Справа № 826/18738/15 Суддя (судді) першої інстанції: Галатіна О.О.
03 грудня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Чаку Є.В.,
суддів: Сорочка Є.О., Коротких А.Ю.
за участю секретаря Сови Є.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби в місті Києві на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05 серпня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Орімі Трейд ЛТД" до Головного управління Державної податкової служби в місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
У серпні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Орімі Трейд ЛТД" звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, контролюючий орган, ГУ ДПС в місті Києві), у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27.05.2015 №5526552209 та від 10.09.2015 №49526552209.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.04.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2016, позовні вимоги задоволено.
Постановою Верховного Суду від 17.07.2020 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.04.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2016 у справі №826/18738/15 скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 05 серпня 2025 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Апелянт зазначив, що затрати на послуги реклами товару, який належить на праві власності іншій юридичній особі, безпідставно та протиправно включені позивачем до складу своїх власних витрат. Крім того, у контрагентів позивача на період надання послуг реклами працювало від одного до чотирьох працівників, в той час, як, відповідно до актів виконаних робіт, необхідні трудові ресурси для надання відповідних послуг складали більше ста осіб кожного місяця. Враховуючи те, що у штаті позивача працювали в 2012 - 2013 роках: мерчендайзер - 70 осіб; представник торгівельний - 19 осіб; фахівці з просуванню товарів - 22 особи та інші, контролюючий орган вважає, що витрати позивача на рекламу не пов'язані з його господарською діяльністю, окрім того, позивачем не доведена реальність здійснення господарських операцій задекларованими контрагентами.
Також апелянт зазначив, що податковий кредит позивача на загальну суму 301 906 грн. не підтверджується реальними обставинами справи.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Позивач зазначив, що під час нового розгляду справи суд першої інстанції виконав обов'язкові для врахування вказівки Верховного Суду, викладені в постанові від 17.07.2020, а саме дослідив матеріали справи та встановив так факти (обставини): з'ясував належним чином умови спірних договорів позивача з ПЗВОГ "Пропаганда", ТОВ "РА "Пропаганда", ТОВ "Профі Смайл України", ТОВ "Рекламне агентство "Промоакадемія"; фактичне виконання послуг контрагентами позивача згідно укладених договорів; встановив обсяги виконаних для позивача послуг, їх види, зміст, місце та час виконання; встановив відповідність первинних документів вимогам податкового законодавства; встановив факти проведення оплат за надані послуги; встановив обставини використання придбаних послуг в межах господарській діяльності позивача та їх зв'язок з такою господарською діяльністю; встановив наявність господарської мети та економічної доцільності при укладанні спірних договорів.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги та, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що посадовими особами контролюючого органу було проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Орімі Трейд ЛТД" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2012 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 по 31.12.2014.
Результати перевірки оформленні Актом від 07.05.2015 №7/26-55-22-09/25287617, у висновках якого зазначено про порушення позивачем вимог:
- підпункту 139.1.1 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, пунктів 2.4, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, що призвело до заниження позивачем податку на прибуток за період, що перевірявся, на загальну суму 3467767,00 грн;
- пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, пунктів 2.4, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, що призвело до заниження позивачем податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 4440125,00 грн.
27.05.2015 контролюючий орган на підставі висновків Акту перевірки прийняв податкові повідомлення-рішення від 27.05.2015 №5426552209, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 5550155,00 грн; №5526552209, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 4334720,00 грн.
За наслідками адміністративного оскарження, рішенням Головного управління ДФС у м. Києві скаргу позивача задоволено частково, а саме: податкове повідомлення-рішення від 27.05.2015 №5526552209 залишено без змін; податкове повідомлення-рішення від 27.05.2015 №5426552209 скасовано в частині основного платежу з податку на додану вартість в розмірі 123039,00 грн та в частині штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 30760,00 грн та прийнято нове податкове повідомлення-рішення від 10.09.2015 №49526552209, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 5396356,00грн.
Вважаючи податкові повідомлення - рішення протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов'язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (з наступними змінами та доповненнями в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, далі - ПК України).
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних рішень, Верховний Суд виходить із такого.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до пункту 135.1 статті 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.
Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 135.2 статті 135 ПК України).
Дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає: дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу (підпункт 135.4.1 пункту 135.4 статті 135 ПК України)
Підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що в податковому обліку під витратами слід розуміти суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Конкретний склад витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, та порядок їх визначення регламентовано статтею 138 ПК України.
Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до пункту 138.4 статті 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг (пункт 138.8 статті 138 ПК України).
Не включаються до складу витрат при визначенні оподатковуваного прибутку витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, та витрати, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пункт 139.1 статті 139 ПК України).
За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.
Підпунктом «а» пункту 185.1 статті 185 ПК України встановлено, що об'єктом оподаткування (ПДВ) є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з абзацами першим та другим пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/ розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV (далі - Закон №996-ХІV).
