№ 384/177/25
№пр. 2/384/153/2025
04 грудня 2025 року с-ще Вільшанка
Вільшанський районний суд
Кіровоградської області
в складі:
головуючої судді Сорокіної О.О.
з участю секретарів судового засідання Рябова М.В., Сачко О.С.,
учасники справи:
позивач ОСОБА_1 ,
представник позивача - адвокат Оніщук В.І.,
відповідач ОСОБА_2 ,
представник органу опіки та піклування виконавчого
комітету Вільшанської селищної ради Ярута Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в с-щі Вільшанка в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом адвоката Оніщука Володимира Івановича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , третя особа що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - орган опіки та піклування Вільшанської селищної ради Кіровоградської області, про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів та позбавлення батьківських прав,
Адвокат Оніщук Володимир Іванович звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - орган опіки та піклування Вільшанської селищної ради Кіровоградської області, про позбавлення батьківських прав та стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.
В обгрунтування позову зазначив, що ОСОБА_1 перебував у шлюбі з ОСОБА_2 , зареєстрованому 22 листопада 2012 року Добрівською сільською радою Вільшанського району Кіровоградської області, актовий запис №4. Рішенням Голованівського районного суду Кіровоградської області від 31.03.2020 шлюб між сторонами було розірвано. Від вказаного шлюбу сторони мають спільних дітей: сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають разом з позивачем. Відповідач у добровільному порядку матеріальної допомоги на утримання дітей не надавала, тому з неї стягнуто аліменти на утримання дітей за рішенням Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 26.07.2024 у цивільній справі №384/91/24. Розмір присуджених аліментів складає 1/3 частку від заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 14 лютого 2024 року і до досягнення ОСОБА_3 повноліття, далі стягувати на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частки від заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення нею повноліття. Стягнення аліментів відбувається у примусовому порядку органами Державної виконавчої служби. Однак, за весь період виконання рішення суду про стягнення аліментів відповідачем жодних сум грошових коштів сплачено не було, а тому виникла заборгованість, яка станом на 01.04.2025 складає 53599 грн. 45 коп. Таким чином загальна сума неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за період з лютого 2024 року по березень 2025 року згідно з розрахунком становить - 16298,20 гривень.
Зазначає, що з січня 2020 року відповідач залишила сім'ю, змінила своє місце проживання та не проявляла до дітей своєї материнської турботи та піклування про їхній фізичний і духовний розвиток, не бере участі у забезпеченні необхідного харчування, медичного догляду, лікування дітей, не виявляє інтересу до їхнього внутрішнього світу, не цікавиться успіхами у розвитку здібностей до навчання та припинила будь-яке спілкування з дітьми. Отже, відповідач про справі ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню дітей, навіть не цікавиться їхнім життям, не відвідувала і не відвідує дітей за місцем їхнього проживання, у школі, хоча не обмежена у можливості відвідувати дітей та спілкуватися з ними. Також відповідач з часу розірвання шлюбу жодного разу не вітала сина та доньку з днем народження, новим роком, іншими святами, та не дарувала їм подарунків. Позивач звертався до Вільшанського районного суду Кіровоградської області з позовом до відповідачки про позбавлення її батьківських прав відносно дітей. Рішенням Вільшанського районного суду від 26.07.2024 було відмовлено у задоволенні позову в частині позбавлення батьківських прав та попереджено ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання дітей та покладено на орган опіки та піклування виконавчого комітету Вільшанської селищної ради Кіровоградської області контроль за виконанням ОСОБА_2 батьківських обов'язків. Незважаючи на вказане рішення відповідач своєї поведінки не змінила, а продовжила невиконання батьківських обов'язків по відношенню до дітей.
Вважає, що відповідач ОСОБА_2 свідомо самоусунулася від виконання батьківських обов'язків відносно своїх дітей: сина - ОСОБА_3 та доньки ОСОБА_4 . Позивач вважає, що така поведінка відповідача негативно впливає на фізичний, духовний та культурний розвиток дітей.
У зв'язку з наведеним просить позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 16298,20 грн. та судові витрати.
Ухвалою Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 01 травня 2025 року у зазначеній справі відкрито провадження, призначено підготовче судове засідання з повідомленням учасників справи (Т.1 а.с.44-45).
Ухвалою Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 10 липня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду (Т.1 а.с.119-122).
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримав повністю, зазначив, що більше п'яти років сам виховує дітей. Минулого року звертався до суду з позовом про позбавлення батьківських прав. Після рішення суду відповідач не намагалася спілкуватися з дітьми, не цікавиться їх навчанням та станом здоров'я. Раніше діти запитували про матір, а тепер не хочуть з нею спілкуватися, можливо відвикли або ображаються. Він незабороняє дітям спілкуватися з матір'ю, вони самі цього не хочуть. У дітей є мобільні телефони, також вони зареєстровані в соціальних мережах. Діти завжди з телефонами та відповідають на телефонні дзвінки. Йому не відомо чи телефонує дітям їх матір, в нього не має її номеру телефону. З невідомого номеру йому приходило повідомлення, щоб він скинув номер картки. За викликом привозив дітей до психолога, яка спілкувалася з ними без нього. В серпні місяці 2025 року всю заборгованість по аліментах було сплачено. Станом на сьогоднішній день заборгованості по сплаті аліментів відповідач немає. Відповідач перераховує аліменти на картковий рахунок. Він не сприяє їх спілкуванню, оскільки з ОСОБА_2 у нього неприязні відносини. Просить позбавити її батьківських прав, оскільки не може оформити догляд за дітьми та вважає її недостойною матір'ю. Крім цього просить стягнути неустойку за несвоєчасну сплату аліментів.
