26 листопада 2025 рокуЛьвівСправа № 380/519/25 пров. № А/857/31048/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Запотічного І.І.,
суддів: Довгої О.І., Шинкар Т.І.,
за участю секретаря судового засідання: Ільченко А.З.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 червня 2025 року (суддя Морська Г.М., ухвалене в м. Львові, повне судове рішення складено 16.06.2025) у справі № 380/519/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача- Національний університет "Львівська політехніка" про визнання протиправним та скасування рішення,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Національний університет "Львівська політехніка" , в якому просить: визнати протиправним та скасування рішення Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області про скасування посвідки на тимчасове проживання від 09.07.2024 № НОМЕР_1 .
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11 червня 2025 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погодившись із вказаним рішенням суду, його оскаржив позивач- ОСОБА_1 подавши апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду та з наведених у ній підстав, покликаючись на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове про задоволення позову.
В обґрунтування апеляційної скарги, зокрема, зазначає, що на момент розгляду вказаного подання у відповідача були відсутні докази про закінчення навчання позивачем, тобто, вважає, що відсутній додаток до витягу з наказу про завершення навчання від 29.06.2024 року, в самому витягу з наказу відсутня інформація про позивача. Зазначає, що в матеріалах справи наявне рішення про скасування а не відкликання посвідки яке було прийнято не на підставі клопотання, а на підставі подання, що, вважає прямо суперечить п.п. 1 п. 63 Порядку №322. Також зазначає, що оскаржуване рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання від 09.07.2024 року за № НОМЕР_1 було прийнято на підставі підпункту 2 пункту 63 Порядку №322. Зазначає, що у пп. 2 п. 63 Порядку №322 - вказано, що Посвідка відкликається ДМС або територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який її видав, у разі: коли іноземця або особу без громадянства засуджено в Україні до позбавлення волі. Зауважує, що судом першої інстанції не було надано правової оцінки законності прийняття оскаржуваного рішення відповідача, оскільки матеріалах справи міститься подання від 03.07.2024 року про скасування посвідки з підстав закінчення навчання, що передбачено п. 1 п. 63 Порядку 322, а не пп. 2 п. 63 Порядку №322. Зазначає, що будь-яких доказів того, що позивач була засуджена до позбавлення волі як підстава для відкликання посвідки на тимчасове проживання в матеріалах справи немає, а тому правових підстав для прийняття відповідачем рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання з підстав передбачених пп. 2 п. 63 Порядку 322, не було.
Відповідач, з підстав наведених у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.
В судовому засіданні представник апелянта надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просив таку задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове про задоволення позову.
Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги заперечив, просив таку залишити без змін.
Третя особа, будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи явки уповноваженого представника в судове засідання не забезпечила, що відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України не перешкоджає розгляду справи без її участі.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд зазначає наступне.
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянкою російської федерації, що підтверджується паспортом НОМЕР_2 .
Позивачка перебуває у шлюбі із громадянином України ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 від 16.08.2022.
15.10.2020 між позивачкою та Національним університетом “Львівська політехніка» укладений договір про освітні послуги іноземному громадянину №6-20і строком дії до 15.09.2024.
14.12.2020 на підставі навчання в Національному університеті “Львівська політехніка» позивачці видана посвідка на тимчасове проживання за № НОМЕР_4 строком дії до 01.10.2024.
Позивачка навчалася на денній формі бакалаврського рівня вищої освіти Інституту архітектури та дизайну Національного університету “Львівська політехніка», що підтверджується довідкою від 24.03.2023.
31.12.2024 на повторно поданий адвокатський запит вих. №23/12- 24 від 27.12.2024 представник позивачки отримав від відповідача рішення про скасування позивачці посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_1 від 09.07.2024, подання від 03.07.2024 від Національного університету “Львівська політехніка» та витяг з наказу від 29.06.2024 за №2305-4-10.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачка завершила навчання і вже не була студенткою, Національний університет "Львівська політехніка" обґрунтовано звернувся до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області про скасування її посвідки на тимчасове проживання, а відповідач прийняв законне та обґрунтоване рішення.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Так, правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, повноваження органів державної влади, що беруть участь у визначенні такого статусу та діють в інтересах забезпечення прав і свобод осіб та національної безпеки України, а також встановлює порядок в'їзду в Україну та виїзду з України таких осіб визначається Законом України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22 вересня 2011 року № 3773-VI (далі - Закон № 3773- VI), в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин.
