04 грудня 2025 року
м. Київ
справа №420/15185/25
адміністративне провадження № К/990/47300/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Соколова В. М., суддів: Загороднюка А. Г., Єресько Л. О., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 09 червня 2025 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2025 року у справі №420/15185/25 за позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці, Державної митної служби України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Одеської митниці Державної митної служби України №790-о від 16 квітня 2025 року;
- визнати протиправним та скасувати наказ Одеської митниці Державної митної служби України №171-о від 17 січня 2025 року в частині наступного тексту, який міститься у п.1: «з укладенням контракту про проходження державної служби на умовах строкового трудового договору до призначення на цю посаду переможця конкурсу або спливу дванадцятимісячного строку після припинення чи скасування воєнного стану»;
- зобов'язати Одеську митницю Державної митної служби України поновити його на державній службі та на посаді головного державного інспектора оперативного відділу №3 управління боротьби з порушенням митних правил Одеської митниці з 18 квітня 2025 року;
- визнати протиправними дії виконуючого обов'язки начальника Одеської митниці Державної митної служби України Андрія Колівера з укладення контракту №103 від 17 січня 2025 року та зобов'язати утриматися від укладання контракту з ОСОБА_1 ;
- визнати недійсним контракт №103 від 17 січня 2025 року, укладений між ОСОБА_1 та Одеської митниці Держаної митної служби України;
- стягнути з Одеської митниці Держаної митної служби України на його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 33 000 грн.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 09 червня 2025 року, залишеною без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2025 року, позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини другої статті 328 КАС України встановлено вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені у касаційному порядку, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Так, у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені в пункті 3 (повернення заяви позивачеві (заявникові), 4 (відмови у відкритті провадження у справі), 12 (залишення позову (заяви) без розгляду), 13 (закриття провадження у справі), 17 (відмови у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, відмови в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами), 20 (заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження) частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду виходить з наступного.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року позовну заяву залишено без руху.
Залишаючи позовну заяву без руху, суд першої інстанції виходив з того, що позивачу для усунення недоліків позовної заяви слід надати: позовну заяву, оформлену у відповідності до вимог статті 160 КАС України; обґрунтовану заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з наведеними причинами пропуску такого строку та наданням доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду; копію оскаржуваного контракту №103 від 17 січня 2025 року або клопотання про його витребування.
На виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху представник позивача надав позовну заяву, оформлену у відповідності до вимог статті 160 КАС України, копію контракту №103 від 17 січня 2025 року та клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду.
В обґрунтування клопотання представник позивача зазначив, що позивач фактично дізнався про порушене право тільки після свого звільнення, тобто 20 квітня 2025 року, коли перед зверненням до адвоката, ознайомився зі змістом спірного контракту та побачив, що в ньому вказаний строк дії - 2 місяці. На можливість позивача своєчасно дізнатися про порушене право мав вплив наказ №171-о від 17 січня 2025 року, з яким позивач ознайомився - 17 січня 2025 року, в якому був визначений інший строк трудового договору, ніж у спірному контракті, який позивач підписав через місяць після того, як почав виконувати свої службові обов'язки. Оскільки позивач із вказаного наказу вже знав про строк трудового договору, що для нього було головним, то, відповідно, не ознайомився з умовами контракту в частині строку його дії. Тобто, відповідач, видавши спірний наказ про призначення на посаду до укладення контракту, фактично ввів в оману останнього щодо своїх намірів, які були реалізовані ним вже через місяць шляхом надання позивачу спірного контракту з іншим строком дії, ніж вказано в наказі №171-о від 17 січня 2025 року. Причиною пропуску вказаного процесуального строку стало також те, що позивач є інвалідом війни 3 групи, отримав важку контузію, після якої військовою частиною та медичними закладами Міністерства оборони не було забезпечено належне лікування. Внаслідок неналежного лікування позивач постійно, протягом двох років почуває себе дуже погано, вимушений постійно лікуватися стаціонарно, амбулаторно та самостійно.
