04.12.2025 Провадження по справі № 2/940/770/25
Справа № 940/1921/25
Іменем України
04 грудня 2025 року Тетіївський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Самсоненка Р.В.
за участю секретаря судового засідання Зіп'юк Т.А.
розглянувши в приміщенні суду в м. Тетієві в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» пред'явило позов до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1851034 від 23.10.2024 року в розмірі 18919,99 грн та понесених судових витрат.
Позовна заява мотивована тим, що 23.10.2024 між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_2 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 1851034 шляхом обміну електронними повідомленнями.
29.04.2025 між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Свеа Фінанс» було укладено договору факторингу № 01.02-09/25, відповідно до умов якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, ТОВ «Селфі Кредит» відступає (передає) ТОВ «Свеа Фінанс» права вимоги, а ТОВ «Свеа Фінанс» набуває права вимоги від ТОВ «Селфі Кредит».
Відповідно до Додатку 1 (Реєстру боржників) до договору факторингу № 01.02-09/25 від 29.04.2025, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 1851034 від 23.10.2024 складає 18919,99 грн, з яких: 3999,99 грн заборгованість по тілу, 6920,00 грн заборгованість по відсотках, 8000,00 грн пеня.
Вказує, що всупереч умовам кредитного договору, відповідачка виконувала взяті на себе зобов'язання з істотним порушенням умов договору, сплачуючи поточні щомісячні платежі з простроченням дати їх сплати, сплачуючи щомісячні платежі не в повному обсязі та/або не сплачуючи взагалі, що спричинило виникнення простроченої заборгованості.
У зв'язку з чим, заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором № 1851034 від 23.10.2024 складає 18919,99 грн, яку позивач просить суд стягнути з відповідачки, а також стягнути судові витрати по справі.
Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 07.10.2025 відкрито провадження в справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Сторони у справі повідомлялися належним чином про дату, час і місце розгляду справи.
За зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідачки ОСОБА_1 надсилалась копія ухвали про відкриття провадження, яка повернулась до суду не врученою з відмітками Укрпошти про причини повернення: «за закінченням терміну зберігання». Крім того, відповідачка про дату, час і місце розгляду справи повідомлялась через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.
Верховний Суд у постанові від 23.01.2023 у справі № 496/4633/18 зазначив: «Отже, листи, що повернулися з відміткою довідкою поштового відділення про причину повернення - «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини», є належно врученими. Звісно ж, за умови, що їх було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (щодо юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) або на адресу місця реєстрації (щодо фізичних осіб) чи на адресу, самостійно зазначену стороною як адреса для листування».
Відтак, оскільки ухвала про відкриття провадження направлена відповідачці за її зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання листом рекомендованою кореспонденцією, суд в достатній мірі виконав обов'язок щодо повідомлення відповідачки про розгляд справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що 23.10.2024 між ТОВ «Селфі Кредит» та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 1851034, за умовами якого відповідачці надані кредитні кошти у розмірі 4000,00 грн, зі сплатою відсотків у розмірі 1 % за кожен день користування, строком на 360 днів, зі сплалою процентів за користування кредитними коштами шляхом безготівкового зарахування з використанням карти № НОМЕР_1 . Договір підписано одноразовим ідентифікатором Р414.
ТОВ «Селфі Кредит» перерахувало на належний картковий рахунок відповідачки кошти в сумі 4000,00 грн, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією довідки ТОВ «ПЕЙТЕК» (сервіс онлайн платежів PayTech) № 20250508-2999 від 08.05.2025.
Відповідно до додатку № 1 до договору про надання споживчого кредиту № 1851034 від 23.10.2024 встановлено графік платежів, підписаний одноразовим ідентифікатором Р414.
Умови договору погоджуються з викладеними умовами в Паспорті споживчого кредиту. Згідно з умовами кредитного договору первісний кредитор надає позичальнику кредит, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити плату за користуванням кредитом відповідно до умов цього договору та Правил, які підписано одноразовим ідентифікатором В907.
29.04.2025 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Свеа Фінанс» було укладено договору факторингу № 01.02-09/25, відповідно до умов якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, ТОВ «Селфі Кредит» відступає (передає) ТОВ «Свеа Фінанс» права вимоги, а ТОВ «Свеа Фінанс» набуває права вимоги від ТОВ «Селфі Кредит».
