П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
02 грудня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/33417/24
Головуючий в 1 інстанції: Хурса О.О.
Дата і місце ухвалення 01.01.2025р., м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Бойка А.В.,
суддів: Єщенка О.В.,
Шевчук О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про зобов'язання вчинити певні дії,-
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просила:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з відмови ОСОБА_1 , листом №18722-17187/С-02/8-1500/24 від 24.06.2024, у поновленні, з 01.01.2024, права на отримання основного розміру пенсії у розмірі не меншому 8-ми мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, встановленої законом на відповідний календарний рік;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести, з 01.01.2024, перерахунок пенсії позивача з урахуванням права на отримання основного розміру пенсії у розмірі не меншому 8-ми мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, встановленої законом на відповідний календарний рік, з виплатою суми недоотриманої пенсії за період з 01.01.2024 по момент фактичного проведення перерахунку основного розміру пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 01.01.2025 року позов задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови в здійсненні перерахунку та виплати пенсії по інвалідності ОСОБА_1 , що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, у розмірі нижче 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, встановленої законом на відповідний календарний рік.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії по інвалідності ОСОБА_1 , що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи з 01.03.2024 року у розмірі не нижче 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, встановленої законом на відповідний календарний рік, з урахуванням раніше виплачених сум.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій посилалось на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин у справі, що призвело до неправильного вирішення справи.
Апелянт вказував на те, що Головним управління ПФУ у повному обсязі виконано рішення Кодимського районного суду Одеської області № 2-а-63/10 від 22.02.2010, яким було зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Кодимському районі Одеської області з 01.01.2005 по 31.12.2007 та з 22.05.2008 по 31.12.2008 та з 01.01.2009 по 31.12.2009 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 державну пенсію по інвалідності та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком відповідно до частини 4 статті 54, статті 50, статті 67 Закону № 796-ХІІ з врахуванням фактично виплачених коштів.
Апелянт зазначив, що позивач наразі отримує пенсію як особа з інвалідністю внаслідок захворювання, пов'язаного з наслідками аварії на ЧАЕС, відповідно до Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в розмірі 7299,12 грн.
Апелянт вказав, що 07 квітня 2021 року Конституційний Суд України за результатами розгляду справи №3-333/2018 (4498/18) ухвалив рішення №1-р(ІІ)/2021, яким визнав такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину 3 статті 54 Закону України №796-ХІІ у редакції Закону України №76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Як зазначив апелянт, на виконання рішення Конституційного Суду України 29 червня 2021 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо підвищення рівня пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» № 1584-ІХ (далі - Закон № 1584-ІХ). На зазначених підставах, пунктом 2 розділу І Закону № 1584-ІХ, який набрав чинності з 01.07.2021, встановлено, що в усіх випадках розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, не можуть бути нижчими: для I групи інвалідності - 6000 гривень; для II групи інвалідності - 4800 гривень; для III групи інвалідності - 3700 гривень; для дітей з інвалідністю - 3700 гривень. Законом № 1584-ІХ встановлено, що у разі якщо в осіб із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, визначених статтею 10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», стосовно яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, а також осіб, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, внаслідок чого стали особами з інвалідністю (далі - учасники ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат та компенсацій до пенсій, установлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною), пенсія не досягає в осіб з інвалідністю І групи - 100 відсотків, в осіб з інвалідністю ІІ групи - 80 відсотків, в осіб з інвалідністю ІІІ групи - 60 відсотків розміру середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії за попередній рік), то таким особам з інвалідністю виплачується щомісячна державна адресна допомога до пенсії в сумі, якої не вистачає до зазначених розмірів.
На думку апелянта, оскільки позивач не є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, то для розрахунку пенсії в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, немає підстав.
За вказаних обставин, апелянт вважає, що відсутні підстави для застосування норми ч. 4 ст. 54 Закону № 796-ХІІ, яка б передбачала виплату позивачу пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком.
Також апелянт вважає, що зобовязавши Головне управління ПФУ в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії по інвалідності позивачу, суд першої інстанції при вирішенні справи вийшов за межі завдань адміністративного судочинства, а саме втрутився в дискреційні повноваження Головного управління, оскільки згідно із пенсійним законодавством України прийняття рішень про поновлення виплати пенсії, про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії відноситься виключно до компетенції Пенсійного фонду.
З огляду на зазначене апелянт просив скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01.01.2025 року та постановити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову.
Справа призначена до розгляду у порядку письмового провадження у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного:
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та особою з інвалідністю ІІ групи, що підтверджується копією посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) серії НОМЕР_1 , копією довідки до акту огляду МСЕК серії 2-18 ОД № 014425.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію по інвалідності згідно Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Позивачка звернулась до відповідача з заявою про перерахунок пенсії з 01.01.2024 відповідно до вимог статей 50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру основної пенсії 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії 75% мінімальної пенсії за віком та листом відповідач повідомив, що для розрахунку пенсії в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком немає підстав.
