Справа № 640/15806/22 Прізвище судді (суддів) першої інстанції Лазарєв В.В., Суддя-доповідач Кобаль М.І.
03 грудня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Кобаля М.І.,
суддів Бужак Н.П., Черпака Ю.К.,
розглянувши в порядку письмового провадження матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Компанія Росток» на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 року про залишення позову без розгляду у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Компанія Росток» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 року зазначений адміністративний позов залишено без розгляду.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Приватне акціонерне товариства «Компанія Росток» (далі по тексту - позивач, ПАТ «Компанія Росток»), через свого представника Верхотурова О.О., подано апеляційну скаргу, в якій позивач просив суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та направити справу для подальшого розгляду до суду першої інстанції (за текстом апеляційної скарги).
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.
В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов'язкова.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржувану ухвалу скасувати в частині, а в іншій частині залишити без змін, виходячи з наступного.
Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Суд першої інстанції залишаючи без розгляду позовну заяву дійшов висновку, що позивачем не надано належних і беззаперечних доказів на підтвердження поважності пропуску встановленого законом строку для звернення до суду із даними позовними вимогами та доказів неможливості вчасного звернення до адміністративного суду внаслідок суттєвих перешкод.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з такою позицією суду першої інстанції в цій частині, зважаючи на наступне.
У даному випадку предметом спору (з урахуванням уточненої позовної заяви) є визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.05.2020 №0531260405, від 15.07.2019 №0590321206, від 26.12.2019 №0451650405, від 11.02.2020 №0135730405, від 02.03.2020 №0235690405, від 16.02.2021 №127770415, які винесено Головним управлінням ДПС у м. Києві.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що в провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва перебувала дана справа.
30 вересня 2022 року суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Амельохін В.В. постановив ухвалу про прийняття позовної заяви та відкриття провадження в адміністративній справі в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2025 року позовна заява була залишена без руху, після відкриття провадження у справі, позивачу надано строк протягом десяти днів з наступного дня після отримання копії цієї ухвали для усунення виявлених недоліків позовної заяви шляхом надання:
- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із відповідними доказами в обґрунтування поважності причин пропуску такого строку;
- позовної заяви із зазначенням відомих номерів засобів зв'язку, офіційної електронної адреси або адреси електронної пошти позивача.
19 березня 2025 року, на виконання вказаної ухвали, до суду першої інстанції, від позивача надійшло клопотання, в якому останнім заявлено про поновлення строку звернення до суду.
Так, у вказаному клопотанні про поновлення строку звернення до суду позивач зазначив, що оскільки, станом на момент винесення оскаржуваних рішень, строк для звернення платника податків із позовом до адміністративного суду, у тому числі після використання процедури адміністративного оскарження, становив 1095 днів з дня отримання платником податків рішення, при вирішенні питання про поновлення строку суду необхідно надати оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв'язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.
Вказані обставини на думку позивача свідчать про поважність причин пропуску строку звернення до суду.
Також, до вказаного клопотання, на виконання вимог ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2025 року про залишення позовної заяви без руху, позивачем додано позовну заяву в новій редакції, без зміни предмету та підстав первинної уточненої позовної заяви (Т. 1 а.с.69-77).
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що з позовною заявою ПАТ «Компанія Росток» звернулося 21.09.2022 до суду, натомість предметом оскарження є податкові повідомлення-рішення від 20.05.2020 №0531260405, від 15.07.2019 №0590321206, від 26.12.2019 №0451650405, від 11.02.2020 №0135730405, від 02.03.2020 №0235690405, від 16.02.2021 №127770415, які винесено Головним управлінням ДПС у м. Києві.
Тобто, ПАТ «Компанія Росток» пропущено шестимісячний строк на їх оскарження в судовому порядку, який розпочався з наступного дня після отримання оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Щодо доводів апелянта про те, що останній має право на звернення до суду з даним позовом протягом 1095 днів, відповідно до норм податкового законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.
Частина перша статті 122 КАС України встановлює, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративною суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 1-2 статті 123 КАС України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб'єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.
Питання строків звернення до суду як і з попереднім використанням платником податків досудового порядку вирішення спору, так і без застосування зазначеної процедури було предметом неодноразового розгляду Верховним Судом і станом на сьогодні практика Верховного Суду з цього питання є сформованою і усталеною.
При цьому в кожному випадку темпоральні проміжки, як і момент початку відліку строку, є різними.
26 листопада 2020 року Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду ухвалив постанову у справі № 500/2486/19, у якій зазначив, що граматичне тлумачення змісту пункту 56.18 статті 56 ПК України дає підстави для висновку, що вказана норма не встановлює процесуальних строків звернення до суду. Абзац перший цієї норми презюмує право платника податків використати судовий порядок оскарження відповідного рішення контролюючого органу та встановлює момент виникнення права на відповідне оскарження - з моменту отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу. Також він передбачає, що при реалізації такого права необхідно враховувати строки давності, установлені статтею 102 ПК України.
