Сквирський районний суд Київської області
Справа № 376/1919/25
Провадження № 2/376/1194/2025
18 листопада 2025 року Сквирський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Батовріної І.Г.
за участю секретаря Гіптенко Є.О.
розглянувши в місті Сквира Київської області у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди,
Представник позивача, адвокат Химчук В.Л. звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просив стягнути з відповідача на користь позивача 28 778,09 грн. матеріальної шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров?я.
В обґрунтування позову вказав, що 01.07.2021 близько 17 год.30хв. водій ОСОБА_2 , керуючи технічно-справним автомобілем марки «BMW 320»,н.з. НОМЕР_1 та рухаючись автодорогою с.Домантівка - с.Квітневе,Білоцерківського району,Київської області не доїжджаючи відстань 2км -100м. до с.Квітневе на території Білоцерківського району Київської області,в порушення вимог:п.1.3,п.2.3(б),п.12.1,п.12.3, Правил дорожнього руху України, невірно оцінила дорожні умови та дорожню обстановку, проявила неуважність, виявивши небезпеку для руху, не застосувала гальмування, змінила напрямок руху, виїхала на смугу зустрічного руху де допустила зіткнення з автомобілем марки «VOLKSWAGEN CADDY» д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 який рухався у зустрічному напрямку по напрямку до с. Домантівка у своїй смузі руху.
У результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля «VOLKSWAGEN CADDY» д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_1 отримав наступні тілесні ушкодження: перелом кісток в межах вертлюгової западини лівого кульшового суглобу; струс головного мозку; рани в лівій надбрівній ділянці;садна та поверхнева рана на обличчі; садна нагрудній клітці.
28.01.2021 року ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, ,передбаченого ч.1 ст.286 КК України.
28 жовтня 2021 року сторонами в кримінальному провадженні № 12021111030001687 від 19.07.2021 за ознаками кримінального правопорушення ,передбаченого ч.1 ст.286 КК України - підозрюваною ОСОБА_2 з однієї сторони та потерпілим ОСОБА_1 з іншої сторони укладена Угода про примирення між потерпілим та підозрюваним (обвинуваченим).
Ухвалою Сквирського районного суду Київської області від 25 липня 2022 року у справі № 376/2579/21 провадження № 1-кп/376/145/2022 ОСОБА_2 обвинувачена у вчиненні кримінального правопорушення,передбаченого ч.1 ст.286 КК України в кримінальному провадженні № 12021 1111 03000 1687 від 19.07.2021 року звільнена від кримінальної відповідальності, у зв'язку з примиренням винного з потерпілим на підставі статті 46 КК України.
Кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12021 1111 03000 1687 від 19.07.2021 року за обвинуваченням відносно ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України - закрите.
Вказує, що в угоді про примиренням винного з потерпілим зазначено, що подальші витрати на лікування сторони будуть погоджуватись окремо та узгоджуватись їх відшкодування за пред?явленими документами.
02 вересня 2022 року у КНП КОР «Київська обласна клінічна лікарня» Комарніцький О.П. був оглянутий ортопедом - травматологом ОСОБА_4 . Встановлений діагноз. Рекомендовано пройти МСЕК за місцем проживання. У зв?язку поїздкою на автобусі до обласної лікарні і назад позивач поніс витрати у сумі 360.00 грн.
У період з 13.12.2023 по 22.12.2023 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у КНП КОР «Київська обласна клінічна лікарня». Проведена операція: видалення металоконструкції з кульшової западини.
Під час стаціонарного лікування та послідуючого лікування позивач поніс такі витрати: за Доплерівське обстеження вен нижніх кінцівок двобічне, експрес метод на сифіліс, електрокардіографію,консультацію лікаря-кардіолога, забір крові з вени - 1 157.31 грн.; на придбання матеріалів для проведення операції - 11 737.79 грн., за медичні послуги КНП КОР «Київська обласна клінічна лікарня» - 1760.00 грн. (плівка, ренген) + 880.00 грн., за придбані ліки позивач поніс витрати у сумі 12 522.99 грн. та транспортні витрати, а саме поїздка з м. Сквира до м. Києва для проведення операції 13.12.2023 та у зворотному напрямку 22.12.2023 - 360.00 грн.
Зазначає, що ОСОБА_1 вживав заходи досудового врегулювання спору, а саме 10.03.2025 року засобами поштового зв?язку надіслав відповідачу вимогу з пропозицією відшкодувати витрати на лікування.
