Справа № 640/15653/22
03 грудня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Бужак Н.П.
Суддів: Кобаля М.І., Мельничука В.П.
За участю секретаря: Мірошниченко С.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08 липня 2025 року, суддя Куденков К.О., у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Бережного Ярослава Вікторовича про визнання протиправними і скасування постанов,-
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Бережного Ярослава Вікторовича, в якому просили:
- визнати протиправною і скасувати постанову від 22 серпня 2022 року про стягнення з ОСОБА_1 925 041,13 грн основної винагороди приватного виконавця у виконавчому провадженні № 69695009;
- визнати протиправною і скасувати постанову від 22 серпня 2022 року про стягнення з ОСОБА_2 925 041,13 грн основної винагороди приватного виконавця у виконавчому провадженні № 6969421;
- визнати протиправною і скасувати постанову від 22 серпня 2022 року про стягнення з ОСОБА_3 925 041,13 грн основної винагороди приватного виконавця у виконавчому провадженні № 69695047.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем при винесені постанов про стягнення з позивачів (боржників) основної винагороди приватного виконавця були порушені норми Конституції України, вимоги Закону України «Про виконавче провадження», Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» та положення «Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розмірів і розміру основної винагороди приватного виконавця», затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 8 вересня 2016 року № 643. Зазначають, що питання розміру основної винагороди приватного виконавця залежить від фактичної стягнутої ним суми, а не від суми зазначеної у виконавчому документі. Позивачі не згодні з розрахунком відповідача основної винагороди приватного виконавця, яка ним була розрахована виходячи із суми 252960,50 доларів США.
Позивачі вважають, що здійснивши розрахунок основної винагороди приватного виконавця не з вартості майна, на яке звернуто стягнення, а із суми заборгованості за кредитним договором, відповідачем, фактично на власний розсуд, було змінено судове рішення із звернення стягнення на нерухоме майно на стягнення заборгованості за кредитним договором. Відповідач при розрахунку основної винагороди взяв до уваги заборгованість за кредитним договором, яка відповідно до судового рішення складає 252 960,50 доларів США та визначив її еквівалент за курсом НБУ на день пред'явлення виконавчого документу до виконання, що склала суму 9 250 411,30 грн, у той час, як відповідно до судового рішення, розмір заборгованості за кредитним договором визначений в еквіваленті 6 500 000,00 грн. Крім того, виконання за судовим рішенням покладено на трьох позивачів (боржників у виконавчому проваджені), але відповідачем прийнято рішення про стягненні із позивачів сум основних винагород, які ним розраховані від повної суми кредитної заборгованості для кожного із позивачів, а не від її 1/3 частини для кожного боржника.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 вересня 2022 року позовну заяву було залишено без руху
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 жовтня 2022 року відкрито провадження у справі.
Справу передано до Донецького окружного адміністративного суду відповідно до пункту 2 розділу II Закону України від 13 грудня 2022 року № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду».
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 13 березня 2025 року суддею прийняти адміністративну справу до провадження.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 08 липня 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивачі звернулись з апеляційною скаргою, в якій просять скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсяз.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що постановою Київського апеляційного суду від 13.07.2022 у справі № 756/7022/18 задоволено позов Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про звернення стягнення на майно спадкодавця.
Указаною постановою в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 19 жовтня 2007 року № КІVVGА00000029, укладеним із померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , перед Акціонерним товариством Комерційним банком «Приватбанк», у розмірі 252 960,50 доларів США, що відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 14 серпня 2017 року становить 6 500 000,00 грн, звернуто стягнення на офісно-побутовий будинок будівельної бази загальною площею 482,2 кв. м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та складається з: А - офісно-побутового будинку будівельної бази загальною площею 482,2 кв. м; Б - убиральні, В - будинку охорони, І-IV - каналізаційних споруд, V - питної колонки, VІ - вимощення, 1-6 - огорожі, який належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - по 1/3 частині кожному, шляхом його продажу на публічних торгах.
