборгованості перед позивачем. Суд встановив, що 21.07.2023 між сторонами виникли договірні відносини внаслідок отримання відповідачем кредиту. Відповідачка не надала суду доказів, які спростовували б розмір заборгованості, тому розрахунок заборгованості, який надав позивач суд приймає як достовірний. Фактично отримані та використані позичальником грошові кошти у добровільному порядку відповідач не повернув банку. Отже, відповідачка ОСОБА_1 не виконала обов'язок з повернення кредитних коштів і банк вправі вимагати захисту порушених прав у судовому порядку шляхом зобов'язання боржника виконати обов'язок з повернення коштів.
Враховуючи викладене, суд робить висновок, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за договором № 20677774_RESTRUCT від 21.07.2023, що становить 30 088,60 грн, у тому числі: заборгованість за тілом кредиту (в тому числі прострочена) - 19 223,93 грн; заборгованість за процентами (у тому числі прострочена) - 0,24 грн; заборгованість за комісією (у тому числі простроченою) - 10 864,43 грн., є обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.
Згідно зі статтею 133 ЦПК судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. За змістом статті 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Оскільки позов підлягає задоволенню, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати на сплату судового збору в розмірі 2422 грн. 40 коп. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок).
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 19, 76-81, 137, 141, 223, 259, 263-265, 268, 354-355 ЦПК України, суд,
Позов Публічного Акціонерного Товариства «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного Товариства «ТАСКОМБАНК» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 20677774_RESTRUCT від 21.07.2023 в розмірі 30 088 (тридцять тисяч вісімдесят вісім) гривень 60 копійок, з якої: заборгованість по тілу кредиту 19 223 (дев'ятнадцять тисяч двісті двадцять три) гривні 93 копійки, заборгованість по відсотках 0,24 гривні, заборгованість по комісії 10 864 (десять тисяч вісімсот шістдесят чотири) гривні 43 копійки.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного Товариства «ТАСКОМБАНК» витрати по сплаті судового збору в сумі 2 422 грн. 40 коп. (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуто Рівненським міським судом Рівненської області за письмовою заявою відповідачки. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного заочного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасники справи:
Позивач - Акціонерне Товариство «ТАСКОМБАНК», місцезнаходження: вул. Симона Петлюри, буд. 30, м. Київ, 01032, ЄДРПОУ 09806443;
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Повне судове рішення складене та підписане 03.12.2025.
Суддя Ольга БАЛАЦЬКА