Єдиний унікальний номер: 378/1209/25
Провадження № 2/378/457/25
04 грудня 2025 року Ставищенський районний суд Київської області в складі:
головуючого - судді: Марущак Н. М.
за участю секретаря: Гончарук Ю. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Ставище Київської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
До суду з вказаним позовом звернулося ТОВ «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 з посиланням на те, що 12.11.2017 року між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2016942535.
18.08.2021 року між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «Цикл Фінанс» укладено договір факторингу № 18/08/21, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором до відповідача, ТОВ «Цикл Фінанс» набуло статусу кредитора за вищевказаним кредитним договором.
Відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконує, у зв'язку з чим має заборгованість у сумі 12628,93 грн., з яких 9815,53 грн. заборгованість за тілом кредиту, 2813,40 грн. - заборгованість по відсотках.
Позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь вищевказану суму заборгованості за кредитним договором, витрати на правничу допомогу 3000 грн. та понесені витрати на сплату судового збору.
Ухвалою Ставищенського районного суду від 18.09.2025 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а. с. 71).
Представник позивача ТОВ «Цикл Фінанс»в судове засідання не з'явився, про час та розгляд справи товариство повідомлене належним чином (а. с. 104), відповідно до позовної заяви вказане товариство просить справу розглядати у відсутність його представника (а. с. 7).
Відповідач в судове засідання не прибув, про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином (а. с. 103).
Враховуючи те, що у встановлений судом строк відповідач письмового відзиву на позов не подав, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою частини 8 ст. 178 ЦПК України.
Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши подані письмові докази, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.
12.11.2017 року між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2016942535 (а. с. 34).
Відповідно до п. 1.1 Кредитного договору, кредит видається у розмірі 3922,10 грн. на споживчі цілі. Дата остаточного повернення кредиту 12.11.2018. Строк, на який надається кредит, визначено Графіком платежів, і становить 12 місяці. Протягом дії цього договору для розрахунку процентів за користування Кредитом буде використовуватись фіксована процентна ставка у розмірі 0,01 % річних, реальна річна процентна ставка 14,40.
Відповідач підписав графік платежів та розрахунок вартості кредиту (а. с. 36), що є додатком №1 до Паспорту споживчого кредиту від 12.11.2017 (а. с. 35 зв.).
12.11.2017 ТОВ «Технополіс-1» видало видаткову накладну № 40004459725 на суму 3399,90 грн. на придбання товару - телефон Смартфон (а. с. 40 зв.), та специфікацію до кредитного договору (а. с. 37 зв.). Згідно товарного чеку вказаного товариства № 40004459725 (а. с. 40) відповідач придбав в магазині ТОВ «Технополіс-1» вказаний телефон на суму 3399,90 грн.
Відповідно до детального розрахунку заборгованості АТ "ОТП Банк" за Договором № 2016942535 від 12.11.2017 за період з 13.11.2017 по 22.07.2021 відповідач використав кредитні (на придбання товарів) в сумі 10622,40 грн., сума нарахованих відсотків становить 10581,03 грн., плата за обслуговування - 3512,57 грн., сума нарахованого штрафу - 3300 грн., сума сплачених відповідачем коштів банку становить 15387,07. Станом на 18.08.2021 заборгованість відповідача складає 12628,93 грн., (а. с. 45 - 58).
Відповідно до виписки з особового рахунку відповідача за період 12.11.2017 по 18.08.2021 за кредитним договором № 2016942535_CARDвід 12.11.2017 (а. с. 12 - 18) встановлено, що відповідач користувався кредитними коштами, знімав та поповнював готівку (останній день поповнення (погашення) - 13.07.2021, тобто, реалізував своє право на користування кредитними коштами, має заборгованість за тілом кредиту в сумі 9815,53 грн., 2813,40 - заборгованість по відсотках (а. с. 17).
У наданому банком розрахунку заборгованості відображено весь рух коштів по рахунку відповідача із зазначенням дати, типу операції, сум використаних коштів та нарахованих на них відсотків станом на 18.08.2021 року. Інформація, відображена у розрахунку заборгованості відповідає даним вищевказаної виписки щодо руху коштів по його рахунку.
18 серпня 2021 року між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «Цикл Фінанс» було укладено договір факторингу № 18/08/21, відповідно до якого фактор передав грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступив факторові права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами (а. с. 22 - 26).
Згідно з п. 1.1. Договору факторингу, клієнт передає (відступає) фактору права вимоги, а фактор набуває право вимоги, що належить клієнту і стає кредитором за кредитними договорами укладеними між клієнтом і боржниками, в розмірі портфеля заборгованості згідно п. 7.1 в сумі 2 366 306,98 грн.
