П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
04 грудня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/17394/25
Суддя П'ятого апеляційного адміністративного суду Осіпов Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву позивача ОСОБА_1 про відвід головуючого судді-доповідача у справі №420/17394/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , військово-лікарської комісії 2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , третьої особи - Міністерства оборони України про визнання протиправною і скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії,
02.06.2025р. ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_3 , Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 , військово-лікарської комісії 2 ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , третьої особи - Міністерства оборони України про визнання протиправною і скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08.10.2025р. позов ОСОБА_1 - задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано постанову ВЛК, оформлену довідкою Військово-лікарської комісії 15/2025-0411-2878 (довідка) від 11.04.2025р. щодо визнання придатним до військової служби ОСОБА_1 . Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_5 виключити відомості про проходження ОСОБА_1 ВЛК 11.04.2025р. з реєстру Оберіг та особистої картки військовозобов'язаного. Зобов'язано відповідача повторно провести медичний огляд ОСОБА_1 у порядку, передбаченому нормами чинного законодавства та прийняти відповідне рішення.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 10.11.2025р. подав апеляційну скаргу.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу адміністративної справи від 10.11.2025р. для розгляду справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Бітов А.І., судді - Ступакова І.Г. та Лук'янчук О.В.
Ухвалами П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18.11.2025р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача та призначено її до судового розгляду в порядку письмового провадження.
26.11.2025р. на адресу суду апеляційної інстанції надійшла заява ОСОБА_1 про відвід головуючого у справі - судді Бітова А.І.
В обґрунтування цієї заяви позивач зазначає, що 24.11.2025р. ним подано до ВРП дисциплінарну скаргу на дії головуючого у справі - суддю - Бітова А.І., пов'язані із видачею довідки про набрання судовим рішенням законної сили, заяву до ДБР про можливе вчинення цим суддею кримінального правопорушення, пов'язаного з видачею (підписанням) довідки №4854/1716758 із недостовірними відомостями, а також заяву до голови Одеського окружного адміністративного суду щодо проведення службової перевірки дій судді 5ААС Бітова А.І. та усунення помилкових відомостей в АСДС та Електронному Суді. У зв'язку з подачею вказаних скарг, позивач вважає, що суддя Бітов А.І. не може брати участь у розгляді даної справи і підлягає відводу, оскільки такі дії позивача можуть викликати упередженість або вплинути на об'єктивність судді під час розгляду справи №420/17394/25.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 01.12.2025р. заявлений позивачем відвід - визнано необґрунтованим та передано подану заяву про відвід для визначення судді для вирішення питання про відвід у порядку, встановленому ч.1 ст.31 КАС України.
Так, згідно із вказаною ухвалою від 01.12.2025р., колегія суддів (у складі: головуючий суддя - Бітов А.І., судді - Ступакова І.Г. та Лук'янчук О.В.) визнала необґрунтованим заявлений відвід з тих міркувань, що подана заява не містить посилань на обставини, які б за суб'єктивними або ж об'єктивними критеріями виключали можливість участі даного судді у розгляді цієї справи.
За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями вказану заяву передано для розгляду судді Осіпову Ю.В.
У відповідності до ч.8 ст.40 КАС України суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження.
Перевіривши підстави відмови у задоволенні заяви про відвід, слід зазначити про таке.
Так, як загально відомо, підстави для відводу (самовідводу) судді безпосередньо визначені у ст.36 КАС України, у відповідності до якої, суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або ж інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або ж об'єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого ст.31 цього Кодексу.
Разом з тим, слід зазначити, що частиною 4 ст.36 КАС України прямо передбачено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
За приписами ч.2 ст.37 КАС України, суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах першої і касаційної інстанцій, а також у новому її розгляді після скасування постанови або ухвали суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.39 КАС України за наявності підстав, зазначених у ст.ст.36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід.
За цими самими підставами їм може бути заявлено відвід учасниками справи.