ОСОБА_2 20.03.20255 р. надіслала відповідь на вимогу з якої вбачається, що вона готова нести відповідальність виключно у розмірі 50% збитку, так як у даній обставині є і вина позивача. Згідна продовжити листування щодо строків та порядку компенсації не більше ніж 50% суми вимог.
Проте, у подальшому, відповідач не вчинила жодних дій для відшкодування понесених позивачем витрат на лікування.
На підставі викладеного просив стягнути на його користь матеріальну шкоду, завдану каліцтвом або іншим ушкодженням здоров?я у розмірі 28 778,09 грн..
Ухвалою Сквирського районного суду Київської області від 01.09.2025 р. відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
29.09.2025 р. (зареєстровано 30.09.2025 р. вх. № 11441/25) через систему «Електронний суд» представник відповідача, адвокат Супрун І.І. подав відзив на позов, у якому вказав, що позивач документально підтвердив лише вартість витрат на проїзд до лікарні 02.09.2022 у сумі 360 грн., а також ліків у сумі 6126,18 грн. Відповідач визнає позовні вимоги у розмірі 50% від цих сум, тобто 180 грн. за проїзд до лікарні 02.09.2022 та 3063,9 грн. витрат на ліки у зв'язку зі стаціонарним лікуванням у грудні 2023 року. У задоволенні решти позовних вимог у сумі 25534,19 грн. слід відмовити через необґрунтованість. Вартість ліків та медичні послуги у сумі 25534,19 грн. не підтверджені належно оформленими первинними бухгалтерськими документами згідно з вимогами ч.2 ст.9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та/або ці ліки та медичні послуги відсутні в історії хвороби позивача. Зазначає, що ДТП відбулася за вини обох учасників, а тому ОСОБА_2 визнає і готова нести відповідальність виключно у розмірі 50% документально підтвердженого збитку. Крім того, позивач не дотримувався рекомендацій лікаря щодо навантажень у період після операції, тому будь-яке лікування позивача у післяопераційний період є наслідком його власних дій і відповідач не відповідає за них. Просив у задоволенні позову в частині вимог про стягнення 25534,19 грн. відмовити та стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати відповідача.
01.10.2025 р через систему «Електронний суд» представник позивача, адвокат Химчук В.Л. подав відповідь на відзив, у якому вказав, що ухвалою Сквирського районного суду Київської області від 25 липня 2022 року у справі № 376/2579/21 провадження № 1-кп/376/145/2022 ОСОБА_2 обвинувачена у вчиненні кримінального правопорушення,передбаченого ч.1 ст.286 КК України в кримінальному провадженні № 12021 1111 03000 1687 від 19.07.2021 року звільнена від кримінальної відповідальності, у зв'язку з примиренням винного з потерпілим на підставі статті 46 КК України. Кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12021 1111 03000 1687 від 19.07.2021 року за обвинуваченням відносно ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України - закрите. Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена ухвала , лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою). Отже, будь-якої вини позивача у скоєному кримінальному правопорушення відповідача немає. У той же час позивач погоджується з доводами відповідача про не доказаність витрат на суму 6 393.81 грн., а тому підлягає стягненню з відповідача 22 384.28 грн..
20.10.025 р. представник відповідача подав заяву про стягнення витрат на правову допомогу, у якій просив стягнути з позивача на користь відповідача 4 000 грн. витрат на правничу допомогу.
Ухвалою Сквирського районного суду Київської області від 21.10.2025 р. постановлено витребувати докази у позивача.
05.11.2025 р. представник позивача подав заяву на виконання вимог ухвали суду від 21.10.2025 р. та витребувані докази.
У судове засідання позивач та його представник не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, подали заяву про розгляд справи у їх відсутність, позов підтримують та просять стягнути з відповідача 22 384,28 грн..
У судове засідання відповідач та її представник не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, подали заяву про розгляд справи у їх відсутність, позов просили задовольнити частково.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, розглянувши матеріали справи, з'ясувавши повно, всебічно та об'єктивно усі обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані стороною докази, з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності і взаємозв'язку, виходячи з вищевикладених вимог діючого законодавства, приходить до наступних висновків.
Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до частин першої, сьомої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 2, 4 ст. 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Судом встановлено, що 01.07.2021 близько 17 год.30хв. водій ОСОБА_2 , керуючи технічно-справним автомобілем марки «BMW 320»,н.з. НОМЕР_1 та рухаючись автодорогою с.Домантівка - с.Квітневе,Білоцерківського району,Київської області не доїжджаючи відстань 2км -100м. до с.Квітневе на території Білоцерківського району Київської області,в порушення вимог:п.1.3,п.2.3(б),п.12.1,п.12.3, Правил дорожнього руху України, невірно оцінила дорожні умови та дорожню обстановку, проявила неуважність, виявивши небезпеку для руху, не застосувала гальмування, змінила напрямок руху, виїхала на смугу зустрічного руху де допустила зіткнення з автомобілем марки «VOLKSWAGEN CADDY» д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 який рухався у зустрічному напрямку по напрямку до с. Домантівка у своїй смузі руху (а.с. 11).
У результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля «VOLKSWAGENCADDY» д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_1 отримав наступні тілесні ушкодження: перелом кісток в межах вертлюгової западини лівого кульшового суглобу; струс головного мозку; рани в лівій надбрівній ділянці;садна та поверхнева рана на обличчі; садна нагрудній клітці (а.с. 11 зворот).
28.01.2021 року ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.
Ухвалою Сквирського районного суду Київської області від 25 липня 2022 року у справі № 376/2579/21 провадження № 1-кп/376/145/2022 ОСОБА_2 обвинувачена у вчиненні кримінального правопорушення,передбаченого ч.1 ст.286 КК України в кримінальному провадженні № 12021 1111 03000 1687 від 19.07.2021 року звільнена від кримінальної відповідальності, у зв'язку з примиренням винного з потерпілим на підставі статті 46 КК України. Кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12021 1111 03000 1687 від 19.07.2021 року за обвинуваченням відносно ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України - закрите (а.с. 11-12).
Ухвала набрала законної сили 02.08.2022 року.
У п. 2 Угоди про примирення вказано, що подальші витрати на лікування сторони будуть погоджуватись окремо та узгоджуватись їх відшкодування за пред?явленими документами (а.с. 9-10).
02 вересня 2022 року у КНП КОР «Київська обласна клінічна лікарня» Комарніцький О.П. був оглянутий ортопедом - травматологом ОСОБА_4 , котрий встановив діагноз: консолідований перелом лівої вертлюгової западини з наявністю мегалофіксаторів, консолідований перелом великого вертлюга лівої стегнової кістки з наявністю метало фіксаторів, посттравматичний деформуючий артроз лівого кульшового суглобу ІІ-ІІІ ст.. Контрактура лівого кульшового суглобу. Статико - динамічні порушення. Больовий синдром. Рекомендовано пройти МСЕК за місцем проживання, що підтверджується консультативним заключенням від 02.09.2022 р. (а.с. 13).
У зв?язку поїздкою на автобусі до обласної лікарні і назад позивач поніс витрати у сумі 360.00 грн., що підтверджується квитком на автобус від 02.09.2022 р. (а.с. 14).
У період з 13.12.2023 по 22.12.2023 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у КНП КОР «Київська обласна клінічна лікарня» та йому була проведена операція: видалення металоконструкції з кульшової западини, що підтверджується випискою з історії хвороби стаціонарного хворого № 171332/1758 (а.с. 15 зворот - 16).
За проведену операцію позивач поніс витрати, а саме на придбання матеріалів для її проведення у розмірі 11 737,79 грн., що підтверджується видаткою накладною № 706 від 14.12.2023 р. та платіжною інструкцією № 0.0.3360239635.1 від 15.12.2023 р. (а.с. 16 зворот, 56).
Окрім того під час стаціонарного та післяопераційного лікування позивач поніс наступні витрати: за Доплерівське обстеження вен нижніх кінцівок двобічне, експрес метод на сифіліс, електрокардіографію, консультацію лікаря-кардіолога, забір крові з вени у розмірі 1 157.31 грн., що підтверджується рахунком на оплату 157610 від 13.12.2023 р. та квитанцією до платіжної інструкції № 0.0.3354966179.1 (а.с. 17), за медичні послуги КНП КОР «Київська обласна клінічна лікарня», а саме придбання плівки та проведення рентгену у розмірі 1760.00 грн., що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції № 0.0.3355779495.1 (а.с. 18 зворот) та у розмірі 880.00 грн., що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції № 0.0.3360211640.1 (а.с. 19).
