04 грудня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/6303/24 пров. № А/857/10733/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Бруновської Н.В. та Запотічного І.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мінерфін-Транс» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26.02.2025р. в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мінерфін-Транс» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів (суддя суду І інстанції: Коморний О.І., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 26.02.2025р., м.Львів; дата складання повного рішення суду І інстанції: 26.02.2025р.),-
22.03.2024р. за допомогою системи «Електронний суд» позивач Товариство з обмеженою відповідальністю /ТзОВ/ «Мінерфін-Транс» звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати прийняте відповідачем Львівською митницею рішення № UА209000/2024/000084/2 від 20.02.2024р. про коригування митної вартості товарів; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь позивача понесені судові витрати в розмірі 3028 грн. сплаченого судового збору. (а.с.1-9).
Згідно ухвали суду від 27.03.2024р. вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в судове засідання за наявними матеріалами (а.с.93-94).
Відповідно до рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26.02.2025р. в задоволенні заявленого позову відмовлено за безпідставністю (а.с.122-138).
Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив позивач ТзОВ «Мінерфін-Транс», який в поданій апеляційній скарзі, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою заявлений позов задовольнити (а.с.141-153).
На обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що висновок відповідача, з яким погодився суд першої інстанції, про наявність розбіжностей у наданих для митного оформлення документах, не відповідає дійсності і базується на помилкових розрахунках митного органу.
Вартість внутрішньої доставки партії рейок, вказана в експортній декларації, і сума транспортних витрат, що задекларована за митною декларацією /МД/ № 24UA209050000226U5 від 19.02.2024р., не являються співставними величинами і різниця між цими значеннями не може слугувати підставою для твердження про недостовірність вказаної позивачем транспортної складової митної вартості партії рейок.
При цьому, інформація щодо порядку заповнення експортних митних декларацій при експорті товарів з країн членів ЄС повинна бути відома відповідачу, оскільки така інформація є частиною професійних знань, якими зобов'язані володіти співробітники відповідача. Апелянт переконаний, що ним були наведені беззаперечні докази того, що вартість внутрішньої доставки, вказана в декларації країни відправлення № 24СZ5700000A3FI8A6 від 16.01.2024р. (Чеська Республіка), не може співпадати із сумою загальних транспортних витрат на залізничне перевезення партії рейок, що задекларована за МД № 24UA209050000226U5 від 19.02.2024р.
Суд першої інстанції взяв до уваги хибні твердження відповідача, які суперечать Керівництву із заповнення ЄАД, розробленого Генеральним Директоратом TAXUD (номер документу TAXUD/1619/08 версія 3.4.), норми якого останній використав для аргументації свого рішення.
Відмінність фактурної вартості товару, що вказана у інвойсі № 22240904 від 16.01.2024р., від статистичної вартості, зазначеної в експортній декларації, яка надана позивачем митному органу, повністю відповідає умовам поставки товару і не може бути підставою для сумніву щодо заявленої митної вартості товару.
Факт пов'язаності між позивачем і постачальником товару апелянтом не заперечується. Однак відповідачем не було наведено обґрунтованих підстав щодо впливу пов'язаності на заниження позивачем митної вартості імпортованого товару, оскільки поставка здійснювалась у рамках договору, укладеного з АТ «Укрзалізниця» на підставі результатів публічної процедури закупівлі.
Водночас, звертає увагу апеляційного суду на недотримання митним органом приписів ст.60 МК України при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, що є самостійною підставою для скасування оспорюваного рішення № UА209000/2024/000084/2 від 20.02.2024р.
Відповідач Львівська митниця скерував до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає її безпідставною, необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції надав належну оцінку всім обставинам справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального законодавства, ухвалив законне і справедливе судове рішення (а.с.164-174).
Наполягає на тому, що засновником «Мінерфін-Транс» є АТ «Мінерфін» (MINERFIN a.s., Словаччина), що слідує з відкритих джерел, тобто, сторони угоди є пов'язаними між собою у розумінні ст.15 Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року.
У відповідача була інформація про те, що митна вартість подібних (аналогічних) товарів, імпортованих за контрактами, укладеними між непов'язаними суб'єктами зовнішньо-економічної діяльності /ЗЕД/, є вищою, аніж заявлена декларантом, що свідчить про наявність обґрунтованих підстав вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену митну вартість, про що було повідомлено декларанта.
Під час митного оформлення декларантом не надано документів, що могли б продемонструвати, що заявлена декларантом митна вартість є близькою до вартості однієї з визначених у вказаній нормі закону операцій. На запит митного органу декларантом інших додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару надано не було.
При декларуванні товару позивачем не представлено митному органу документального підтвердження наявності або відсутності впливу взаємозв'язку сторін зовнішньоекономічного контракту на ціну спірного товару; ціна товару занижена, що свідчить про надання спеціальних цін позивачу.
Окрім того, під час митного оформлення не було банківських документів щодо оплати спірної партії товару, що в сукупності з іншими розбіжностями вказує на непідтверджений рівень митної вартості товару.
