П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
02 грудня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/25494/24
Перша інстанція: суддя Хом'якова В.В.,
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Шляхтицького О.І.,
суддів: Семенюка Г.В., Федусика А.Г.,
секретар - Афанасенко Ю.М.,
за участю: представника відповідача - Панчошака О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 березня 2025 року у справі № 420/25494/24 за адміністративним позовом Приватного підприємства "АЛЬФА ЛЮКС" до Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, картки відмови, -
Короткий зміст позовних вимог.
У серпня 2024 року ПП "АЛЬФА ЛЮКС" звернулось з адміністративним позовом до суду, у якому просило:
- визнати противоправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500050/2024/000053/2 від 26.07.2024;
- визнати противоправною та скасувати картку відмови Одеської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500050/2024/000330 від 26.07.2024;
- стягнути з Одеської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “АЛЬФА ЛЮКС» судовий збір у розмірі 33 308,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що позивач за наявності усіх необхідних документів звернувся до митного органу для здійснення митного оформлення імпортованого товару. При визначенні митної вартості товару декларантом було обрано перший метод - за ціною договору. Сторона позивача стверджує, що відповідачем протиправно, в порушення норм статті 57 Митного кодексу України та за наявності усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару, здійснено визначення митної вартості товару, який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за другорядним методом - резервним. Внаслідок цього було прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів. Вважає, що відповідач безпідставно поставив під сумнів весь поданий йому пакет документів і необґрунтовано витребував додаткові документи, оскільки митним органом не доведено обставин, які б свідчили про існування у нього достатніх підстав для виникнення обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначення позивачем числового значення митної вартості імпортованого товару. Застосування резервного методу для визначенні митної вартості товару є протиправним та необґрунтованим. За сукупністю наведених обставин, просить позов задовольнити повністю.
Відповідач проти задоволення позову заперечував, надав до суду першої інстанції відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що Одеська митниця під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийнятті рішення про коригування митної вартості товару № UA500050/2024/000053/2 від 26.07.2024 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500050/2024/000330 від 26.07.2024 діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову приватного підприємства “АЛЬФА ЛЮКС». В обґрунтування заперечень посилається на те, що при проведенні у відповідності до положень статті 54 Митного кодексу України контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення позивачем, митницею встановлено наявність в документах розбіжностей та неточностей. За таких підстав та відповідно до вимог Митного кодексу України, посадовою особою відповідача було направлено позивачу електронну вимогу, щодо надання додаткових документів з метою підтвердження заявлених відомостей у митній декларації. Сторона відповідача доводить, що у повній відповідності з частиною п'ятою статті 54 Митного кодексу України та за результатом проведеної процедури консультації з декларантом, митним органом обґрунтовано та правомірно було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів. Стверджує, що митну вартість імпортованого товару було визначено на підставі раніше визнаної митницею митної вартості. За наведеного сторона відповідача доводить, що оспорюване рішення про коригування митної вартості товарів є таким, що прийнято митним органом в межах повноважень та на підставі чинного законодавства України.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 28 березня 2025 року позов задовольнив.
Визнав противоправним та скасував рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500050/2024/000053/2 від 26.07.2024.
Визнав противоправною та скасував картку відмови Одеської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500050/2024/000330 від 26.07.2024.
Стягнув з Одеської митниці (код ЄДРПОУ 44005631) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного підприємства “АЛЬФА ЛЮКС» (код ЄДРПОУ 37351098) 33308 (тридцять три тисячі триста вісім) грн. 00 коп. судового збору.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, Одеська митниця подала апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:
- суд першої інстанції не врахував, що в поданих позивачем документах містяться розбіжності та не містяться всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500050/2024/000053/2 від 26.07.2024, а саме:
1) у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, тощо) відсутні дані щодо включення вартості упаковки або вартості пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням до ціни товару та її фактичний розмір, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;
2) у зовнішньо-економічному договорі (контракту) купівлі-продажу товарів від № 31/1.1 від 31.01.2024 від імені продавця наявні два різних підписи;
3) сума в платіжних інструкціях відрізняється від даних комерційного інвойсу від № 20240529 від 29.05.2024;
4) не підтверджено документально виконання пункту 3.6 контракту, хоча наявні платіжні інструкції;
5) в 44 гр. зазначено проформа інвойс № GH20240425 від 25.04.2024, але електронний документ відсутній та не надавався разом з ЕМД;
6) відповідно до умов, викладених у зовнішньо-економічному договорі (контракту) купівлі-продажу товарів від № 31/1.1 від 31.01.2024 поставка товару здійснюється на умовах CIF Одеса, відповідно до погоджених правил Інкотермс 2010 р. Однак, разом з ЕМД від 24.07.2024 № 24UA500050008609U1 не було надано жодного документу, який стосується цих умов поставки, що унеможливлює проведення перевірки включення необхідних складових митної вартості та обчислення митної вартості товару відповідно до вказаної умови поставки товарів в повному обсязі.