Суди виходили з того, що приписами пункту 17 частини першої статті 4 КАС України визначено, що публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Положеннями статті 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
За правилами частини п'ятої статті 122 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, що предмет даного спору стосується проходження позивачем публічної служби.
Суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач має право звернутися до суду з даним позовом в межах місячного строку.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суди виходили з того, що позивач, серед іншого, оскаржує наказ Одеської митниці Держаної митної служби України №171-о від 17 січня 2025 року, дії виконуючого обов'язки начальника Одеської митниці Держаної митної служби України Андрія Колівера з укладення контракту №103 від 17 січня 2025 року.
Судами встановлено, що позивач звернувся до суду із даним позовом лише 14 травня 2025 року, тобто з пропущенням місячного строку звернення до суду, встановленого частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Дотримання строків звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій.
В рішенні Європейського суду з прав людини в справі "Пономарьов проти України" (№ 3236/03 від 03 квітня 2008 року, §41) зазначено, що "…Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.".
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов'язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Дотримання строків звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Суди виходили з того, що посилання позивача, як на поважну причину пропуску строку звернення до суду, на не ознайомлення з умовами контракту в частині строку його дії є необґрунтованими.
Суди вказали, що не реалізація позивачем свого права на ознайомлення з умовами контакту не є тими обставинами, які не залежали від волевиявлення останнього, а відтак не є поважними.
Щодо посилань позивача на погане самопочуття та постійне лікування як на поважну причину пропуску строку звернення до суду, то суди зазначили.
Судами встановлено, що позивач проходив лікування з 27 січня 2025 року по 05 лютого 2025 року (медичний висновок №КСТ7-РА64-С7НК-Х2НЕ від 27 січня 2025 року), з 11 лютого 2025 року по 20 лютого 2025 року (виписка із медичної карти стаціонарного хворого №1142), з 11 березня 2025 року по 20 березня 2025 року (медичний висновок №4Т75-Х337-РАМ7-Т6ВА від 11 березня 2025 року), з 24 квітня 2025 року по 01 травня 2025 року (виписка із медичної карти стаціонарного хворого №3240).
Також встановлено, що позивач проходив магнітно-резонансну томографію головного мозку 25 січня 2025 року, магнітно-резонансну томографію плечового суглоба (правого) 07 лютого 2025 року, магнітно-резонансну томографію плечового суглоба (лівого) 19 квітня 2025 року.
Суди попередніх інстанцій виходили з того, що лікування зазвичай є поважною причиною пропуску строку звернення до суду, однак у даному конкретному випадку позивачем не надано доказів на підтвердження обставин, які перешкоджали йому вчасно звернутися до суду, починаючи з 21 лютого 2025 року по 10 березня 2025 року, з 21 березня 2025 року по 23 квітня 2025 року, з 02 травня 2025 року по 14 травня 2025 року (дату звернення до суду).
Судами встановлено, що позивач із оскаржуваними наказами був ознайомлений у встановлений строк, що не заперечується самим позивачем. Посилання позивача на те, що він не ознайомився з умовами саме контракту в частині строку його дії, судами визнано необґрунтованими, оскільки нереалізація позивачем свого права на ознайомлення з умовами контракту не є тими обставинами, які не залежали від волевиявлення останнього, а відтак не є поважними.
Водночас, реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого.
Пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Щодо вимог про визнання протиправним та скасувати наказ Одеської митниці Державної митної служби України №790-о від 16 квітня 2025 року, то суди зазначили наступне.
Судами встановлено, що державну службу позивача було припинено у зв'язку із закінченням строку дії контракту про проходження державної служби №103 від 17 січня 2025 року.
Відповідно до частини п'ятої статті 570 Митного кодексу України, з особами, які призначаються на службу до митних органів на посади державної служби, можуть укладатися контракти про проходження державної служби відповідно до законодавства про державну службу з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
На відносини сторін за цим контрактом поширюється дія Митного кодексу України, а в частині, не врегульованій ним, Закону України «Про державну службу», інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини щодо проходження державної служби, Кодексу законів про працю України.
