головуючий суддя у першій інстанції: Гебеш С.А.
25 листопада 2025 рокуЛьвівСправа № 260/4084/25 пров. № А/857/41661/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
головуючого судді: Бруновської Н.В.
суддів: Довгої О.І., Шавеля Р.М.
за участю секретаря судового засідання: Пославського Д.Б.
представника відповідача: Пукіш А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2025 року у справі № 260/4084/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
26.05.2025р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Закарпатській області, у якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.04.2025р. №15943-2413-0707-UA21120130000025618 про визнання податкового зобов'язання із земельного податку з фізичних осіб за звітний період 2023 року у сумі 23316,65 грн.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишено без розгляду в силу вимог п.4 ч.1 ст.240 КАС України.
Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.
Апелянт просить суд, Ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 09.09.2025р. скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Представник відповідача, Пукіш А.В. в судовому засіданні просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.
Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, хоча належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи в порядку ст.126 КАС України, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ст.313 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, учасника процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 02.06.2025р. відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 08.08.2025р.
Обов'язковою передумовою для залишення позову без розгляду є, зокрема, необхідність встановлення належності повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду справи.
Відповідно до абз.1 ч.3 ст.126 КАС України повістка повинна бути вручена не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, крім випадку, коли повістка вручається безпосередньо в суді.
Згідно ч.1 ст.127 КАС України часом вручення повістки вважається: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Тобто, за загальним правилом, особа вважається належним чином повідомленою про дату, час та місце судового розгляду справи виключно за умови отримання повістки не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання.
Вищевказана ухвала суду про відкриття провадження та повістка про виклик до суду направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення та отримана позивачем 21.06.2025р. (а.с. 64).
08.08.2025р. ОСОБА_1 у підготовче судове засідання не з'явився, у зв'язку з чим судове засідання відкладено на 09.09.2025р. 10:00 год.
Повістка про виклик до суду направлена засобами поштового зв'язку на адресу позивача, яка зазначена у позовній заяві та отримана 26.08.2025р. (а.с.71).
Будучи належним чином повідомленим про день, час та місце проведення судового засідання у підготовче засідання ОСОБА_1 09.09.2025р. повторно не з'явився, не повідомив суд про причини неявки та не надав до суду заяву про розгляд справи без його участі.
Право на оскарження судового рішення є складовою права на судовий захист, яке передбачено статтею 55 Конституції України. Це право є первинним диспозитивним правом в адміністративному процесі.
Відповідно до ч.3 ст.9 КАС України, кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Передбачене п.1 ст.6 Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення ЄСПЛ від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» «Union Alimentaria Sanders S.A. vs Spain»).
Тобто, у дотриманні стандартів доступу до суду, передбачених п.1 ст.6 Конвенції, важливе значення має добросовісна поведінка позивача та його представника.
Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено ст.205 КАС.
ч.1, ч.5 ст. 205 КАС встановлено, що неявка в судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
У разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи. Якщо відповідач наполягає на розгляді справи по суті, справа розглядається на підставі наявних у ній доказів.
До позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, положення цієї частини застосовуються лише у разі повторної неявки.
Наведена норма кореспондується з визначеним у п.4 ч.1 ст.240 КАС правилом, за яким позов залишається судом без розгляду, якщо позивач не прибув (повторно не прибув, якщо він не є суб'єктом владних повноважень) у підготовче засідання чи в судове засідання без поважних причин або не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.
Аналіз зазначених норм вказує, що підставами для залишення позовної заяви без розгляду є: саме повторне неприбуття позивача (якщо він не є суб'єктом владних повноважень) у судове засідання без поважних причин або неповідомлення про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, а також якщо відповідач не наполягає на розгляді справи по суті.
Крім того, під повторністю неприбуття в судове засідання позивача необхідно розуміти як послідовне неприбуття в судове засідання позивача чи його представника двічі чи більше разів. Поважність причин неприбуття оцінюється судом у кожному конкретному випадку окремо з метою визначення правових наслідків такого неприбуття.
Загальнообов'язкові процесуальні правила ст.205 КАС є певною формою реалізації гарантій особи (кожного) на звернення до суду за захистом свого порушеного права чи обмеження свобод. У них презюмується, що кожен, хто звертається до суду за захистом свого права, відповідно до принципів верховенство права, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, гласності і відкритості судового процесу, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, буде активним учасником судового провадження, зможе безпосередньо чи опосередковано через свого представника отримати судовий захист свого права.
Правила цієї статті встановлюють умови та підстави, спрямовані на те, щоб учасники судового процесу й, зокрема, суд не могли свавільно обмежити право особи на судовий розгляд справи по суті заявлених вимог через ухвалення будь-якого виду судового рішення, що припинить провадження у справі. Водночас правила цієї статті встановлюють наслідки та умови, які можуть настати для особи, яка не дотримується правил (процесу) судового провадження.