- інші доводи апеляційної скарги відтворюють зміст відзиву до позову.
Обставини справи.
Суд першої інстанції встановив, що Приватне підприємство “АЛЬФА ЛЮКС» (код ЄДРПОУ 37351098) зареєстровано як юридична особа 14.10.2010, основним видом діяльності є оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням.
Між ПП “АЛЬФА ЛЮКС» (Покупець) та GHADAN COMPANY (Продавець) укладено Контракт №31/1.1 від 31.01.2024 (надалі - Контракт), відповідно до умов якого Продавець погодився передати, а Покупець прийняти та оплатити сіль згідно рахунків.
Відповідно до умов Контракту (п.3.1), ціна товару визначається в попередньому рахунку. Остаточна вартість партії поставленого товару визначається в комерційному рахунку та може відрізнятися від попереднього рахунку (п. 3.2.). У вартість входить: вартість повної упаковки та маркування: слінг-пакети, крафт-пакети, позначки на пакетах (п. 3.3.). Валютою Контракту є долар США.
Згідно п. 4.1. Контракту, товари поставляються окремими партіями згідно інвойсів. Умови поставки CIF або FOB згідно Інкотермс-2010 (конкретні умови поставки вказуються в інвойсі та/або в інших товаросупровідних документах). Всі податки та мито на відправку товару оплачуються в країні походження сплачуються продавцем (п. 7.1.).
На виконання вищевказаного Контракту позивач придбав у продавця товар вартістю 275 126 доларів США 60 центів.
З метою митного оформлення вказаного товару позивачем 26.07.2024 подано до Одеської митниці митну декларацію №24UA500050008609U1, у графі 31 якої вказано: “ 1. Сіль харчова, рафінована, придатна для споживання людьми, загальною вагою нетто 3599.30 тонн, 2400 слінг-беги по 1500 кг +/- 2% кг, додатково упковано в поліпропіленові мішки по 25 кг (143960 мішків) в тому числі: Refined salt 0.2-1.2 mm grind 0 fine salt -2414,70 тонн (1610 слінг-бегів); Refined salt 1.2-2.5 mm grind 1-1184,6 тонн (790 слінг-бегів); Торговельна марка GHADAN COMPANY. Виробник: GHADAN COMPANY. Країна виробництва Єгипет. 1. Сіль таблетована для промислового використання: TABLET SALT -267 слінг-бега по 1,5 тонни кожний +/-2% кг, додатково упаковані в поліпропіленові мішки по 25 кг (16000 мішків) -399,7 тонн. Торговельна марка GHADAN COMPANY. Виробник: GHADAN COMPANY. Країна виробництва Єгипет».
Митна вартість товару визначена за основним методом у розмірі 275 126 доларів США 60 центів.
Для підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу його визначення позивач надав відповідачу разом з декларацією наступні документи: зовнішньоекономічний договір (контракт) №31/1.1 від 31.01.2024; рахунок-проформу (Proforma Invoice) №GN20240425 від 25.04.2024; остаточний комерційний рахунок (Commercial Invoice) №20240529 від 29.05.2024; остаточний комерційний рахунок (Commercial Invoice) №20240530 від 30.05.2024; пакувальний лист (Packing List) від №20240529PL від 30.05.2024; коносамент (Bill of lading) №3 від 10.07.2024; вантажна відомість (Cargo Manifest) б/н від 10.07.2024; сертифікат про походження товару А240029769 від 13.07.2024; платіжну інструкцію про оплату товару №331 від 16.07.2024; платіжну інструкцію про оплату товару №290 від 30.04.2024; оборотну-сальдову відомість по рахунку 632 за 1 півріччя 2024; довідку про ціну №0343-inf від 18.07.2024; експортну декларацію країни відправлення №12536-1-651-2024 від 01.06.2024.
Відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості №UA500050/2024/000053/2 від 26.07.2024, яким митну вартість товару було визначено за резервним методом в розмірі 527 864 долари США.
Також, відповідач26.07.2024 оформив картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500050/2024/000330 та запропонував подати нову митну декларацію зі сплатою митних платежів в повному обсязі.
В обґрунтування прийнятого рішення відповідач зазначив наступне: Стосовно митного оформлення ЕМД від 24.07.2024 №24UA500050008609U1 повідомляємо наступне. До митного оформлення для підтвердження митної вартості товарів були подані наступні документи: зовнішньоекономічний договір (контракт) №31/1.1 від 31.01.2024; доповнення до контракту №1 від 22.03.2024; пакувальний лист №20240529PL від 30.05.2024; рахунок-фактура (інвойс) №20240529 від 29.05.2024; коносамент №3 від 10.07.2024; сертифікат про походження товару №А240029769 від 13.07.2024 та інше. Відповідно до ч. 1 ст. 337 Митного кодексу (далі -Кодекс) визначено, що перевірка документів та відомостей, які подаються митному органу під час переміщення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато - логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені Кодексом. Згідно п. 5 ст. 54 МК України митний орган має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документу чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. Згідно п. 2 ст. 52 МК України декларант зобов'язаний подавати митному органу достовірні відомості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Подані документи містять розбіжності та на містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме: 1) відповідно до пп. в) п. 2 ч. 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартостi, як вартість упаковки або вартість пакувальних матерiалiв та робiт, пов'язаних із пакуванням. Згiдно п.3.3 контракту вартість пакування товару включено до цiни товару. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, iнвойсi, тощо) вiдсутнi данi щодо включення даної складової митної вapтocтi до цiни товару та її фактичний розмiр, внаслiдок чого неможливо перевiрити правильнiсть визначення митної вартості самого товару; 2) у зовнішньо-економічному договорі (контракті) купівлі-продажу товарів від № 31/1.1 від 31.01.2024 від імені продавця наявні два різних підписи; 3) сума в платіжних інструкціях відрізняється від даних комерційного інвойса від №20240529 від 29.05.2024; 4) не підтверджено документально виконання пункту 3.6 контракту, хоча наявні платіжні інструкції; 5) в 44 гр. зазначено проформа інвойс №GH20240425 від 25.04.2024, але електронний документ відсутній та не надавався разом з ЕМД; 6) відповідно до умов, викладених у зовнішньо-економічному договорі (контракті) купівлі-продажу товарів від №31/1.1 від 31.01.2024 поставка товару здійснюється на умовах CIF Одеса, відповідно до погоджених правил Інкотермс у викладені 2010 р. Однак, разом з ЕМД від 24.07.2024 №24UA500050008609U1 не було надано жодного документа який стосується цих умов поставки, що унеможливлює проведення перевірки включення необхідних складових митної вартості та обчислення митної вартості товару відповідно до вказаної умови поставки товарів в повному обсязі.
Враховуючи вищезазначене, вiдповiдно до частини 2,3 cтатті 53, 54 МК України декларанту запропонували протягом 10 календарних днiв надати (за наявностi) такі додатковi документи:
1) договiр (угоду, контракт) iз третiми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здiйснення платежiв третім особам на користь продавця, якщо такі платежi здiйснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комiсiйних, посередницьких послуг, пов'язаних iз виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документацiї; 5) ліцензiйний чи авторський договiр покупця, що стосується оцiнюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікацiї, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) висновки про якіснi та вартісні характеристики товарів, пiдготовленi спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація бiржових органiзацiй про ваpтicть товару або сировини. Митним органом також було роз'яснено, що декларант або уповноважена ним особа (у вiдповiдності до частини 6 статті 53 МК України) за власним бажанням може подати додатковi наявні у них документи для пiдтвердження заявленої ними митної вартості товару протяrом 10 днів.
Не погоджуючись з вищевказаним рішенням та карткою відмови, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.