У зв'язку з викладеним митниця обґрунтовано вважала, що декларантом неправильно обрано основний метод визначення митної вартості, що є підставою для відмови в митному оформленні за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Як встановлено під час судового розгляду, згідно з контрактом № R2023083/1 від 25.07.2023р. на придбання матеріально-технічних ресурсів позивач ТзОВ «Мінерфін-Транс» поставив в Україну четверту партію залізничних рейок типу Р65, із загартованою поверхнею кочення, 1 категорії, довжиною 25 метрів, виробництва чеського металургійного комбінату Trinecke Zelezarny, a.s., вага якої склала 976,444 тон за ціною 1300 євро за 1 тону (а.с.57-62).
Партія рейок була передана позивачу відповідно до Акту приймання-передачі матеріально-технічних ресурсів № 4 від 16.01.2024р.; вага партії рейок становила 976,444 тони, ціна на умовах поставки (FCA, Тржинець) склала 1269377,20 євро (а.с.20).
Вартість партії рейок була сплачена частково по Специфікації № 4 від 26.10.2023р. та частково по Специфікації № 5 від 08.01.2024р., тому для підтвердження ціни партії рейок при здійсненні їх митного оформлення постачальником рейок наданий рахунок (Invoice) № 22240904 від 16.01.2024р., в якому зазначена вага та вартість партії рейок.
Під час митного оформлення партії рейок для підтвердження їх митної вартості позивачем відповідно до ст.53 МК України були надані наступні документи:
контракт № R2023083/1 від 25.07.2023р. на придбання матеріально-технічних ресурсів (з додатковими угодами та специфікаціями) (а.с.21, 26-27, 29, 57-62);
рахунок (Invoice) № 22240904 від 16.01.2024р. з додатками (а.с.56);
замовлення № 01/2023 на залізничні перевезення вантажів від 20.12.2023р. (а.с.32-34);
довідка про транспортні витрати (для надання в митні органи) № 04/2023 від 24.01.2024р. (а.с.19);
експортна митна декларація № 24CZ5700000A3FI8A6 від 16.01.2024р. з додатками (а.с.31);
міжнародні транспортні накладні ЦІМ/УМВС №№ 525832, 525840, 525865, 525915, 525923, 525931, 525949, 525956, 525964 (а.с.75-83);
пакувальний лист від 16.01.2024р. (а.с.45);
брокерський договір про надання митних послуг № 11/12-2023 від 11.12.2023р. (а.с.22-25).
Для митного оформлення партії рейок позивач подав до Львівської митниці МД № 24UA209050000226U5 від 19.02.2024р. (а.с.47-48).
У митній декларації позивач визначив митну вартість партії рейок, обравши для цього, відповідно до ст.57 МК України, основний метод - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Митна вартість партії рейок склала 1318004,11 євро, що включає в себе вартість партії рейок у сумі 1269377,20 євро на умовах FCA Тржинець, Чеська Республіка та вартість транспортних витрат на їх перевезення до станції Мостиська ІІ (Україна) у сумі 48626,91 євро.
Згідно з карткою відмови № UA209050/2024/000009 від 20.02.2024р. відповідач відмовив позивачу в митному оформленні (випуску) товарів та прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/000084/2 від 20.02.2024р. (а.с.43, 84).
Відповідно до вказаного рішення митна вартість партії рейок була збільшена з 1318004,11 євро до 1503723,76 євро.
Вказаним рішенням встановлено наступне: «Відповідно до п.5.3. контракту купівлі-продажу від 25.07.2023 № R2023083/1 (далі Контракт) оплата Ресурсів, що поставляються відповідно до цього Контракту, здійснюється на умовах 100 % передоплати. Відповідно до п.5.4. Контракту Покупець зобов'язаний здійснити передоплату протягом 5 банківських з дати отримання від Постачальника рахунку-фактури, складеного на підставі Специфікації. Відповідно до п.6 Додаткової угоди № 1 від 08.12.2023 п.5.3. та 5.4. Розділу 5 Контракту змінили та виклали у наступній редакції: « 5.3.Оплата Ресурсів, що постачаються відповідно до цього Контракту, здійснюється на умовах 100 % передоплати, якщо інше не визначене у Специфікаціях. 5.4. Покупець зобов'язаний здійснити передоплату Ресурсів протягом 5 банківських з дати отримання від постачальника рахунку-фактури». Відповідно до п.7 Додаткової угоди № 4 від 26.10.2023 строк оплати: 100% передоплата, відповідно до пп.5.3-5.4 Контракту. Згідно інформації зазначеної у рахунку-фактурі № 22240904 від 16.01.2024 датою оплати є 23.01.2024. Банківські платіжні документи про здійснення оплати до митного оформлення не надано; відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 «Про затвердження форми декларації митної вартості та правил її заповнення» (зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 18.06.2012 № 984/21296) для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу). До митного оформлення подано довідку про транспортні витрати № 04/2023 від 24.01.2024. Відповідно до даної довідки перевезення здійснювалось за маршрутом TRINEC до залізничної станції Мостиська ІІ (вартість 48626,91 євро). Тобто, передбачених чинним законодавством бухгалтерських документів, які б підтверджували задекларовані транспортні витрати до митного оформлення не надано; відповідно до розділу ІІ (умови та ціни транспортування) Замовлення-залізничні перевезення вантажів № 01/2023 від 20.12.2023 ціни виконання за цим Замовленням та інші умови транспортування, для яких узгоджена ціна виконання (зокрема маршрут транспортування, тип вантажу, транспортні засоби, що використовуються, обсяг інформаційних послуг, тощо), містяться в Прайс-листі, який становить Додаток 1 до цього Замовлення. Такий додаток до митного оформлення не надано. Таким чином, митницею встановлено неподання декларантом документів, зазначених у ч.2 ст.53 МКУ, а також відсутність у поданих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до ч.3 ст.53 МКУ декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана: «Відповідно до статті 53 Митного кодексу України митним органом надана вимога декларанту стосовно