Відповідно до статті 1 цього Закону №996-ХІV (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно із частиною першою статті 9 Закону №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Частиною другою зазначеної статті передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Зі змісту Акту перевірки вбачається, що фактичною підставою для проведення ТОВ "Орімі Трейд ЛТД" донарахувань з податку на прибуток та податку на додану вартість, став висновок контролюючого органу щодо неправомірності формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за результатом взаємовідносин по придбанню позивачем у контрагентів маркетингових та рекламних послуг, з огляду відсутність належного документального підтвердження реального вчинення спірних господарських операцій. Вказані висновки відповідача грунтуються на тому, що надані позивачем до перевірки акти виконаних робіт не містять деталізованого змісту господарських операцій та відомостей про їх фактичне виконання, а відображають лише загальну інформацію «послуги з реклами торгівельних марок замовника за відповідний місяць, та загальна вартість».
Зокрема на переконання контролюючого органу, оскільки спірні рекламні послуги було проведено в Торгівельній мережі «Сільпо», що належить ТОВ "Фозі-Фуд", право власності позивача на товар було втрачено з моменту реалізації такого товару ТОВ "Фозі-Фуд", та свідчить на користь висновку, що рекламно-інформаційні заходи щодо збільшення попиту на продукцію, які проводилися у торгівельній мережі «Сільпо», до складу витрат на збут, відповідно до пункту 138.10.3 статті 138 Податкового кодексу України, мав право відносити тільки фактичний власник товару - ТОВ "Фозі-Фуд".
Також обґрунтовуючи свою позицію щодо відсутності фактичного проведення взаємовідносин між сторонами, відповідач послався на аналіз податкової інформації отриманої відносно Підприємства заснованого на власності об'єднання громадян "Пропаганда" та ТОВ "Рекламне агентство "Пропаганда" (акт перевірки та акт про неможливість проведення зустрічної звірки щодо підтвердження господарських відносин із платниками), згідно якої встановлено відсутність вказаних підприємств за місцезнаходженням; відсутність у вказаних контрагентів позивача власних трудових ресурсів для забезпечення виконання технічних завдань по наданню рекламних послуг; неможливість підтвердження реальності здійснення господарських відносин з суб'єктами господарювання-покупцями та відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг); проведення маніпулювання податковою звітністю шляхом дроблення податкових накладних з метою надання податкової вигоди третім особам, непідтвердження фінансово-господарських відносин з контрагентами, їх вид, обсяг, якість, розрахунки, тощо
Крім вищезазначених контрагентів, контролюючий орган в акті перевірки також посилається на безпідставність формування позивачем даних податкового обліку та непідтвердження реальності господарських операцій з ТОВ "Профі Смайл України", оскільки згідно довідки про проведення зустрічної звірки щодо підтвердження господарських відносин з позивачем за лютий 2014 року, отриманої відповідачем від іншого податкового органу, встановлено відсутність у вказаного суб'єкта господарювання об'єктів оподаткування по операціях з надання послуг, виконання робіт підприємству-покупцю.
Також, контролюючим органом в акті перевірки з посиланням на дані підсистеми «Аналітична система/перегляд результатів співставлення» АІС «Податковий Блок» встановлено розбіжність між сумою податкового кредиту з податку на додану вартість та податковими зобов'язання з податку на додану вартість, задекларованими ТОВ "Рекламне агентство "Промоакадемія" за листопад 2014 року. В обґрунтування вказаного порушення відповідач посилається на відсутність контрагента позивача за юридичною адресою; неподання контрагентом податкової декларації з податку на додану вартість за листопад та грудень 2014 року; відсутність зареєстрованих податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Скасовуючи попередні рішення судів першої та апеляційної інстанцій Верховний Суд зазначив, що у справі, що розглядається, на підтвердження факту надання позивачу спірних послуг, суду, серед іншого, було надано копії договорів та актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), в яких йдеться виключно про надання комплексу послуг з реклами торгівельних марок замовника із зазначенням суми, що підлягає сплаті виконавцеві. При цьому у наданих документах не розкрито зміст наданих послуг, позаяк такі не містять деталізованої інформації про фактично надані послуги, їх обсяг та характер, строки виконання та результати здійснених заходів, що, у свою чергу, ставить під сумнів їх подальше використання у діяльності позивача. У матеріалах справи відсутні інші докази, які б давали змогу ідентифікувати спірні послуги як такі, що надані безпосередньо контрагентами позивача. Приєднані до матеріалів справи звіти по роботі консультантів торгових марок за спірний період, на які посилаються суди першої та апеляційної інстанцій, як на доказ, що усуває недоліки актів, фактично складаються з фотоматеріалів щодо пропозиції покупцям товарів відповідної марки. Разом з тим, згідно з інформацією, що міститься в акті перевірки, при дослідженні у спірному періоді ланцюгів фінансових відносин контрагентів з їх постачальниками встановлено, що фактичним надавачем послуг, кінцевим отримувачем яких є позивач, було ТОВ "Фоззі-Фуд", а тому не можна стверджувати, що судами попередніх інстанцій правильно встановлено обставини справи щодо здійснення постачання послуг позивачу.