Як чітко передбачено приписами ч.3 ст.39 КАС України, відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим та заявленим протягом 10 (десяти) днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість (ч.3 ст.40 КАС України).
Зі змісту вказаних процесуальних положень вбачається, що головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але вирішальним фактично є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
Як вже зазначалося вище, підстави для відводу (самовідводу) судді визначені у ч.1 ст.36 КАС України, згідно з якою, суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) у тому числі, якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи та за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Отже, метою запровадження інституту відводу судді (або ж суддів) від розгляду справи є гарантування безсторонності суду, зокрема, з ціллю запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.
Саме тому не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.
Частина 1 ст.129 Конституції України чітко встановлює, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
А ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини існування безсторонності суду для цілей п.1 ст.6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (і) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у справі, та (іі) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.
Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.
У цьому контексті, необхідно наголосити на тому, що стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також, неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово «неупереджений» передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб'єктивної.
Для підтвердження порушення (чи можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб'єктивних та/або об'єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розгляду справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).
Одночасно, варто підкреслити і те, що не можуть бути підставою для відводу суддів заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому, відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які беззаперечно підтверджують наявність підстав для відводу.
Наведені ж позивачем у заяві підстави для відводу судді Бітова А.І. є безпідставними, оскільки вони не викликають обґрунтованих сумнівів у об'єктивності судді, а додані до заяви матеріали не містять доказів, які містили б належні, достатні, допустимі і достовірні дані щодо порушення гарантій неупередженості цього судді.
При цьому, вважаю безпідставним та необґрунтованим посилання позивача в обґрунтування своєї заяви про відвід судді на подання ним дисциплінарної скарги до Вищої ради правосуддя на дії, зокрема, цього судді, оскільки з такими обставинами ст.36 КАС України не пов'язує підстави для відводу судді, а заявником, в свою чергу, не обґрунтовано, яким же саме чином вказані вище обставини впливають на безсторонність або ж неупередженість судді. Окрім того, подавши таку скаргу, заявник скористався наданим йому законом правом подати таку скаргу, а її подальша доля, як і результат вирішення скарги, від заявника не залежать і не можуть бути доказом наявності обґрунтованого сумніву в неупередженості або об'єктивності суддів і бути підставою для відводу.
Також, не слід брати до уваги й твердження заявника щодо того, що вказаний суддя розглядає цю справу в умовах, на його думку, можливого конфлікту інтересів, оскільки заявник не довів того, що вказаний суддя має будь-яку особисту зацікавленість у результатах апеляційного розгляду справи та не зазначив відповідних обставин та доказів, які б давали йому підстави для такого висновку.
При цьому, одночасно слід звернути увагу й на те, що аналогічної правової позиції з цього спірного питання дотримується й Верховний Суд, зокрема, у своїй ухвалі від 24.11.2025р. у подібній справі №380/5886/22.
Більш того, також варто звернути увагу й на ту обставину, що голова Одеського окружного адміністративного суду (т.б. суду 1-ї інстанції), до якого позивачем була подана заява щодо проведення перевірки службової діяльності судді 5ААС Бітова А.І., не наділений жодними повноваженнями щодо проведення будь-якої службової перевірки дій (чи рішень) судді П'ятого апеляційного адміністративного суду, тобто судді суду вищої (2-ї) інстанції.
Таким чином, аналіз доводів заявника в обґрунтування своєї заяви про відвід дає підстави для висновку, що останні містять виключно припущення про існування відповідних обставин та не підтверджені належними і допустимими доказами.
Оскільки інших доказів на підтвердження прямої чи опосередкованої заінтересованості головуючого судді у результаті розгляду даної справи або наявність обставин, які викликають сумнів у його неупередженості при розгляді справи №420/17394/25, ні заява позивача, ні матеріали даної справи не містять, вважаю, що будь-які правові підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 про відвід головуючого судді наразі відсутні.
Керуючись ст.ст.36,39,40,242,311,325,328 КАС України, суддя,-
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід головуючого у справі №420/17394/25 - судді Бітова А.І. - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Ю.В. Осіпов