Представник позивача - адвокат Оніщук В.І. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив їх задовольнити. Зазначив, що позивач вдруге звертається до відповідача з позовними вимогами про позбавлення її батьківських прав відносно двох малолітніх дітей, яких він сам виховує досить тривалий термін. Попередні позовні вимоги були задоволені частково, стягнуто аліменти на утримання дітей. Судове рішення було оголошено в присутності відповідачки, однак незважаючи на це тривалий термін вона не сплачувала аліменти і станом на 24 квітня 2025 року виникла заборгованість, яка склала 53 599 грн 45 коп., тому на вказану суму було нараховано пеню за період з лютого 2024 року по березень 2025 року у розмірі 16298 грн 20 коп, яка підлягає стягненню. Вважає, що відповідач не позбавлена права бачитися з дітьми, брати участь у їх вихованні, звертатися до закладу освіти в якому навчаються діти, цікавитись їх успіхами, надавати допомогу із забезпечення шкільним приладдям, пересилати подарунки. Вона знає де вони проживають, де навчаються, однак відповідних дій до налагодження стосунків із дітьми не вчинила, висновків з попередньої аналогічної справи не зробила. Не забезпечує виховання дітей та здобуття ними повної загальної середньої освіти, а тому відповідачка має бути позбавлена батьківських прав. Попереднім рішенням суду було відмовлено в позбавленні батьківських прав відносно дітей та було встановлено контроль органу опіки та піклування. Служби, які проводили перевірку, описують в своїх документах відносини дітей з батьком, а повинні були досліджувати налагодження відносин дітей з матір'ю. Належний контроль не здійснювався, не було викликів, запрошень, спілкувань. Можливо тому така ситуація і виникла сьогодні. Звертає увагу суду на висновок органу опіки і піклування щодо недоцільності позбавлення батьківських прав, у якому зазначено лише попереднє рішення суду, де описуються відносини дитини з батьком, зазначається що мати перебуває за кордоном. Зі слів відповідачки вона намагається реалізувати свої права з неописаних причин, однак є очевидним факт, що перебуває за кордоном та не реалізовує свої права та обов'язки, а лише після повернення в Україну планує налагодити спілкування з дітьми. Попередній висновок органу опіки і піклування вказував на доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, проте наразі поведінка відповідачки жодним чином не змінилася по відношенню до дітей, в школу вона не приїздила, з учителями не спілкувалася, не цікавилася успіхами в навчанні, не забезпечувала їх подарунками. Не цікавилися здоров'ям та безпекою.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову, зазначила, що на даний час проживає на території Німеччини. У неї є ще двоє дітей: син ОСОБА_5 , 2005 року народження та молодший ОСОБА_6 , 2009 року народження, обидва навчаються та перебувають за кордоном з 20 вересня 2023 року. Дітям телефонувала постійно, в тому числі і на дні їх народження, однак вони не брали слухавку, не відповідали на повідомлення. Намагалася привітати їх, але ніхто не відповів. Приблизно місяць назад вона знайшла доньку в соціальній мережі «Likee» і написала їй, але ніхто не відповів. Їх нові номери телефонів дізналася в органі опіки та піклування в минулому році. При спілкуванні з сином в його голосі було чути, що він боїться, оскільки поряд сидів батько. З донькою так і не спілкувалася, телефонувала їй дуже часто. Психологом було складено висновок щодо її дітей, із змісту якого вона зрозуміла, що діти не готові зустрітися з нею, тому вона притримувалась вказаного висновку. Якби була можливість зустрітися, для неї не було б перешкод приїхати в будь-який час, незважаючи на відстань і все інше. Позивач не дає їй можливості бачитися з дітьми навіть в телефонному режимі. Для неї не перешкода той факт, що вона перебуває за кордоном. Якби позивач дозволив їй побачитися з дітьми, вона б одразу приїхала. З-за кордону вона не може пересилати речі і подарунки. Для перерахунку коштів у неї не було ні реквізитів, ні рахунків. В особисті повідомлення зверталася до позивача з проханням надати реквізити картки, але відповіді не було. З Німеччини перераховувала кошти на ім'я своєї сестри, ОСОБА_7 , яка пересилала позивачу по Укрпошті аліменти, іншого шляху не знала. Про заборгованість по аліментах дізналась на початку квітня місяця, очікувала, що надійде повідомлення з виконавчої служби. Знала, що є рішення суду про стягнення аліментів. З органом опіки та піклування завжди на зв'язку, телефонує, повідомляє, що не може спілкуватися з дітьми. Їй рекомендували домовитися з позивачем. У висновку немає заборон щодо спілкування з дітьми, однак зі слів психолога не рекомендовано зненацька з'явитися до дітей. Позивач перешкоджав їй у спілкуванні та побаченні з дітьми. До школи він їй не забороняє приїхати, але вона передусім думає про дітей. Заперечує проти позбавлення її батьківських прав, зазначає про намір і бажання бачитися з дітьми, спілкуватися з ними, виконує обов'язок щодо сплати аліментів, перераховуючи кошти позивачу. Вважає, що у зв'язку з неприязними стосунками з позивачем, останнім чиняться перешкоди у спілкуванні з дітьми, можливості бачитися з ними, заблоковані їх номера телефонів. У позивача є її номер телефону, вона з-за кордону надсилала йому повідомлення із проханням скинути номер карти.
Представник органу опіки та піклування Вільшанської селищної ради Кіровоградської області в судовому засіданні вважала недоцільним позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо дітей, зазначила, що вона входить до складу комісії з питань захисту дитини та готує проект висновку. У рішенні врахований останній висновок психолога. Після того як психолог попрацював з дітьми, було рекомендовано позивачеві консультації психолога з дітьми, оскільки у дітей є психологічні травми. Позивач привозив дітей на консультації до психолога, вказівки служб позивач виконував завжди. Мати виходила на контакт зі службами. Зі слів дітей і батька заборони спілкування з матір'ю немає. Мати намагається сплачувати аліменти, вона не забула про дітей, намагалася через третіх осіб передавати фінансову допомогу, оскільки розуміє що це її обов'язок. Мати відповідає на дзвінки, але у них дуже важка сімейна ситуація. Комісія встановила, що мати намагається покращити стосунки з дітьми.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що він проживає в с. Добре на відстані близько 200 метрів від домоволодіння позивача. Його дружина - хрещена матір доньки ОСОБА_9 . Відповідача в селі не бачив останні 5 років. Діти одягнені та чисті, виховані, проживають разом з позивачем. Дітей виховує ОСОБА_10 і його мати. Йому відомо, що відповідач не бере участь у вихованні дітей. Його онук і племінниця товаришують із дітьми позивача. На батьків діти не скаржаться, ніколи не чув щоб розповідали про дзвінок матері чи щось подібне. Дружина запитувала ОСОБА_11 , що подарувала їй матір на день народження, відповіла що нічого. Коли проживала з позивачем, на вулиці бачив часто, в магазин ходила.