Як передбачено ч. 13 ст. 4 Закону № 3773- VI іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою навчання та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період навчання
Підставою для видачі посвідки на тимчасове проживання у випадку, передбаченому частиною тринадцятою статті 4 цього Закону, є заява іноземця або особи без громадянства, дійсний поліс медичного страхування, документ, що підтверджує факт навчання в Україні, та зобов'язання навчального закладу повідомити центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, про відрахування з такого закладу (ч. 13 ст. 5 Закон № 3773- VI).
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 5-1 Закону № 3773- VI строк дії посвідки на тимчасове проживання для відповідних категорій іноземців та осіб без громадянства становить: у випадку, визначеному частиною тринадцятою статті 4 цього Закону, - період навчання, який зазначається в документі, що підтверджує факт навчання в Україні
Посвідка на тимчасове проживання оформляється іноземцям та особам без громадянства (незалежно від віку), визначеним статтею 4 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
Як передбачено частиною 1 статті 15 Закону № 3773-УІ наведений перелік документів, за якими здійснюється в'їзд в Україну та виїзд з України іноземцями та особами без громадянства. Основними такими документами є паспортний документ за наявності відповідної візи, якщо інший порядок в'їзду та виїзду не встановлено законодавством чи міжнародним договором України, відповідні посвідки на постійне або тимчасове проживання, посвідченням особи без громадянства для виїзду за кордон, проїзний документом для виїзду за кордон тощо. Подати при наявності законодавчих підстав заяву на будь-який інший міграційний статус (оформлення посвідки на тимчасове чи постійне проживання, дозволу на імміграцію чи набуття громадянства України) має право лише іноземець чи особа без громадянства, який станом на день подачі відповідної заяви на законних підставах перебуває на території України.
Частиною другою статті 15 Закону України “Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» і частиною вісімнадцятою статті 5 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» Кабінет Міністрів України постановою від 25.04.2018 № 322 затвердив Порядок оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання (далі - Порядок №322).
Вказаним порядком, зокрема, передбачено, що Посвідка скасовується ДМС або територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який її видав, у разі: … 2) отримання вмотивованого клопотання приймаючої сторони про скасування посвідки (у тому числі в разі звільнення іноземця або особи без громадянства із займаної посади) або припинення діяльності приймаючої сторони - юридичної особи (п.п. 2 п. 63 Порядку №322).
Рішення про скасування посвідки приймається Головою ДМС або уповноваженою ним особою, керівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС чи його заступником протягом п'яти робочих днів з дня надходження відомостей, які є підставою для її скасування. Рішення про скасування посвідки формується засобами Реєстру за допомогою кваліфікованого електронного підпису. Після підписання рішення сканується до заяви-анкети із застосуванням засобів Реєстру до відомчої інформаційної системи ДМС (п. 64 Порядку №322).
Копія рішення про скасування посвідки надсилається територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який прийняв таке рішення, іноземцеві або особі без громадянства рекомендованим листом не пізніше ніж протягом наступного робочого дня з дня його прийняття. Копія листа (із вихідним номером та датою), яким надіслано повідомлення про скасування посвідки, сканується до заяви-анкети із застосуванням засобів Реєстру до відомчої інформаційної системи ДМС (п. 64 Порядку №322).
Як вірно встановлено судом першої інстанції, що між ОСОБА_3 та Національним університетом "Львівська політехніка" укладений договір про освітні послуги іноземному громадянину від 15.10.2020 № 6-20.
Так, предметом договору є надання освітньої послуги: “підготовка фахівців з вищою освітою очна форма навчання, перший (бакалаврський) рівень вищої освіти, спеціальність Архітектура будівель і споруд».
Термін чинності договору з 01.09.2020 по 15.09.2024.
Пунктом 16 Договору передбачено: “Договір розривається: 4) у разі відрахування з навчального закладу замовника згідно із законодавством…».
Як вірно встановлено судом першої інстанції, у витязі із наказу Національного університету "Львівська політехніка" від 29.06.2024 № 2305-4-10 “Про завершення навчання» зазначено: “На підставі пункту 1 частини першої статті 46 Закону України “Про вищу освіту» та протоколів екзаменаційної комісії Національного університету "Львівська політехніка" наказую: присудити ступені/освітньо-кваліфікаційні рівні за спеціальностями (спеціалізаціями, освітніми програмами)/напрямами, присвоїти кваліфікації (професійні кваліфікації), видати документи про вищу освіту особам згідно з додатком та відрахувати їх з числа студентів (слухачів, курсантів) навчального закладу 29 червня 2024 року у зв'язку із завершенням навчання за освітньо-професійними (освітньо-науковими) програмами…».