Верховний Суд зазначив, що судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки обставинам справи, які є суттєвими для правильного її вирішення, а саме: судами попередніх інстанцій не з'ясовано належним чином умов спірних договорів позивача з Підприємством заснованим на власності об'єднання громадян "Пропаганда", ТОВ "Рекламне агентство "Пропаганда", ТОВ "Профі Смайл України", ТОВ "Рекламне агентство "Промоакадемія" та специфіки кожної господарської операцій окремо; не досліджено фактичне виконання послуг; не з'ясовано обсягів виконаних для позивача послуг, їх види, зміст, місце та час виконання; не досліджено відповідність первинних документів вимогам податкового законодавства; не досліджено факт проведення оплати за надані послуги; не досліджено питання використання придбаних послуг в межах господарській діяльності позивача та не перевірено їх зв'язок такою господарською діяльністю; не з'ясовано питання щодо обґрунтованості господарської мети та економічної доцільності при укладанні спірних договорів. Із наведеного також вбачається, що у справі залишилися недослідженими обставини та докази про те чи контрагенти позивача були спроможними виконати умови спірних договорів; чи могли виконати обумовлений обсяг послуг у визначені сторонами строки; яким чином належало оформляти виконання умов договорів; чи мали контрагенти позивача кадровий потенціал для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності; чи була у позивача необхідність замовляти спірні послуги у третіх осіб.
На виконання висновків Верховного Суду колегія суддів дослідила наявні у матеріалах справи докази, проаналізувала окремо реальність кожної господарської операції та дійшла наступних висновків.
Основними видами господарської діяльності ТОВ "Орімі Трейд ЛТД" є здійснення діяльності пов'язаної з оптовою торгівлею продуктами харчування, зокрема чаями та кавою під торговими марками, власниками яких він є, про що свідчать наявні в матеріалах справи свідоцтва про реєстрацію права на знаки для товарів і послуг на торгові марки: "Нури", "Ява", "Канди", "Гита", "Greenfield", "TESS", "Жардин", "Жокей".
В перевіряємому контролюючим органом періоді позивач (Замовник) на підставі договорів №07/02/11 від 07.02.2011, №0801/14 від 08.01.2014 та №20/0314 від 20.03.2014 мав господарські взаємовідносини з Підприємством заснованим на власності об'єднання громадян "Пропаганда" (Виконавець) та ТОВ "РА "Пропаганда" (Виконавець) по придбанню маркетингових та рекламних послуг.
Зокрема між ТОВ "Орімі Трейд ЛТД" та ПЗВОГ "Пропаганда" укладено договори про надання послуг №07/02/11 від 07.02.2021 та № 0801/14 від 08.01.2014.
Згідно до п. 1.2. договорів під рекламними послугами сторони розуміють послуги з реклами торгових марок позивача ("Принцеса Нурі", "Принцеса Ява", "Принцеса Канді", "Принцеса Гіта", "Грінфілд", "Жокей"):
- 1.2.1 розміщення рекламних матеріалів у рекламно-інформаційних друкованих матеріалах;
- 1.2.2 поширення рекламно-інформаційних друкованих матеріалів у торгівельних точках виконавця;
- 1.2.3 розсилка й поширення рекламно-інформаційних друкованих матеріалів потенційним споживачам товарів, виготовлених під ТМ Замовника;
- 1.2.4 розміщення реклами ТМ Замовника в торгівельному залі ( на касах, пакетах, чеках, і т.п.)
- 1.2.5 здійснення аудіо-, відеореклами, реклами на зовнішніх носіях (лайтбоксах, бордах та т.п.);
- 1.2.6 розміщення рекламної інформації про ТМ Замовника в засобах масової інформації, на радіо і телебаченні;
- 1.2.7 розміщення рекламної інформації про ТМ Замовника на web-сайті Виконавця.
У вказаних договорах прописано умови оплати, зокрема сторони узгодили, що вартість послуг заздалегідь обумовлюється сторонами і вказується в рахунку-фактурі і Акті прийому-передачі.
Позивачем долучено до матеріалів справи:
- Додатки № 22-64 укладені в період квітень 2012 р. -грудень 2013 р. до Договору про надання послуг № 07/02/11 від 07.02.2011 р.
- Додатки № 1-6 укладені в період січень 2014 р. - березень 2014 р. до Договору про надання послуг № 0801/14 від 08.01.2014 р.
- Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг).
- Звіти про надані послуги.