надання наступних додаткових документів для підтвердження митної вартості: - зовнішньоекономічний договір, та додатки до нього у разі їх наявності; - рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;- договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; - рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); - рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);- виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення;- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; переклади документів відповідно до вимог статті 254 МКУ.». За результатами розгляду наданих для підтвердження митної вартості документів встановлено, що засновником ТзОВ «Мінерфін-Транс» є АТ «Мінерфін» (MINERFIN A.S. Словаччина), що видно з відкритих джерел, а саме єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (Міністерство юстиції України). Тобто, сторони угоди є пов'язаними між собою у розумінні ст.15 Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року. Інформація про наявність пов'язаності між продавцем та покупцем не зазначена у декларації митної вартості (гр.9 Чи пов'язані між собою продавець та покупець, зазначено - «ні»), тобто, була прихована від митних органів. У зв'язку з наявною інформацією про те, що митна вартість подібних (аналогічних), імпортованих за контрактами, укладеними між непов'язаними суб'єктами ЗЕД, є вища, ніж заявлена декларантом, у Львівської митниці є обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену митну вартість, про що було повідомлено декларанта. Згідно ч.18 ст.58 МКУ при продажу товарів між пов'язаними особами вартість операцій береться за основу для визначення митної вартості за першим методом, якщо декларант покаже, що така вартість є близькою до вартості однієї з нижче зазначених операцій, яка здійснювалась одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами: 1) вартості операції при продажу непов'язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну; 2) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положенням статті 62 МКУ; 3) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положенням статті 63 МКУ. У наданих під час митного оформлення документах декларантом не надано документи, що могли б продемонструвати, відповідно до вимог ч.18 ст.58 МКУ, що заявлена декларантом митна вартість є близькою до вартості однієї з визначених у вказаній нормі закону операцій. У зв'язку з вищезазначеним, відповідно до положень ст.53 МКУ, митним органом було направлено додатковий запит про необхідність подання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару: «Митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, оскільки, продажна вартість оцінюваних товарів є нижчою за ціну подібних (аналогічних) товарів, які імпортувалися на митну територію України непов'язаними особами. Відповідно до п.4 ст.53 МКУ необхідно, крім документів, зазначених у частинах другій та третій ст.53 МКУ, надати такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію)». На запит митного органу декларантом додатково надано митну декларацію країни відправлення № 24CZ57000005YDJZA3 від 12.01.2024. У вказаній декларації зазначено статистичну вартість товару 31231562 CZK. Також, у графі 31 даної декларації зазначено, що вартість внутрішньої доставки складає 81045,00 CZK. Однак, вказана сума транспортних витрат не співпадає з сумою транспортних витрат, що задекларована за МД № 24UA209050000226U5 (48626,91 євро). Враховуючи крос-курс CZK до EURO (24,540), що застосовувався при заповненні декларації Чеської Республіки для митних цілей у січні 2024 року, встановлено, що у митній декларації країни відправлення задекларована вартість транспортних витрат 3302,57 євро. Інших документів для підтвердження заявленої митної вартості товару надано не було, право на консультацію з митним органом відповідно до ч.5 ст.55 МКУ декларант не використав, обґрунтовані сумніви митного органу у достовірності (дійсності) заявленої митної вартості спростовано не було, у зв'язку з чим митницею було прийнято рішення про коригування заявленої митної вартості товару. Основний метод визначення митної вартості (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) не може бути застосований через невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у ст.58 МКУ, а також відповідно до ч.6 ст.54 МКУ у зв'язку з неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу та відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати метод визначення митної вартості 2а (ст.59 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні товари. Застосовано метод 2б (ст.60 МКУ Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів). Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД № 23UA305030001542U8 від 21.12.2023, за якою на митну територію України імпортовано подібний (аналогічний) товар «Рейки залізничні, широкопідошвові, нові, типа Р65, марка сталі R350LHT, довжиною 12,5 м, виробник TRINECKE ZELEZARNY a.s. за митною вартістю 1,54 Євро/кг. Коригування на розмір партії товару та комерційні рівні не здійснювалося.».
З метою уникнення простою імпортованого товару позивач подав нову митну декларацію № 24UA209050000242U8 від 21.02.2024р., де зазначено обчислений відповідачем показник митної вартості товару (а.с.51).
Із змісту заявленого ТзОВ «Мінерфін-Транс» позову слідує, що його предметом є оскарження прийнятого Львівською митницею рішення про коригування митної вартості.
Приймаючи рішення та відмовляючи в задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції виходив з того, що митна вартість, заявлена позивачем, не може бути визнана у зв'язку з наявністю розбіжностей в поданих документах та відсутністю документального підтвердження числових значень складових митної вартості.
