Справа № 826/9693/13-а
03 грудня 2025 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача - Єгорової Н.М.,
суддів - Сорочка Є.О., Чаку Є.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Шостого апеляційного адміністративного суду Єгорової Н.М., Сорочка Є.О. та Чаку Є.В. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національного банку України про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, стягнення шкоди, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Національного банку України, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 12 вересня 2023 року просив:
- встановити факт видання Правлінням Національного банку України актів індивідуальної дії - рішення комісії Національного банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банків від 23 листопада 2012 року №906 "Про зупинення здійснення окремих видів операцій Публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика", постанов Правління Національного банку України від 20 грудня 2012 року №548 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика" до категорії неплатоспроможних" та від 20 березня 2013 року №97 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика" "Банк "Таврика" такими, що не були доведені до вкладників Публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика" у встановленому порядку;
- визнати неправомірним застосування актів індивідуальної дії: рішення комісії Національного банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банків від 23 листопада 2012 року №906 "Про зупинення здійснення окремих видів операцій Публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика", постанов Правління Національного банку України від 20 грудня 2012 року №548 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика" до категорії неплатоспроможних" та від 20 березня 2013 року №97 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика" та протиправне обмеження і позбавлення позивача в позасудовий спосіб права володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю - власними заощадженнями у Публічному акціонерному товаристві "Банк "Таврика";
- визнати протиправними дії та бездіяльність Національного банку України, що призвели до дискримінації позивача на володіння депозитними заощадженнями та відсотками за ними у Публічному акціонерному товариству "Банк "Таврика", внаслідок видання та застосування індивідуальних актів - рішення комісії Національного банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банків від 23 листопада 2012 року №906 "Про зупинення здійснення окремих видів операцій Публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика", постанов Правління Національного банку України від 20 грудня 2012 року №548 та від 20 березня 2013 року №97, визнати їх нечинними;
- визнати протиправними дії та бездіяльність Національного банку України внаслідок неналежного банківського нагляду за діяльністю Публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика" та захисту прав його вкладників, що призвели до незаконного списання коштів 27 листопада 2012 року з кореспондентського рахунку Публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика" під час роботи комісії Національного банку України в Публічному акціонерному товариству "Банк "Таврика" у розмірі 211837947,47 грн за нелегітимним електронним підписом колишнього виконуючого обов'язки голови правління Публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика" ОСОБА_2 , який на дату списання коштів офіційно був звільнений і, крім того, виконував раніше службові обов'язки без погодження з НБУ;
- визнати протиправними дії та бездіяльність Національного банку України щодо неналежного банківського нагляду за Публічним акціонерним товариством "Банк "Таврика" та захисту прав його вкладників під час роботи комісії Національного банку України в Публічному акціонерному товаристві "Банк "Таврика", що призвели до виведення ліквідаційних матеріальних застав за кредитними договорами, а саме: іпотеки нерухомого майна (на загальну суму 98559,90 грн), майнових прав на грошові кошти (депозити) (на загальну суму 107928,50 грн) та незаконної заміни об'єктів іпотеки (на загальну суму 406037,80 грн) на твори образотворчого мистецтва;
- відшкодувати матеріальну шкоду, заподіяну незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю Національного банку України, що призвели до обмеження та позбавлення (дискримінації) позивача права володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю - власними заощадженнями та відсотками за ними, що були розміщені за договорами банківських страхових вкладів у Публічному акціонерному товаристві "Банк "Таврика", терміни яких закінчились, у розмірах, що на 09 квітня 2013 року становили 26 487 доларів 75 центів, 36 935 євро 40 євроцентів, 695 894 гривні 18 копійок, що визначено у листі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 квітня 2013 року вих. № 11-02/1496/1.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2014 року, у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 24 січня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та осіб, які приєдналися до касаційної скарги: ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 задоволено, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2014 року скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2024 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2024 року в частині позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позовної вимоги про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю Національного банку України, що призвели до обмеження та позбавлення (дискримінації) Позивача права володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю - власними заощадженнями та відсотками за ними, що були розміщені за договорами банківських страхових вкладів у Публічному акціонерному товаристві "Банк "Таврика", терміни яких закінчились, у розмірі, що на 09 квітня 2013 року становили 26 487 доларів 75 центів, 36 935 євро 40 євроцентів, 695 894 гривні 18 копійок, що визначено у листі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 квітня 2013 року вих. № 11-02/1496/1 відмовлено. В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2024 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 28 жовтня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, скасовано постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2025 року, а справу направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2025 року прийнято адміністративну справу №826/9693/13-а до провадження та призначено до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні на 10 грудня 2025 року о 14:10 год.