- Платіжні доручення на оплату вартості наданих послуг: від 26.04.2012 № 1238, від 25.05.2012 № 1545, від 26.06.2012 № 1923, від 30.07.2012 № 2319, від 27.08.2012 № 2668, від 21.09.2012 № 3011, від 23.10.2012 № 3467, від 20.11.2012 № 3853, від 13.12.2012 №4159, від 29.01.2013 № 388, від 22.02.2013 № 710, від 18.03.2013 № 1076, від 15.04.2013 № 1453, від 21.05.2013 № 889, від 26.06.2013 № 2380, від 17.07.2013 № 2645, від 13.08.2013 № 2986, 16.09.2013 № 3464, від 29.10.2013№ 4085, від 19.11.2013 № 4369, від 17.12.2013№ 4793, від 28.01.2014 № 337, від 13.02.2014 № 545, від 19.03.2014 № 1038.
Судом встановлено, що реклама здійснювалась консультантами ПЗВОГ "Пропаганда" шляхом поширення інформації про властивості (якісні, смакові тощо) продукції вказаних торгових марок серед кінцевих споживачі чаю.
Згідно укладених додатків до договорів послуги надавались в торгових точка міста Києва та регіонів України в період з 01.04.2012 по 31.03.2014 включно, які узгоджені позивачем та ПЗВОГ "Пропаганда".
Так у Додатках до Договорів детально розписано адреси магазинів, період проведення реклами, час проведення, кількість годин та вартість послуг.
В Актах здачі-прийняття робіт дійсно не розкрито зміст наданих послуг, не деталізовано інформацію про фактично надані послуги, їх обсяг та характер, строки виконання та результати здійснених заходів.
Проте, як правильно зазначив суд першої інстанції, зміст та обсяги наданих послуг в період з 01.04.2012 по 31.03.2014, що вказані у Актах, деталізуються сукупністю документів, що містяться в матеріалах справи, зокрема технічними завданнями, звітами по роботі консультантів торгових марок, тощо.
Загальна вартість наданих послуг за період з 01.04.2012 по 31.03.2014 склала 18 106 541,13 грн. (ПДВ 3 017 756,82 грн.), в тому числі:
- 6 392 058,00 грн., в т.ч. ПДВ - 1 065 343,00 грн. за надані послуги в період з 01.04.2012р. по 31.12.2012р.;
- 9 161 548,35 грн., в т.ч. ПДВ - 1 526 924,69 грн. за надані послуги в період з 01.01.2013р. по 31.12.2013р.;
- 2 552 934,78 грн., в т.ч. ПДВ - 425 489,13 грн. за надані послуги в період з 01.01.2014р. по 31.03.2014р..
Позивач оплатив вартість послуг, отриманих від ПЗВОГ "Пропаганда", що підтверджується платіжними дорученнями.
Щодо господарських операцій між ТОВ "Орімі Трейд ЛТД" та ТОВ "РА "ПРОПАГАНДА", колегія суддів зазначає наступне.
Між позивачем та ТОВ "РА "ПРОПАГАНДА" було укладено Договір про надання послуг № 20/0314 від 20.03.2014.
Відповідно до п. 1.2. договору під рекламними послугами сторони розуміють послуги з реклами торгових марок позивача ("Принцеса Нурі", "Принцеса Ява", "Принцеса Канді", "Принцеса Гіта", "Грінфілд", "Жокей").
Згідно пунктів 2.1. та 2.2. метою надання послуг за договором є популяризація торгових марок позивача серед споживачів, формування або підтримання обізнаності споживачів та їх інтересу до продукції позивача, стимулювання продаж, збільшення реалізації та збуту продукції позивача.
Відповідно до п. 1.3. Договору перелік рекламних послуг, що надаються за договором, їх обсяг, терміни виконання, вартість сторони узгоджують у Додатках, що є невід'ємною частиною договору.
Спірні операції здійснювались відповідно до Додатків № 1 - № 8 укладених в період квітень 2014 р. - липень 2014 р. до Договору про надання послуг № 20/0314 від 20.03.2014р.
Факт здійснення вказаних господарських операцій, формування податкового кредиту та витрат за результатами спірних операцій підтверджується первинними документами:
- Додатками № 1-8 укладені в період квітень 2014р. -липень 2014р. до Договору про надання послуг № 20/0314 від 20.03.2014р.
- Актами здачі-прийняття робіт (надання послуг).
- Звітами про надані послуги.
- Платіжними дорученнями на оплату вартості наданих послуг: від 08.05.2014 № 778, від 20.05.2014 № 860, від 05.06.2014 № 1090, від 05.08.2014 № 1546.
У Додатках до Договорів детально розписано адреси магазинів, період проведення реклами, час проведення, кількість годин та вартість послуг.
В актах вказано зміст послуг (послуги з реклами торгівельних марок замовника), місце їх надання (Київ або регіони України), період та вартість надання послуг.
