Справа № 393/544/25
пров. 1-кп/393/91/25
04 грудня 2025 року селище Кам'янець
Новгородківський районний суд Кіровоградської області
в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні дистанційно у режимі відеоконференції з ДУ ''Кропивницький слідчий ізолятор'' та з використанням власних технічних засобів за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №62025240040002437 від 09.06.2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.407, ч.2 ст.15 ч.1 ст.115 КК України,
На розгляді у Новгородківському районному суді Кіровоградської області перебуває вказане кримінальне провадження.
04.12.2025р. до суду надійшло клопотання прокурора, в якому він просить продовжити строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 на 60 днів. Прокурор обґрунтовує клопотання наявністю ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, зокрема - обвинувачений може: переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків, потерпілого; вчинити інші кримінальні правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, тобто ризики, які були на момент застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та його продовження, не зменшилися. Прокурор вважає, що враховуючи обставини кримінального провадження та особу обвинуваченого, до останнього неможливо застосувати більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою, так як інший запобіжний захід не зможе запобігти вказаним ризикам.
Прокурор у судовому засіданні підтримав зазначене клопотання.
Обвинувачений і його захисник просили відмовити у вказаному клопотанні прокурора та змінити запобіжний захід на домашній арешт.
Потерпілий у судове засідання не з'явився, до суду викликався шляхом направлення судової повістки за місцем проживання. Проте, у суду відсутні відомості про вручення потерпілому судової повістки.
Суд, заслухавши учасників судового провадження, дослідивши наявні матеріали кримінального провадження, встановив наступне.
Згідно з ч.1,2 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Ухвалою слідчого судді Фортечного районного суду міста Кропивницького від 17.07.2025р. застосовано до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з 09 год 00 хв 16.07.2025р. до 09 год 00 хв 13.09.2025р. включно.
Ухвалою слідчого судді Фортечного районного суду міста Кропивницького продовжено обвинуваченому строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 34 дні, тобто до 09 год 00 хв 16.10.2025 року включно, без визначення розміру застави.
Ухвалою Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 13.10.2025р. продовжено обвинуваченому строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 11.12.2025 року включно, без визначення розміру застави.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності інші обставини, перелік яких визначено ч.1 ст.178 КПК України.
Згідно з ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Підставою для обрання та продовження обвинуваченому зазначеного запобіжного заходу слугувала наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, а також наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, та запобігання спробам переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, потерпілого і вчинити інше кримінальне правопорушення.
При вирішенні питання про доцільність продовження строку дії запобіжного заходу, обраного обвинуваченому, суд має врахувати наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду, метою якого є встановлення поза розумним сумнівом винуватості або невинуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення за наслідками безпосереднього дослідження і оцінки доказів судом, що виключає можливість оцінки судом обґрунтованості підозри.
Ризики вчинення обвинуваченим дій, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення судом обґрунтованої ймовірності реалізації ним таких дій. Чинне законодавство не вимагає підтвердження того, що обвинувачений обов'язково здійснюватиме такі дії. Однак, суду необхідно встановити чи обвинувачений наразі має об'єктивну можливість їх реалізації в майбутньому.
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Суд, розглядаючи вказане клопотання прокурора, враховує практику Європейського суду з прав людини, обставини кримінального провадження, зокрема те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, покарання за який передбачено у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років, та особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.2 ст.15 ч.1 ст.115 КК України, покарання за який передбачено у виді позбавлення волі від семи до п'ятнадцяти років. Суд також враховує особу обвинуваченого, який відповідно до ст.89 КК України є не судимий, осіб на утриманні не має, не одружений, не працюючий, тобто не має стійких соціальних зв'язків, є військовослужбовцем Збройних Сил України.
Суд вважає, що ризики, які зазначені у клопотанні прокурора, а саме те, що обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, потерпілого та може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, продовжують існувати і є реальними. Обвинувачений має можливість їх реалізації за умови незастосування відповідного запобіжного заходу.
Ризик переховування від суду не втратив своєї актуальності та залишається реальним з огляду на тяжкість злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_4 , суворість можливого покарання та пов'язаними із цим негативними для особи наслідками.
У справі ''Москаленко проти України'' від 20.05.2010 року Європейський суд з прав людини нагадав, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Також суд визнав, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.
Ризик впливу на свідків та потерпілого є актуальним саме у зв'язку зі зміною стадії кримінального провадження (надходження обвинувального акту до суду). Адже, ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, що передувало надходженню обвинувального акта до суду, формує обізнаність обвинуваченого про повний обсяг і зміст показань осіб, які допитувалися у цьому кримінальному провадженні, та встановлені обставини. При встановленні наявності ризику впливу на свідків та потерпілого слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме - спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.1,2 ст.23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч.4 ст.95 КПК). За таких обставин ризик впливу на свідків, потерпілого існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом, а тому за відсутності дієвого запобіжного заходу такий ризик є реальним. Наразі потерпілий та свідки по кримінальному провадженні судом не допитані.
Ризик вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення також є реальним, так як ОСОБА_4 осіб на утриманні не має, не одружений, не працюючий, тобто не має стійких соціальних зв'язків та постійного джерела доходу. Обвинувачений може продовжити не з'являтися на військову службу без поважних причин в умовах воєнного стану, тобто продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Підсумовуючи викладене, суд вважає, що вказане клопотання прокурора про продовження обвинуваченому строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню.
Суд вважає, що більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, в тому числі і домашній арешт, не може бути застосований до обвинуваченого, так як він не забезпечить уникнення наведених ризиків та не забезпечить належної поведінки обвинуваченого з огляду на особу останнього та обставини кримінального провадження.
Відповідно до ч.3 ст.115 КПК України при обчисленні строку днями строк закінчується о двадцять четвертій годині останнього дня строку.
Оскільки, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні закінченого замаху на вбивство, тобто у вчиненні злочину, який посягає на найвищі соціальні цінності (ч.2 ст.15 ч.1 ст.115 КК України), та у самовільному залишенні місця служби без поважних причин, вчинене військовослужбовцем в умовах воєнного стану, то в силу положень п.1 ч.4 ст.183, абз.3 ч.4 ст.183 КПК України підстави для визначення розміру застави відсутні.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.177-178, 182, 183, 196, 197, 331 КПК України, суд -
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів - задовольнити повністю.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.407, ч.2 ст.15 ч.1 ст.115 КК України, строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 01.02.2026 року включно, без визначення розміру застави.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Суддя ОСОБА_1