Вишгородський районний суд Київської області видав виконавчі листи:
- від 02 серпня 2022 року, боржник ОСОБА_3 , щодо «В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 19 жовтня 2007 року № КІVVGА00000029, укладеним із померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , перед Акціонерним товариством Комерційним банком «Приватбанк», у розмірі 252 960,50 доларів США, що відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 14 серпня 2017 року становить 6 500 000,00 грн, звернути стягнення на офісно-побутовий будинок будівельної бази загальною площею 482,2 кв. м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та складається з: А - офісно-побутового будинку будівельної бази загальною площею 482,2 кв. м; Б - убиральні, В - будинку охорони, І-IV - каналізаційних споруд, V - питної колонки, VІ - вимощення, 1-6 - огорожі, який належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - по 1/3 частині кожному, шляхом його продажу на публічних торгах»;
- від 02 серпня 2022 року, боржник ОСОБА_2 , щодо «В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 19 жовтня 2007 року № КІVVGА00000029, укладеним із померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , перед Акціонерним товариством Комерційним банком «Приватбанк», у розмірі 252 960,50 доларів США, що відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 14 серпня 2017 року становить 6 500 000,00 грн, звернути стягнення на офісно-побутовий будинок будівельної бази загальною площею 482,2 кв. м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та складається з: А - офісно-побутового будинку будівельної бази загальною площею 482,2 кв. м; Б - убиральні, В - будинку охорони, І-IV - каналізаційних споруд, V - питної колонки, VІ - вимощення, 1-6 - огорожі, який належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - по 1/3 частині кожному, шляхом його продажу на публічних торгах»;
- від 02 серпня 2022 року, боржник ОСОБА_4 , щодо «В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 19 жовтня 2007 року № КІVVGА00000029, укладеним із померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , перед Акціонерним товариством Комерційним банком «Приватбанк», у розмірі 252 960,50 доларів США, що відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 14 серпня 2017 року становить 6 500 000,00 грн., звернути стягнення на офісно-побутовий будинок будівельної бази загальною площею 482,2 кв. м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та складається з: А - офісно-побутового будинку будівельної бази загальною площею 482,2 кв. м; Б - убиральні, В - будинку охорони, І-IV - каналізаційних споруд, V - питної колонки, VІ - вимощення, 1-6 - огорожі, який належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - по 1/3 частині кожному, шляхом його продажу на публічних торгах».
За наслідками розгляду відповідних заяв про примусове виконання приватний виконавець Бережний Я.В. прийняв:
- постанову від 22.08.2022 про відкриття виконавчого провадження № 69695047 щодо виконання виконавчого листа від 02 серпня 2022 року у справі № 756/7022/18, боржник ОСОБА_3 , щодо «В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 19 жовтня 2007 року № КІVVGА00000029, укладеним із померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , перед Акціонерним товариством Комерційним банком «Приватбанк», у розмірі 252 960,50 доларів США, що відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 14 серпня 2017 року становить 6 500 000,00 грн, звернути стягнення на офісно-побутовий будинок будівельної бази загальною площею 482,2 кв. м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та складається з: А - офісно-побутового будинку будівельної бази загальною площею 482,2 кв. м; Б - убиральні, В - будинку охорони, І-IV - каналізаційних споруд, V - питної колонки, VІ - вимощення, 1-6 - огорожі, який належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - по 1/3 частині кожному, шляхом його продажу на публічних торгах». Також вирішено стягнути основну винагороду приватного виконавця в розмірі 925041,13 грн;
- постанову від 22.08.2022 про відкриття виконавчого провадження № 69694921 щодо виконання виконавчого листа від 02 серпня 2022 року у справі № 756/7022/18, боржник ОСОБА_2 , щодо «В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 19 жовтня 2007 року № КІVVGА00000029, укладеним із померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , перед Акціонерним товариством Комерційним банком «Приватбанк», у розмірі 252 960,50 доларів США, що відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 14 серпня 2017 року становить 6 500 000,00 грн, звернути стягнення на офісно-побутовий будинок будівельної бази загальною площею 482,2 кв. м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та складається з: А - офісно-побутового будинку будівельної бази загальною площею 482,2 кв. м; Б - убиральні, В - будинку охорони, І-IV - каналізаційних споруд, V - питної колонки, VІ - вимощення, 1-6 - огорожі, який належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - по 1/3 частині кожному, шляхом його продажу на публічних торгах». Також вирішено стягнути основну винагороду приватного виконавця в розмірі 925041,13 грн;
- постанову від 22.08.2022 про відкриття виконавчого провадження № 69695009 щодо виконання виконавчого листа від 02 серпня 2022 року у справі № 756/7022/18, боржник ОСОБА_1 , щодо «В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 19 жовтня 2007 року № КІVVGА00000029, укладеним із померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , перед Акціонерним товариством Комерційним банком «Приватбанк», у розмірі 252 960,50 доларів США, що відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 14 серпня 2017 року становить 6 500 000,00 грн, звернути стягнення на офісно-побутовий будинок будівельної бази загальною площею 482,2 кв. м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та складається з: А - офісно-побутового будинку будівельної бази загальною площею 482,2 кв. м; Б - убиральні, В - будинку охорони, І-IV - каналізаційних споруд, V - питної колонки, VІ - вимощення, 1-6 - огорожі, який належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - по 1/3 частині кожному, шляхом його продажу на публічних торгах». Також вирішено стягнути основну винагороду приватного виконавця в розмірі 925041,13 грн.