ч.5 ст.205 КАС сконструйована таким чином, що дає суду можливість не розглядати позовну заяву особи і повернути її без розгляду, що має вигляд застосування до особи, яка ініціювала позовне провадження, своєрідної форми відповідальності за дії, пов'язані з неявкою на засідання суду.
Законодавче формулювання ч.5 ст.205 КАС «…якщо неявка перешкоджає розгляду справи» означає, що суд може розглянути позов по суті, однак не зобов'язаний цього робити. Це законодавче формулювання змістовно викладено у вигляді умови, яка в кожному конкретному випадку (правовій ситуації, казусові) повинна оцінюватися окремо в межах відповідних спірних правовідносин, які диктують її застосування.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019р. у справі № 9901/949/18 (провадження № 11-1179заі19) та від 27.05.2020р. у справі № 9901/11/19 (провадження № 11-122заі20).
При цьому, суд враховує, що Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 12 серпня 2021 року у справі №420/512/21 зазначив наступне: «...Враховуючи, що приписи п.4 ч.1 ст.240 КАС України кореспондуються з положеннями ч.5 ст.205 КАС України, однією з умов залишення позову без розгляду через повторну неявку у судове засідання позивача чи його представника є вирішення питання про можливість/неможливість розгляду справи по суті за відсутності указаних осіб.
Колегія суддів зазначає, що якщо неявка позивача не перешкоджає розгляду справи по суті, судами мають застосовуватись приписи п.1, п.2 ч.3 ст.205 КАС України.
Проте, надання оцінки цьому питанню має бути належним чином відображено у відповідному судовому рішенні».
За матеріалами справи чітко видно, що у судове засідання, призначене на 08.08.2025р. та 09.09.2025р. позивач не прибув. Про дату, час та місце судового засідання був повідомленим належним чином, про що свідчить рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.
Відповідно до ч.2 ст.131 КАС України учасники справи, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі, які не можуть з поважних причин прибути до суду, зобов'язані завчасно повідомити про це суд.
Отже, у даному випадку позивач, який належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи у судове засідання не прибув два рази, не надавши заяву про розгляд справи без його участі та не повідомивши суд про причини неявки.
Варто також зазначити, що Європейський суд з прав людини, практика якого в силу вимог ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є обов'язковою до застосування, у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що "право на суд" та "право на доступ до суду" не є абсолютними. Права можуть бути обмежені, але лише таким способом та до такої міри, що не порушують зміст цих прав (пункт 59 рішення «Де Жуфр де ла Прадель проти Франції», пункт 28 рішення «Станєв проти Болгарії»). Тобто, реалізація права на суд однією зі сторін спору має відбуватись таким чином, щоб не порушувати права іншої сторони".
З огляду на викладене, можна зробити висновок, що позивач, будучи ініціатором судового розгляду справи, в першу чергу має активно, використовувати власні процесуальні права, тобто, здійснювати їх з метою, з якою такі права були надані.
При цьому, визначальними процесуальними обов'язками позивача є забезпечення представництва власних інтересів при розгляді адміністративної справи.
Стосовно доводів апелянта про те, що останній перебував на лікуванні з 05.09.2025р. - 15.09.2025р., колегія суддів звертає увагу на те, що довідка №320 від 15.09.2025р. яка видана ФОП ОСОБА_2 , не підтверджує факт стаціонарного лікування, відсутній листок непрацездатності чи будь - який інший документ який виданий медичною установою.
Крім того, вказана довідка вже видана після винесення процесуального рішення у справі, а позивачем не вжито жодних заходів передбачених процесуальним кодексом щодо повідомлення суду, як клопотання про відкладення розгляду справи чи клопотання про розгляд справи за відсутності позивача.
Згідно п.4 ч.1 ст.240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позивач повторно не прибув у судове засідання без поважних причин, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.
Суд апеляційної інстанції наголошує, що апелянт так і не навів поважних підстав для неприбуття у судове засідання за викликом суду чи неотримання у встановленому процесуальним законом порядку повістки від суду про дату та час розгляду спору.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010р., заява 4909/04, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).
У п.42 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бендерський проти України» від 15.11.2007р., заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно практики Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірних висновків про наявність підстав залишення позовної заяви без розгляду в порядку п.4 ч.1 ст.240 КАС України, оскільки позивач повторно не прибув в судове засідання без поважних причин та від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.
Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.
В ст.242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а Ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2025 року у справі № 260/4084/25- без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н. В. Бруновська
судді О. І. Довга
Р. М. Шавель
Повне судове рішення складено 04.12.2025р.