Заслухавши вступне слово учасників справи, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, суд дійшов наступного висновку.
В судовому засіданні встановлено, що позивач та відповідач мають спільних неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що свідчать копії свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_2 , виданих повторно 11 жовтня 2022 року Вільшанським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Голованівському районі Кіровоградської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (Т.1 а.с. 10-11).
Згідно з копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00043564107 від 13 лютого 2024 року, сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 22 листопада 2012 року. Відповідно до вказаного витягу, шлюб між позивачем та відповідачем розірвано рішенням Голованівського районного суду Кіровоградської області від 31 березня 2020 року (Т.1 а.с.12).
Відповідно до рішення Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 26 липня 2024 року по цивільній справі №384/91/24 за позовом адвоката Оніщука Володимира Івановича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - орган опіки та піклування Вільшанської селищної ради Кіровоградської області, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання малолітніх дітей, зокрема, стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щомісячно аліменти у розмірі 1/3 частки від заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 14 лютого 2024 року, і до досягнення ОСОБА_3 повноліття, далі постановлено стягувати на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частки від заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення нею повноліття. Попереджено ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання дітей ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 , поклавши на орган опіки та піклування виконавчого комітету Вільшанської селищної ради Кіровоградської області контроль за виконанням ОСОБА_2 батьківських обов'язків (Т.1 а.с.24-31).
Відповідно до характеристики, виданої Добрівською філією Вільшанського ліцею Голованівського району Кіровоградської області, ОСОБА_3 , 2012 року народження, навчається в сьомому класі Добрівської філії Вільшанського ліцею. За час навчання зарекомендував себе дисциплінованим, трудолюбивим учнем. Протягом останніх трьох років виховується без матері. Проживає з татом, бабусею та молодшою сестрою. Родина приділяє належну увагу вихованню дитини (Т.1 а.с. 19).
Згідно з характеристикою, виданою Добрівською філією Вільшанського ліцею, ОСОБА_4 , учениця 5 класу, навчається у закладі з першого класу. Навчальні заняття відвідує регулярно. Має навчальні досягнення середнього рівня. Навчається не в повну міру своїх сил. Протягом останніх трьох років ОСОБА_11 виховується без матері. Проживає з татусем, бабусею та старшим братом. Батько приділяє належну увагу навчанню та вихованню дитини. Бере активну участь в особистому житті дитини, спілкується з класним керівником учениці. Стосунки в родині доброзичливі. Фізичного та психологічного насилля до дитини в сім'ї не виявлено (Т.1 а.с.18).
Відповідно до характеристики, виданої старостою Добрівського старостинського округу, ОСОБА_1 проживає в с. Добре Голованівського району Кіровоградської області разом зі своїми дітьми та матір'ю. Приділяє велику увагу вихованню дітей. Виховує їх самостійно. Матір допомоги у вихованні дітей не надає. Основний дохід для проживання сім'ї: доходи від землі, ведення домашнього господарства (Т.1 а.с.20).
У власності ОСОБА_1 має трактор гусеничний ДТ-75, автомобіль та земельну ділянку площею 4,40 га, розташовану на території Добрівської сільської ради (Т.1 а.с.21-23).
Згідно з актом обстеження умов проживання №46, складеного завідувачем Служби у справах дітей Вільшанської селищної ради Ярутою Н.М., начальником відділу соціального захисту населення виконавчого комітету Вільшанської селищної ради Шевчук Л.В. та психологом Територіального центру соціального обслуговування/надання соціальних послуг Вільшанської селищної ради Яблонь О.А., проведено обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Умови проживання добрі. ОСОБА_12 та ОСОБА_11 мають окремі кімнати, відвідують Добрівську філію Вільшанського ліцею. Діти відкриті до спілкування, відповідають на запитання, розповідають про інтереси. У дітей є сучасні телефони. Діти доглянуті, мають одяг відповідно до віку та сезону, допомагають батьку по мірі своїх можливостей. ОСОБА_1 створив належні умови для проживання своїх дітей, забезпечує їх всім необхідним. Зі слів дітей, з матір'ю вони не спілкуються з власної ініціативи. Вони заблокували в телефонах її номер. (Т.1 а.с. 17).
Згідно з висновком органу опіки та піклування Вільшанської селищної ради Кіровоградської області, затвердженим рішенням виконавчого комітету Вільшанської селищної ради від 27 травня 2025 року за №114, ОСОБА_2 визнає, що останні чотири роки неналежно виконувала свої батьківські обов'язки та планує це виправити, намагалася сплачувати аліменти на утримання своїх малолітніх дітей, планує повернутися в Україну та налагодити спілкування з ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , а також те, що за результатами роботи психолога з вказаними дітьми, задля комфорту та позитивної динаміки поліпшення психоемоційного стану ОСОБА_12 та ОСОБА_11 батькам рекомендовано подолати конфлікт та налагодити дружні стосунки, виконавчий комітет Вільшанської селищної ради як орган опіки та піклування, діючи в найкращих інтересах дітей, вважає недоцільним позбавлення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (Т.1 а.с. 51-57).
Відповідно до інформації Вільшанської селищної ради від 19.06.2025 №01-21/213/1, 15 травня 2025 року комісією у складі психолога та фахівців із соціальної роботи територіального центру соціального обслуговування Вільшанської селищної ради здійснено оцінку потреб малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_13 , які проживають біля батька ОСОБА_1 з метою визначення ситуації в якій проживає родина. 20 травня 2025 року психологом відділення соціальної роботи Територіального центру соціального обслуговування Вільшанської селищної ради ОСОБА_14 здійснено психоаналітичну роботу з малолітніми ОСОБА_15 та ОСОБА_16 . Враховано той факт, що ОСОБА_2 через сторонню особу ОСОБА_7 , 09 квітня, 25 квітня та 07 травня 2025 року пересилала Укрпоштою ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітніх дітей. Взято до уваги, що ОСОБА_2 намагалася спілкуватися з дітьми та вітати їх з днем народження, проте в телефонах ОСОБА_12 та ОСОБА_11 вона заблокована. ОСОБА_2 взяла участь у засіданні комісії з питань захисту прав дитини Вільшанської селищної ради та заперечувала проти позбавлення її батьківських прав відносно малолітніх дітей ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , що членами комісії сприйнялося як свідчення про її інтерес до дітей.