Висновок суду першої інстанції.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України на підтвердження заявленої ним митної вартості товару було надано повний пакет документів у відповідності до переліку, закріпленого ч. 2 ст. 53 МК України. При цьому, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Ні в рішенні, ні у картці відмови обґрунтовано, в чому полягали об'єктивні сумніви у митній вартості, заявленій позивачем, неточності у визначеній митній вартості.
Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, Митного кодексу України.
Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.
За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1 ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Пунктом 2 частини 2 статті 52 Митного кодексу України встановлено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Відповідно до частин першої, другої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є:
декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару,
транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Саме в рамках приписів частини другої статті 53 Митного кодексу України отримує свою безпосередню формалізацію перелік основних документів для підтвердження належності: а) визначення митної вартості товарів; б) обрання методу визначення митної вартості товарів.
Згідно з ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Згідно з ч. 6 ст. 53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні, у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Водночас, частиною третьою статті 53 МК України унормовано, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Отже, митним органом можуть бути витребувані додаткові документи: 1) у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки; 2) якщо такі документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; 3) якщо такі документи не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Вказані обставини є виключними підставами для витребування додаткових документів. Водночас тлумачення таких підстав контролюючим органом без належного обґрунтування є протиправним.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Із системного аналізу приписів Розділу ІІІ ("Митна вартість товарів та методи її визначення") МК України випливає, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості. Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановлені належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановлені достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів.
Згідно зі статтею 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Приписами ч.5 ст. 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:
1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;
2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;
3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;
4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;
5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;
6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другої та третьої статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
При цьому, пріоритетним до застосування є саме основний метод. Це у свою чергу обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи закріплені приписами пункту другого частини першої статті 57 Митного кодексу України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів. Про субсидіарний характер застосування другорядних методів свідчить зміст положень частини третьої статті 58 Митного кодексу України.
Відповідно до положень частини першої статті 58 МК України, основний метод визначення митної вартості товарів застосовується у випадку дотримання наступних умов: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. При цьому важливо відмітити, що основний метод, не застосовується у наступних випадках: а) якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні; б) відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні (відповідно до частини другої статті 58 Митного кодексу України). Кожен із вище означених випадків може бути як самостійною підставою для незастосування основного методу, так й розглядатися в їх сукупності.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції, вирішуючи питання щодо правильності застосування судом норм чинного законодавства, а також щодо обґрунтованості поданої апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.
Як встановлено під час розгляду справи та підтверджено матеріалами справи, обґрунтовуючи свої сумніви у правильності зазначеної позивачем митної вартості товару заявленому у спірному випадку до декларування, відповідач послався на те, що в поданих декларантом документах, які підтверджують заявлену митну вартість, містяться розбіжності та документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.
На пропозицію митного органу 26.07.2024 декларант ПП «АЛЬФА ЛЮКС» надіслав лист № 01-26 та додаткові документи: - прайс - лист виробника; - довідка виробника; - оборотно - сальдова відомість по рахунку № 632 від 26.07.24 вих. 227/24 від 25.07.2024 та інші документи.
Проте, відповідач зазначив, що надані документи несуть інформаційний характер та не усувають розбіжності встановлені митним органом.
Також в оскаржуваному рішенні, зокрема, зазначено, що згідно вимог частини 6 пункту 2 статті 54 МК України у митному оформленні відмовлено. Так як митну вартість товарів не можна визначити шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст. 58,59 МК України, митна вартість оцінюваних товарів буде визначена, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) за резервним методом. Внаслідок чого обрано другорядний метод визначення митної вартості - резервний.
Крім того, декларанту роз'яснено порядок оскарження рішення про коригування митної вартості товарів.
Так, як у оскаржуваному рішенні так і у апеляційній скарзі відповідач наголошує на тому, що у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.
Апеляційний суд зазначає, що під час розгляду справи в суді першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що пунктом 3.3. Контракту передбачено, що у вартість входить: вартість повної упаковки та маркування: слінг-пакети, крафт-пакети, позначки на пакетах.
Окрім того, пунктом 5.1. Контракту передбачено, що упаковка та маркування продукції є обов'язком продавця. Згідно п. 4.1. за даним Контрактом, товари поставляються окремими партіями згідно інвойсів. Умови поставки CIF або FOB згідно Інкотермс-2010 (конкретні умови поставки вказуються в інвойсі та/або інших товаросупровідних документах). Поставка здійснювалась на умовах CIF порт Одеса.
