04 грудня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/17415/24 пров. № А/857/17894/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
судді-доповідача Шинкар Т.І.,
суддів Довгої О.І.
Запотічного І.І.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Андрусів У.Б.), ухвалене у порядку письмового провадження за правилами спрощеного провадження в м. Львові 25 квітня 2025 року у справі № 380/17415/24 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У провадженні Львівського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 04.04.2025, ухвалене у письмовому провадженні та яке доставлено до електронного кабінету представника позивача 10.04.2025 о 01:14, адміністративний позов задоволено повністю.
16.04.2025 представник позивача подала заяву про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, у якій просила стягнути з відповідача по справі Головного управління ДПС у Львівській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 100 000,00 грн.
18.04.2025 представник відповідача подала клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, яке мотивовано тим, що заявлені витрати в сумі 100 000,00 грн є неспівмірними із складністю цієї справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатами на виконання відповідних робіт (послуг). Зазначає, що матеріали справи не містять опису дій, які вчинені адвокатом під час надання правничої допомоги в розрізі конкретних дій та часу, що унеможливлює встановити зв'язок наданих послуг у цій справі. На переконання представника відповідача, розмір витрат на надання правничої допомоги не є справедливим і співмірним, саме в зазначеному розмірі.
Додатковим рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2025 року заяву задоволено частково. Стягнуто на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з Головного управління ДПС у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4000,00 грн. (чотири тисячі гривень). В решті вимог заяви про стягнення витрат на правову допомогу відмовлено.
Задовольняючи частково заяву, суд першої інстанції, дослідивши наявні в матеріалах справи докази надання правничої допомоги, склад та розмір витрат, пов'язаних з її наданням, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правничої допомоги, визначеним ст. 19 та 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», суті наданих послуг, а також ураховуючи конкретні обставини справи, вважав, що сума, заявлена до відшкодування за складання та подання позову і пояснення у розмірі 100000,00 грн є значно завищеною та не відповідає критерію реальності наданих послуг. За таких обставин, оцінивши суму гонорару з урахуванням критерію співмірності, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви шляхом стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн.
Не погоджуючись з додатковим рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Львівській області подало апеляційну скаргу, просить скасувати додаткове судове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2025 року по справі №380/17415/24 в частині задоволених вимог та ухвалити нове рішення, яким зменшити суму витрат на професійну правничу допомогу.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що сума, яку суд відшкодував як витрати позивача на професійну правничу допомогу, не співмірна із даною категорією спору та виконаною адвокатом роботою.
Враховуючи положення статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.
Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного додаткового рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване додаткове рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає.
Статтею 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Зазначені вимоги кореспондуються з положеннями частини 3 статті 143 КАС України, якими передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Таким чином, необхідною умовою для відшкодування витрат на правничу допомогу є подання стороною детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Згідно з положеннями статті 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз вищенаведених положень дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, як це слушно зауважив суд першої інстанції, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка в силу приписів частини 2 статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» застосовується судами як джерело права, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України».
Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи. Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинні бути доведені стороною у справі. При цьому, складність справи є не єдиним критерієм для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу.
З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що 08.08.2024 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , що є платником єдиного податку та Адвокатським об'єднанням «ВДОВИЧЕН ТА ПАРТНЕРИ», що є платником єдиного податку ІІІ групи, в особі адвоката, керуючого партнера Адвокатського об'єднання ВДОВИЧЕНА Олега Олександровича, який діє на підставі Статуту, укладено договір про надання правничої допомоги.
Відповідно до пп. 1.1. п. 1 Договору Довіритель доручає, а адвокатське об'єднання бере на себе зобов'язання надавати необхідну Довірителю правничу допомогу, зокрема надавати йому консультації та роз'яснення з юридичних питань, усні та письмові довідки щодо застосування законодавства України, здійснювати представницькі повноваження за його дорученням, захищати права та законні інтереси Довірителя перед третіми особами, у тому числі - перед державними органами, органами місцевого самоврядування, перед юридичними та фізичними особами, надавати йому інші види правничої допомоги в обсягах та на умовах, передбачених даними Договором.