На підставі акту прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу № 18/08/21 від 18.08.2021 АТ «ОТП Банк» передало, а ТОВ «Цикл Фінанс» прийняло реєстр боржників в кількості 9499 боржників (а. с. 11).
По платіжній інструкції № 1592 від 18.08.2021 ТОВ «Цикл Фінанс»перерахувало АТ «ОТП Банк» 2 366 306,98 грн., призначення платежу - оплата права грошової вимоги згідно Договору факторингу № 18/08/21 від 18.08.2021 (а. с. 32).
Відповідно до витягу з Реєстру боржників договору факторингу 18/08/21 від 18.08.2021 відповідач ОСОБА_1 за кредитним договором № 2016942535. від 12.11.2017 має заборгованість у загальному розмірі 12628,93 грн., з яких 9815,53 грн. заборгованість за тілом кредиту, 2813,40 грн. - заборгованість по відсотках (а. с. 20).
Вирішуючи спір, суд ураховує такі положення законодавства, що регулюють спірні правовідносини.
За приписами ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
За змістом ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Згідно зі ст. 652 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.
Ч. 1 ст. 1054 ЦК України передбачає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Відповідно до статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку позивач).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Стаття 514 ЦК України встановлює, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Частиною 2 ст. 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно зі статтею 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
За приписами статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов'язань щодо повернення кредиту, а на відповідачі відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов'язань щодо повернення кредиту, а на відповідачі відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості.
З урахуванням наведених норм чинного законодавства та встановлених у справі обставин, суд вважає, що відповідачка, отримавши обумовлені у кредитних договорах суми, належним чином не виконала взяті на себе кредитні зобов'язання, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка підтверджується письмовими доказами.
Відповідач відзив з відповідними доказами із запереченнями проти позову та в спростування доводів позивача до суду не подала.
З урахуванням наведеного, встановивши факт укладення вищевказаного кредитного договору від 12.11.2017, факт отримання відповідачем коштів за вказаним договором та їх неповернення у відповідності до умов договору у строки, визначені сторонами, та факт переходу права вимоги за цим договором до позивача ТОВ «Цикл Фінанс», суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь ТОВ «Цикл Фінанс»заборгованості за кредитним договором від 12.11.2017 № 2016942535 в сумі 12628,93 грн., з яких 9815,53 грн. заборгованість за тілом кредиту, 2813,40 грн. - заборгованість по відсотках.
При вирішенні питання про стягнення з відповідачки на користь позивача судових витрат суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно зі ст. 137 ЦПК Україниза результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту.
Зазначене відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19 (провадження № К/9901/27657/20).
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.
Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 23 травня 2022 року у справі № 724/318/21 (провадження № 61-19599св21).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), від 16 листопада 2022 року у справі№ 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).
Процесуальний закон визначає критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.
Щодо співмірності витрат на правову допомогу слід також ураховувати позицію Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 640/6209/19, відповідно до якої розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
На підтвердження витрат на правничу допомогу надані:
Стороною позивача надано суду: договір про надання правової допомоги № 43453613 від 02 січня 2025 року, укладеного між ТОВ «Цикл Фінанс» та адвокатом Кеню Д. В.(а. с. 27 - 29), за яким адвокат взяв на себе зобов'язання надати клієнту юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором та додатковою угодою; додаткову угоду № 2016942535 від 25.08.2025, відповідно до якої (п. 1.2) адвокат зобобов'язується здійснити представництво та захист інтересів у справі щодо стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 ; акт приймання-передачі наданих послуг № 2016942535 від 25 серпня 2025 року, згідно з яким адвокатом надано послуги: 1) правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій, на що адвокатом затрачено 0,5 години часу - 500,00 грн., 2) складання позовної заяви, на що адвокатом затрачено 2 години - 2000,00 грн, 3) формування додатків до позовної заяви, на що адвокатом затрачено 1 годину часу - 500,00 грн.. Загальна вартість наданих послуг склала 3000,00 грн. (а. с. 10);
Отже матеріалами справи дійсно підтверджується факт отримання ТОВ «Цикл Фінанс» послуг з надання правової допомоги, з відповідача на користь позивача слід стягути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.
Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд прийшов висновку про задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 205, 207, 512, 514, 513, 516, 633, 634, 1050, 1054, 1055, 1077, 1078 ЦК України ст. ст. 12, 13, 76-82, 89, 133, 137, 141, 223, 263-265, 282 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс»задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 2016942535 від 12.11.2017 в сумі 12628(дванадцять тисяч шістсот двадцять вісім) гривень 93 копійки, 3000 (три тисячі) гривень витрат на правничу допомогута витрати по сплаті судового збору в сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривн і40 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне найменування учасників справи:
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс»((04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорсьокого 8, ЄДРПОУ 43453613).
Відповідач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ).
Повне рішення складено 04 грудня 2025 року.
Суддя Н. М. Марущак