Позивач поніс витрати на придбання ліків у загальному розмірі 12 522.99 грн., що підтверджується чеком № 99013 від 14.12.2023 р. (а.с. 19), чеком № 44919 від 14.12.2023 р. (а.с. 19), чеком № tgK4mGZFBIU від 23.12.2023 р. (а.с. 19 зворот), чеком № 0000348766 від 28.12.2023 р. (а.с. 19 зворот), чеком № 61276 від 20.01.2024 р. (а.с. 19 зворот), чеком № 0000348765 від 28.12.2023 р. (а.с. 19 зворот), товарним чеком № 2-4522 від 20.01.2024 р. та чеком № 61275 від 20.01.2024 р. (а.с. 20), товарним чеком № 2-3926 від 17.01.2024 р. та чеком № 61042 від 17.01.2024 р. (а.с. 20 зворот).
Також позивач поніс транспортні витрати, а саме поїздка з м. Сквира до м. Києва для проведення операції 13.12.2023 та у зворотному напрямку 22.12.2023 р. у розмірі 360.00 грн., що підтверджується квитками на автобус (а.с. 21).
ОСОБА_1 вживав заходи досудового врегулювання спору, а саме 10.03.2025 року засобами поштового зв?язку надіслав відповідачу вимогу з пропозицією відшкодувати витрати на лікування (а.с. 21 зворот - 23).
ОСОБА_2 20.03.20255 р. надіслала відповідь на вимогу з якої вбачається, що вона готова нести відповідальність виключно у розмірі 50% збитку, так як у даній обставині є і вина позивача. Згідна продовжити листування щодо строків та порядку компенсації не більше ніж 50% суми вимог (а.с. 24 зворот).
Проте, у подальшому, відповідач не вчинила жодних дій для відшкодування понесених позивачем витрат на лікування.
Згідно із п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права, у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст.16 ЦК України).
Відповідно до вимог п.п.8, 9 ч.2 ст.16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Так, ст. 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Цивільно-правова відповідальність юридичної або фізичної особи за завдану майнову шкоду, на підставі ст.1166 ЦК України,настає за умови доведеності всіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: наявність шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою та вина в заподіянні шкоди.
Отже, для відшкодування шкоди за правилами ст.1166 ЦК України, необхідно довести такі факти: а) неправомірність поведінки особи; б) наявність шкоди, під якою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого (мова йдеться про реальні збитки та упущену вигоду - ст.22 ЦК України); в) прямий причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою; г) вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу, незалежно від вини.
Наявність всіх вищезазначених умов одночасно є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.
Пленум Верховного Суду України роз'яснив судам, що, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що, відповідно до ст.ст.440, 450 ЦК (ст.ст.1166, 1187 ЦК України), шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Зазначені обставини вчинених відповідачем протиправних дій щодо позивача встановлені ухвалою суду 25 липня 2022 року у справі № 376/2579/21, тому відповідно до ст. 82 ЦПК України не підлягають доказуванню.
При цьому суд бере до уваги, що у кримінальній справі з'ясовуються обставини скоєння ДТП та вина сторін, внаслідок чого встановлюється наявність чи відсутність вини особи, яка притягується до кримінальної відповідальності, а тому, розглядаючи справу у цивільному порядку, суд не має права перевіряти обставини ДТП і робити висновки про відповідальність осіб, причетних до цієї ДТП.
Тому, розглядаючи позов, який випливає з кримінальної чи зі справи про адміністративне правопорушення, суд не вправі обговорювати вину відповідача, а може лише вирішувати питання про розмір відшкодування, а таким чином суд відхиляє доводи представника відповідача, що ДТП відбулася з вини обох учасників, а саме позивача та відповідача, оскільки вказане не було встановлено у межах розгляду кримінального провадження № 12021 1111 03000 1687 від 19.07.2021 року. Окрім того суд зазначає, що встановлення вини позивача не є предметом розгляду даної справи.
Відповідно до змісту ч. 1 ст. 1195 ЦК України фізична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, крім іншого, зобов'язана відшкодувати потерпілому витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.
Зі змісту цієї норми вбачається, що шкода, завдана фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, складається з втраченого заробітку (доходу), додаткових витрат, викликаних необхідністю посиленого харчування, санаторно - курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо. Тобто будь-які витрати, які стягуються на користь потерпілого на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язані з лікуванням та заходами, спрямованими на відновлення здоров'я.