Також до витягу доданий додаток два аркуші, у якому зазначені прізвища іноземних студентів, у тому числі і позивачки і інформація про серію і номер документа про вищу освіту, спеціальність, дату закінчення навчання.
В подальшому Національний університет "Львівська політехніка" надіслав до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області подання від 03.07.2024 за № 64-04-347, у якому зазначив: “Просимо скасувати посвідки нижче переліченим іноземним студентам, які відраховані з Національного університету "Львівська політехніка" як ті, яким після закінчення навчання присвоєно ступінь вищої освіти “бакалавр» та видано дипломи. Посвідки на тимчасове проживання в Україні нижчевказані іноземні громадяни не здали. 2. ОСОБА_4 (гр. росії, ІНФОРМАЦІЯ_1 )…». До подання доданий додаток витяг з наказу про відрахування (т. 2 а.с. 9).
Окрім цього матеріали справи містять зазначені документи із відміткою Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області про їх отримання 03.07.2024.
Відтак, на підставі подання відповідно до п.п. 2 п. 63 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою КМУ від 25.04.2018 № 322, Головним управлінням Державної міграційної служби України у Львівській області рішенням від 09.07.2024 № 46011500097062 скасовано посвідку на проживання Масягутової Аделії № НОМЕР_4 .
Про скасування посвідки відповідач листом від 19.07.2024 № 4601.02-02-9906/46.2-24 повідомив Національний університет "Львівська політехніка".
Також відповідач надіслав копію спірного рішення із супровідним листом позивачці на адресу: м. Вінниця, вул. Антона Листопада, 7. Проте поштове відправлення повернулось із відміткою пошти “за закінченням терміну зберігання» (т. 2 а.с. 38-39).
Із аналізу встановлених судом обставин та наведених правових норм суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що позивачка успішно закінчила навчання в Національному університеті "Львівська політехніка" та наказом від 29.06.2024 № 2305-4-10 “Про завершення навчання» була відрахована їх з числа студентів (слухачів, курсантів) навчального закладу 29 червня 2024 року у зв'язку із завершенням навчання за освітньо-професійними (освітньо-науковими) програмами.
Вказана обставина відповідно до п. 16 Договору про освітні послуги іноземному громадянину є підставою для розірвання договору.
Оскільки позивачка завершила навчання і вже не була студенткою, Національний університет "Львівська політехніка" обґрунтовано звернувся до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області про скасування її посвідки на тимчасове проживання, а відповідач прийняв законне та обґрунтоване рішення.
Суд зауважує, що факт складання позивачкою вступних іспитів на освітньо-кваліфікаційний рівень - магістр без факту вступу до університету не є підставою для скасування спірного рішення.
Також факт зберігання диплома бакалавра позивачки в Університеті не спростовує факту завершення навчання та відрахування із числа студентів.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що факт перебування позивачки у шлюбі із громадянином України, є окремою підставою для видачі посвідки на тимчасове проживання.
З врахуванням наведеного суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Щодо посилання апелянта на те, що судом першої інстанції не надано правової оцінки законності прийняття оскаржуваного рішення відповідача так як в матеріалах справи міститься подання від 03.07.2024 про скасування посвідки з підстав закінчення навчання, що передбачено п.п.1 п.63 Порядку 322 а не п.п. 2 п. 63 Порядку 322 то колегія суддів зазначає, що апелянт покликається на Порядок в редакції від 21.05.2025, тоді як підпунктом другим пункту 63 Порядку №322 в редакції від 16.09.2023, який був чинний на момент винесення рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання номер: НОМЕР_1 стосовно позивача, зазначено, що посвідка скасовується ДМС або територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який її видав, у разі отримання вмотивованого клопотання приймаючої сторони про скасування посвідки (у тому числі в разі звільнення іноземця або особи без громадянства із займаної посади) або припинення діяльності приймаючої сторони - юридичної особи.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процзесуального права.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апелянта не спростовують висновків суду з наведених вище мотивів, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.
Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України суд ,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 червня 2025 року у справі №380/519/25 без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. І. Запотічний
судді О. І. Довга
Т. І. Шинкар
Повне судове рішення складено 04.12.2025