Окрім того, 22.08.2022 приватний виконавець Бережний Я.В. прийняв постанови про стягнення з боржника основної винагороди, а саме:
- постанову ВП № 69695047 про стягнення з боржника - ОСОБА_3 основної винагороди в сумі 925041,13 грн. У цій постанові наведено розрахунок основної винагороди: 252 960,50 доларів США х 10% = 25 296,05 доларів США, що, як зазначено в цій постанові, еквівалентно 925041,13 грн за курсом НБУ на день пред'явлення виконавчого документу до виконання;
- постанову ВП № 69694921 про стягнення з боржника - ОСОБА_2 основної винагороди в сумі 925041,13 грн. У цій постанові наведено розрахунок основної винагороди: 252 960,50 доларів США х 10% = 25 296,05 доларів США, що, як зазначено в цій постанові, еквівалентно 925041,13 грн за курсом НБУ на день пред'явлення виконавчого документу до виконання;
- постанову ВП № 69695009 про стягнення з боржника - ОСОБА_1 основної винагороди в сумі 925041,13 грн. У цій постанові наведено розрахунок основної винагороди: 252 960,50 доларів США х 10% = 25 296,05 доларів США, що, як зазначено в цій постанові, еквівалентно 925041,13 грн за курсом НБУ на день пред'явлення виконавчого документу до виконання.
Вважаючи постанови про стягнення з боржника основної винагороди протиправними та такими, що прийняті з порушенням норм чинного законодавства, позивачі звернулись до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.
В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ (далі Закон № 1404-VIII) встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За статтею 10 Закону № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є:
1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;
2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;
3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;
4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;
5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VІІІ виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Частиною п'ятою вказаної статті встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Відповідно до статті 27 Закону №1404-VIII, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України (частина перша).
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів (частина друга).
Згідно статті 31 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" від 02.06.2016 №1403-VIII (далі по тексту - Закон №1403-VIII), за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода.
Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової.
Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді:
1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру;
2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.
Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Частина 3 статті 45 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII): Основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.
Частина 3 статті 40 Закону № 1404-VIII: У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
На виконання статті 31 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2016 року № 643 затверджено Порядок виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця (далі - Порядок № 643).
У п. 12 Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2016 року № 643, зазначено, що розмір основної винагороди приватного виконавця становить 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.
Частинами 1 - 3 ст. 49 Закону № 1404-VIII передбачено, що в разі якщо кошти боржника в іноземній валюті розміщені на рахунках, внесках або на зберіганні у банку чи іншій фінансовій установі, які мають право на продаж іноземної валюти на внутрішньому валютному ринку, виконавець зобов'язує їх продати протягом семи робочих днів іноземну валюту в сумі, необхідній для погашення боргу.
У разі якщо такі кошти розміщені в банку або іншій фінансовій установі, які не мають права на продаж іноземної валюти на внутрішньому валютному ринку, виконавець зобов'язує їх перерахувати протягом семи робочих днів такі кошти до банку або іншої фінансової установи за вибором виконавця, що має таке право, для їх реалізації відповідно до частини першої цієї статті.