Відповідно до Додатку 1 (Реєстру боржників) до договору факторингу № 01.02-09/25 від 29.04.2025, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 1851034 від 23.10.2024 складає 18919,99 грн, з яких: 3999,99 грн заборгованість по тілу, 6920,00 грн заборгованість по відсотках, 8000,00 грн пеня.
Надаючи правову оцінку встановленим фактам і правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Із дослідженого судом договору про надання споживчого кредиту № 1851034 від 23.10.2024 встановлено, що даний договір укладено в електронній формі та зі сторони споживача підписано електронним підписом.
Отже, підписання вищезазначеного договору свідчить про те, що ОСОБА_1 всі умови цілком зрозуміла та своїм підписом письмово підтвердила та закріпила те, що сторони договору діяли свідомо, були вільні в укладенні даного договору, вільні у виборі контрагента та умов договору.
Судом встановлено, що після отримання права вимоги до відповідачки, ТОВ «Свеа Фінанс» не здійснювало нарахування штрафних санкцій на суму заборгованості останнього за кредитним договором.
Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.
Відповідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 5 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Так, надані ТОВ «Свеа Фінанс» докази, які досліджені судом, підтверджують факт укладення договору про надання споживчого кредиту № 1851034 від 23.10.2024 між сторонами у справі та порушення відповідачкою взятих на себе договірних зобов'язань.
Відповідачкою не надано до суду жодних пояснень, заперечень та відзиву щодо позовних вимог позивача, а також належних та допустимих доказів в спростування доводів позивача щодо нарахованої суми заборгованості.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що наявні підстави для задоволення позовних вимог ТОВ «Свеа Фінанс» в частині стягнення з відповідачки ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 10919,99 грн, з яких: 3999,99 грн заборгованість по тілу, 6920,00 грн заборгованість по відсотках.
Щодо позовних вимог у частині стягнення з відповідачки заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 1851034 від 23.10.2024 за пенею розмірі 8000,00 грн., суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Відповідно до Закону України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено відповідний Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, яким у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан, який триває дотепер.
У цій справі договір про надання споживчого кредиту № 1851034 укладений між сторонами 23.10.2024, тобто в період дії воєнного стану в Україні, а, отже, згідно з п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України позичальник звільняється від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) штрафу та пені за прострочення зобов'язань.
Відтак, оскільки стягнення пені у період дії воєнного стану не відповідає вимогам закону, тому суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідачки ОСОБА_1 пені в розмірі 8000,00 грн.
З огляду на наведені вище норми права, розглянувши справу в межах заявлених вимог, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги необхідно задовольнити частково, зокрема, стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на користь ТОВ «Свеа Фінанс» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 1851034 від 23.10.2024 урозмірі 10919,99 грн, з яких: 3999,99 грн заборгованість по тілу, 6920,00 грн заборгованість по відсотках, у задоволенні іншої частини позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 8000,00 грн. необхідно відмовити.
Крім того, відповідно до ст. 264 ЦПК України суд під час ухвалення рішення вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Відповідно до ч. 5 ст. 265 ЦПК України у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.
Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як встановлено судом, позивач ТОВ «Свеа Фінанс» поніс судові витрати у вигляді судового збору за подання позовної заяви в сумі 2422,40 грн.
Оскільки, у ході судового розгляду суд дійшов висновку про часткове задоволення позову в сумі 10919,99 грн., що становить 57,72% від заявленої позивачем суми 18919,99 грн., відтак, стягненню з відповідачки на користь позивача підлягає сума судового збору в сумі 1398,21 грн.
Керуючись ст.ст. 525-527, 530, 610, 625, 629, 1046, 1048, 1054 ЦК України, ст.ст. 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 279, 354 ЦПК України, Законом України «Про електронну комерцію», суд
вирішив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс», код ЄДРПОУ 37616221, адреса: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8, заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 1851034 від 23.10.2024 у розмірі 10919 (десять тисяч дев'ятсот дев'ятнадцять) гривень 99 копiйок та частково понесені судові витрати у виді сплаченого судового збору в розмірі 1398 (одна тисяча триста дев'яносто вісім) гривень 21 копійка.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Р.В. Самсоненко