№ 384/476/25
№пр. 2/384/320/2025
03 грудня 2025 року с-ще Вільшанка
Вільшанський районний суд
Кіровоградської області
в складі:
головуючого судді Сорокіної О.О.,
з участю секретаря судового засідання Сачко О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ща Вільшанка у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,-
ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором.
В обґрунтування позову зазначає, що 05 січня 2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ІНФІНАНС» було укладено договір позики №0633773177.
Відповідно до умов Договору позики перший Фінансовий кредит (транш) надається Позичальнику на підставі заповненої та особисто підписаної Позичальником Заявки-Анкети, яка є невід'ємною частиною даного Договору позики.
Пропозиція (Оферта) на отримання 1 траншу згідно Заявки-анкети № 2628553061 від 10.02.2020 року в рамках Договору про надання позики №0633773177 від 05.01.2020 року підписано Позичальником 05.01.2020, електронним цифровим підписом (одноразовий ідентифікатор в якості особистого підпису), який було надіслано за допомогою СМС-повідомлення на телефонний номер зазначений Позичальником в особистому кабінеті на сайті Кредитодавця.
14.07.2021 було укладено договір № 14-07/21 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ІНФІНАНС» відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №0633773177. 10.01.2023 було укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 0633773177. Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 0633773177.
Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №0633773177 від 05.01.2020 р., що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 146756.25 грн, з яких:
- Заборгованість за основним зобов'язанням(за тілом кредиту) -7500.00 грн.
- Заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 139256.25 грн.
Проте, враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності позивач просить стягнути заборгованість у розмірі 98325.00 грн, з яких:
- Заборгованість за основним зобов'язанням(за тілом кредиту) - 7500.00 грн;
- Заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 90825.00 грн.
У зв'язку з наведеним, позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості за договорами №0633773177 від 05 січня 2020 року в розмірі 98 325 грн. 00 коп. та понесені позивачем судові витрати.
Ухвалою Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 06 листопада 2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у вказаній справі. Розгляд справи по суті призначено на 03 грудня 2025 року.
Ухвалою Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 03 грудня 2025 року постановлено провести заочний розгляд справи.
Представник позивача в судове засідання не з'явився. У позовній заяві просив справу слухати в його відсутність, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач, будучи завчасно належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Відзив на позовну заяву до суду не надіслав.
Згідно зі ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відповідно до ч.2 ст.191 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Зі згоди позивача, відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд ухвалює рішення на підставі наявних у справі доказів.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 05 січня 2020 року між ТОВ «ІНФІНАНС» (Товариство) та відповідачем (Позичальник) укладено договір про надання позики №0633773177, відповідно до умов якого товариство надає позичальнику фінансову послугу з надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту для власних потреб на умовах цього Договору, а також згідно з Правилами надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту за умовами програми «MoneyBOOM». Кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) в межах строку дії договору - 36 календарних місяців із дня підписання договору з остаточним терміном повернення кожного траншу кредиту не пізніше строку користування траншем. Загальний розмір кредитної лінії - 20000 гривень, максимальна відсоткова ставка, нараховується за один календарний день на суму фактичного залишку заборгованості - 1,75% (а.с. 8-11).
Вказаний договір підписаний відповідачем з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором «919z51».
10 лютого 2020 року ОСОБА_1 подав до ТОВ «ІНФІНАНС» заявку-анкету на отримання кредиту на наступних умовах: сума кредиту - 7500 грн., термін кредиту - 30 днів, реквізити банківської платіжної картки - НОМЕР_1 (а.с.12).
На підставі договору позики ТОВ «ІНФІНАНС» надало відповідачу пропозицію (оферту) 7 траншу кредиту згідно із Заявкою-анкетою №2628553061 від 10 лютого 2020 року в рамках договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0633773177 від 05 січня 2020 року.
За змістом оферти ОСОБА_1 запропоновано прийняти умови кредиту (траншу): розмір кредиту 7500 грн., строк користування кредитом (траншем) 30 днів, строк дії договору позики 3 роки, відсоткова ставка 1,75 % за один день користування кредитом (а.с.13).
10 лютого 2020 року ОСОБА_1 підписав акцепт даної оферти електронним цифровим підписом на отримання кредиту в сумі 7500 грн., строк користування кредитом 30 днів, строк дії договору три роки, відсоткова ставка 1.75 % (а.с.14).
Зазначені документи, які містять всю необхідну інформацію щодо позичальника, підписані за допомогою власного електронного підпису у вигляді одноразового ідентифікатора 0s4d2n.
Таким чином первісний кредитор виконав умови Договору, оферти та акцепт оферти, перерахувавши ОСОБА_1 обумовлену суму траншу 7500 грн., що підтверджується листом директора ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №9320_25707143521 від 07 липня 2025 року, відповідно до якого 10 лютого 2020 року о 03:38 було успішно перераховано кошти на платіжну картку НОМЕР_2 (а.с.25).