У разі обчислення суми боргу в іноземній валюті виконавець у результаті виявлення у боржника коштів у відповідній валюті стягує такі кошти на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця для їх подальшого перерахування стягувачу. У разі виявлення коштів у гривнях чи іншій валюті виконавець за правилами, встановленими частинами першою і другою цієї статті, дає доручення про купівлю відповідної валюти та перерахування її на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця.
Відповідно до пункту 19 Порядку № 643 приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.
Колегія суддів зазначає, відповідно до частини четверту та п'яту статті 31 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень та рішень інших органів", зазначає, що питання розміру основної винагороди приватного виконавця залежить від суми фактичної стягнутої ним суми, а не від суми, зазначеної у виконавчому документі.
Окрім того, пунктом 19 Порядку № 643 визначено, що приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що за своїм призначенням основна винагорода приватного виконавця є винагородою приватному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи призвели до повного або часткового виконання рішення та стягується з боржника в пропорційному до фактично стягнутої суми розмірі.
Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постановах від 03.03.2020 у справі №260/801/19, від 28.10.2020 у справі № 640/13697/19.
Верховний Суд у своїх у постановах від 21.01.2021 у справі № 160/5321/20, від 27.04.2021 у справі № 580/3444/20, зазначив, що право на стягнення суми основної винагороди, визначеної у постанові про стягнення основної винагороди, залежить від того чи виконане рішення в повному або частковому обсязі внаслідок дій приватного виконавця.
Таким чином, стягнення основної винагороди приватного виконавця за рішеннями майнового характеру вже після завершення виконавчого провадження (в тому числі в разі повернення виконавчого документа стягувачу або закінчення виконавчого провадження) за умови, що стягнення усієї суми заборгованості за рішенням фактично не відбулося, є неможливим в силу положень статті 31 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" та пункту 19 Порядку № 643.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 11 серпня 2021 року у справі № 500/2190/18 (адміністративне провадження № К/9901/7204/19).
При цьому аналіз статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень та рішень інших органів» свідчить про те, що одночасно з відкриттям виконавчого провадження приватний виконавець повинен вирішити питання про стягнення основної винагороди і винесення постанови про стягнення основної винагороди разом з постановою про відкриття виконавчого провадження є обов'язком приватного виконавця.
Аналогічна праовоа позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 21 січня 2021 року у справі №160/5321/20, від 27 квітня 2021 року у справі №580/3444/20, від 03 червня 2021 року у справі №640/17286/20, від 26 серпня 2021 року у справі №380/6503/20, від 19 грудня 2024 року у справі №640/29622/20.
Колегія суддів зазначає, що саме лише існування постанови про стягнення основної винагороди, винесеної одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, не означає безумовного та гарантованого стягнення основної винагороди та не надає права приватному виконавцю стягувати визначену ним суму без здійснення фактичних дій з виконання судового рішення.
Вказана првавова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 26 травня 2022 року у справі №420/6845/18.
Так для правильної оцінки правомірності постанови про стягнення основної винагороди приватного виконавця, визначеної у виді відсотка, винесеної приватним виконавцем одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, судам необхідно встановити предмет виконавчого провадження (стягнення сум чи передача майна за виконавчим документом).
Враховуючи, що на момент відкриття виконавчого провадження не завжди можливо визначити розмір фактично стягнутих сум чи остаточну вартість переданого майна за наслідками фактичного виконання приватним виконавцем, суди мають перевіряти механізм розрахунку, застосованого виконавцем при визначенні суми основної винагороди та наведеного ним у постанові про стягнення основної винагороди, винесеної одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження.
Також необхідно зауважити, що сума основної винагороди, визначена приватним виконавцем у постанові про її стягнення, винесеній одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, не є сумою, яка гарантовано має бути стягнута за наслідками фактичного виконання виконавчого провадження у випадках неповного виконання або ж невиконання відповідного виконавчого документа.
Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі №160/5321/20, від 08 липня 2021 року у справі №360/2855/20, від 24 грудня 2021 року у справі 200/3149/21-а.