Згідно з п.1 Протоколом доручення №1 до Договору №2024-08-08/1 про надання правничої допомоги фізичній особі-підприємцю, який укладено між ФОП ОСОБА_1 («Довіритель») та АО «ВДОВИЧЕН ТА ПАРТНЕРИ» («Адвокатське об'єднання») 08.08.2024, Довіритель доручає, а Адвокатське об'єднання приймає до виконання наступне доручення на таких умовах:
- Адвокатське об'єднання готує та подає до Львівського окружного адміністративного суду позовну заяву до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкового-рішення ГУДПС у Львівській області від 05.05.2024 №21527/13-01-24-11 (далі - адміністративна справа);
- Адвокатське об'єднання забезпечує повне здійснення представництва інтересів Довірителя та іншу правничу допомогу, пов'язану з адміністративною справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів в Львівському окружному адміністративному суді.
За змістом п.2 Протоколу доручення №1 за виконання доручення, наведеного у п.1.1. Протоколу, всіх або одного чи декількох Довіритель сплачує Адвокатському об'єднанню винагороду (гонорар) у безготівковій формі на поточний банківський рахунок Адвокатського об'єднання у розмірі 100000.00 грн без ПДВ. Довіритель сплачує Адвокатському об'єднанню винагороду (гонорар) протягом 5 (п'яти) календарних днів з дати підписання Сторонами цього Протоколу.
Як вбачається з акту про повне виконання доручення до Договору №2024-08-08/1 про надання правничої допомоги фізичній особі-підприємцю, який укладено між ФОП ОСОБА_1 («Довіритель») та АО «ВДОВИЧЕН ТА ПАРТНЕРИ» («Адвокатське об'єднання») 08.08.2024 (Протокол доручення №1 від 08.08.2024), Адвокатським об'єднанням надано наступні види правничої допомоги:
- консультації щодо характеру спірних правовідносин, попереднє опрацювання матеріалів наданих клієнтом, детальне вивчення та правовий аналіз матеріалів справи для формування правової позиції у справі, консультація клієнта щодо сформованої правової позиції у справі 3 (три) години;
- підготовка позовної заяви про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області від 15.05.2024 №21527/13-01-24-11, оформлення додатків до неї у двох екземплярах (для суду та відповідача) та подання її до Львівського окружного адміністративного суду 6 (шість) годин;
- підготовка пояснень від 06.09.2024 у справі №380/17415/24 та направлення їх відповідачу та Львівському окружному адміністративному суду 3 (три) години.
Всього витрачено 12 (дванадцять) годин.
Винагорода (гонорар) за надання правничої допомоги визначеної в протоколі доручення №1 від 08.08.2024 становить 100000,00 грн (сто тисяч гривень).
Відповідно до рахунку на оплату №187 від 08.08.2024 Адвокатське об'єднанням «ВДОВИЧЕН ТА ПАРТНЕРИ2 надано ФОП ОСОБА_1 юридичні послуги згідно з договором №2024-08-08/1 від 08.08.2024 (протокол доручення №1 від 08.08.2024) на суму 100000,00 грн.
На підтвердження оплати вартості наданих послуг позивач додав платіжну інструкцію № 1624 від 13.08.2024 на суму 100000,00 грн.
На переконання суду апеляційної інстанції, розмір понесених витрат на правничу допомогу в сумі 100 000,00 грн по цій справі не є співмірним із складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Водночас, адвокат самостійно визначається зі стратегією захисту інтересів свого клієнта та алгоритмом дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту.
Разом з тим, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (частина 1 статті 72 КАС України).
З огляду на зміст спірних правовідносин та правове регулювання таких, з врахуванням наданих позивачем документів, враховуючи критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката, критерії, з врахуванням яких визначається розмір витрат на оплату послуг адвоката встановлених частиною 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що витрати на правничу допомогу адвоката в загальному розмірі 4000,00 грн. є співмірними із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
При цьому суд апеляційної інстанції зазначає, що такий розмір відшкодування витрат на правничу допомогу враховує клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.
Крім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вказати, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі спонукання суб'єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.
Отже, на переконання суду апеляційної інстанції, скаржником не спростовано правомірність стягнення судом першої інстанції на користь позивача судових витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4000,00 грн, не доведено, що надані послуги були необґрунтованими, не доцільними, не спростовано вплив наданих послуг на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що при винесені оскаржуваного додаткового рішення суд першої інстанції правильно застосував норми процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність додаткового рішення суду першої інстанції не впливають.
Керуючись статтями 241, 243, 252, 308, 311, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2025 року у справі № 380/17415/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т. І. Шинкар
судді О. І. Довга
І. І. Запотічний