Згідно з офіційними правилами Інкотермс 2010 поставка товару на умовах CIF означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов'язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення. З урахуванням п. А.4., А.6. умов поставки CIF (Інкотермс 2010) Продавець зобов'язаний здійснити завантаження товару на борт судна в порту відвантаження та нести всі витрати, пов'язані з товаром, до цього моменту. За умовами CIF (стаття А.9) визначено, що продавець зобов'язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару, яке він організує (за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі прийнято звичайно відвантажувати товари з такими ж характеристиками, що обумовлені договором, без упаковки). Упаковка повинна містити належне маркування.
Як наслідок, витрати на упаковку та вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням спірного товару, на умовах поставки CIF м. Одеса, Україна були понесені продавцем, а не позивачем, оскільки саме на продавця покладений обов'язок щодо забезпечення пакування товару.
При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України, у разі поставки товару у зворотній тарі у графі МД 37 процедура митної декларації має бути зазначено ZZ32, в той час як у вказаній графі митної декларації поданої Декларант зазначає ZZ00 (тара не зворотна та вартість входить у ціну товару), що свідчить про відсутність особливостей переміщення товару, визначених цим Класифікатором.
Отже, з поданих до митного оформлення документів суд першої інстанції правильно встановив відсутність додаткових витрат на упаковку чи використання пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із упакуванням (упаковка включена у ціну товару), а відтак витрати на пакування не є складовими митної вартості та не підлягають додаванню позивачем з метою визначення митної вартості товару та не можуть вплинути на правильність визначення митної вартості.
При цьому, відповідач не довів понесення позивачем додаткових витрат на упаковку товару, а відтак і включення цих витрат до митної вартості.
Не наведено жодних важливих аргументів з цього приводу і в апеляційній скарзі.
На думку суду, вимога митного органу про надання додаткових документів на підтвердження такої складової митної вартості як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, за умови включення вартості пакування до ціни товару, є безпідставною та нічим не обґрунтованою.
Отже правильним є висновок суду першої інстанції, що в даному випадку вартість пакування не є витратами, які понесені покупцем, у зв'язку з чим не є такими, що додатково включаються у митну вартість товару.
Аналогічна правова позиція була висловлена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі №815/6794/17 , від 18.12.2019 у справа № 160/8775/18.
Щодо зауважень митного органу з приводу підпису, слід звернути увагу на те, що митний орган, як і декларант, не має відповідних знань та кваліфікації для встановлення дійсності підписів. Висновки про невідповідність, недійсність чи розбіжність у підписах можуть прийматися лише акредитованими відповідно до чинного законодавства експертами на підставі призначеної почеркознавчої експертизи.
Відповідно до ст.62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду та відповідно до п.2 ст.6 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод» кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Статтею 358 Кримінального кодексу України за підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів передбачено кримінальну відповідальність, проте будь-яких доказів порушення кримінальної справи за фактом підробки документів стосовно декларанта митним органом не наведено.
Таким чином, зазначені твердження митного органу є лише припущеннями, та останнім ніяк не обґрунтовано, яким чином зазначені припущення митного органу впливають на митну вартість товару, а тому не можуть бути підставою для відмови в митному оформленні товару за наданими документами.
Враховуючи наведене, доводи апелянта не можуть свідчити про ознаки підробки документів, поданих позивачем під час здійснення митного оформлення товару.
Стосовно тверджень митного органу, що “ 3) не підтверджено документально виконання пункту 3.6 контракту (100% попередня оплата товару), відсутні платіжні інструкції» слід зазначити про таке.
Так, відповідно до п. 3.6. Контракту №31/1.1 умови оплати: 100% попередня оплата Товару після отримання Покупцем попереднього рахунку від Продавця, якщо інші умови оплати не вказані в попередньому інвойсі. (п. 3.6. Контракту).
Як встановлено під час розгляду справи та підтверджено матеріалами справи, що у попередньому інвойсі № GH20240425 від 25.04.2024 визначено внесення позивачем передплати у сумі 50 000,00 дол. США та залишку 225 110,50 дол. США у термін протягом 3х днів перед завантаженням.