При цьому, платіжні доручення, що підтверджують здійснення оплати за поставлений товар, не подавались до митного оформлення разом з МД та не були подані на вимогу Львівської митниці.
Платіжні інструкції № 9 від 05.09.2023р., № 13 від 15.09.2023р., № 14 від 18.10.2023р., № 15 від 02.11.2023р., № 16 від 22.01.2024р., № 17 від 24.01.2024р., № 18 від 02.02.2024р., № 19 від 02.02.2024р. вже були виконані станом на дату митного оформлення (19.02.2024р.) та відповідні примірники були в розпорядженні декларанта та позивача. Докази подання таких на вимогу митного органу в матеріалах справи є відсутніми.
Позивач додатково на вимогу відповідача подав митну декларацію країни відправлення № 24CZ5700000A3FI8A6 від 16.01.2024р. У вказаній декларації визначено статистичну вартість товару 31231562 CZK. Також у графі 31 даної декларації зазначено, що вартість внутрішньої доставки складає 81045 CZK (а.с.31).
Вказана сума транспортних витрат не співпадає з сумою транспортних витрат, що задекларована за МД № 24UA209050000226U5 (48626,91 євро). Враховуючи крос-курс CZK до EURO (24,540), що застосовувався при заповненні декларації Чеської Республіки для митних цілей у січні 2024 року, встановлено, що у митній декларації країни відправлення задекларована вартість транспортних витрат 3302,57 євро.
Окрім цього, за результатами розгляду наданих для підтвердження митної вартості документів встановлено, що засновником ТзОВ «Мінерфін-Транс» є АТ «Мінерфін» (MINERFIN A.S. Словаччина), що слідує з відкритих джерел, а саме єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (Міністерство юстиції України). Тобто, сторони угоди є пов'язаними між собою у розумінні ст.15 Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року. Інформація про наявність пов'язаності між продавцем та покупцем не зазначена у декларації митної вартості (гр.9 Чи пов'язані між собою продавець та покупець, зазначено - «ні»), тобто, була прихована від митних органів. У зв'язку з наявною інформацією про те, що митна вартість подібних (аналогічних), імпортованих за контрактами, укладеними між непов'язаними суб'єктами ЗЕД, є вища, ніж заявлена декларантом, у Львівської митниці були обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену митну вартість, про що було повідомлено декларанта.
Враховуючи наведене, у досліджених доказах суд встановив розбіжності, які вплинули на правильність визначення митної вартості та відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо осіб, пов'язаних між собою.
Доказів того, що заявлена митна вартість є близькою до вартості операцій, яка здійснювалася одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами з непов'язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів чи ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями ст.ст.62, 63 МК України, не було надано на вимогу митного органу при заявленні останнім вимоги про надання додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості.
Оскільки декларант відповідно до ч.18 ст.58 МК України не зміг показати, що відносини покупця і продавця не вплинули на ціну товару, відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.58 МК України Львівська митниця обґрунтовано вважала, що декларантом неправильно обрано основний метод визначення митної вартості (відповідно до ст.58 МК України), що відповідно до п.3 ч.6 ст.54 МК України є підставою для відмови в митному оформленні за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.
Відтак, декларантом не було доведено право декларувати товари придбані у пов'язаної особи за основним методом належними і допустимими доказами, тому суд не знаходить протиправності дій відповідача при коригуванні митної вартості з вказаних підстав.
Здійснюючи порівняльний аналіз, із урахування умов, необхідних для застосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналолічних) товарів, 2б (ст.60 МК України), а також застережень, визначених ст.61 МК України, простежується схожість характеристик, зокрема, схожість компонентів їх призначення (рейки залізничні широкої колії типу Р65/R65, що виготовлені з марки сталі R350LHT), однаковість функцій, комерційна взаємозамінність; наявність аналогічної торгівельної марки (TRINECKE ZELEZARNY); аналогічного виробника товару (TRINECKE ZELEZARNY a.s.) та країни виробництва (CZ - Чеська Республіка), що підтверджує однакову репутацію на ринку; збіг у часі експорту оцінюваних товарів із часом експорту подібних (аналогічних) товарів (у межах 15 днів).
З врахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що спірне рішення відповідача є обґрунтованим, при цьому сумніви відповідача щодо митної вартості імпортованого товару документально підтверджені, та позивачем не доведено подання ним всіх необхідних достовірних документів згідно з вимогами МК України для підтвердження митної вартості товарів.
Висновки суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення заявленого позову колегія суддів вважає такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать нормам чинного законодавства, з наступних причин.
Відповідно до МК України (в редакції, діючій на момент виникнення спірних правовідносин):
ст.ст.49, 50 - митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
ч.1 ст.51, ч.1 ст.52 - митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
ч.2 ст.52 - декларант зобов'язаний: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
ч.ч.1, 2 ст.54 - контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.
ч.3 ст.54 - за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст.55 цього Кодексу.
Таким чином, законодавець запропонував таку конструкцію регулювання митних відносин, якою визнається правильність визначення митної вартості декларантом, у випадку, якщо не доведено інше.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено); інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
За правилами ч.3 цієї ж статті у разі якщо зазначені документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Тобто митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.