Не погоджуючись з діями Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області у поновленні виплати основного розміру пенсії у розмірі не меншому 8-ми мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, встановленої законом на відповідний календарний рік, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно наявності підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , з огляду на наступне:
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі Закон - № 796-ХІІ).
Розмір державної пенсії особам, які віднесені до першої категорії осіб, постраждалих від Чорнобильської катастрофи, визначено статтею 54 Закону №796-ХІІ, а додаткової пенсії - статтею 50 вказаного Закону.
Відповідно до статті 50 Закону № 796-ХІІ (в редакції станом на час призначення пенсії позивачці) особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами II групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.
Приписами частини четвертої статті 54 Закону № 796-ХІІ у редакції Закону № 230/96-ВР, яка була чинною до внесення змін Законом України від 28.12.2014 року № 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 76-VIII), було передбачено таке:
"В усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком; по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком; по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком; дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком".
28.12.2014 року Верховна Рада України прийняла Закон № 76-VIII, яким текст статті 54 Закону № 796-ХІІ був викладений у редакції, згідно з якою умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначає Кабінет Міністрів України в актах із відповідних питань.
Змінивши підпунктом 13 пункту 4 розділу I Закону № 76-VIII законодавче регулювання мінімальних розмірів державних пенсій, Верховна Рада України скасувала соціальні гарантії, передбачені частиною четвертою статті 54 Закону № 796-ХІІ у редакції Закону № 230/96-ВР.
Згодом мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, було визначено в Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 23.11.2011 № 1210 зі змінами (далі - Порядок № 1210).
Згідно з пунктом 11 Порядку № 1210 мінімальний розмір пенсії становить:
1) для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї:
осіб з інвалідністю I групи - 180 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
осіб з інвалідністю II групи - 160 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
осіб з інвалідністю III групи - 145 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Тобто раніше визначений статтею 54 Закону № 796-ХІІ розмір пенсій було знижено.
Рішенням від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021 Конституційний Суд України визнав такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину третю статті 54 Закону № 796-ХІІ у редакції Закону № 76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Конституційний Суд України вирішив, що частина третя статті 54 Закону № 796-ХІІ у редакції Закону № 76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, визнана неконституційною, втрачає чинність через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
За рішенням Конституційного Суду України, Верховній Раді України належало протягом трьох місяців з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення привести нормативне регулювання, встановлене статтею 54 Закону № 796-ХІІ у редакції Закону № 76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, у відповідність із Конституцією України та цим Рішенням.
Верховний Суд у постанові від 13.05.2025 року у справі №240/1021/24 вказав, що за результатами виконання Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021 Верховна Рада України, з метою врегулювання на законодавчому рівні розмірів пенсій для осіб з інвалідністю, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, мала прийняти не будь-який закон, а такий, що відповідає Конституції України та згаданому Рішенню Конституційного Суду України.
29.06.2021 Верховною Радою України на виконання Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(II)/2021 прийнято Закон України № 1584-IX "Про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щодо підвищення рівня пенсійного забезпечення окремих категорій осіб", який набрав чинності 01 липня 2021 року, відповідно до якого:
частину третю статті 54 Закону № 796-ХІІ викладено в такій редакції:
"В усіх випадках розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, не можуть бути нижчими: для I групи інвалідності - 6000 гривень; для II групи інвалідності - 4800 гривень; для III групи інвалідності - 3700 гривень; для дітей з інвалідністю - 3700 гривень";
статтю 54 Закону № 796-ХІІ доповнено частинами четвертою і п'ятою такого змісту:
"Розміри пенсії, передбачені частиною третьою цієї статті, починаючи з 2022 року щороку з 1 березня індексуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з урахуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Порядок призначення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України".
Саме на зазначену редакцію статті 54 Закону № 796-ХІІ послався відповідач, відмовляючи позивачці в перерахунку її пенсії, та суди, відмовляючи в задоволенні позову.
Подібні правовідносини щодо питання визначення розміру пенсії для осіб з інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи вже були предметом розгляду у Верховному Суді.
Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 10.12.2024 у справі № 240/1121/24 не знайшов підстав для відступлення від правового висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 17.04.2024 у справі № 460/20412/23, від 12.05.2024 у справі № 400/12117/21, від 10.09.2024 у справі № 240/34675/23, від 11.09.2024 у справах № 240/590/24, № 240/739/24, від 12.09.2024 у справі № 240/1024/24, від 02.10.2024 у справах від № 400/5534/23, № 240/955/24, № 240/1092/24, № 240/1067/24, № 240/34883/23.