Що й було виконано позивачем та підтверджується платіжними інструкціями від 30.04.2024 № 290 та від 16.07.2024 №331.
Не наведено жодних важливих аргументів з цього приводу і в апеляційній скарзі.
З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач виконав умови передплати передбачені п. 3.6. Контракту та попереднім інвойсом.
Додатково суд зазначає, що остаточна вартість партії поставленого Товару визначається в комерційному рахунку та може відрізнятися від попереднього рахунку. (п. 3.2. Контракту).
При цьому, умови термінів та розміри оплати безпосередньо ціни товару не стосуються, тому відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги під час контролю за митною вартістю, а тому суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.
Відхиляючи доводи митного органу, що в 44 гр. зазначено проформа-інвойс №GH20240425 від 25.04.2024, але електронний документ відсутній та не надавався разом з ЕМД суд першої інстанції зазначив, що про надання даного документу зазначено в митній декларації № 24UА500050008609U1 від 24.07.2024.
Одо того ж проформу-інвойс було повторно надано до митного органу у складі додаткових пояснень щодо виявлених митним органом розбіжностей відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 53, ст. 54 МК України.
Отже, суд апеляційної інстанції вважає правильним зауваження суду першої інстанції, що твердження митного органу про відсутність проформи-інвойсу не відповідає дійсності.
Щодо претензій відповідача, що відповідно до умов, викладених у зовнішньо-економічному договорі (контракті) купівлі-продажу товарів від № 31/1.1 від 31.01.2024 поставка товару здійснюється на умовах CIF Одеса, відповідно до погоджених правил Інкотермс у викладенні 2010 р. Однак, разом з ЕМД від 24.07.2024 №24UA500050008609U1 не було надано жодного документа, який стосується цих умов поставки, що унеможливлює проведення перевірки включення необхідних складових митної вартості та обчислення митної вартості товару відповідно до вказаної умови поставки товарів в повному обсязі, суд першої інстанції зазначив, що, відповідач не вказав які саме документи йому потрібні.
Водночас, позивач надав всі документи, які передбачені Митним кодексом України необхідні для визначення митної вартості товару. А саме, за умовами поставки CIF Продавець зобов'язаний здійснити завантаження товару на борт судна та несе всі витрати, пов'язані з пакуванням та доставкою товару в порт призначення. Жодних додаткових витрат для позивача умови поставки CIF не передбачають.
Не наведено жодних важливих аргументів з цього приводу і в апеляційній скарзі.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 55 МК України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів повинно містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію, у тому числі щодо митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, яка призвела до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом. При коригуванні митної вартості товарів за другорядними методами, передбаченими статями 59, 60 та 64 цього Кодексу, у рішенні обов'язково зазначаються номер та дата митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів (пункту 2.1 розділу II Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598).
При цьому в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки.
Ці ж правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 19 червня 2018 року в справі №826/6346/16 (№К/9901/36092/18).
Проте, відповідно до змісту гр. 33 оскаржуваного Рішення, коригувань на обсяг партії товарів, умови поставки, комерційних умов тощо, відповідачем не здійснювалось (а.с.11, об.).
Частиною 1 ст. 57 МК унормовано, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
При цьому частинами 2, 3, 6 ст.57 передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
У ч.8 ст.57 МК України, зазначено, що лише у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Апеляційний суд, на підставі встановлених фактичних обставин справи, погоджується із висновком суду першої інстанції , що митний орган неправомірно застосував резервний метод при визначенні митної вартості Товару.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідач в порушення п. 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів не зазначив в Рішенні про коригування чітку послідовність застосування методів визначення митної вартості та аргументованих причин, що відповідають дійсності, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом, хоча об'єктивна можливість застосування попередніх методів існувала.
Посилання відповідача в рішенні про коригування митної вартості товару на відомості з довідкової інформації не є доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта всіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару.
Єдина автоматизована інформаційна система (ЄАІС) Держмитслужби України закрита для вільного доступу, що позбавляє декларанта можливості довести задекларовану митну вартість. Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС Держмитслужби України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.
Аналогічна правова позиція викладена в Рішенні Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 820/17417/14, від 04.09.2018 у справі № 818/1186/17.