Загальна вартість наданих послуг за період з квітня по липень 2014 року склала 3 437 592,18.
Позивач оплатив вартість послуг, отриманих від ТОВ "РА "ПРОПАГАНДА" , що підтверджується платіжними дорученнями.
Щодо господарських операцій між ТОВ "Орімі Трейд ЛТД" та ТОВ "ПРОФІ СМАЙЛ УКРАЇНА", колегія суддів зазначає наступне.
Між позивачем та ТОВ "ПРОФІ СМАЙЛ УКРАЇНА" було укладено договір про надання рекламних послуг та виконання робіт № 0101/14-2 від 02.01.2014 р.
Відповідно до розділу «Терміни та визначення» сторони договору узгодили, що:
- маркетингові послуги (Послуги) - послуги, пов'язані з розповсюдженням у будь-якій формі та будь-яким способом інформації стосовно Продукції або Замовника, з метою підтримки інформованості споживачів реклами та/або формування їх інтересу стосовно Продукції або Замовника. А також послуги з проведення рекламних акцій (рекламних заходів), розміщення реклами на території України, у відповідності з умовами цього Договору;
- продукція - товари, продаж яких здійснюється Замовником під знаками для товарів та послуг, право на використання яких належить Замовнику.
Відповідно до пунктів 2.1. та 2.2. метою надання послуг за договором є популяризація торговим марок позивача серед споживачів, формування або підтримання обізнаності споживачів та їх інтересу до продукції позивача, стимулювання продаж, збільшення реалізації та збуту продукції позивача.
Відповідно до п. 2.1., 2.3. Договору умови надання послуг конкретизуються в додаткових угодах та доповненнях до договору.
Пунктом 2.1. Договору надано право ТОВ "ПРОФІ СМАЙЛ УКРАЇНА" залучати до виконання умов договору третіх осіб.
Вартість послуг та їх оплата узгоджується сторонами в додатках до договору та актах приймання-передачі наданих послуг (п. 3.2. Договору).
Спірна операція здійснювалась відповідно до укладеної позивачем з ТОВ "ПРОФІ СМАЙЛ УКРАЇНА" додаткової угоди № 1 від 02.01.2014 р. до Договору про надання рекламних послуг та виконання робіт № 0101/14-2 від 02.01.2014 р.
Предметом додаткової угоди було надання в січні 2014 року послуг шляхом поширення інформації про торгові марки позивача ТМ "TESS", ТМ "ЖОКЕЙ", ТМ "ЖАРДІН" з метою збільшення споживчого попиту та обсягів продажу продукції під ТМ "TESS", ТМ "ЖОКЕЙ", ТМ "ЖАРДІН", продаж яких здійснює позивач.
Види послуг, які надавались ТОВ "ПРОФІ СМАЙЛ УКРАЇНА" позивачу наведені в п. 2.1. додаткової угоди:
- розміщення рекламних матеріалів в місці надання послуг;
- консультування та інформування споживачів про властивості та якості товарів під ТМ "TESS", ТМ "ЖОКЕЙ", ТМ "ЖАРДІН";
- роздача листівок та буклетів споживачам про ТМ "TESS", ТМ "ЖОКЕЙ", ТМ "ЖАРДІН";
- проведення дегустацій продукції позивача.;
- забезпечення торгових точок (місця надання послуг) необхідними матеріалами (форма, промо-столи, витратні матеріали);
- забезпечення доставки всіх необхідних матеріалів в торгові точки (місця надання послуг).
Перелік місць надання послуг в січні 2014 року узгоджені позивачем та ТОВ "ПРОФІ СМАЙЛ УКРАЇНА" в Доповненні 1 до Додаткової угоди № 1 від 02.01.2014 р.
Зміст та обсяги наданих в січні 2014 року послуг, що вказані в акті № ОУ-0000007 від 17.02.2014 року, деталізуються сукупністю документів, що містяться в матеріалах справи.
Перелік наданих в січні 2014 року послуг наведені в п. 2.1. Додаткової угоди № 1 від 02.01.2014 року до договору про надання рекламних послуг та виконання робіт № 0101/14-2 від 02.01.2014 р. та їх фактичне здійснення підтверджується Звітом
Зокрема, фото Звіту підтверджують, що ТОВ "ПРОФІ СМАЙЛ УКРАЇНА" в січні 2014 року:
- розмістило рекламні матеріали в місці надання послуг;
- здійснило консультування та інформування споживачів про властивості та якості товарів під ТМ "TESS", ТМ "ЖОКЕЙ", ТМ "ЖАРДІН";
- провело дегустації продукції позивача.;
- здійснило роздачу листівок та буклетів споживачам про ТМ "TESS", ТМ "ЖОКЕЙ", ТМ "ЖАРДІН".