Разом з цим, 15 липня 2024 року до Служби у справах дітей Вільшанської селищної ради звернулася ОСОБА_2 із заявою щодо сприяння у відновленні спілкування з її малолітніми дітьми ОСОБА_12 та ОСОБА_11 . Завідувачем служби ОСОБА_17 було проведено бесіду з батьком дітей ОСОБА_1 та наголошено йому, що він не має права перешкоджати матері спілкуватися з дітьми та брати участь у їх вихованні. Також психологом відділення соціальної роботи Територіального центру соціального обслуговування Вільшанської селищної ради ОСОБА_14 здійснено психоаналітичну роботу з малолітніми ОСОБА_15 та ОСОБА_16 та наданий висновок про їх психологічний стан, про що повідомлено ОСОБА_2 . Оскільки ОСОБА_2 перебуває поза межами України, завідувачем служби ОСОБА_17 здійснювалося спілкування з відповідачкою по справі месенджером Viber, спрямоване на налагодження її стосунків з малолітніми дітьми ОСОБА_11 та ОСОБА_12 . ОСОБА_2 йде на контакт, усвідомлює свій обов'язок утримувати дітей та важливість присутності матері в житті дітей. Було встановлено, що мати намагалася спілкуватися з дітьми, проте у їх мобільних телефонах вона заблокована, що підтвердили і самі малолітні. Також ОСОБА_18 повідомила, що, не отримавши рахунку, на який необхідно сплачувати аліменти на утримання малолітніх дітей ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , намагалася ОСОБА_19 переводити кошти ОСОБА_1 на утримання дітей через сторонню особу (Т.1 а.с.78-80).
30.08.2024 року психологом відділення соціальної роботи Територіального центру соціального обслуговування надано висновок психологічного стану дітей ОСОБА_3 , 2012 року народження та ОСОБА_4 , 2014 року народження, зі змісту якого вбачається, що ОСОБА_12 охоче йде на контакт, з відповідальністю віднісся до виконання діагностування, у розмові був відвертий. Хлопчик ображений на матір за те, що вона покинула їх чотири роки тому і майже не спілкувалася, також не дотримувалась тих обіцянок, які очікував син від неї. В методиці «Лист відвертості» переважають запитання до матері відносно її поведінки щодо них з сестрою («Чому ти нас покинула?», «Чому не спілкувалася з нами?», «Чому не вітала з днем народження?»). Хлопчик не розуміє, чому мати лише тепер з'явилася у їхньому житті, виявила бажання спілкуватися, яке відбулося двічі у телефонному режимі, та протягом короткого часу знову поїхала за кордон. Одним із основних наслідків психологічного стану дитини на поведінку матері є зміни емоційного стану дитини (дитина різко змінює настрій, часто виступали сльози на очах при негативних спогадах). ОСОБА_20 з повагою та ніжністю говорить про стосунки з батьком, він відчуває його підтримку та турботу.
Матері рекомендовано відновити позитивне спілкування з сином.
ОСОБА_11 поступово йшла на контакт. В розмові часто задумувалась. В методиці «Лист відвертості» зізналась, що маму любить та бажає їй всього найкращого, проте тато став для неї самою рідною і дорогою людиною на світі. Дівчинка також часто задавала питання матері в листі про те, де вона була довгих чотири роки. ОСОБА_11 гарно і позитивно відгукується про татка, зі слів дівчинки він справжня опора і підтримка їх з братом. Позитивне спілкування з батьком допомагає зберегти відчуття безпеки та стабільності у житті дівчинки.
Матері рекомендовано відновити позитивне спілкування з донькою (Т.1 а.с.172).
20 травня 2025 року надано висновок психологічного стану дітей ОСОБА_3 , 2012 року народження та ОСОБА_4 , 2014 року народження, зі змісту якого вбачається, що ОСОБА_12 охоче йде на контакт, з відповідальністю віднісся до виконання діагностування, у розмові був відвертий. Зі слів дитини мати не намагається знайти з ними контакту. ОСОБА_21 наголошує, що заборони на спілкування з матір'ю від батька немає. З тестування зрозуміло, що ОСОБА_20 вже пережив відчуття втрати матері і розлуку. Попередні реакції на дану ситуацію, такі як гнів, заперечення, смуток, змінились на байдужість. Одним із основних наслідків психологічного стану дитини після розлучення батьків у ОСОБА_12 розвивається почуття образи на матір. З батьком налагоджені довірливі, близькі відносини, що дає хлопчику відчуття безпеки та захищеності.
ОСОБА_11 поступово йшла на контакт. Під час тестування часто задумувалась, дівчинка не критикує жодного з батьків, проте що стосується матері, ділиться неохоче, задля збереження стабільності емоцій. Дитина повністю розуміє та усвідомлює ситуацію. Відсутність матері поряд з нею ОСОБА_11 компенсує любов'ю та теплими стосунками до батька.
Батькам рекомендовано: подолати конфлікт та налагодити дружні стосунки для комфорту позитивної динаміки психоемоційного стану дітей (Т.1 а.с.88).
Судом було витребувано матеріали виконавчого провадження АСВП №76191956 (Т.1 а.с.127-171).
Відповідно до постанови старшого державного виконавця Голованівського відділу державної виконавчої служби у Голованівському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (місто Одеса) Гірник Г.І. від 07.10.2024 року відкрито виконавче провадження №76191956 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дітей. У матеріалах виконавчого провадження наявний супровідний лист за №32229 від 07.10.2024 року про направлення ОСОБА_2 на адресу село Межирічка Голованівського району Кіровоградської області постанови про відкриття виконавчого провадження та виклик державного виконавця від 07.10.2024 року відповідно до якого ОСОБА_2 зобов'язана з'явитися до виконавця 14.10.2024 року (Т.1 а.с.132-133).
Водночас, суд звертає увагу, що в матеріалах виконавчого провадження відсутні будь-які докази щодо отримання ОСОБА_2 постанови про відкриття виконавчого провадження та виклику.
