04 грудня 2025 року
м. Київ
справа №380/2975/25
адміністративне провадження № К/990/46644/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білак М.В.,
суддів: Желєзного І.В., Мацедонської В.Е.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 червня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2025 року у справі №380/2975/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій щодо надання недостовірної публічної інформації, спонукання до вчинення певних дій,
У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, у якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області незаконними, які полягають в ненаданні достовірної інформації на запит ОСОБА_1 ;
- зобов'язати відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області надати достовірні дані щодо юридичної адреси, коду ЄДРПОУ, повної назви юридичної особи - власника бюджетного рахунку UA238999980314040617000004567.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2025 року у справі відкрито провадження в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18 червня 2025 року адміністративний позов задоволено частково. Зобов'язано Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області повторно направити ОСОБА_1 відповідь на його запит від 22 січня 2025 року, отриманий Головним управлінням 03 лютого 2025 року та зареєстрований за вхідним №12-7.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2025 року задоволено частково апеляційну скаргу ОСОБА_1 .
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 червня 2025 року в адміністративній справі №380/2975/25 скасовано та прийнято нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області щодо надання неповної відповіді на інформаційний запит ОСОБА_1 №3 від 22 січня 2025 року (який надійшов на електронну адресу 03 лютого 2025 року за вхідним №12-7).
Зобов'язано Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області надати повну відповідь на інформаційний запит ОСОБА_1 №3 від 22 січня 2025 року (який надійшов на електронну адресу 03 лютого 2025 року за вхідним №12-7), вказавши юридичну адресу, код ЄДРПОУ, повну назву власника бюджетного рахунку UA238999980314040617000004567.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області залишено без задоволення.
12 листопада 2025 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 червня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2025 року у справі №380/2975/25. Заявник, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
На підставі аналізу доводів касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
Положеннями пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України та статті 14 Закону України від 30 вересня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» гарантовано право особи на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас пунктом 2 частини п'ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Наведене означає, що положеннями пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України передбачено можливість перегляду, як виняток, судового рішення, що не підлягає касаційному оскарженню судом касаційної інстанції у разі, якщо заявником зазначені випадки, передбачені підпунктами «а» - «г» цієї норми та викладені підстави, визначені частиною четвертою статті 328 КАС України.
Як вбачається з рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 червня 2025 року, зазначену справу судом розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, а відтак вона може бути оскаржена до Верховного Суду лише за наявності обставин, наведених у підпунктах «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Суд звертає увагу заявника, що пункт 2 частини п'ятої статті 328 КАС України містить перелік виключних випадків, які допускають можливість касаційного перегляду судових рішень, ухвалених у справах незначної складності та/або таких, які розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Посилання на кожен з підпунктів пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України повинно бути належним чином обґрунтовано.
Доведення зазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності або розглянутих в порядку спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Так, оскаржуючи судові рішення у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, відповідач зазначає про наявність виняткових обставин, передбачених у підпункті «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України. Зокрема, відповідач стверджує, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики.
Верховний Суд зазначає, що питання права, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, можуть охоплювати правові явища, що є найбільш суттєвими для такої практики та формування її однаковості. До таких явищ можна віднести систематичне порушення державою норм матеріального та процесуального права, які зачіпають інтереси великого кола осіб, що супроводжуються чималою кількістю оскарження таких рішень у подібних справах, тощо.
Проте, заявником не надано будь-яких доказів на підтвердження вказаних обставин та не обґрунтовано в чому саме полягає фундаментальне значення саме цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
За вказаних обставин, колегія суддів відхиляє доводи відповідача про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Інші, наведені у касаційній скарзі доводи та мотиви не дають підстав для висновку, що судові рішення, постановлені у зазначеній справі, можливо віднести до випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Крім того, заявником не наведено підстав касаційного оскарження судових рішень, визначених пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 КАС України, з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України. Відповідачем лише процитовано частину четверту статті 328 КАС України /аркуш 3 касаційної скарги/.
У тексті касаційної скарги містяться посилання, зокрема, на постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2021 року у справі №460/1684/19, від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17, постанови Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі №522/3665/17. Проте, оскільки такі посилання наведені без взаємозв'язку із конкретним пунктом частини четвертої статті 328 КАС України, Суд не бере такі до уваги.
Суз зазначає, що фактично доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності правових підстав для задоволення позову в оскаржуваній частині, переоцінки доказів та неповного з'ясування обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій, що виключає можливість перегляду судового рішення з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є найвищим судом у системі судоустрою України, забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначений процесуальним законом.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
За таких обставин, Суд не вирішує клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги.
Через відсутність складу колегії суддів, які визначені протоколом автоматизованого розподілу судових справ між суддями для розгляду цієї касаційної скарги, ухвала постановляється 04 грудня 2025 року.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 червня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2025 року у справі №380/2975/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій щодо надання недостовірної публічної інформації, спонукання до вчинення певних дій.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Судді М.В. Білак
І.В. Желєзний
В.Е. Мацедонська