Наведені приписи законодавства з питань митної справи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Ненаведення митним органом в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Таким чином, право митного органу на витребування додаткових у декларанта документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) наявність розбіжностей у документах; 2) наявність ознак підробки документів; 3) відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
В розглядуваному випадку рішення відповідача про коригування митної вартості ґрунтуються на відсутності у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
Відповідно до роз'яснень, які наведені у постанові Пленуму ВАС України № 2 від 13.03.2017р. «Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13.03.2012 року», факт того, що рівень задекларованої митної вартості товару значно нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, сам собою не може бути підставою для витребування додаткових документів; цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів. І лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у ч.3 ст.53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів.
В пункті 2 ч.5 ст.54 МК України передбачено, що митний орган має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.
Разом з тим, праву митного органу на витребування додаткових документів передує його обов'язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією.
Окрім цього, системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Під час судового розгляду справи з'ясовано, що позивач (декларант) для підтвердження заявленої митної вартості товару подав до митного органу всі необхідні для цього документи, які містять достатні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, а також відомості про ціну, яка була сплачена за товар.
Із змісту представлених документів можна чітко та однозначно встановити вартість придбання ввезених товарів, при цьому наявність будь-яких обставин, що є визначальними за цих умов та змінюють його вартість, відповідачем не доведено.
На підставі аналізу матеріалів справи та позицій сторін, викладених у заявах по суті справи та наданих представниками сторін поясненнях, апеляційний суд дійшов переконання, що на стадії апеляційного перегляду суть публічно-правового спору, що розглядається, зводиться до перевірки висновку суду першої інстанції про те, що сумніви митниці у правильному визначенні декларантом митної вартості імпортованого ним товару були обґрунтовані, що обумовило необхідність коригування заявленої декларантом митної вартості імпортованого товару.
Розглядаючи доводи митниці про те, що подані декларантом до митного контролю та оформлення документи не містили усіх даних, необхідних для визначення митної вартості, а також містили розбіжності, що викликало необхідність у витребуванні у декларанта додаткових документі, апеляційний суд зазначає таке.
При оцінці доводів митного органу щодо розбіжності у числовому значенні вартості імпортованого товару, зазначеного у поданому до митного оформлення інвойсу, та вартості, зазначеній у декларації країни походження товару, апеляційний суд звертає увагу на те, що експортна декларація - це загальноприйнятий міжнародний документ, який підтверджує проходження товару митного оформлення в країні відправлення, підтверджує експорт товару та оформляється в момент експортного митного оформлення перед вивезенням товару. Відповідно до Додатку 37 Регламенту Комісії (EEC) №2454/93 від 2 липня 1993 (CCIP), графа 46 «Статистична вартість» ЄАД має містити статистичну вартість, виражену у валюті країни члена ЄС, у якій здійснюються експортні формальності. Згідно з Керівництвом із заповнення ЄАД, розробленого Генеральним Директоратом TAXUD (номер документу TAXUD/1619/08 версія 3.4), термін «статистична вартість» означає вартість товарів на момент та у місці, де вони залишають територію країни члена ЄС, де оформлюється експорт. Керівництво із заповнення ЄАД вимагає, що статистична вартість має базуватися на фактурній вартості товарів, до неї також можуть включати лише допоміжні витрати, такі як витрати на транспортування, що відноситься до частини перевезення, яке проходить на статистичній території країни-члена ЄС, де відбувається експорт. На підставі цього документа відправник вантажу отримує відшкодування податку на додану вартість. Відтак, у митній декларації країни відправлення вказується статистична вартість товарів (із врахуванням витрат на митне оформлення в країні експорту), а не фактурна вартість експортованих товарів, яка вказується у інвойсі.
Згідно з Керівництвом із заповнення ЄАД, розробленого Генеральним Директоратом TAXUD (номер документу TAXUD/1619/08 версія 3.4), термін статистична вартість означає вартість товарів на момент та у місці, де вони залишають територію країни члена ЄС, де оформлюється експорт. Керівництво із заповнення ЄАД вимагає, що статистична вартість має базуватися на фактурній вартості товарів, до неї також можуть включати лише допоміжні витрати, такі як витрати на транспортування, що відноситься до частини перевезення, яке проходить на статистичній території країни-члена ЄС, де відбувається експорт.
Апеляційний суд погоджується із доводами позивача про те, що вартість внутрішньої доставки, що вказана у експортній митній декларації № 24CZ5700000A3FI8A6 від 16.01.2024р., складає витрати на транспортування, що відноситься до частини перевезення, яке проходило на території Чехії - на статистичній території країни-члена ЄС. Вартість внутрішньої доставки товару від залізничної станції Тржинець, Чеська Республіка на кордон Чеської республіки (відстань приблизно 40 км), що вказана у експортній митній декларації, та сума всіх транспортних витрат на їх перевезення за маршрутом від залізничної станції Тржинець, Чеська Республіка до залізничної станції Мостиська ІІ, Україна (відстань приблизно 450 км), що вказана у митній декларації, не є співставними значеннями і різниця між цими значеннями не може слугувати підставою для твердження про недостовірність вказаної позивачем транспортної складової митної вартості товару.
Отже, вказана у інвойсі № 22240904 від 16.01.2024р. фактурна вартість товару в євро не може співпадати із статистичною вартістю, зазначеною в експортній декларації, оскільки це суперечить Керівництву із заповнення ЄАД, розробленого Генеральним Директоратом TAXUD (номер документу TAXUD/1619/08 версія 3.4.).
