Справа № 549/511/25
Провадження № 2/549/382/25
04 грудня 2025 року селище Чорнухи
Суддя Чорнухинського районного суду Полтавської області Василюк Т.М., розглянувши позовну заяву приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку суброгації,
Позивач АТ «Страхова компанія «Перша», через свого представника адвоката Петрова А. П., звернувся із позовною заявою до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку суброгації.
Ухвалою від 18 листопада 2025 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків не пізніше 5 днів з дня вручення копії ухвали.
На виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, позивачем було надано копію постанови суду від 30 січня 2023 року, однак копія постанови не засвідчена належним чином, роздрукована з Єдиного державного реєстру судових рішень із знеособленими персональними даними учасників справи, що не дає можливості з'ясувати, чи стосується дана постанова спірних правовідносин у даній справі. Позивач не зазначив причини неможливості самостійно подати до суду належним чином завірену копію постанови. Окрім того, позивачем не надано доказів направлення відповідачу копії заяви про усунення недоліків з додатками.
Позивач усунув недоліки позовної заяви частково тому ухвалою від 01 грудня 2025 року позивачу продовжено строк на усунення недоліків.
04 грудня 2025 року від представника позивача Петрової А.І. через систему «Електронний суд» надійшла заява в якій представник посилаючись на те, що судді мають право на повний доступ до усіх інформаційних ресурсів Реєстру, в тому числі до інформації, визначеної ст.7 Закону України «Про доступ до судових рішень», представник позивача просить фактично саме суддю здійснити витребування вищевказаних ухвал у вигляді їх повного тексту.
Дослідивши матеріали позовної заяви з додатками в частині, необхідній для розгляду вказаної заяви суд зазначає про таке.
Відповідно до ч.1, 5, 7 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно з нормамист.84 ЦПК України особи, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у ч.2 та 3 ст. 83 цього Кодексу. У разі задоволення клопотання, суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази. Будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду. Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня вручення ухвали. У разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів з причин, визнаних судом неповажними, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом. Притягнення винних осіб до відповідальності не звільняє їх від обов'язку подати витребувані судом докази.
В той же час законодавцем передбачені вимоги щодо такої заяви, які визначені ч.2 ст. 84 ЦПК України, а саме у клопотанні повинно бути зазначено:
1) який доказ витребовується;
2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;
3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;
4) вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
При цьому, до клопотання про витребування доказів обов'язково мають бути долучені письмові докази того, що особа не може особисто отримати доказ.
Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Отже, положеннями ст. 84 ЦПК України передбачено безліч варіантів того, яким засобом можна отримати належний доказ у справі (наприклад, суд може зобов'язати відповідача на отримання та надання належного доказі із відповідного суду по відповідній справі; суд може доручити відповідному суду надати належний доказ; або взагалі уповноважити на одержання такого доказу заінтересовану особу у справі), і тільки в разі наведення у клопотанні про витребування доказів підтвердження того, що цей доказ неможливо самостійно отримати заявнику клопотання воно підлягає задоволенню.
У поданій до суду заяві вимоги ст. 84 ЦПК України не виконані, натомість представником позивача взагалі закцентовано увагу суду на можливість у судді отримати повний текст судового рішення.
25.11.2021 Радою Суддів України було прийнято рішення №55 «Про використання суддями ЄДРСР у режимі повного доступу».
Відповідно до частини сьомої статті 56 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддя зобов'язаний 1) справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; 2) дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів; 3) подавати декларацію доброчесності судді та декларацію родинних зв'язків судді; 4) виявляти повагу до учасників процесу; 5) не розголошувати відомості, які становлять таємницю, що охороняється законом, у тому числі таємницю нарадчої кімнати і закритого судового засідання; 6) виконувати вимоги та дотримуватися обмежень, установлених законодавством у сфері запобігання корупції; 7) подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування; 8) систематично розвивати професійні навички (уміння), підтримувати свою кваліфікацію на належному рівні, необхідному для виконання повноважень у суді, де він обіймає посаду; 9) звертатися з повідомленням про втручання в його діяльність як судді щодо здійснення правосуддя до Вищої ради правосуддя та до Генерального прокурора упродовж п'яти днів після того, як йому стало відомо про таке втручання; 10) підтверджувати законність джерела походження майна у зв'язку з проходженням кваліфікаційного оцінювання або в порядку дисциплінарного провадження щодо судді, якщо обставини, що можуть мати наслідком притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, викликають сумнів у законності джерела походження майна або доброчесності поведінки судді.