В період з 07.10.2024, часу відкриття виконавчого провадження, до 01.04.2025, тобто близько шести місяців, жодних дій виконавцем по даному виконавчому проваджені не було здійснено.
Лише 01.04.2025 державним виконавцем сформовано інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта і отримано інформацію про належність ОСОБА_2 на праві власності земельної ділянки площею 2,7062 га розташованої на території Межирічківської сільської ради Голованівського району Кіровоградської області, яка перебуває в оренді ТОВ Балта - Агроінвест (Т.1 а.с.135-138).
Постановами від 01.04.2024 звернено стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, встановлено тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України, встановлено тимчасове обмеження боржника у праві полювання, встановлено тимчасове обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолодженою зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, встановлено тимчасове обмеження боржника у праві керування транспортними засобами (Т.1 а.с.139-152).
Відповідач ОСОБА_2 надала до виконавчої служби та суду копії квитанцій до платіжної інструкції на переказ готівки, зокрема:
- копію квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №0201 від 09.04.2025 про переказ на суму 15000 грн., платник: ОСОБА_22 , отримувач: ОСОБА_23 , призначення платежу: «переказ коштів без відкриття рахунку (Аліменти від ОСОБА_24 )» (Т.1 а.с.89);
- копію квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №0665 від 25.04.2025 про переказ на суму 15000 грн., платник: ОСОБА_22 , отримувач: ОСОБА_23 , призначення платежу: «переказ коштів без відкриття рахунку (Аліменти)» (Т.1 а.с.90);
- копію квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №0149 від 07.05.2025 про переказ на суму 15000 грн., платник: ОСОБА_22 , отримувач: ОСОБА_23 , призначення платежу: «переказ коштів без відкриття рахунку (аліменти від григорьєвої олени петрівни)» (Т.1 а.с.91).
Згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів по виконавчому провадженні №76191956, боржник: ОСОБА_2 , станом на 24.04.2025 заборгованість відповідача зі сплати аліментів становить 53 599 грн. 45 коп. (Т.1 а.с.14).
Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів по виконавчому провадженні №76191956, боржник: ОСОБА_2 станом на 09 липня 2025 року заборгованість відсутня (Т.1 а.с.170).
Згідно з постановами від 01 липня 2025 року виконавцем знято арешт з коштів боржника та скасовані усі обмеження та заходи примусового виконання (Т.1 а.с.169).
Щодо позовної вимоги про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 суд зазначає таке.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Захист інтересів дитини знаходиться в одній площині поряд з такими фундаментальними правовими цінностями, як життя, здоров'я, свобода, безпека, справедливість. Захист інтересів дитини, її виховання батьками є запорукою становлення сильної держави, правового суспільства, оскільки зростаючи дитина перетворюється на правового партнера дорослих членів суспільства.
Забезпечення найкращих інтересів дитини - це дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров'я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).
Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Згідно з частинами першою, другою, шостою статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частини сьома, восьма, дев'ята статті 7 СК України).
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.
Зокрема, вказаною нормою визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
У пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» (далі - Постанова) роз'яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини і інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Пунктом 16 Постанови передбачено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
У абз. 2 п. 18 зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України роз'яснено, що зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Звертаючись до суду із позовною вимогою про позбавлення батьківських прав відповідача стосовного дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , позивач посилався, зокрема на те, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дітей.
Обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини визначені статтею 150 СК України.
Згідно з частиною першою статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Згідно зі ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ (далі - Конвенція про права дитини), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Відповідно до частин першої та другої статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Пунктами 1, 3 статті 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (пункту 1 статті 18 Конвенції).
Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).
Європейський суд з прав людини наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 57, 58, від 07 грудня 2006 року).
Зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справ, має оціночний характер, залежить від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин (див. постанови Верховного Суду від 12 лютого 2024 року у справі № 202/1931/22, від 28 лютого 2024 року у справі № 303/4697/22, від 23 жовтня 2024 року у справі № 464/2040/23 та ін.).
У постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2024 року у справі № 185/9339/21 (провадження № 61-8918сво23) вказано, що «тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає можливість зробити висновок, що ухилення від виконання обов'язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна оцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків. Подібні правові висновки щодо застосування відповідних норм СК України викладені у постановах Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц, від 23 січня 2020 року в справі № 755/3644/19 та від 23 червня 2021 року в справі № 953/17837/19».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 квітня 2020 року в справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20) вказано, що «розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин. Подібні правові висновки викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема від 08 квітня 2020 року у справі № 645/731/18, від 29 січня 2020 року у справі № 127/31288/18, від 29 січня 2020 року у справі № 643/5393/17, від 17 січня 2020 року у справі № 712/14772/17, від 25 листопада 2019 року у справі № 640/15049/17, від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц, від 24 квітня 2019 року у справі № 331/5427/17.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 червня 2024 року в справі № 722/225/23 (провадження № 61-248св24) зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 180/1954/19, від 13 листопада 2020 року у справі № 760/6835/18, від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17, від 02 листопада 2020 року у справі № 552/2947/19, від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17, від 12 вересня 2023 року у справі № 213/2822/21.
Судова практика у цій категорії справ є сталою і підстави для відступлення від вказаних висновків відсутні, відмінність стосується лише фактичних обставин конкретної справи й доказування.
Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Вирішуючи вказаний спір суд бере до уваги, що позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дітей на їх виховання, захист їх інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність та пропорційність застосування якого за обставин цієї справи не доведено.
При вирішенні судом питання щодо позбавлення батьківських прав визначальним є ставлення матері (батька) до дитини, бажання спілкуватися і приймати участь у її вихованні. У цій справі судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що ОСОБА_2 не бажає спілкуватися з сином та дочкою та брати участь у їх вихованні, які залишилися проживати з батьком. Та обставина, що на час розгляду справи матеріальним забезпеченням дитини, її вихованням і розвитком займається батько, не свідчить безумовно про те, що мати дітей не бажає приймати участь у їх утриманні і вихованні, тобто свідомо умисно нехтує батьківськими обов'язками.
Суд погоджується з висновком органу опіки і піклування Вільшанської селищної ради про недоцільність позбавлення відповідачки ОСОБА_2 батьківських прав.