Специфіка шкоди, яка завдана здоров'ю, полягає також і в тому, що вона не може бути відшкодована в натурі та оцінена в грошовому еквіваленті. Саме тому об'єктом відшкодування буде не зазначена шкода, а лише майнові втрати, що зазнала фізична особа, внаслідок завдання цієї шкоди. До таких втрат законодавець відносить: а) заробіток (дохід), втрачений потерпілим внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності; б) додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо. Однак цей перелік є орієнтовним і у випадку, коли потерпілий має ще й інші втрати, які пов'язані з відповідним ушкодженням здоров'я, то він має право вимагати і їх відшкодування.
Відповідне тлумачення викладено у постанові Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі № 311/2467/16-ц, провадження № 61-30575св18.
При цьому, пунктом 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» роз'яснено, що розмір витрат на ліки, лікування, протезування (крім протезів із дорогоцінних металів), предмети догляду за потерпілим визначається на підставі виданих лікарями рецептів, довідок або рахунків про їх вартість.
Представник позивача, стверджуючи про спричинення матеріальних збитків ОСОБА_1 посилалася на витрати на лікування, проведення операції та поїздки в зв'язку з цим у м. Київ.
Зміст наданих ОСОБА_1 товарних чеків на придбання ліків (медичних препаратів, медичного обладнання, інструментів, у тому числі для проведення операції тощо), а також їх придбання в період з 13 грудня 2023 року по 20 січня 2024 року, свідчить, що їх було придбано з метою лікування внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (а. с. 16 зворот-20, 56).
Також суд вважає доведеним, що позивач витратив 360 грн. на транспортні витрати на поїздку у м. Київ 02.09.2022 р. (а.с. 14).
У свою чергу суд відхиляє витрати у розмірі 1 760 грн., оскільки платником зазначено ОСОБА_5 та у розмірі 880 грн., адже платником вказано ОСОБА_6 та і з долучених квитанцій не можливо встановити, що дана сума була витрачена на лікування ОСОБА_1 ..
Окрім того суд вважає за необхідне відмовити у відшкодуванні транспортних витрат у розмірі 360 грн., оскільки з наданих квитків не можливо встановити коли саме, куди і ким була здійснена поїздка (а.с. 15).
Зважаючи на доводи представника відповідача і приймаючи до увагу, що представник позивача не заперечує недоведеність витрат у сумі 2 023,00 грн. на придбання розріджувача крові, у сумі 233,31 грн. на придбання лізину асцинату, у сумі 145,40 грн. на придбання діагами, у сумі 824,00 грн. на придбання медичних препаратів, у сумі 3 168,1 грн. за придбання медичних препаратів, які відсутні в історії хвороби, суд приходить до висновку, що у цій частині позовних вимог також слід відмовити.
Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги щодо стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 133 ЦПК України до витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частинами 1, 2 ст. 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При встановленні гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), у додатковій постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач поніс витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 4 000,00 грн., які заявлені до стягнення при розподілі судом судових витрат та підтверджені відповідними доказами.
Позивач не заявляв вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на оплату правової допомоги.
Суд позов позивача задовольняє частково на загальну суму 18 583,98 грн..
Таким чином позовні вимоги задоволені у розмірі 64,6%.
Відповідачем по справі було понесено судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн., які підтверджені відповідними доказами, суд відхилив 35,4% позовних вимог позивача (100%- 64,6%=35,4%).
Таким чином з позивача на користь відповідача підлягають стягненню понесені судові витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру відхилених позовних вимог у розмірі 1 416,60 грн. (4 000,00 грн. х 35,4% : 100% = 1 416,60 грн.).
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.
Згідно з пенсійним посвідченням № НОМЕР_3 та довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серія АВ № 1059759 від 13.10.2021 р. позивач є інвалідом ІІ групи довічно.
Таким чином враховуючи вимоги ч. 1, 3 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягають стягненню судові витрати по оплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог (64,6% ) в сумі 625,9 грн., оскільки позовні вимоги задоволено частково і з врахуванням того, що позовна заява подана через систему «Електронний суд».
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст.12, 13, 80, 81,82, 89, 128, 131, 141, 223, 259, 263-265, 274-279, 352, 354 ЦПК України, ст. ст. 22, 23, 1166, 1167, 1187, 1193, 1195 ЦК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 18 583 (вісімнадцять тисяч п?ятсот вісімдесят три) грн. 98 коп. матеріальної шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров?я.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 на користь держави 625 (шістсот двадцять п?ять) грн. 90 коп. сплаченого судового збору.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 1 416 (одна тисяча чотириста шістнадцять) грн. 60 коп. витрат на оплату правової допомоги.
У іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.Г. Батовріна