Отже, приватний виконавець разом з відкриттям провадження повинен був вирішити питання про стягнення основної винагороди, що і було зроблено відповідачем у даній справі.
Відповідно до оскаржуваних постанови приватного виконавця, останній здійснив лише розрахунок основної винагороди, а у разі здійснення ним повного або часткового виконання рішення, основна винагорода має бути стягнута з дотриманням пропорційності відповідно до стягнутого боргу. Тож сума основної винагороди не є остаточною.
Питання розміру основної винагороди приватного виконавця залежить від суми фактичної стягнутої ним суми, а не від суми зазначеної у виконавчому документі. Той факт, що приватний виконавець не роз'яснив цього учасникам виконавчого провадження в оспорюваних постановах не відміняє встановленого законом механізму стягнення основної винагороди приватного виконавця в залежності від фактично стягнутих ним сум.
При цьому, перерахування стягувачеві суми у національній валюті України чи іншій валюті, аніж валюта, зазначена у резолютивній частині судового рішення, не вважається належним виконанням судового рішення.
Так, у постанові від 26 січня 2024 року у справі № 580/192/23 Верховний Суд зазначив що, враховуючи положення частини сьомої статті 31 Закону №1403-VIII та статті 27 Закону №1404-VIII, приватний виконавець при відкритті виконавчого провадження одночасно приймає постанову про стягнення основної винагороди, та зобов'язаний здійснити розрахунок такої винагороди, тобто визначити чітко суму, яка може бути стягнута у разі здійснення виконавцем повного виконання виконавчого документу. Вказуючи у спірній постанові розмір винагороди у дол. США, приватний виконавець, фактично, не визначив чітко суми цієї винагороди, яка може бути в подальшому стягнута, оскільки така сума може змінюватись разом із коливанням курсу. Отже, в даному випадку основна винагорода, згідно із вимогами Закону №1403-VIII та Закону №1404-VIII, становить 10% від суми 6 468,81 дол. США в гривневому еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України на момент відкриття виконавцем виконавчого провадження.
Як убачається із матеріалів справи, відповідач визначив розмір основної винагороди в гривневому еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України на момент відкриття виконавчих проваджень, що відповідає наведеній практиці Верховного Суду.
При цьому, як вірно зазначено судом першої інстанції, що доводи позивачів про те, що відповідачем на власний розсуд, було змінено судове рішення із звернення стягнення на нерухоме майно на стягнення заборгованості за кредитним договором., є безпідставними, оскільки приватний виконавець Бережний Я.В. визначив суму основної винагороди в розмірі 10 % від суми (252 960,50 доларів США), яка має бути погашена за рахунок звернення стягнення на нерухоме майно, що належить відповідачам, що відповідає наведеним приписам законодавства. Водночас, з урахуванням наведених висновків Верховного Суду, необхідно враховувати, що сума основної винагороди, визначена приватним виконавцем у постанові про її стягнення, яка винесена одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, не є винагородою, яка гарантовано має бути стягнута за наслідками фактичного виконання виконавчого провадження у випадках неповного виконання або ж невиконання відповідного виконавчого документа.
Тобто, під час відкриття виконавчого провадження розрахунок основної винагороди приватного виконавця зі всієї суми, яка має бути погашена за рахунок звернення стягнення на нерухоме майно, а не з вартості відповідного нерухомого майна, не має негативного впливу на права та законні інтереси боржників (позивачів у цій справі), оскільки в разі здійснення приватним виконавцем звернення стягнення на нерухоме майно в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, основна винагорода має бути стягнута з дотриманням пропорційності відповідно до стягнутої суми, але не більше ніж 10% від суми, що має бути погашена за рішенням суду.
Таким чином, відповідач діяв правомірно, приймаючи оскаржувані постанови про стягнення основної винагороди.
Також слід зауважити, що у разі коли одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження приватний виконавець правильно визначив розмір основної винагороди і постанова про її стягнення є правомірною, то така постанова сама по собі не свідчить про протиправне втручання у права боржника. Надалі питання про незаконність втручання у його права з боку приватного виконавця може постати у разі стягнення основної винагороди за відсутності фактичного виконання рішення суду або у більшій сумі, ніж належить, тощо. У такому разі належним способом захисту порушеного права буде оскарження цих дій (рішень) приватного виконавця.