Попри те, апеляційний суд зауважує, що експортна декларація країни відправлення не входить до переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, зазначеного у ч.2 ст.53 МК.
Відповідно до Керівництва із заповнення ЄАД, розробленого Генеральним Директоратом TAXUD (номер документу TAXUD/1619/08 версія 3.4) статистична вартість, зазначена в експортній декларації, базується на фактурній вартості товарів і до неї включені витрати на транспортування, що відноситься до частини перевезення, яке проходить на статистичній території країни-члена ЄС, де відбувається експорт.
Тобто, неспівпадіння фактурної вартості партії рейок, вказаній в інвойсі № 22240904 від 16.01.2024р., зі статистичною вартістю, зазначеною в експортній декларації, яка надана позивачем митному органу, повністю відповідає умовам поставки партії рейок (FCA Тржинець, Чеська Республіка) і не може бути підставою для сумніву щодо заявленої митної вартості товару.
Суд апеляційної інстанції в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України та ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховує висновки, що містяться у постанові Верховного Суду від 07.07.2023р. у справі № 803/718/17, відповідно до яких якщо закон не визначає доказ (докази), винятково яким (-ми) має підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. МК України не визначив вид доказів, якими має підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Згідно висновків, що містяться у постановах Верховного Суду від 12.03.2020р. у справі № 804/6243/14, від 07.05.2020р. у справі № 1.380.2019.00162, від 02.03.2021р. у справі № 380/842/20, умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв'язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості.
У ході апеляційного розгляду сторонами зазначалося що фактично основною підставою для прийняття оспорюваного рішення був факт пов'язаності між позивачем і постачальником товару, що покладало на позивача додаткові вимоги щодо обґрунтування задекларованої митної вартості імпортованого товару.
Передусім, на думку апеляційного суду, очевидним є безпідставне незазначення декларантом позивача під час заповнення МД № 24UA209050000226U5 від 19.02.2024р. у графі 9 пов'язаності ТзОВ «Мінерфін-Транс» та його засновника компанія MINERFIN a.s. (Словаччина) у розумінні ст.15 Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року.
Попри те, на переконання апеляційного суду, слід надати віри доводам позивача про те, що вказане не свідчить про намір приховання такої обставини від митного органу та є наслідком помилки декларанта позивача, оскільки пов'язаність зазначених суб'єктів господарювання є очевидною з огляду на їх назви, а відповідна інформація міститься у відкритому доступі у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
При цьому апеляційний суд звертає увагу на те, сам лише факт пов'язаності між собою продавця і покупця не може бути достатньою підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної і за таких обставин необхідно розглянути обставини продажу та з'ясувати, чи взаємовідносини покупця і продавця вплинули на ціну оцінюваних товарів (ч.12 ст.58 МК України).
Водночас, у відповідності до приписів ч.13 ст.58 МК України за таких обставин митний орган повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце.
Як свідчать матеріали справи, при виконанні вказаних вимог ч.13 ст.58 МК України відповідач обмежився формальним посиланням на те, що продажна вартість оцінюваних товарів є нижчою за ціну подібних (аналогічних) товарів, які імпортувалися на митну територію України непов'язаними особами.
Наведене обґрунтування без зазначення будь-яких конкретних даних щодо сторін господарської операції, імпортованого товару, часу та обсягів поставки тощо не можна вважати належним виконання митницею передбаченого ч.13 ст.58 МК України обов'язку.
На думку колегії суддів, позивачем була надана вся наявна у нього інформація щодо формування митної вартості партії рейок та подальшої їх реалізації, при цьому, відповідачем не було надано жодних письмових обґрунтувань щодо впливу пов'язаності з постачальником партії рейок на заниження позивачем митної вартості партії рейок, через що в контексті положень ч.14 ст.58 МК України такі взаємовідносини не вплинули на ціну оцінюваних товарів.
Таким чином, колегія суддів вважає, що позивач надав митному органу всі документи, які чітко ідентифікують оцінюваний товар та містять достовірні дані про числові показники складових митної вартості.
Водночас, апеляційний суд погоджується із апелянтом у тому, що при оцінці достатності обґрунтування позивачем митної вартості імпортованого товару слід враховувати те, що його поставка здійснювалася на виконання умов договору № ЦЗВ-05- 05223-01 від 06.12.2023р. з АТ «Укрзалізниця», укладеного за наслідками результатів публічної процедури закупівлі, інформація про яку міститься у Електронній системі публічних закупівель Prozorro, на якій державні та комунальні замовники оголошують тендери на закупівлю товарів, робіт і послуг (https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2023-12-19-007090-a) (а.с.35-42).
За умовами вказаного договору позивач зобов'язувався до 31.03.2024р. поставити 10000 тон залізничних рейок за ціною 1400 євро за 1 тону (без урахування ПДВ), партіями приблизно по 1000 тон.
При цьому митна вартість імпортованих рейок склала 1318004,11 євро, що включає в себе вартість партії рейок у сумі 1269377,20 євро та вартість транспортних витрат на їх перевезення до станції Мостиська ІІ (Україна) у сумі 48626,91 євро.
Таким чином, митна вартість рейок склала 1349,80 євро за 1 тону (без урахування ПДВ).