Виходячи з наведених вище мотивів, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду сформулював такий правовий висновок:
«Норма пункту 56.18 статті 56 ПК України не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною щодо норми пункту 56.19 статті 56 ПК України. Водночас, норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов'язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті».
Колегія суддів зазначає, що, незважаючи на те, що правовий висновок, викладений у вищевказаній постанові безпосередньо стосується застосування пункту 56.19 статті 56 ПК України при вирішенні питання дотримання строку звернення до суду з позовом про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень після проведення процедури адміністративного оскарження, Верховний Суд у складі судової палати також більш широко виклав і новий підхід у тлумаченні пунктів 56.18 статті 56 і 102.1 статті 102 ПК України, як норм, які не визначають процесуального строку звернення до суду в податкових правовідносинах, що мало бути враховано у подальшому правозастосуванні при вирішенні аналогічних питань. Цей висновок фактично мав універсальний характер.
У розвиток зазначеного правового підходу у постанові від 27 січня 2022 року у справі № 160/11673/20 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду сформулював наступний правовий висновок:
«Процесуальний строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних санкцій) у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження) визначається частиною другою статті 122 КАС України - становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Судова палата вважає, що такий висновок не суперечить пункту 56.18 статті 56 ПК України, який закріплює право на звернення до суду з позовом у будь-який момент після отримання такого рішення, але при реалізації цього права має враховуватися строк давності».
Таким чином, строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (без використання процедури досудового вирішення спору) становив шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
10 грудня 2020 року відбулось офіційне оприлюднення постанови Верховного Суду від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19, в якій було викладено новий підхід щодо тлумачення пункту 56.18 статті 56, пункту 102.1 статті 102 ПК України, як норм, які не визначають процесуального строку звернення до суду в податкових правовідносинах, що мало б враховуватись у подальшому правозастосуванні при вирішенні аналогічних питань.
При цьому, і в постанові від 26 листопада 2020 року, і в постанові від 27 січня 2022 року Верховний Суд звертав увагу на те, що задля додержання принципу правової визначеності та забезпечення права на справедливий суд, які є елементами принципу верховенства права, зміна сталої судової практики, яка відбулася в бік тлумачення норм права щодо застосування коротших строків звернення до суду, може розглядатися судами як поважна причина при вирішенні питання поновлення строків звернення до суду в податкових правовідносинах, які виникли та набули характеру спірних до зміни такої судової практики.
У постановах від 23 вересня 2021 року у справі № 640/11650/21, а в подальшому від 27 січня 2022 року у справі № 160/11673/20 Верховний Суд роз'яснив зміст вищенаведеного висновку.
Суд зазначив, що у перехідний період для забезпечення реалізації права особи на звернення до суду у вказаних умовах їй має бути забезпечений певний розумний строк, достатній для формулювання правової позиції і вчинення дій з підготовки відповідного позову та його подання до суду. Новий підхід Верховного Суду у питанні визначення строку звернення до суду з позовами може застосовуватися для нових позовів, поданих після ухвалення постанови від 26 листопада 2020 року, однак, під час вирішення питання поновлення строку звернення з позовом істотне значення мають такі обставини: строк, який сплинув після зміни судової практики і до моменту звернення до суду з позовом; причини, які заважали звернутися до суду з позовом у максимально короткий термін після зміни судової практики; чи є підставі вважати, що позивачем було допущено необґрунтовані зволікання.
Водночас, слід зазначити, що остаточне формулювання правової позиції щодо процесуального строку звернення до суду у податкових правовідносинах про оскарження податкових повідомлень-рішень за умови, що платником податків не використовувалась процедура досудового вирішення спору, та відступ від існуючого на той час підходу, що тривалість такого строку становить 1095 днів, було здійснено саме у постанові Верховного Суду від 27 січня 2022 року у справі № 160/11673/20. Вказана постанова була офіційно оприлюднена 09 лютого 2022 року.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.01.2025 року по справі № 640/21739/22.
Правовими положеннями ч.5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
До відзиву на позовну заяву, Головним управлінням ДПС у м. Києві, додано копії рекомендованих повідомлень про вручення поштових відкріплень, які є належними доказами та свідчать про отримання ПАТ «Компанія Росток» оскаржуваних податкових повідомлень-рішень більше ніж за шестимісячний строк до моменту подачі позовної заяви, а саме:
- № 0531260405 від 20.05.2020 року (Т.2 а.с.67)
- № 0451650405 від 26.12.2019 року (Т.2 а.с.47)
- № 0590321206 від 15.07.2019 року (Т.2 а.с.29)
- № 0135730405 від 11.02.2020 року (Т.2 а.с.29)
- №0235690405 від 02.03.2020 року (Т.2 а.с.13)
- №127770415 від 16.02.2021 року (Т.2 а.с.10).