Разом з тим, у даній справі приватний виконавець лише відкрив виконавчі провадження і стягнення заборгованості здійснити не встиг. Оскільки за своїм призначенням основна винагорода приватного виконавця є винагородою за вчинення заходів з примусового виконання виконавчого документу лише за умови, що такі заходи призвели до повного або часткового виконання виконавчого документу, і стягується з боржника у розмірі 10 відсотків від фактично стягнутих сум, то за указаних обставин справи оскаржувані постанови відповідача не порушили прав чи інтересів позивачів. Тож відсутні підстави для їх скасування і задоволення позову.
Водночас правовою основою для закінчення виконавчого провадження зі стягнення виконавчого збору у подібному випадку слід розглядати як загальні підстави, перелік яких наведений у частині першій статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», так і частину восьму статті 27 цього Закону, яка у таких обставинах має характер спеціальної підстави для закінчення виконавчого провадження.
Зважаючи на вжиті у частині восьмій статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» часові маркери для її застосування: , , то застосування аналогії закону до правовідносин дозволяє виснувати, що право на захист виникає з дня відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження з виконання того самого документа, який раніше був на виконанні у державного виконавця.
Окрім того строк на оскарження у такому випадку пов'язується не з винесенням постанови про стягнення виконавчого збору, а з діями державного виконавця щодо стягнення виконавчого збору, вчиненими після відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження з виконання того ж самого виконавчого листа.
Отже, враховуючи положення частини восьмої статті 27, частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», до способів судового захисту у подібних ситуаціях можна віднести, серед іншого, визнання дій, бездіяльності протиправними; зобов'язання закінчити виконавче провадження зі стягнення виконавчого збору. Способи такого роду не суперечать закону, є адекватними обставинам і здатні забезпечити ефективний захист права боржника на припинення стягнення з нього виконавчого збору.
Указаний підхід до правозастосування дає змогу подолати невизначеність законодавчого регулювання, не атакувавши конвенційні й конституційні права особи та знайшовши справедливий баланс прав й інтересів учасників виконавчого провадження на основі волі законодавця, закладеної у нормі, що регулює подібні суспільні правовідносини.
Статтею 13 Конвенції про захист людських прав і основоположних свобод. (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).
Водночас під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Окрім цього, адміністративне судочинство спрямоване на захист порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин і задоволеними в адміністративному судочинстві можуть бути лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин. При зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який би міг відновити його становище і захистити порушене, на його думку, право. Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних відносин (предмет і підстави позову), характер порушеного права позивача і можливість його захисту в обраний ним спосіб, зокрема, встановити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Своєю чергою, відсутність порушеного права або неправильний спосіб захисту встановлюються при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову у задоволенні позову.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21 липня 2022 року у справі №320/6215/19 (адміністративне провадження № К/9901/21838/20).
Таким чином, характер і зміст спірних правовідносин свідчать про те, що звернувшись до суду з позовними вимогами про визнання протиправнимита скасування постанов від 22 серпня 2022 № 69695009, № 6969421, № 69695047 про стягнення основної винагороди, позивачці обрали неналежний спосіб захисту порушеного права. Оскаржувані постанови є правомірними та не можуть бути скасовані, тож захистити відповідне право в обраний позивачами спосіб не можливо.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин та враховуючи наявні у справі докази суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08 липня 2025 року.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Згідно з ч. 1 ст. 271 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-289 цього Кодексу, суд проголошує повне судове рішення.
Копії судових рішень у справах, визначених цією статтею, невідкладно видаються учасникам справи або надсилаються їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 272 КАС України судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 273, 275-277, 280, 282, пунктами 5 та 6 частини першої статті 283, статтями 286-288 цього Кодексу, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. Судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.
Керуючись ст. ст. 195, 241, 242, 243, 271, 272, 287, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08 липня 2025 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк, визначений ст. 329 КАС України.
Суддя-доповідач: Бужак Н.П.
Судді: Кобаль М.І.
Мельничук В.П.
Постанову виготовлено: 03 грудня 2025 року.