04 грудня 2025 року
м. Київ
справа №520/21783/25
адміністративне провадження № К/990/46839/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Коломойцев Микола Миколайович, на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до адміністративного суду до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області (далі - відповідач ), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за належне, проте, неотримане речове майно за період з 02.03.2018 по 16.05.2025 за цінами предметів обмундирування, станом на 01.01.2025;
- зобов'язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за належне, але неотримане речове майно протягом служби з 02.03.2018 по 16.05.2025 без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу за цінами предметів обмундирування, станом на 01.01.2025.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2025 позовну заяву було залишено без руху з підстав пропуску передбаченого частиною п'ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) місячного строку звернення до суду та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду, в якій вказати підстави та докази на підтвердження поважності причин пропуску такого строку.
Залишаючи адміністративний позов без руху суд першої інстанції виходив з того, що про порушення своїх прав позивач дізнався з 16.05.2025 (дати звільнення зі служби), однак з позовом до суду звернувся лише 14.08.2025, тобто з порушенням місячного строку, визначеного частиною п'ятою статті 122 КАС України. Подання адвокатського запиту від 15.07.2025 в інтересах позивача до ГУ ДСНС України та отримання листа відповідача «Про надання відповіді» від 23.07.2025 № 65050-7885/65131 не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли він почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки такі дії позивач почав вчиняти із запізненням, виявляючи тривалий час байдужість до своїх прав.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 01.09.2025 позовну заяву повернуто позивачу, виходячи з того, що судом не встановлено доказів, які підтверджують звернення до відповідача для досудового врегулювання спору.
Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Коломойцев М.М., подав апеляційну скаргу до Другого апеляційного адміністративного суду.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 17.10.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, а ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 01.09.2025 по справі № 520/21783/25 змінено в частині підстав і мотивів повернення позовної заяви, виклавши їх в редакції цієї постанови.
Суд апеляційної інстанції зауважив, що у цих правовідносинах відсутня законодавчо закріплена обов'язковість досудового врегулювання спору між сторонами та погодився із висновками суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви. Водночас суд апеляційної інстанції вказав на помилковість мотивів з яких суд першої інстанції виходив повертаючи адміністративний позов на підставі процесуальної норми, яка не підлягала застосуванню. Тож суд апеляційної інстанції вказав, що у цій справі наявні підстави для повернення позовної заяви в адміністративній справі, визначені пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України, а не пунктом 4 частини четверної статті 169 КАС України, як зазначив суд першої інстанції. За таких обставин суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові змінив мотиви з яких виходив Харківський окружний адміністративний суд в ухвалі від 01.09.2025 повертаючи позивачу адміністративний позов.
Не погоджуючись із постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 17.10.2025, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Коломойцев М.М., звернувся через підсистему «Електронний Суд» до Верховного Суду із касаційною скаргою у якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції. Скаржник наводить доводи про те, що суд апеляційної інстанції мав скасувати ухвалу суду першої інстанції, а суд першої інстанції, вважаючи, що процедура досудового врегулювання адвокатським запитом не ініціюється, мав залишити позов без руху з підстав ненадання позивачем доказів звернення до відповідача для досудового врегулювання спору.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
Як зазначено раніше, суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові погодився із висновками суду першої інстанції про те, що позивач ще з 16.05.2025 (дати звільнення зі служби) знав про порушення своїх прав, однак з позовом до суду звернувся лише 14.08.2025, тобто з порушенням строку, визначеного частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Другий апеляційний адміністративний суд зазначив, що звертаючись до суду з позовом 14.08.2025 позивач, в інтересах якого звернувся його представник, пропустив передбачений частиною п'ятою статті 122 КАС України місячний строк, доказів поважності причин пропуску такого строку на вимогу суду не надав, що є підставою для повернення позовної заяви відповідно до частини другої статті 123 КАС України.
Слід зазначити, що Верховний Суд сформував висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, зокрема у постановах від 20.11.2025 у справі № 260/1942/24 та постанові від 03.11.2025 у справ № 260/1940/24 та, зокрема вказав про те, що подання відповідачу заяв про нарахування і виплату грошової компенсації за неотримане речове майно не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли він почав вчиняти дії щодо реалізації права, і ця дата не пов'язана з початком перебігу строку звернення до суду. Верховний Суд зауважив, що право на отримання компенсації вартості за неотримане речове майно зберігається після звільнення та реалізується шляхом подання відповідної заяви. Разом із цим, це не свідчить про можливість подання вказаної заяви на отримання компенсації поза межами будь-яких строків.
Посилання представника позивач на досудове врегулюванням цього спору шляхом звернення до відповідача із адвокатським запитом обґрунтовано відхилені судом апеляційної інстанції, оскільки законом не передбачено обов'язковості досудового врегулювання спорів, які виникають у справах про компенсацію вартості за неотримане речове майно.
Проаналізувавши доводи скаржника, колегія суддів зазначає, що обставини, наведені в касаційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом апеляційної інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, у касаційній скарзі не зазначено.
Отже, Верховний Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанцій обґрунтованого вказав про наявність підстав для повернення позовної заяви, що узгоджується із позицією Верховного Суду у зазначених раніше справах за подібних обставин. Доводи касаційної скарги таких висновків не спростовують.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
За змістом частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 248, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Коломойцев Микола Миколайович, на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями є остаточною та оскарженню не підлягає.
СуддіЛ.О. Єресько А.Г. Загороднюк В.М. Соколов