14 липня 2021 року між ТОВ «ІНФІНАНС» (Клієнт) та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» (Фактор) було укладено Договір факторингу №14-07/21, відповідно до п. 2.1 якого Клієнт - Первісний Кредитор зобов'язується відступити за плату право грошової вимоги у сумі 221 939 136,68 грн., а Фактор зобов'язується, здійснивши Фінансування в порядку передбаченому цим Договором, прийняти право грошової вимоги до Боржників, що належить Клієнту (а.с.35-39).
Відповідно до реєстру боржників до Договору факторингу №14-07/21 від 14 липня 2021 року, до ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» перейшло право грошової вимоги, зокрема до ОСОБА_1 за договором №0633773177 на суму заборгованості 75881,25 грн (а.с.50).
ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» на підставі договору відступлення права вимоги №10-01/2023 від 10 січня 2023 року відступило право боргової вимоги до боржників ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», в тому числі за договором позики №0633773177, що укладений між ТОВ «ІНФІНАНС» та ОСОБА_1 (а.с.51-69).
Позивачем надано розрахунок заборгованості, в якому зазначено, що станом на 22 жовтня 2025 року заборгованість відповідача за договором №0633773177 від 05 січня 2020 року становить 146756 грн. 25 коп., з яких: 7500 грн. 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 139256 грн. 25 коп. - заборгованість за відсотками (а.с. 34).
Статтею 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов'язання, строк виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений, або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ч. ч. 1,3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Таким чином, будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст. ст. 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно зі ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 вказаного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. ч. 4, 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями ст. 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вищевказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 2 ст. 1051 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
З огляду на викладене, враховуючи те, що ОСОБА_1 отримав у ТОВ «ІНФІНАНС» кредитні кошти та взяв на себе зобов'язання по виконанню договору, однак на даний час не виконав їх, а також те, що за Договором відступлення прав вимоги права вимоги перейшли до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», з ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором №0633773177 від 05 січня 2020 року, що складає 98325 грн. 00 коп., з яких: 7500 грн. 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 90825 грн. 00 коп. - заборгованість за відсотками.
Щодо вимог про стягнення витрат на правову допомогу та судового збору суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 141 ЦПК України закріплено порядок розподілу судових витрат між сторонами.
Представник позивача просив стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в сумі 25000 грн. 00 коп.
Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Так, системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити наступні висновки:
- договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»;
- за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;
- як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;
- адвокатський гонорар може існувати в двох формах: фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;
- адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»;
- відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.
Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 06.03.2019 року у справі № 922/1163/18.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Отже, з викладеного випливає, що до правової допомоги належать й консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.
Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. п. 7, 48 постанови від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору. Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Так, на підтвердження здійснених позивачем витрат на професійну правничу допомогу надано копії наступних документів:
1) копію договору про надання правової допомоги №01-07/2024 від 01 липня 2024 року, укладеного між ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» та АДВОКАТСЬКИМ ОБ'ЄДНАННЯМ «ЛІГАЛ АССІСТАНС»;
2) копію прайс-листу АО «Лігал Ассістанс»;
3) заявку на надання юридичної допомоги №2636 від 01.09.2025 на загальну суму 25000 грн., підписану представниками АО «ЛІГАЛ АССІСТАНС» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР»;
4) витяг з Акту №14 про надання юридичної допомоги від 30.09.2025 на загальну суму 25000 грн.
Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надані відповідні письмові докази, а тому суд дійшов переконливого висновку про те, що позивач поніс витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25000 грн. 00 коп.
Разом з тим, суд не вбачає підстав для задоволення вимог про відшкодування витрат на правничу допомогу у повному обсязі.
Суд враховує, що складання позову не потребувало аналізу великої кількості документів, оскільки у справах даної категорії наявна усталена судова практика. Як вбачається зі змісту позовної заяви, представник позивача також ґрунтував свої вимоги на висновках, викладених у постановах Верховного Суду в аналогічних справах.
Враховуючи предмет позову, складність справи та незначний обсяг матеріалів, що потребували вивчення адвокатом, кількість підготовлених ним процесуальних документів, розгляд справи за відсутності учасників, конкретні обставини справи, сталість судової практики з відповідного питання, суд вважає за доцільне зменшити розмір витрат на правничу допомогу, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», з 25000 грн. 00 коп. до 5000 грн. 00 коп. що відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони та часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Крім цього, відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі задоволення позову судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача, а тому з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» слід стягнути сплачений позивачем при подачі позовної заяви судовий збір в сумі 2422 грн. 40 коп.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 259, 263-265, 268, 280 ЦПК України, суд
Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором- задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість договором надання позики №0633773177 від 05 січня 2020 року, що складає 98325 (дев'яносто вісім тисяч триста двадцять п'ять) грн. 00 коп., з яких: 7500 грн. 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 90825 грн. 00 коп. - заборгованість за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання до суду позовної заяви в сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок та 5000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу, а всього 7422 (сім тисяч чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (01133, м. Київ, вул. Мечнікова, 3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926).
Відповідач: ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя О.О. Сорокіна