Згідно з ч. 4 ст. 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Недоліки, на які вказав відповідач у рішенні про коригування митної вартості, не впливають на числові значення складових митної вартості товарів і не позбавляють позивача права на застосування методу визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, з врахуванням того, що позивачем використані відомості, які повністю підтверджені документально. Відповідачем не доведена правомірність застосування другорядного методу при визначенні митної вартості відповідно. Витребування документів може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, та повинно бути конкретизованим вказівкою на документи в загальному переліку, які є дійсно необхідними.
Згідно з ч. 5 ст. 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Також суд вважає, що митницею не надано доказів, на підставі яких визначено митну вартість товару в оскаржуваних рішеннях, не надано доказів в підтвердження неможливості застосування усіх попередніх методів визначення митної вартості згідно з вимогами ст.57 МК України, у зв'язку з чим суд доходить до висновку, що відповідачем не обґрунтовано застосування методу визначення митної вартості товару за ціною подібних (аналогічних) товарів.
Відповідач не довів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у недостовірності наданої інформації. Відповідач не повідомив декларанта про те, які саме обставини та/або числові показники потребують додаткового підтвердження. Неподання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Митний орган зобов'язаний довести обґрунтованість цього сумніву, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
В спірному рішенні про коригування митної вартості сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.
Суд вважає, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України на підтвердження заявленої ним митної вартості товару було надано повний пакет документів у відповідності до переліку, закріпленого ч. 2 ст. 53 МК України. При цьому, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Ні в рішенні, ні у картці відмови обґрунтовано, в чому полягали об'єктивні сумніви у митній вартості, заявленій позивачем, неточності у визначеній митній вартості. Обов'язок доведення обґрунтованості такого сумніву митним органом констатований в постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №809/278/17.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов ґрунтовного висновку, що позивачем надані відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені МК України, що дають можливість визначити митну вартість товару за першим методом визначення митної вартості - за ціною договору.
Враховуючи викладене, правильним є висновок суду першої інстанції, що рішення про коригування митної вартості товару UA500050/2024/000053/2 від 26.07.2024 прийняте не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, та необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тобто не відповідає критеріям, визначених частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Таким чином, оскільки суд першої інстанції дійшов висновку про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості № UA500050/2024/000053/2 від 26.07.2024, картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA500050/2024/000330 від 26.07.2024 також підлягає скасуванню як похідна.
Апелянтом не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, так як усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів надано.
За встановлених обставин, митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані представником позивача для митного оформлення товару. При цьому досліджені судом документи, які містяться в матеріалах справи, є належними та у повній мірі відповідають вимогам МК України до документів, які підтверджують митну вартість товарів.
Крім того, факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 30.01.2018 у справі № 804/16980/14, від 06.02.2018 у справі № 815/2013/15.
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.
Отже, враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв'язку з тим, що надані документи не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та містили розбіжності є необґрунтованими, оскільки надані позивачем документи спростовують твердження контролюючого органу про наявність в них розбіжностей та відсутності будь-яких відомостей, що підтверджують ціну імпортованого товару, зокрема наявними у справі доказами підтверджується, що заявлена Приватним підприємством "АЛЬФА ЛЮКС" митна вартість товару базувалася на документально підтверджених відомостях, що піддавались обчисленню, поданих до митниці документів було достатньо для прийняття рішення про розмитнення товару за ціною Контракту, а тому відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за резервним методом та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.
З урахуванням наведеного, колегія суддів робить висновок, що відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами про наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар, та безпідставно, в порушення ст.58 МК України, здійснив визначення митної вартості імпортованого товару не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням другорядного резервного методу, який застосовано без достатніх на те підстав.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги.
Доводи апеляційної скарги, яким надано оцінку в мотивувальній частині постанови, встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Апеляційний суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (див. п. п. 29 - 30 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, від 09.12.1994.
При цьому, право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх ( див. пункт 30 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), заява № 49684/99, від 27.09.2001)
З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Згідно з частиною 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, -
Апеляційну скаргу Одеської митниці залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 березня 2025 року у справі № 420/25494/24 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Дата складення та підписання повного тексту судового рішення - 04 грудня 2025 року.
Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький
Судді А.Г. Федусик Г.В. Семенюк