Разом з цим, на підставі належним чином оцінених доказів, суд дійшов висновку про відсутність достатніх підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, як і гострої соціальної необхідності у цьому, оскільки вимушене тимчасове перебування відповідачки за кордоном (внаслідок життєвих обставин) дійсно створює певні труднощі у налагодженні стосунків між матір'ю та дітьми. Але при цьому мати не усувається від виховання та утримання своїх дітей, сплачує аліменти на їх утримання, цікавиться їхнім життям та бажає в подальшому належним чином виконувати свої батьківські обов'язки.
З наявних у справі доказів та з наданих пояснень в судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 , приймала участь в розгляді справи та заперечувала проти позбавлення її батьківських прав, вказуючи, що не втратила інтересу до дітей, що свідчить про її зацікавленість у прийнятті участі у їх житті.
Крім того, в зв'язку з тим, що позивач перешкоджав їй в участі у вихованні дітей вона 15 липня 2024 року зверталася до органу опіки та піклування Вільшанської селищної ради із заявою щодо сприяння у відновленні спілкування з її малолітніми дітьми ОСОБА_12 та ОСОБА_11 (Т.1 а.с.78-80).
Щодо посилання позивача на несвоєчасну сплату аліментів та наявну заборгованість, суд зазначає наступне.
Не може свідчити про свідоме ухилення від виконання батьківських обов'язків по утриманню дітей факт стягнення з відповідача на користь позивача аліментів, оскільки таке є одним із способів захисту прав дитини на належне матеріальне забезпечення і свідчить про спонукання матері до надання дітям належного матеріального утримання. Наявність заборгованості по аліментам сама по собі не є підставою для позбавлення матері дитини батьківських прав (постанова Верховного Суду від 16.01.2019 року, справа № 199/5032/16-ц).
Крім того, відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів по виконавчому провадженні №76191956, у ОСОБА_2 станом на 09 липня 2025 року взагалі відсутня будь-яка заборгованість зі сплати аліментів. Про відсутність заборгованості на даний час підтвердив у судовому засіданні і позивач.
При цьому суд враховує, що відповідачка не є тією особою, поведінка чи дії якої можуть свідчити про негативний вплив на дітей. З матеріалів справи не вбачається, що ОСОБА_2 зловживає алкоголем чи вживає наркотичні засоби, притягувалася до адміністративної відповідальності чи кримінальної відповідальності за невиконання своїх батьківських обов'язків, застосовувала насильство щодо дітей чи негативно впливає на їх духовний та фізичний розвиток, а тому розрив з матір'ю сімейних відносин не відповідає інтересам дітей. Поведінка ОСОБА_2 не була предметом розгляду компетентних органів.
Більш того, у матеріалах справи відсутні дані, які б негативно характеризували відповідачку, зокрема дані про винну поведінку в ухиленні від виховання дітей, у свідомому нехтуванні обов'язками.
Та обставина, що ОСОБА_2 тимчасово перебуває за кордоном, не є підставою для позбавлення її батьківських прав, оскільки позбавлення батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого позивач не довів.
При цьому суд зазначає, що позивач ОСОБА_1 при розгляді спору не довів суду, яка реальна мета має бути досягнута шляхом позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, як це змінить існуючу ситуацію на кращу і сприятиме захисту дітей, а тому посилання позивача на те, що відповідачка не бере участі у житті дітей та не забезпечує їх матеріально, не можуть бути достатньою підставою для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав.
Європейський суд з прав людини у справі «Савіни проти України» (заява від 18 грудня 2008 року № 39948/06) вказує, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції (п.47).
У вказаному рішенні ЄСПЛ зазначив, що хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати, що розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (пункт 49).
Наявності таких обставин у справі не доведено.
Натомість позиція ОСОБА_2 при розгляді спору та прийняті нею заходи для пошуку можливостей для спілкування з дітьми, навіть заперечення проти позбавлення її батьківських прав відносно дітей переконливо свідчать про небайдужість та інтерес до дітей, бажання брати активну участь у їх житті, а її тимчасова відсутність не є підставою для позбавлення особи батьківських прав.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду 06 березня 2024 року у справі № 150/137/23 (провадження № 61-14891св23).
Очевидно, що сімейні відносини мають «складний» характер, і сім'я може переживати як найкращі, так й найгірші часи. Суду завжди складно зробити висновок про те, що сімейні стосунки неможливо врятувати, і тому суд має позбавляти батьків такого шансу тільки в тому разі, якщо вони становлять реальну загрозу для благополуччя дитини. Простої бездіяльності з боку матері недостатньо для того, щоб зробити висновок про наявність виняткових обставин, за яких можливо позбавити її батьківських прав. Навіть якщо припустити, що саме бездіяльність матері призвела до розриву зв'язків між нею та її дітьми, а не будь-яке ймовірне батьківське відчуження або психологічні маніпуляції над дітьми з боку їх матері, то ця обставина не є достатньою для позбавлення матері батьківських прав. Діти мають право на врахування їхньої думки і на те, щоб бути заслуханими з питань, що торкаються їх інтересів. Зокрема, в силу того, як із спливом часу діти стають більш зрілими і здатними сформулювати свою думку, суди повинні належним чином враховувати їх погляди і почуття, а також їх право на повагу до їхнього особистого життя. Водночас їх погляди необов'язково залишаються незмінними, і їх заперечення, яким слід надавати належного значення, необов'язково є достатніми для того, щоб превалювати над інтересами батьків, особливо щодо того, що стосується регулярного спілкування зі своєю дитиною. Вочевидь право дитини на висловлення своєї думки не потрібно тлумачити як фактичне надання дітям безумовного права вето без аналізу будь-яких інших факторів або без проведення оцінки для визначення їхніх найкращих інтересів (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 квітня 2024 року в справі № 553/449/20 (провадження № 61-2701св24)).
Більш того, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 листопада 2023 року у справі № 522/9895/22 зазначено, що «доводи касаційної скарги про ненадання відповідачем, який перебуває за кордоном, матеріальної допомоги на утримання дитини, колегія суддів не приймає, оскільки вказана обставина в силу положень статті 164 СК України не є підставою для позбавлення особи батьківських прав, адже сама по собі не свідчить про ухилення відповідачем від виконання обов'язків із виховання дитини».