Суди зазначили, що спірний контракт є особливою формою строкового трудового договору. Цей контракт є підставою для призначення особи на посаду державної служби. Контракт про проходження державної служби укладається на строк до трьох років. Дія контракту про проходження державної служби за умови належного його виконання державним службовцем може бути продовжена за угодою сторін на той самий або більший строк, але не більше ніж на три роки шляхом підписання сторонами відповідних змін до контракту.
Відповідно до статті 311 Закону України «Про державну службу», контракт про проходження державної служби укладається на строк до трьох років.
Контракт про проходження державної служби підписується державним службовцем та суб'єктом призначення або керівником державної служби і є невід'ємною частиною акта про призначення на посаду.
Контракт про проходження державної служби набирає чинності з дати, визначеної в акті про призначення на посаду як дата початку виконання посадових обов'язків. Контракт про проходження державної служби укладається в письмовій формі у двох примірниках, які мають однакову юридичну силу. Один примірник контракту про проходження державної служби передається державному службовцю разом із копією акта про призначення на посаду, другий зберігається в особовій справі державного службовця.
Дія контракту про проходження державної служби припиняється, у тому числі, у разі закінчення строку, на який укладено контракт.
Порядок укладення контрактів про проходження державної служби, затверджений Постановою КМУ від 17 червня 2020 року за №494 (надалі - Порядок №494), визначає зміст, процедуру укладення, зміни та розірвання контракту про проходження державної служби як строкового трудового договору, укладеного між державним органом та особою, яка призначається (переводиться) на посаду державної служби категорії «Б» або «В».
Відповідно до пункту 22 Порядку, контракт укладається до прийняття рішення про призначення на посаду відповідної особи шляхом його підписання сторонами.
Положеннями статті 22 КЗпП України передбачено, що особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін.
Судами встановлено, що наказом Одеської митниці за №790-о від 16 квітня 2025 року ОСОБА_1 призначено на займану посаду та встановлено строк дії контракту з 21 січня 2025 року по 18 квітня 2025 року або до призначення на цю посаду переможця конкурсу або спливу дванадцятимісячного строку після припинення чи скасування воєнного стану.
Отже, строк дії контракту припинено з підстави закінчення строку, на який укладено цей контракт, який укладався на певний строк - до 18 квітня 2025 року та є припиненим у зв'язку із закінченням строку його дії.
Суд зазначили, що прийняття рішення щодо продовження дії контракту ОСОБА_1 , згідно норм Закону України «Про державну службу», за своєю правовою природою відноситься до виключної компетенції керівника Одеської митниці.
Також суди вказали, що оскільки строк дії оскаржуваного Контракту про проходження державної служби за №103 від 17 січня 2025 року припинено з підстави закінчення строку, на який укладено цей контракт, та у сторін не було наміру продовжувати строк дії цього контракту, то вимога щодо поновлення дії зазначеного контракту, є необґрунтованою.
Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивачем пропущений встановлений законом строк звернення до суду із цим позовом, належних обґрунтувань обставин та доказів, на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом ним не наведено та не доведено.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 09 червня 2025 року, залишеною без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2025 року, позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу.
Отже, Верховний Суд дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій, повертаючи позов, правильно застосували положення статті 169 КАС України, правильне її застосовування є очевидним, не викликає сумнівів щодо застосування чи тлумачення цієї норми права.
Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів першої та апеляційної інстанцій та встановлених ними обставин не спростовують і не дають підстав вважати, що судами неправильно застосовано норми матеріального права чи порушено норми процесуального права під час ухвалення оскаржуваних судових рішень.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
За змістом частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 3, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 09 червня 2025 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2025 року у справі №420/15185/25 за позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці, Державної митної служби України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. М. Соколов
Судді А. Г. Загороднюк
Л. О. Єресько