04 грудня 2025 року
м. Київ
справа №560/5660/25
адміністративне провадження № К/990/47535/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Соколова В. М., суддів: Загороднюка А. Г., Єресько Л. О., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду 03 вересня 2025 року у справі №560/5660/25 за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницький області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Ніколова А.В. про закінчення виконавчого провадження від 26 березня 2025 року ВП 76893547 з примусового виконання виконавчого листа Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року у справі №560/4906/24 про зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Хмельницький області Островського О.В. повторно розглянути заяви від 27 лютого 2024 року, від 29 лютого 2024 року, від 01 квітня 2024 року та від 08 квітня 2024 року, з урахуванням висновків суду, вчинити певні дії та зобов'язати Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницький області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Київ) відновити виконавче провадження ВП 76893547 з примусового виконання виконавчого листа Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року у справі №560/4906/24.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року , залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду 03 вересня 2025 року, відмовлено у задоволенні позову.
Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Відповідно до частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Перевіривши зміст оскаржуваних судових рішень, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить з такого.
Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.
Відповідно до частини третьої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Положеннями статті 287 КАС України передбачено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.
З матеріалів касаційної скарги слідує, що в цій справі спір виник у відносинах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби.
За такого правового врегулювання та обставин справи, оскарження рішень судів попередніх інстанцій в касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд такої скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.
Такими чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм.
У касаційній скарзі відсутнє будь-яке обґрунтування скаржника про те, що розгляд цієї касаційної скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.
Доводи скаржника в касаційній скарзі стосуються встановлення фактичних обставин справи та переоцінки доказів у ній, між тим як відповідно до частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Скаржник мотивує свою касаційну скаргу тим, що судові рішення ухвалені у даній справі на підставі неповного та без всебічного з'ясування обставин. Однак в чому саме полягає фундаментальне значення саме даної справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин скаржником не обґрунтовано.
Суди попередніх інстанцій виходили з того, що резолютивна частина рішення суду від 11 листопада 2024 року у справі №560/4906/24 викладена Хмельницьким окружним адміністративним судом у виконавчому листі від 30 грудня 2024 року. Отже, на виконання рішення суду боржник зобов'язаний повторно розглянути заяви ОСОБА_1 від 27 лютого 2024 року, від 29 лютого 2024 року, від 01 квітня 2024 року та від 08 квітня 2024 року, з урахуванням висновків суду. Крім того, суд дійшов висновку, що відповідач за результатом розгляду заяв жодного рішення не прийняв, а лише обмежився наданням відповіді.
Судами встановлено, що Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області розглянуло заяви від 27 лютого 2024 року, від 29 лютого 2024 року, від 01 квітня 2024 року та від 08 квітня 2024 року та повідомленнями від 1 березня 2025 №ПВ-680000052025, №ПВ-6800000062025 відмовило в прийнятті заяв про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру у зв'язку із неподанням документів в повному обсязі і відмовило у наданні відомостей з Державного земельного кадастру, оскільки у кадастрі відсутні запитувані відомості (№1, №2).
Суди дійшли висновку, що спірна постанова про закінчення виконавчого провадження від 26 березня 2025 року прийнята на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону № 1404-VIII є правомірною, адже за змістом наданих боржником документів у їх сукупності підтверджене фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Доводи касаційної скарги фактично, зводяться до переоцінки встановлених судом першої та апеляційної інстанцій обставин та досліджених ним доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України.
Водночас аналіз ухваленого у цій справі судового рішення і доводів касаційної скарги не дає підстав для висновку, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики в такій категорії адміністративних справ, а тому підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
Керуючись статтями 248, 287, 333 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду 03 вересня 2025 року у справі №560/5660/25 за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинити дії.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. М. Соколов
Судді А. Г. Загороднюк
Л. О. Єресько