Відповідно до статті 81 ЦПК України доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків, які можуть бути підставою позбавлення його батьківських прав, покладено на позивача (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 листопада 2023 року у справі № 358/689/22 (провадження №61-13923св23)).
Стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу і залежить від специфіки обставин, які необхідно довести у конкретній справі. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2019 року в справі № 631/2406/15-ц зазначено, що «позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
За наслідками перевірки підстав та доказів позову, суд не встановив свідомого, «злісного» ухилення ОСОБА_2 від виконання своїх обов'язків стосовно виховання дітей, абсолютної байдужості до дітей (з урахуванням наполегливих заперечень проти позбавлення батьківських прав та дій для відновлення та розвитку стосунків із дітьми), фактів заподіяння шкоди дітям або того, що матір становила загрозу для здоров'я та розвитку дітей.
Суду не надано відомостей щодо наявності виключних обставин, які б свідчили про свідоме нехтування відповідачкою своїми батьківськими обов'язками, та які б були законною підставою для застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення матері батьківських прав.
В матеріалах справи відсутні неспростовні докази, які б свідчили про ухилення відповідача від виконання своїх обов'язків щодо виховання дітей та її винної поведінки, а позбавлення батьківських прав слід розглядати як крайній захід сімейно-правового характеру, який застосовується до батьків, що не забезпечують належного виховання своїх дітей.
Крім цього, під час судового розгляду справи судом не встановлено обставин, які б однозначно свідчили про те, що відповідачка не бажає чи об'єктивно не взмозі виховувати дітей, тим більше «злісно» ухиляється. На перше місце ставляться «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення.
В таких правовідносинах, які стосуються вкрай чутливої сфери та долі дітей, інтереси яких превалюють над формальним тлумаченням норм права, питання про застосування крайнього заходу впливу на батьків - позбавлення батьківських прав - слід вирішувати у контексті кожної конкретної обставини без формального та уніфікованого підходу.
У позові вказувалося про те, що матір не проявляє до дітей своєї батьківської турботи та піклування про їхній фізичний і духовний розвиток, не бере участі у забезпеченні необхідного харчування, медичного догляду, лікування дітей, не виявляє інтересу до їхнього внутрішнього світу, не цікавився успіхами у розвитку здібностей до навчання та припинила будь-яке спілкування з дітьми.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна оцінювати як ухилення від виховання дітей лише за умови винної поведінки матері, свідомого нехтування нею своїми обов'язками. Таких доказів суду не надано, а відтак і не встановлена винна поведінка відповідачки. Позбавлення батьківських прав, в чергове наголошується, є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для матері, так і для дітей (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.
Враховуючи усталену судову практику у спірних правовідносинах та те, що матір має інтерес до своїх дітей та з огляду на недоведення позивачем навмисного ухилення відповідачки від виконання своїх обов'язків, її винної поведінки, відсутність загрози життю та безпеки дітей, відсутні підстави, передбачені пунктом другим частиною першою статті 164 СК України, для застосування до ОСОБА_2 такого крайнього заходу, як позбавлення її батьківських прав.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що ситуація, в якій опинилися учасники справи, не є невиправною і може бути змінена на краще внаслідок докладання відповідачем зусиль щодо активного виконання батьківського обов'язку щодо виховання дітей.
Разом з цим суд враховує, що відповідачка відповідно до рішення Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 24 липня 2024 року була попереджена про необхідність змінити ставлення до виховання та утримання дітей.
При цьому судом встановлено, що на даний час матір вчасно сплачує аліменти на утримання дітей і заборгованості немає.
Збереження за відповідачем її батьківських прав відносно дітей задля забезпечення їх права на батьківське піклування і виховання відповідає їх найкращим інтересам. Разом з цим враховується, що позбавлення батьківських прав є виключним заходом та допускається тоді, коли змінити ставлення батьків до виховання дитини неможливо.
Дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси (стаття 171 СК України).
Однак, клопотань щодо висловлення думки дітей при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав позивач у судовому засіданні не заявляв.
Поряд з цим не заслуговують на увагу посилання представника позивача на висновок органу опіки та піклування Вільшанської селищної ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , та пояснення свідків ОСОБА_25 і ОСОБА_26 наданих у справі № 384/177/25 за позовом представника позивача адвоката Оніщука В.І., який діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, оскільки вказаним доказам судом була надана оцінка та прийнято рішення по справі.
Суд не погоджується з доводами представника позивача щодо ненадання відповідачкою коштів на додаткові витрати на дітей, оскільки аліменти нею сплачуються, при цьому позивач має право на стягнення з відповідачки додаткових витрат на утриманні дітей відповідно до ст.185 Сімейного кодексу України.
Разом з цим суд звертає увагу на те, що матір бажає спілкуватися з дітьми, однак у їх телефонах її номер заблоковано, що підтверджується актом комісії і позивач не сприяє можливості спілкування дітей з матір'ю, оскільки сам не бажає з нею спілкуватися, так як між ними склалися неприязні відносини.
Таким чином, належних та допустимих доказів винної поведінки та ухилення відповідачки від виконання батьківських обов'язків судом не встановлено і позивачем не доведено. Водночас судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що ОСОБА_2 не бажає спілкуватися з дітьми та брати участь у їхньому вихованні, остаточно і свідомо самоусунулась від виконання своїх обов'язків щодо виховання дітей.
Докази, подані позивачем, не свідчать про свідоме ухилення відповідачки від виконання батьківських обов'язків, а також про необхідність застосування такого виключного заходу саме в інтересах дітей.
Разом з цим, саме по собі наявність виконавчого провадження щодо стягнення аліментів з відповідачки на утримання дітей, не може однозначно свідчити про ухилення матері від виконання свого обов'язку щодо виховання та утримання дітей.
Той факт, що на даний час відповідачка проживає за межами України, не свідчить безумовно про те, що матір дітей не бажає брати участь у їх утриманні та вихованні, тобто свідомо умисно нехтує батьківськими обов'язками. Перебування відповідачки за кордоном не є підставою для позбавлення її батьківських прав, оскільки позбавлення батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого позивач не довів.
