Головуючий суддя в суді І інстанції
ОСОБА_1
Єдиний унікальний № 374/250/25
03 грудня 2025 року Ржищівський міський суд Київської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участі:
секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 (відеоконференція),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ржищів Київської області кримінальне провадження №12025111230001235, відомості про яке внесені до ЄРДР 10.06.2025 по обвинуваченню:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м.Ржищів Київської області, громадянина України, освіта середня, неодружений, непрацюючий, на утриманні осіб не має, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий, останній раз вироком Ржищівського міського суду Київської області 16.12.2019 за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України, на підставі ч. 1 ст. 70, ч. 1 ст. 71 КК України до 5 років позбавлення волі,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України, -
Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Положенням про дозвільну систему, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 576 від 12 жовтня 1992 року (зі змінами, далі Положення), та Інструкцією про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів, затвердженою наказом МВС України № 622 від 21 серпня 1998 року (зі змінами, далі Інструкція) визначено порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної зброї, боєприпасів та холодної зброї.
Обвинувачений ОСОБА_4 у порушення зазначених нормативно-правових актів, маючи не зняту та не погашену в установленому порядку судимість згідно з вироком Ржищівського міського суду Київської області від 16.12.2019 за ст. ст. 185 ч. 3, 185 ч. 2, 70 ч. 1, 71 ч. 1 КК України, будучи засудженим до 5 років позбавлення волі, на шлях виправлення не став та вчинив новий умисний злочин у сфері незаконного обігу холодної зброї за таких обставин.
Так, ОСОБА_4 , 10.06.2025, близько 12 год, точний час слідством не встановлений, рухався по дорозі з с. Балико-Щучинка Обухівського району Київської області до свого місця проживання в напрямку м. Ржищів. В цей час поблизу нього на дорозі зупинився автомобіль, марка та державний номерний знак якого слідством не встановлений, з якого вийшов незнайомий йому чоловік, особу якого слідством не встановлено, який надав йому пляшку пива та ніж. Так, ОСОБА_4 , усвідомлюючи, що не має передбачених дозвільних документів на носіння холодної зброї, діючи умисно усвідомлюючи протиправність своїх дій, які передбачають кримінальну відповідальність, з метою подальшого незаконного носіння, при відсутності передбаченого законом дозволу, прийняв як подарунок, наданий невстановленим чоловік ніж, в такий спосіб придбавши його.
Після чого, ОСОБА_4 , передбачаючи, що подарований йому ніж може являтися холодною зброєю, не маючи дозволу, переслідуючи злочинний умисел, направлений на незаконне носіння холодної зброї без передбаченого законом дозволу, в порушення вимог постанови ВРУ № 2471-XII від 17.06.1992 “Про право власності на окремі види майна" з послідуючими змінами та доповненнями, Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою КМУ № 576 від 12.10.1992 та Інструкції "Про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів", затвердженої наказом МВС України № 622 від 21.08.1998 з послідуючими змінами та доповненнями, вчинив незаконне носіння холодної зброї.
10.06.2025, близько о 12 год. 44 хв., ОСОБА_4 був зупинений на дорозі поблизу вул. Ярослава Мудрого в м. Ржищів працівниками СРПП ВП № 1 Обухівського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . В ході здійснення поверхневої перевірки ОСОБА_4 у останнього був виявлений ніж, який він зберігав за поясом штанів. В подальшому, цього ж дня, в період часу з 14 год. 12 хв. до 14 год. 22 хв., в ході проведення огляду місця події у ОСОБА_4 було вилучено зазначений ніж, який являється багнет-ножем, відноситься до холодної зброї та виготовлений заводським способом.
Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у незаконному носінні холодної зброї без передбаченого законом дозволу, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України. Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України, щиро каявся та просив суд суворо його не карати.
Прокурор у судовому засіданні підтримав державне обвинувачення в повному обсязі за ч. 2 ст. 263 КК України КК України, вважаючи згідно поданих доказів винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення доведеною. У судовому засіданні під час судових дебатів прокурор просив призначити обвинуваченому покарання за ч. 2 ст. 263 КК України у виді 2 років позбавлення волі. Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 2 роки, покласти на ОСОБА_4 обов'язки, передбачені ст. 76 КК України. Відповідно до ч. 2 ст. 20, п. 1 ч. 1 ст. 94 КК України застосувати до ОСОБА_4 примусові заходи медичного характеру у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку за місцем проживання. Процесуальні витрати за проведення судової експертизи у розмірі 2674,20 грн стягнути з обвинуваченого на користь держави.