02 грудня 2025 року позивачем подано до Шостого апеляційного адміністративного суду заяву про відвід суддів Єгорової Н.М., Сорочка Є.О., Чаку Є.В., яка обґрунтована наявністю обставин, які викликають сумнів у неупередженості та об'єктивності суддів.
Заява про відвід мотивована тим, що ухвала Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2025 року безпідставно видана стосовно фізичної особи, водночас апеляційна скарга подана у правовому статусі Людини. Крім того, судом викладено позовні вимоги у власній редакції, які у такому вигляді позивачем не заявлялись.
Додатково зазначив про те, що судді Єгорова Н.М., Сорочко Є.О., Чаку Є.В. також брали участь у розгляді справи №826/4364/13-а відмовляючи постраждалим вкладникам у захисті від дій Національного банку України.
Розглянувши вказану заяву та перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини наявність безсторонності повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.
Щодо суб'єктивного критерію, особиста безсторонність судді презюмується, поки не надано доказів протилежного. При цьому суд не вбачає ознак, які б давали підстави вважати, що судді Єгорова Н.М., Сорочко Є.О. та Чаку Є.В. проявляють особисту упередженість.
Стосовно об'єктивного критерію слід визначити, чи існували переконливі факти, які б могли свідчити про безсторонність судді.
Згідно з ч 4 ст. 36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Отже, не можуть бути підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами, а також наявність скарг, поданих на суддю (суддів), у зв'язку з розглядом даної чи іншої справи, обставини, пов'язані з прийняттям суддями процесуальних рішень чи рішень у інших справах, у т.ч. подібних.
Так, як було зазначено вище, в якості підстав для відводу ОСОБА_1 зазначає про те, судді Єгорова Н.М., Сорочко Є.О. та Чаку Є.В. в ухвалі від 18 листопада 2025 року безпідставно визначили його як фізичну особу, водночас апеляційна скарга подана у правовому статусі Людини. Крім того, судом викладено позовні вимоги у власній редакції, які у такому вигляді позивачем не заявлялись.
Також наголосив, що судді Єгорова Н.М., Сорочко Є.О., Чаку Є.В. брали участь у розгляді справи №826/4364/13-а відмовляючи постраждалим вкладникам у захисті від дій Національного банку України.
Наведені позивачем доводи, на переконання суду апеляційної інстанції, не можуть бути свідченням існування об'єктивних обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності суддів з огляду на положення ч. 4 ст. 36 КАС України.
У справі "Газета Україна-Центр проти України" (заява № 16695/04), рішення від 15 липня 2010 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що відповідно до усталеної практики суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб'єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об'єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності".
Проаналізувавши викладені у заяві міркування та наведені доводи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність визначених процесуальним законом підстав для відводу суддів Єгорової Н.М., Сорочка Є.О. та Чаку Є.В. у цій справі, оскільки заява не містить посилань на обставини, які за суб'єктивними чи об'єктивними критеріями виключають можливість участі судді у розгляді цієї справи, відповідно до ст.ст. 36, 37 КАС України.
Будь-яких доказів, які б підтверджували пряму чи опосередковану заінтересованість зазначених суддів у результаті розгляду цієї справи, або наявність обставин, які обґрунтовано викликають сумнів в їх неупередженості, зі змісту доводів заяви про відвід не вбачається.
Отже, на думку судової колегії, оскільки інших обставин, які б, на переконання апелянта (позивача), свідчили про упередженість або необ'єктивність суддів Єгорової Н.М., Сорочка Є.О. та Чаку Є.В. не зазначено, а викладені у заяві доводи не дають підстав для висновку про необхідність відводу вказаних суддів від цієї справи, суд приходить до висновку, що подана заява про відвід не може вважатися обґрунтованою.
Відповідно до абз. 1 ч. 4 ст. 40 КАС України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
При цьому, за правилами ч. 11 ст. 40 КАС України питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.
Керуючись ст.ст. 38-40, 248, 325 КАС України, колегія суддів, -
Визнати необґрунтованим відвід суддів Шостого апеляційного адміністративного суду Єгорової Н.М., Сорочка Є.О. та Чаку Є.В.
Передати справу № 826/9693/13-а для визначення за допомогою автоматизованої системи документообігу суду судді, що вирішуватиме питання про відвід.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.М. Єгорова
Судді Є.О. Сорочко
Є.В. Чаку