Збільшення митної вартості вказаного оспорюваним Рішенням з 1349,80 євро до 1540 євро за 1 тону позбавляє виконання договору № ЦЗВ-05-05223-01 від 06.12.2023р. ТзОВ «Мінерфін-Транс» з АТ «Укрзалізниця» економічного змісту, а відтак пов'язаність позивача з компанією MINERFIN a.s. (Словаччина) за таких обставин не може свідчити про її вплив на ціну оцінюваних товарів з метою зменшення сплати митних платежів.
Попри те, на думку апеляційного суду, обґрунтованими є доводи апелянта про те, що суд першої інстанції при вирішенні спору не звернув увагу на дотримання відповідачем приписів ст.60 МК України при застосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.
Так, відповідно до ч.2 ст.60 МК України під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.
Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку (ч.2 ст.60 МК України).
За приписами ч.4 ст.60 МК України ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.
Відповідно до ч.5 ст.60 МК України у разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.
Частиною 6 ст.60 МК України передбачено, що у разі якщо кошти та витрати, зазначені в пунктах 5-7 частини десятої статті 58 цього Кодексу, включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці у таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними подібними (аналогічними) товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування.
У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо подібних (аналогічних) товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість (ч.7 ст.60 МК України).
Застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Відповідно до п.п.2, 4 ч.2 ст.55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
За змістом п.2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затв. наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012р., у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо, зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08.02.2019р. у справі № 825/648/17.
Між тим, у спірному рішенні митний орган лише вказав номер та дату митної декларації, на основі якої було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим.
Звідси, відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.
У графі 33 оспорюваного рішення вказано, що джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД № 23UA305030001542U8 від 21.12.2023р. за якою на митну територію України імпортовано подібний (аналогічний) товар «Рейки залізничні, широкопідошвові, нові, типа Р65, марка сталі R350LHT, довжиною 12,5 м, виробник TRINECKE ZELEZARNY a.s. за митною вартістю 1,54 євро/кг. Коригування на розмір партії товару та комерційні рівні не здійснювалося.
При цьому апеляційний суд погоджується із апелянтом у тому, що партія рейок, що поставляла позивачем, не співставна з поставкою подібного (аналогічного) товару, що використана відповідачем у якості джерела інформації для коригування митної вартості, оскільки:
1. Відмінні характеристики рейок:
товар позивача рейки залізничні широкої колії типу Р65 із загартованою поверхнею кочення, І категорії, із сталі марки R350LHT; подібний (аналогічний) товар - рейки залізничні, широкопідошвові, нові, типу Р65, марка сталі R350LHT.
2. Відмінна довжина рейок: товар позивача - рейки довжиною 25 м; подібний (аналогічний) товар - рейки довжиною 12,5 м.
3. Відмінні умови поставки: товар позивача - FCA Тржинець, Чеська Республіка; подібний (аналогічний) товар - СРТ Чоп, Україна.
4. Відмінний обсяг поставки: товар позивача 976,444 тон; подібний (аналогічний) товар 126,516 тон.
5. Відмінний комерційний рівень ціни: товар позивача - оптова поставка загальним обсягом 10000 тон; подібний (аналогічний) товар - роздрібна поставка.
З урахуванням наведеного апеляційний суд вважає, що визначення митним органом у оспорюваному рішенні митної вартості імпортованого позивачем товару коригування у відповідності до приписів ст.60 МК України не можна вважати обґрунтованим.
Відповідно до висновків Верховного Суду, що містяться, зокрема, у постановах від 05.03.2019р. у справі № 815/143/17, від 21.12.2018р. у справі №815/1670/17 у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган має також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування. Відсутність обґрунтувань розрахунку скоригованої митної вартості є самостійною підставою для скасування рішення про коригування заявленої митної вартості.
Відповідно до ч.2 ст.7 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ 1947) оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.(*) b) Під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. У тому ступені, в якому на ціну такого чи подібного товару впливає кількість окремої трансакції, ціна, що розглядається, повинна єдиним способом пов'язуватися або i) з порівнюваними кількостями, або ii) з кількостями, не менш сприятливими для імпортерів, ніж ті, в яких більший обсяг товарів продається у торгівлі між країнами експорту та імпорту.(*) c) Якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до підпункту b) цього пункту, оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.
Згідно з приміткою 4 до п.2 ст.7 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі формулювання підпунктів «a» і «b» дозволяє стороні визначати вартість для митних цілей єдиним способом чи то (1) на базі цін, які певний експортер встановлює за імпортований товар, чи (2) на базі загального рівня цін на подібний товар.
Відповідно до положень Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року первинною основою для митної вартості за цією Угодою є «контрактна вартість», визначена в статті 1. Статтю 1 необхідно розглядати разом зі статтею 8, яка передбачає inter alia, коригування ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті у випадках, коли певні конкретні елементи, які вважаються такими, що формують частину вартості для митних цілей, припадають на покупця, але не включені до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортовані товари.
Згідно з частинами 1, 2 Приміток до ст.7 вказаної Угоди митні вартості, визначені згідно з положеннями статті 7, повинні настільки, наскільки можливо, ґрунтуватися на раніше визначених митних вартостях. Методи оцінювання, які мають використовуватися згідно зі статтею 6, повинні бути методами, викладеними в статтях 1 - 6, проте обґрунтована гнучкість у застосуванні таких методів відповідатиме цілям та положенням статті 7.