Захисник ОСОБА_5 просила призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання не пов'язане з позбавленням волі, достатнє для його виправлення, проти застосування стосовно обвинуваченого примусових заходів медичного характеру не заперечувала.
Крім повного визнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_4 , його вина у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується матеріалами кримінального провадження. Враховуючи те, що учасниками судового провадження не оспорювались обставини провадження і судом встановлено, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви у добровільності їх позиції, заслухавши думку учасників судового провадження та роз'яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці обставини провадження у апеляційному порядку, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих обставин провадження, які ніким не оспорюються. Суд бере до уваги матеріали справи, які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_4 , а саме: паспорт ОСОБА_4 , серії НОМЕР_1 , виданий Кагарлицьким РС УДМС України в Київській області 22.11.2016; вимогу № 2905/109/1603/02-25 від 10.06.2025, з якої встановлено, що ОСОБА_4 раніше неодноразово судимий, остання судимість: вирок Ржищівського міського суду Київської області 16.12.2019 за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України, на підставі ч. 1 ст. 70, ч. 1 ст. 71 КК України до 5 років позбавлення волі; характеризуючу інформацію, надану Виконавчим комітетом Ржищівської міської ради Київської області від 16.06.2025, довідку КНП Кагарлицької міської ради «Кагарлицька багатопрофільна лікарня» № 236 від 12.06.2025, з якої встановлено, що ОСОБА_4 перебуває під медичним наглядом у лікаря психіатра КНП КМР "Кагарлицька багатопрофільна лікарня" з 2013 року, діагноз F 20.0; довідку КНП Кагарлицької міської ради «Кагарлицька багатопрофільна лікарня» № 206 від 12.06.2025, з якої встановлено, що ОСОБА_4 лікувався від алкогольної залежності в КНП КОР "ОПНМО" в 2011, 2012, 2013 роках. Діагноз: психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю, висновок судово-психіатричного експерта № 193 від 07.07.2025, з якого встановлено, що ОСОБА_4 під час скоєння інкримінованих йому дій страждав на органічний розлад особистості та поведінки органічної етіології (судинно-інтоксикаційного генезу) з когнітивними порушеннями, МКХ-10 F 07.84 та не був здатний повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_4 страждає на психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю (за МКХ-10 F 10.25) та потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку, вирок Ржищівського міського суду Київської області від 16.12.2019, з якого встановлено, що ОСОБА_4 було засуджено за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України, на підставі ч. 1 ст. 70, ч. 1 ст. 71 КК України до 5 років позбавлення волі, довідку ДУ Старобабанівської ВК-92 від 28.03.2025, з якої встановлено, що ОСОБА_4 відбував покарання в ДУ Старобабанівська ВК-92 з 30.03.2020 по 28.03.2025, звідки звільнений по відбуттю міри покарання. Судом встановлено, що дії ОСОБА_4 вірно кваліфіковано за ч. 2 ст. 263 КК України як незаконне носіння холодної зброї без передбаченого законом дозволу. При призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 покарання суд, згідно з вимогами ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно із ст. 12 КК України є нетяжким злочином, фактичні обставини скоєного злочину (час, місце, спосіб, наслідки, мотиви та поведінку обвинуваченого після скоєння кримінального правопорушення), особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 є рецидив злочинів.
За сукупності наведених обставин, враховуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає, що виправлення ОСОБА_4 можливе в умовах без ізоляції від суспільства, призначивши покарання в межах санкції ч. 2 ст. 263 КК України, із застосуванням положень ст. 75 КК України. Таке покарання, на переконання суду, є справедливим і достатнім для виправлення ОСОБА_4 , попередження вчинення ним кримінальних правопорушень та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.
Разом з тим згідно з п. 9 ч. 1 ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання: чи є підстави для застосування до обвинуваченого, який вчинив кримінальне правопорушення у стані обмеженої осудності, примусового заходу медичного характеру, передбаченого частиною другою статті 94 Кримінального кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 КК України підлягає кримінальній відповідальності особа, визнана судом обмежено осудною, тобто така, яка під час вчинення кримінального правопорушення, через наявний у неї психічний розлад, не була здатна повною мірою усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та (або) керувати ними.
Відповідно до ч. 2 ст. 20 КК України визнання особи обмежено осудною враховується судом при призначенні покарання і може бути підставою для застосування примусових заходів медичного характеру.
Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного суду України від 03.06.2005 року № 7 «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування» неосудність та обмежена осудність є юридичними категоріями, а тому визнання особи неосудною (ч. 2 ст. 19 КК України) чи обмежено осудною (ч. 1 ст. 20 КК України) належить виключно до компетенції суду.
При цьому, слід враховувати, що примусові заходи медичного характеру мають застосовуватися лише за наявності у справі обґрунтованого висновку експертів-психіатрів про те, що особа страждає на психічну хворобу чи має інший психічний розлад, які зумовлюють її неосудність або обмежену осудність і викликають потребу в застосуванні щодо неї таких заходів.
Судом встановлено, що згідно висновку судово-психіатричного експерта № 193 від 07.07.2025, ОСОБА_4 під час скоєння інкримінованих йому дій страждав на органічний розлад особистості та поведінки органічної етіології (судинно-інтоксикаційного генезу) з когнітивними порушеннями, МКХ-10 F 07.84 та не був здатний повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_4 страждає на психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю (за МКХ-10 F 10.25) та потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку.
На підставі вищевказаного висновку судово-психіатричного експерта № 368 КНП КОР «ОПНМО» від 07.07.2025, суд вважає, що обвинувачений ОСОБА_4 є обмежено осудним та потребує застосування до нього примусових заходів медичного характеру у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку у психіатричному закладі охорони здоров'я.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 94 КК України, залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, суд може застосувати такий примусовий захід медичного характеру, як надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 94 КК України надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку може бути застосоване судом стосовно особи, яка страждає на психічні розлади і вчинила суспільно небезпечне діяння, якщо особа за станом свого психічного здоров'я не потребує госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги.
Метою примусових заходів медичного характеру є не тільки обов'язкове лікування особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, але й запобігання вчиненню нею суспільно небезпечних діянь (ст. 92 КК України). Для досягнення цієї мети суд має визначити конкретний вид примусового заходу, враховуючи всі передбачені ст. 94 КК України критерії в їх сукупності.
Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 274 КПК України у разі визнання особи винуватою у вироку може бути зазначено рішення про застосування примусового лікування чи примусових заходів медичного характеру щодо обмежено осудного обвинуваченого у разі їх застосування.
Згідно положень абз. 2 п. 6 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування» № 7 від 03.06.2005 визнано правильною практику тих судів, які визнавши під час судового розгляду, що злочин вчинено в стані обмеженої осудності особою, яка внаслідок загострення наявного у неї психічного розладу потребує застосування примусових заходів медичного характеру, постановляють обвинувальний вирок і при призначенні засудженому покарання з одночасним застосуванням примусового заходу медичного характеру у виді амбулаторної психіатричної допомоги за місцем відбування покарання.
Згідно ч. 2 ст. 504 КПК України, суд, ухвалюючи вирок, може врахувати стан обмеженої осудності як підставу для застосування примусових заходів медичного характеру.
Питання про речові докази суд вирішує в порядку, передбаченому ст. 100 КПК України.
Процесуальні витрати по справі за проведення судової експертизи в розмірі 2674,20 грн. (висновок експерта № СЕ-19/111-25/36208-ХЗ від 17.06.2025), з огляду на вимоги ч. 2 ст. 124 КПК України, підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави в повному обсязі. Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено. Запобіжний захід у відношенні обвинуваченого в ході досудового розслідування не обирався.
Керуючись ст. 65-67, 358 КК України, ст.ст. 100, 124, 368, 370-374, 381-382, 394, 395 КПК України, суд,-
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України, та призначити йому покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.
Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк на 2 (два) роки.
В порядку п. 1, 2 ч. 1 та п. 4 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_4 :
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
- виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
На підставі ст. ст. 20, 93, 94 КК України застосувати до ОСОБА_4 примусові заходи медичного характеру у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку у закладі охорони здоров'я за місцем проживання.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави кошти на відшкодування витрат, пов'язаних із залученням експерта в сумі 2674 (дві тисячі шістсот сімдесят чотири) гривні 20 копійок.
Речові докази по справі:
- багнет-ніж, - знищити;
- оптичний диск формату DVD-R ємкістю 4,7 Гб 120 мін. "Media" для лазерних систем зчитування із відеофіксацією обставин, які відбувались 10.06.2025 на автодорозі с.Балико-Щучинка - м.Ржищів Обухівського району Київської області під час зупинки ОСОБА_4 , - залишити в матеріалах кримінального провадження.
Вирок суду може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Ржищівський міський суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення з урахуванням особливостей, передбачених ст. 394 КПК України.
Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно вручити обвинуваченому, захиснику та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя ОСОБА_1