Судова палата у зазначеній вище справі дійшла висновку, що: "прийняттям Закону № 1584-IX не досягаються всупереч Рішенню Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021 мінімальні гарантії у сфері соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Оскільки Конституція України, як зазначено в її статті 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй. Пряме застосування Конституції у поєднанні з принципом її верховенства над іншими правовими актами неминуче передбачає правомочність судів відмовитись від застосування будь-якого правового акта, який вони визначають як неконституційний в цілому або в частині.
Як уже було зазначено, у пункті 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021 приписано Верховній Раді України протягом трьох місяців з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення привести нормативне регулювання, встановлене статтею 54 Закону №796-ХІІ у редакції Закон № 76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, у відповідність із Конституцією України та цим Рішенням.
Окремо Конституційний Суд України зауважив, що у разі неприведення нормативного регулювання, встановленого статтею 54 Закону № 796-ХІІ у редакції Закону №76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, у відповідність із Конституцією України та цим рішенням через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, застосуванню підлягатиме частина четверта статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР».
Враховуючи, що внесеними Законом №1584-IX змінами до статті 54 Закону № 796-XII встановлено менші розміри пенсії, аніж ті, які було передбачено зазначеною статтею в редакції Закону № 230/96-ВР, судова палата констатувала, що законодавець вчергове порушив право на належний рівень соціального захисту та засадничий обов'язок держави щодо відшкодування завданої шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у зв'язку з чим до спірних правовідносин у цій справі слід застосувати норми Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР".
Застосовуючи наведені висновки до обставин цієї справи, колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 , як особа з інвалідністю ІІ групи, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з Чорнобильською катастрофою, має право на отримання пенсії в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, а також на отримання додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, встановленої законом на відповідний календарний рік, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.
Разом з тим, задовольняючи позовні вимоги з 01.03.2024 року, суд першої інстанції посилався на те, що за положеннями Закону нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але своєчасно не отримав з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більш як за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми недоотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу ПФУ, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
З огляду на зазначене суд першої інстанції дійшов висновку, що строк звернення до суду не вважається пропущеним та позивач має право на перерахунок пенсії без обмеження будь-яким строком.
З цього приводу колегія суддів зазначає наступне:
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а дійшла висновку, що норми, зокрема, статті 46 Закону №1058-IV (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії) підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов: 1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом; 2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.
У справі, яка розглядається, фактичні обставини свідчать про те, що позивачці фактично не нараховувалася пенсія у розмірі не меншому 8-ми мінімальних пенсій за віком та додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров'ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, встановленої законом на відповідний календарний рік, а тому відсутні підстави для застосування норми щодо необмеження будь-яким строком виплати пенсіонерові суми пенсії.
Колегія суддів зазначає, що реалізація позивачкою права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від неї самої, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Враховуючи наведене, а також те, що позивачка звернулася до суду з цим позовом 27.10.2024 року її права можуть бути захищені судом з 27.04.2024 - тобто в межах шестимісячного строку, встановленого частиною другою статті 122 КАС України, а не з 01.01.2024 року, як просила позивачка, чи з 01.03.2024 року, як визначив суд першої інстанції.
Відповідно до ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Колегія суддів зазначає, що в даному випадку судове рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а позов - частковому задоволенню шляхом визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови в здійсненні перерахунку та виплати пенсії по інвалідності ОСОБА_1 , що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, у розмірі нижче 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, встановленої законом на відповідний календарний рік та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії по інвалідності ОСОБА_1 , що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи з 27.04.2024 року у розмірі не нижче 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, встановленої законом на відповідний календарний рік, з урахуванням раніше виплачених сум. Позовні вимоги за період з 01.01.2024 року до 26.04.2024 року слід залишити без розгляду відповідно до статті 123 КАС України.
Частиною 1 статті 257 КАС України встановлено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 325, 327, 328 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області задовольнити частково.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 січня 2025 року скасувати.
Прийняти нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови в здійсненні перерахунку та виплати пенсії по інвалідності ОСОБА_1 , що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, у розмірі нижче 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, встановленої законом на відповідний календарний рік.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії по інвалідності ОСОБА_1 , що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи з 27.04.2024 року у розмірі не нижче 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, встановленої законом на відповідний календарний рік, з урахуванням раніше виплачених сум.
Позовні вимоги ОСОБА_1 за період з 01.01.2024 року до 26.04.2024 року залишити без розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених ч. 5 ст.328 КАС України.
Суддя-доповідач: А.В. Бойко
Суддя: О.В. Єщенко
Суддя: О.А. Шевчук