Перелік місць надання послуг (торгових точок) в січні 2014 року наведено в Доповненні 1 до додаткової угоди № 1 від 02.01.2014 року до договору про надання рекламних послуг та виконання робіт № 0101/14-2 від 02.01.2014 р.
Позивач оплатив вартість послуг, отриманих від ТОВ «ПРОФІ СМАЙЛ УКРАЇНА», що підтверджується платіжними дорученнями № 551 від 13.02.2014 р. та № 705 від 20.02.2014 р.
Щодо господарських операцій між ТОВ "Орімі Трейд ЛТД" та ТОВ "РА "ПРОМОАКАДЕМІЯ", колегія суддів зазначає наступне.
Між позивачем та ТОВ "РА "ПРОМОАКАДЕМІЯ" було укладено договір про надання рекламних послуг та виконання робіт № 0101/14-2 від 02.01.2014 р.
Відповідно до п. 1.2. Договору під рекламними послугами сторони розуміють послуги з реклами торгових марок позивача ("Принцеса Нурі", "Принцеса Ява", "Принцеса Канді", "Принцеса Гіта", "Грінфіолд", "Жокей").
Згідно пунктів 2.1. та 2.2. метою надання послуг за договором є популяризація торговим марок позивача серед споживачів, формування або підтримання обізнаності споживачів та їх інтересу до продукції позивача, стимулювання продаж, збільшення реалізації та збуту продукції позивача.
Відповідно до п. 1.3. Договору перелік рекламних послуг, що надаються за договором, їх обсяг, терміни виконання, вартість сторони узгоджують у Додатках, що є невід'ємною частиною договору.
Спірні операції здійснювались відповідно до Додатків № 7-41 укладених в період жовтень-листопад 2014 р. до Договору про надання послуг № 01/0714 від 01.07.2014 р.
Предметом вказаних додатків було надання в період з 01.11.2014 по 15.12.2014 включно рекламних послуг шляхом поширення інформації про торгові марки позивача ТМ "Принцеса Нурі", "Принцеса Ява".
Перелік місць надання послуг в період з 01.11.2014 по 15.12.2014 включно узгоджені позивачем та ТОВ "РА "ПРОМОАКАДЕМІЯ" у вказаних додатках до договору.
Зміст та обсяги наданих послуг в період з 01.11.2014 по 15.12.2014, що вказані у актах, деталізуються сукупністю документів, що містяться в матеріалах справи.
Зміст, умови, вартість та місця надання послуг узгоджені в договорі про надання послуг № 01/0714 від 01.07.2014, додатках № 7-41 укладених в період жовтень-листопад 2014р. до Договору, а їх фактичне здійснення підтверджується актами наданих послуг та звітами по роботі консультантів.
Зокрема, фото звітів підтверджують, що ТОВ "РА "ПРОМОАКАДЕМІЯ" в період з 01.11.2014 по 15.12.014 включно надало позивачу послуги з реклами торгових марок шляхом консультування та інформування споживачів про властивості та якості товарів - чаю виготовленого під торговими марками позивача "Принцеса Нурі", "Принцеса Ява".
Крім того, у звітах наведена деталізація послуг та їх вартість (навчання консультантів, робота консультантів, контроль якості тощо).
Позивач оплатив вартість послуг, отриманих від ТОВ "РА "ПРОМОАКАДЕМІЯ", що підтверджується платіжними дорученнями.
Колегія суддів зазначає, що надані Товариством первинні документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та у повному обсязі відображають і підтверджують зміст господарських операцій між позивачем та його контрагентами. Всі вказані вище первинні документи, складені для документального оформлення господарських операцій з придбання позивачем рекламних послуг у Підприємства заснованим на власності об'єднання громадян "Пропаганда", ТОВ "Рекламне агентство "Пропаганда", ТОВ "Профі Смайл України", ТОВ "Рекламне агентство "Промоакадемія", містять детальний опис наданих послуг, адреси їх надання, вартість, з огляду на що відсутні підстави для визнання їх такими, що не відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності, у зв'язку з чим господарські операції позивача із зазначеними документами в охопленому перевіркою періоді мали реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача, належним чином підтверджені документами первинного бухгалтерського обліку, а також мали позитивний економічний ефект, а тому формування позивачем витрат з урахуванням вищевказаних господарських операцій ґрунтується на вимогах Податкового кодексу України.
Колегія суддів вважає обґрунтованими доводи позивача про необхідність залучення до співпраці вказаних контрагентів, які спеціалізуються на рекламних послугах, оскільки таке залучення зумовлене неспроможністю позивача власними силами забезпечити необхідний рівень просування продукції в розрізі наявних трудових ресурсів, конкуренції та обсягів продукції.