За приписами частини другої статті 3, частини п'ятої статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Реєстру, у тому числі до інформації, визначеної у статті 7 цього Закону (зокрема, інформація, для забезпечення захисту якої розгляд справи або вчинення окремих процесуальних дій відбувалися в закритому судовому засіданні).
Порядок ведення Реєстру визначається Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему (частина четверта статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Відповідно до пункту 12 Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень особи, яким надано дозвіл на повний доступ до судових рішень, зобов'язані не допускати розголошення у будь-який спосіб інформації, що стала їм відома у зв'язку з користуванням Реєстром у режимі повного доступу.
Законодавством не визначено, при виконанні яких саме повноважень (прав та обов'язків) суддя має право користуватись повним доступом до Реєстру та чи має право суддя при цьому запитувати інформацію щодо себе, членів своєї сім'ї та інших осіб.
Єдиним обмеженням у використанні Реєстру є пряма заборона розголошувати відомості, визначені статтею 7 Закону України "Про доступ до судових рішень".
Наведене узгоджується з тим, що судді мають інші права та обов'язки, під час реалізації яких може виникати необхідність у використанні Реєстру у режимі повного доступу.
Рішенням Ради суддів України від 02.03.2018 визначено, що судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Реєстру, що означає, що вони мають змогу ознайомлюватися із судовими рішеннями у повному обсязі (без заміни певних відомостей літерними або цифровими позначеннями), та з рішеннями, що ще не набрали законної сили, а також використовувати їх з зазначеною метою у будь-який спосіб, не допускаючи розголошення відомостей, визначених статтею 7 Закону України "Про доступ до судових рішень".
Доступ до судових рішень може бути необхідним для виконання обов'язку систематично розвивати професійні навички (уміння), підтримувати свою кваліфікацію на належному рівні, необхідному для виконання повноважень у суді, де він обіймає посаду. Також пошук судових рішень може бути необхідним для виявлення випадків провокаційних дій щодо судді з метою подальшого звернення з повідомленням про втручання в його діяльність як судді щодо здійснення правосуддя до Вищої ради правосуддя та до Генерального прокурора упродовж п'яти днів після того, як йому стало відомо про таке втручання.
Отже, нині діючими положеннями законодавства України не передбачено права та зобов'язання судді самостійно збирати докази у справі під час її розгляду, користуватися повним доступом до ЄДРСР для цих цілей, використовуючи при цьому свій власний електронний кабінет. Нормами ЦПК України не передбачено такого випадку надання доказу у справі також.
Крім того, слід наголосити, що відповідно до п.3 розділу ІХ Порядку
ведення Єдиного державного реєстру судових рішень суддям, судді Європейського суду з прав людини від України, членам Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та Уповноваженому у справах Європейського суду з прав людини за їх зверненнями до адміністратора надається дозвіл на повний доступ до інформаційних ресурсів Реєстру на весь час обіймання відповідної посади.
Аналіз наведеної норми свідчить, що посада судді не передбачає автоматичної наявності у судді повного доступу до інформаційних ресурсів Реєстру, а такий доступ надається за необхідності такого доступу виключно за особистим зверненням судді і подання такої заяви та наявність повного доступу до реєстру є правом, а не обов'язком судді.
На підставі наведеного, суд прийшов до висновку, що у задоволенні заяви слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 81, 83, 84 ЦПК України, суд,
У задоволенні заяви представника позивача акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» - Петрової Альони Ігорівни про можливість права вільного доступу судді до Єдиного державного реєстру судових рішень для детального ознайомлення зі змістом постанови у справі №549/343/22 від 30.01.2023 відмовити.
Ухвала апеляційному оскарженню не підлягає, заперечення на неї можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Т. М. Василюк