Оцінюючи викладені обставини в їх сукупності, зурахуванням якнайкращих інтересів дітей та з огляду на відсутність виключних підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, за обставин недоведеності свідомого нехтування відповідачем своїми батьківськими обов'язками, а також наявності конфлікту між колишнім подружжям, які не можуть дійти порозуміння у питаннях виховання спільних дітей та не спілкуються між собою, а також те, що мати дітей проти позбавлення батьківських прав заперечує, враховуючи висновок органу опіки та піклування щодо недоцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 та висновки психологічного стану дітей, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову в частині вимоги про позбавлення відповідача батьківських прав.
Разом з цим, суд вважає необхідним роз'яснити матері дітей, що з урахуванням відносин, що склалися між нею та дітьми, вона повинна застосовувати ініціативу у поновленні постійних материнських відносин з ними, вживати дієві заходи щодо прийняття участі у вихованні дітей, проявляти материнську турботу, у разі перешкоджання у зустрічах та спілкуванні з дітьми, звертатися до органів опіки та піклування за допомогою в організації таких зустрічей, визначення їх часу та місця, а в разі необхідності до суду.
При цьому суд вважає за необхідне повторно попередити її про необхідність якнайскоріше змінити ставлення до виховання малолітніх дітей на відповідальне і дієве, а на орган опіки та піклування покласти обов'язок здійснювати контроль за виконанням відповідачем своїх батьківських обов'язків.
Крім того суд звертає увагу, що в разі, якщо відповідач не змінить свого ставлення до дітей, позивач не позбавлений можливості повторно звернутись до суду з аналогічним позовом.
Щодо позовної вимоги про стягнення з ОСОБА_2 неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Статтею 180 СК України встановлено обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (ч. 3 ст. 181 СК України).
У будь-якому випадку, чи то у разі стягнення аліментів у частці від доходу, чи у твердій грошовій сумі, цей платіж є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця.
Тобто в разі несплати аліментів у поточному місяці з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, яка тягне відповідальність у вигляді неустойки.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Виходячи з аналізу норм глави 49 ЦК України неустойка (пеня) - це вид забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки.
Відповідно до ч.1 ст.196 Сімейного кодексу України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
У постанові від 25 квітня 2018 року в справі 572/1762/15-ц (провадження 14-37цс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла наступного висновку: «Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти. У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення. Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.
Пеня за заборгованість по сплаті аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.
Отже, зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинно виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.
Так, у постанові в справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18) від 03 квітня 2019 року Велика Палата Верховного Суду дійшла наступного висновку: «Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожен місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо.
Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов'язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.
Законодавець установив розмір пені - 1% за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня - за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов'язання не було виконане, і до дня, у який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені.
Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов'язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені.
Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток.
Тобто формула така: заборгованість за місяць множиться на кількість днів заборгованості та множиться на 1 %.
За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.
Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.
У разі виплати аліментів частинами, необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов'язання.
У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1 %.
Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.
У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %.
Відповідно до рішення Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 26 липня 2024 року по цивільній справі №384/91/24 стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щомісячно аліменти у розмірі 1/3 частки від заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 14 лютого 2024 року, і до досягнення ОСОБА_3 повноліття, далі постановлено стягувати на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частки від заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення нею повноліття (Т.1 а.с.24-31).
Згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів по виконавчому провадженні №76191956, боржник: ОСОБА_2 , станом на 24.04.2025 заборгованість відповідача зі сплати аліментів становить 53 599 грн. 45 коп. (Т.1 а.с.14).
В судовому засіданні достовірно встановлено, що аліменти на утримання дітей з лютого 2024 року по березень 2025 року відповідач не сплачувала, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 53 599 грн. 45 коп.
Отже, судом встановлена вина відповідача щодо несплати у період з лютого 2024 року по березень 2025 року аліментів, визначених за рішенням суду.
Позивач надав розрахунок неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів станом на 31.03.2025, відповідно до якого розмір неустойки за період з 01.02.2024 по 31.03.2025 становить 16298,20 грн., з яким суд погоджується.
З огляду на викладене, вимоги позивача в частині стягнення пені підлягають задоволенню в повному обсязі, а тому стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня (неустойка) за прострочення сплати аліментів за рішенням суду за період із лютого 2024 року по березень 2025 року у розмірі 16298,20 грн..
Доводи відповідачки щодо неможливості перерахування аліментів у зв'язку з відсутністю рахунку на який потрібно їх сплачувати суд не приймає до уваги, оскільки відповідач була присутня в судовому засіданні під час розгляду справи щодо стягнення з неї аліментів, а тому повинна була виконувати вказане рішення та перераховувати відповідачеві кошти на утримання неповнолітніх дітей.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір», від сплати судового збору звільняються позивачі, зокрема) - у справах про стягнення аліментів.
Згідно з ч.6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому КабінетомМіністрів України.
Враховуючи те що позивач, відповідно до п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, тому згідно з ч.6 ст.141 ЦПК України судовий збір за подання позову в частині стягнення неустойки (пені) у сумі 1211 грн. 20 коп. підлягає стягненню із ОСОБА_2 на користь держави.
Разом з цим, враховуючи відмову у задоволенні в іншій частині позовних вимог, судові витрати в цій частині покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст.259, 263-265 ЦПК України,
Позов адвоката Оніщука Володимира Івановича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , третя особа що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - орган опіки та піклування Вільшанської селищної ради Кіровоградської області, про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів та позбавлення батьківських прав - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки с. Межирічка Голованівського району Кіровоградської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 16298 (шістнадцять тисяч двісті дев'яносто вісім) грн 20 коп.
Попередити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про необхідність змінити ставлення до виховання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , поклавши на орган опіки та піклування виконавчого комітету Вільшанської селищної ради Кіровоградської області контроль за виконанням ОСОБА_2 батьківських обов'язків.
В іншій частині позовних вимог відмовити. Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки с. Межирічка Голованівського району Кіровоградської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , судовий збір урозмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп. на користь Державної судової адміністрації України (код ЄДРПОУ: 26255795; адреса: 01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: орган опіки та піклування виконавчого комітету Вільшанської селищної ради Кіровоградської області, код ЄДРПОУ 04365595, місцезнаходження: вул. Центральна, 15, смт. Вільшанка Голованівського району Кіровоградської області
Суддя О.О. Сорокіна