Таким чином, з урахуванням вищезазначених правових висновків Верховного Суду, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що у спірних правовідносинах строк звернення до суду врегульований нормою частини 1 статті 122 КАС України і становить шість місяців, з дня вручення позивачу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, і розпочинає свій перебіг з наступного дня після отримання оскаржуваних ППР.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії «права на суд», може і має бути поновленим лише у разі наявності достатніх на те поважних причин. При цьому, норми Кодексу адміністративного судочинства України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з врахуванням обставин у справі.
Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам:
1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк;
2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк;
3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено;
4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 жовтня 2020 року у справі №9901/32/20 дійшла висновку, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
У свою чергу, дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.
Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
У даному випадку позивач доводив, як суду першої інстанції, так і апеляційному суду, що пропуск ним строку звернення до суду, зумовлений поважними причинами, зокрема тим, що станом на момент винесення оскаржуваних рішень, строк для звернення платника податків із позовом до адміністративного суду, у тому числі після використання процедури адміністративного оскарження, становив 1095 днів з дня отримання платником податків рішення.
Дослідивши зазначені доводи скаржника, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що вони спростовуються вищезазначеними висновками Верховного Суду.
Інших поважних та об'єктивних причин для поновлення строку звернення до суду позивачем не зазначено, доказів на їх підтвердження не надано, у зв'язку із зазначеним, колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про неповажність наведених позивачем підстав для поновлення строку звернення до суду, внаслідок чого у задоволенні заяви про поновлення такого строку необхідно відмовити.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 вказаної Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis рішення у справі «Peretyaka And. Ukraine» від 21 грудня 2010 року, заяви № 17160/06 та № 35548/06, §33).
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що судом першої інстанції порушень норм процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено саме в частині оскарження податкових повідомлень-рішень від 20.05.2020 №0531260405, від 26.12.2019 №0451650405, від 11.02.2020 №0135730405, від 02.03.2020 №0235690405, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення в цій частині, оскільки вона не містить обґрунтувань які могли б бути підставами для скасування ухвали суду першої інстанції, яка в цій частині є законною та не підлягає скасуванню.
Разом з тим, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції залишаючи позовну заяву без розгляду не надав оцінку клопотанням Головного управління ДПС у м. Києві від 21.10.2022 року про залишення позову без розгляду в частині, які містяться в матеріалах справи (а.с.74 та 77), і в яких податковий орган наголошував, що ПАТ «Компанія Росток» вже оскаржувалися податкові повідомлення-рішення від 15.07.2019 №0590321206 та від 16.02.2021 №127770415, за наслідками яких прийнято судові рішення.
Так, згідно рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.10.2021 року у справі № 640/19963/21, яке набрало законної сили, відмовлено у задоволенні адміністративного позову ПАТ «Компанія «Росток». Предметом спору було визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві №127770415 від 16 лютого 2021 року.
Відповідно до рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.11.2020 року у справі № 640/19306/19, яке набрало законної сили 17.03.2021 року, відповідно до постанови Шостого апеляційного адміністративного суду, відмовлено у задоволенні адміністративного позову ПАТ «Компанія «Росток». Предметом спору було визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві №0590321206 від 15.07.2019 року.
Таким чином, зазначені оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 15.07.2019 №0590321206 та від 16.02.2021 №127770415, вже були предметом судового розгляду, за наслідками яких судами прийнято рішення, які набрали законної сили, а тому вказані податкові повідомлення-рішення не можуть бути повторно розглянуті в межах даного позову.
Правовими положеннями п. 4 ч. 1 ст.238 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для закриття провадження у справі № 640/15806/22 в частині позовних вимог ПАТ «Компанія Росток» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.07.2019 №0590321206 та від 16.02.2021 №127770415, що помилково не було здійснено судом першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Щодо інших доводів апелянта, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.
З огляду на викладене, апеляційний суд доходить висновку про необхідність закриття провадження у справі в частині позовних вимог, які стосуються визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.07.2019 №0590321206 та від 16.02.2021 №127770415, скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в цій частині та залишення без змін ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 24.03.2025 року про залишення без розгляду позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.05.2020 №0531260405, від 26.12.2019 №0451650405, від 11.02.2020 №0135730405, від 02.03.2020 №0235690405.
Керуючись ст.ст. 122, 238, 242, 317, 319, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Компанія Росток» - задовольнити частково.
Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 року про залишення позову без розгляду - скасувати в частині позовних вимог, які стосуються визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 15.07.2019 №0590321206 та від 16.02.2021 №127770415.
Провадження по справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Компанія Росток» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень в частині позовних вимог, які визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 15.07.2019 №0590321206 та від 16.02.2021 №127770415 - закрити.
В іншій частині ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 року про залишення позову без розгляду - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Головуючий суддя: М.І. Кобаль
Судді: Н.П. Бужак
Ю.К. Черпак
Повний текст виготовлено 03.12.2025 року