З урахуванням викладеного, позивач відповідно до вимог ст.ст.52, 53 МК України подав всі необхідні документи для митного оформлення зазначеного товару за ціною договору, які не містили в собі будь-яких розбіжностей, зазначених в ч.3 ст.53 МК України, і відповідач не мав підстав для прийняття оскарженого рішення про коригування митної вартості.
Таким чином, колегія суддів приходить до послідовного висновку про те, що позивач подав для митного оформлення імпортованого товару документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар, містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, чітко підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами ч.ч.4 і 5 ст.58 МК України, і в митного органу, враховуючи вищевикладені обставини, не було підстав вимагати в декларанта додаткові документи для підтвердження митної вартості.
Натомість, відповідач не представив суду жодних доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.
За обставин цієї справи відповідач не довів наявність таких розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари згідно з умовами, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем), а сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.
За усталеною практикою Верховного Суду (постанови від 10.06.2021р. у справі № 815/6854/17, від 14.07.2020р. у справі № 809/1734/16) приписами МК України встановлено, що митний орган, здійснюючи митний контроль, зокрема, при визначені митної вартості, має діяти у спосіб, який визначено МК України. При цьому, наявна інформація, яка міститься в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, повинна мати лише допоміжний характер. Митним законодавством встановлений вичерпний перелік документів, що зобов'язаний надати декларант на підтвердження митної вартості товару. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.
Отже, рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації митниці, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.
Сам факт здійснення митного оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару.
Також Верховний Суд у постанові від 21.12.2018р. по справі № 815/228/17 дійшов висновку про те, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про розмитнення у попередніх періодах аналогічних товарів із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.
Оцінюючи в сукупності вищевикладене, апеляційний суд вважає, що відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи у своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.
Враховуючи встановлені обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів вважає, що подані позивачем до митного оформлення документи були достатніми для підтвердження заявленої за ціною договору митної вартості товару. При цьому, зазначені документи не містили розбіжностей чи ознак підробки, водночас, такі підтверджували числові значення митної вартості.
Разом з тим, митний орган не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.
Використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо непідтвердження обставин відчуження позивачу постачальником-нерезидентом товару, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними.
Враховуючи вищезазначене, позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені МК України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість. Натомість, контролюючий орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору.
Відтак, узагальнюючи наведене, колегія суддів вважає, що наявними у справі доказами підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавалась обчисленню, до митного органу декларантом подано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про його митну вартість за ціною договору, а тому відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом і визначив митну вартість за другорядним методом.
Суд же першої інстанції, формуючи свої висновки щодо відповідності оскаржуваних індивідуальних актів вимогам ч.2 ст.2 КАС України, норми права застосував формально, безвідносно до обставин цієї справи, при цьому належним чином (відповідно до визначених у оскаржуваних індивідуальних актах підстав) не обґрунтував у чому полягає недостатність і неналежність наданих позивачем документів для цілей підтвердження митної вартості товару.
Отже, встановлені судом апеляційної інстанції обставини в комплексному аналізі наявних у матеріалах справи доказів, формують висновки про те, що позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені митним законодавством, що вказує на правильність визначення ним митної вартості товару за першим методом. Натомість, всупереч ч.2 ст.77 КАС України митний орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами правомірності спірних у справі індивідуальних актів.
За таких обставин визначення відповідачем митної вартості товарів за резервним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що є підставою для скасування оскаржуваних рішення та картки відмови.
Таким чином, оскаржуване рішення відповідача про коригування митної вартості товарів не ґрунтується на вимогах закону.
Оцінюючи в сукупності наведене, колегія суддів вважає заявлені позовні вимоги підставними та обґрунтованими, а тому такі підлягають до задоволення, з вищевикладених мотивів.
В порядку ч.6 ст.139 КАС України апеляційний суд змінює розподіл судових витрат, при цьому належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь позивача сплачений судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 3028 грн. (а.с.10) та апеляційної скарги в розмірі 4542 грн. (а.с.156), всього: 7570 грн.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права (незастосування закону, який підлягав застосуванню), що призвело до помилкового вирішення спору, через що рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення заявленого позову, з вищевикладених мотивів.
Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ст.311, п.2 ч.1 ст.315, п.п.1, 4 ч.1 ст.317, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мінерфін-Транс» задовольнити.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26.02.2025р. в адміністративній справі № 380/6303/24 скасувати та прийняти нову постанову, якою заявлений Товариством з обмеженою відповідальністю «Мінерфін-Транс» позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати прийняте Львівською митницею рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/000084/2 від 20.02.2024р.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (79000, Львівська обл., м.Львів, вул.Костюшка Т., буд.1, код ЄДРПОУ 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мінерфін-Транс» (04116, м.Київ, вул.Старокиївська, буд.10-Г, корпус С; код ЄДРПОУ 38218128) сплачений судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги в загальному розмірі 7570 (сім тисяч п'ятсот сімдесят) грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. М. Шавель
судді Н. В. Бруновська
І. І. Запотічний
Дата складання повного судового рішення: 04.12.2025р.