Суд першої інстанції правильно зазначив, що враховуючи те, що позивач є власником торгових марок "Принцеса Нурі", "Принцеса Ява", "Принцеса Канді", "Принцеса Гіта", "Грінфіолд", "Жокей", це зумовлює природну необхідність у здійсненні позивачем, як власником торгових марок, заходів щодо рекламування таких торгових марок, зокрема шляхом розповсюдженням у будь-якій формі та будь-яким способом інформації стосовно цих торгових марок та/або продукції, яку реалізує позивач під цими торговими марками з метою підтримки інформованості споживачів та/або формування їх інтересу до торгових марок позивача.
Реклама торгових марок та/або продукції, яку реалізує позивач під цими торговими марками здійснюються з метою організації попередніх умов для постачання, підтримання об'єму постачань на досягнутому рівні, поступового підвищення об'єму постачань і продажів, порівняно з попередніми періодами, товарів, які виготовлені та розповсюджуються під торговими марками позивача, популяризацію торгових марок.
При цьому необхідність реклами не залежить від конкретної партії поставленого товару, оскільки рекламування торгових марок позитивно впливає на всю подальшу діяльність позивача та розмір його прибутків.
Зокрема, це підтверджується результатами господарської діяльності позивача - сталим товарооборотом у великому розмірі, про що свідчить фінансова звітність позивача, зокрема Звіти про фінансові результати (Форма 2) за 2011-2014 роки, а саме: за 2011 рік 528 306,000 грн. (Рядок 035 Форми 2), за 2012 рік 588 167,000 грн. (Рядок 035 Форми 2), за 2013 рік 637 252,000 грн. (Рядок 2000 Форми 2), за 2014 рік 539 072,000 грн. (Рядок 2000 Форми 2).
Наданими позивачем доказами, наявними у матеріалах справи, підтверджується використання придбаних позивачем послуг (робіт) у його господарській діяльності, надані первинні документи відповідають вимогам Закону №996-ХІV та у повному обсязі відображають і підтверджують зміст господарських операцій між позивачем та його контрагентами.
Стосовно доводів контролюючого органу, наведених в Акті перевірки, про недостатність у ПЗВОГ "Пропаганда" та у ТОВ "РА "Пропаганда" кількості осіб для виконання спірних операцій, колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано суду податкової звітності контрагентів за весь період виконання спірних операцій з якої б вбачалась відсутність у контрагентів умов та ресурсів, у т.ч. трудових, необхідних для здійснення операцій.
Доданий відповідачем до матеріалів справи звіт про нарахування та сплату єдиного внеску ПЗВОГ "Пропаганда" охоплює лише 12 місяць 2013 року, тобто не охоплює весь період операцій позивача із даним контрагентом (з 01.04.2012 по 31.03.2014), а відтак такий звіт не може свідчити про кількість трудових ресурсів, наявних у контрагента у період виконання операцій.
При цьому вказаного звіту вбачається наявність у ПЗВОГ "Пропаганда" в грудні 2013 року задекларованої кількості штатних працівників у розмірі 6 осіб, що в свою чергу спростовує викладені в Акті перевірки доводи відповідача про кількість працюючих на підприємстві у вказаному періоді 3-ох працівників та свідчить про недостовірність наведеної в Акті перевірки інформації.
Долучений відповідачем до матеріалів справи звіт про нарахування та сплату єдиного внеску ТОВ "РА "Пропаганда" за жовтень 2014 року, не береться до уваги судом, оскільки вказаний звіт складений поза періодом спірних операцій із позивачем та не може підтверджувати чи спростовувати певні обставини в межах спірних відносин.
У свою чергу, колегія суддів зазначає про можливість реалізації контрагентами права на залучення до виконання робіт (послуг), що не заборонено договорами, інших осіб, які не є працівниками підприємства.
Щодо посилання відповідача на Акт про неможливість звірки по ПЗВОГ "Пропаганда" від 22.04.2014 № 410 /26-54-22-02-10/32671466, суд першої інстанції правильно зазначив, що він не стосується взаємовідносин з позивачем щодо здійснення спірних господарських операцій.
Також вказаний акт про неможливість проведення зустрічної звірки не містить відомостей щодо інформування контрагента про такий захід, не містить відомостей щодо витребування у контрагента певної інформації, що додатково вказує на те, що цей акт не може бути самостійною та достатньою підставою для висновку про відсутність контрагента за місцезнаходженням у період виконання спірних операцій, відсутності у контрагента відповідних умов для здійснення спірних операцій в період проведення цих операцій, підставою для висновку про нездійснення спірних операцій та про порушення позивачем податкового законодавства.
Також суд першої інстанції правильно відхилив посилання контролюючого органу на Акт про проведення документальної виїзної перевірки ТОВ "РА "Пропаганда" з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності внесення до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентами за період з 01.09.2014 по 30.09.2014 від 10.02.2015 №77/26-57-22-04/34295900.
По-перше відповідачем не долучено до матеріалів справи вказаний акт, по-друге вказаний Акт стосується перевірки діяльності ТОВ "РА "Пропаганда" за вересень 2014 року, тобто не охоплює періоду проведення спірних операцій позивача із вказаним підприємством, які відбувалися з травня по серпень 2014 року.
Щодо посилання відповідача в Акті перевірки на довідку від 11.07.2014 № 662/26-58-22-03-17/37593393 "Про проведення зустрічної звірки ТОВ "Профі Смайл Україна" щодо підтвердження господарських відносин із ТОВ "Орімі Трейд ЛТД" (код ЄДРПОУ 25287617) за лютий 2014р", згідно якої начебто встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з надання робіт, послуг підприємству-покупцю ТОВ "Орімі Трейд ЛТД" за період лютий 2014 року, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідачем не долучено до матеріалів справи вказану довідку, а долучено Акт про результати проведення позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Профі Смайл Україна" щодо документального підтвердження господарських відносин із ТОВ "Орімі Трейд ЛТД" за період березня 2014 року №4654/26-58-22-07-17/37593393 від 03.10.2014, який, на думку відповідача, підтверджує нереальність господарських відносин між позивачем та ТОВ "Профі Смайл Україна" та штучний характер формування позивачем податкового кредиту.
Проте, як правильно зазначив суд першої інстанції, вказаний Акт стосується перевірки діяльності ТОВ "Профі Смайл Україна" за березень 2014 року, тобто не охоплює періоду проведення спірних операцій позивача із вказаним підприємством, які відбувалися у лютому 2014 року, а відтак такий Акт не може підтверджувати чи спростовувати певні обставини в межах спірних відносин, а тому судом до уваги не береться.
Щодо доводів відповідача про скасування 16.12.2014 свідоцтва платника ПДВ ТОВ "РА "Промоакадемія", не подання вказаним контрагентом декларації з ПДВ за листопад 20014 та грудень 2014, відсутність податкових накладних за листопад 2014 та грудень 2014 в Єдиному реєстрі податкових накладних, колегія суддів зазначає наступне.
Слід зазначити, що останньою датою оформлення ТОВ "РА "Промоакадемія" податкових накладних було 15 грудня 2014 року, при цьому реєстрацію платника ПДВ вказаного підприємства анульовано з 16 грудня 2014 року, тобто станом на момент оформлення податкових накладних ТОВ "РА "Промоакадемія" було зареєстровано платником ПДВ, що не заперечується та визнається ДПІ.
Отже видача ТОВ "РА "Промоакадемія" податкових накладних є правомірною, а доводи відповідача в цій частині безпідставними.
Стосовно висновків контролюючого органу про допущення порушень п.201.10 ст.201 ПК України (щодо не реєстрації п/н в ЄРПН), колегія суддів зазначає, що оскільки всі податкові накладні, виписані ТОВ "РА "Промоакадемія" на адресу позивача у листопаді-грудні 2014 року, містили суми ПДВ, що не перевищували 10000 грн., отже згідно п.11 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України такі податкові накладні не підлягали реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Крім того, Верховний Суд неодноразово висловлював позицію, що відповідальність має індивідуальний характер і платник податків не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб (постанови від 04 червня 2020 року у справі № 340/422/19, від 10 липня 2020 року у справі № 120/4723/18-а, від 13 серпня 2020 року у справі № 520/4829/19, від 27 серпня 2020 року у справі № 820/1379/16, від 17 вересня 2020 року у справі № 826/16705/17, від 20 жовтня 2020 року у справі № 806/705/15 тощо).
Отже, порушення, допущені одним платником податків, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів. Тому невиконання контрагентами своїх податкових обов'язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та / або обізнаності платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.
Ця правова позиція відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 18 грудня 2018 року у справі № 816/1118/17, від 15 січня 2019 року у справі № 809/2918/13-а.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 виснувала, зокрема, що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов'язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.
Такий висновок Велика Палата Верховного Суду зробила, застосувавши норму частини восьмої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", згідно з якою відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи. Цю норму Велика Палата Верховного Суду тлумачила як таку, в якій відображено принцип індивідуальної відповідальності платника податків за внесення недостовірних відомостей до первинних документів.
Згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду при вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні врахувати, що відповідно до вимог ст. 77 КАС України обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.
У разі надання податковим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував суми витрат та/або податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
З урахуванням вищевикладеного колегія суддів висновує, що під час розгляду справи відповідачем не були надані належні та допустимі докази на підтвердження правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень від 27.05.2015 №5526552209 та від 10.09.2015 №49526552209.
Висновки контролюючого органу не відповідають фактичним обставинам справи, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.
При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242 - 244, 250, 308, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби в місті Києві залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05 серпня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.
Повний текст постанови виготовлено 03.12.2025.
Головуючий суддя: Є.В. Чаку
Судді: Є.О.Сорочко
А.Ю.Коротких