П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
04 грудня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/4471/25
Суддя першої інстанції: Білостоцький О.В.
Час та місце ухвалення судового рішення «--:--», м.Одеса
Повний текст судового рішення складений 26.05.2025
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Крусяна А.В.,
суддів Шевчук О.А., Яковлєва О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеського державного університету внутрішніх справ про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
12.02.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Одеського державного університету внутрішніх справ (надалі - ОДУВС) про визнання протиправними дії щодо відмови визнати грошове забезпечення, яке нараховувалось йому за весь період навчання з 01.09.2022 по 08.02.2024 у розмірі 230612,25грн. як таке, що не підлягає відшкодуванню; зобов'язання визнати грошове забезпечення, яке нараховувалось йому за весь період навчання в Одеському державному університету внутрішніх справ з 01.09.2022 по 08.02.2024 у розмірі 230612,25грн. за таке, що не підлягає відшкодуванню.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходив навчання в Одеському державному університеті внутрішніх справ та 08.02.2024 здобув другий (магістерський) рівень вищої освіти за спеціальністю 081 «Право». Разом з тим, 08.07.2024 позивач звільнився з лав Національної поліції України за власним бажанням, не доопрацювавши 3 роки згідно до умов контракту, у зв'язку з чим отримав від університету лист-повідомлення про обов'язок відшкодування коштів, пов'язаних з його утриманням у вищому навчальному закладі освіти, а також кошторис усіх витрат за період з 01.09.2022 по 08.02.2024 у розмірі 235625,61грн. Разом з тим, особи під час навчання за державним замовленням у закладі вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснює підготовку поліцейських мають право на відповідне грошове забезпечення як особи, що проходять службу в поліції, а видатки, на таке грошове забезпечення належать до категорії «оплата праці», а тому не можуть бути витратами, пов'язаними із навчанням у таких навчальних закладах, що підлягають поверненню.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26.05.2025 у задоволенні позову відмовлено. При вирішенні справи, суд першої інстанції, посилаючись на положення Порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських №261 від 12.04.2017 та ст.74 Закону України «Про національну поліцію» зазначив, що грошове забезпечення курсантів вищих навчальних закладів належить до категорії витрат на їх навчання і за наявності на те підстав підлягають компенсації Міністерству внутрішніх справ України. Оскільки позивач достроково звільнився з лав Національної поліції за власним бажанням, при цьому був обізнаний щодо наявності у нього обов'язку із відшкодування витрат за навчання у навчальному закладі у разі звільнення протягом трьох років після закінчення навчання, суд першої інстанції дійшов висновку, що у позивача виник обов'язок відшкодувати витрати пов'язані з його утриманням у вищому навчальному закладі.
Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції при вирішенні справи норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що при вирішенні справи суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин положення Порядку №260 та ст.74 Закону України «Про національну поліцію», оскільки, на його думку, застосуванню підлягають приписи п.22 Порядку №260 від 06.04.2016 (визначає та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських), зокрема п.22 згідно з яким грошове забезпечення, виплачене відповідно до законодавства, що діяло на дату виплати, поверненню не підлягає. Разом з тим, позивач звертає увагу, що п.3 Порядку №261 передбачає відшкодування витрат, зокрема грошового, продовольчого, речового та медичного забезпечення за умови, якщо воно здійснювалося саме як утримання у ВНЗ, а не як виплата за службу в поліції. В контексті зазначеного, скаржник наголошує, що отримане ним грошове забезпечення було пов'язане з проходженням служби в поліції, а не з утриманням у навчальному закладі, як споживанням послуг.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено, що 01.09.2022 між Одеським державним університетом внутрішніх справ (Виконавець) з однієї сторони, ГУНП в Одеській області (Замовник) з другої сторони, та ОСОБА_1 з третьої сторони, укладено контракт №М-4/22 про здобуття освіти за спеціальністю «Право» в Одеському державному університеті внутрішніх справ, предметом якого є підготовка за державним замовленням за денною формою навчання здобувача ступеня вищої освіти «магістр» за спеціальністю 081 «Право». /а.с.43/
Так, п.2.3.5 Контракту від 01.09.2022 визначено, що у разі дострокового розірвання контракту, а також звільнення зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення навчання з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції через хворобу або скорочення штатів, відшкодувати Міністерству внутрішніх справ України, в особі виконавця, витрати, пов'язані з утриманням у закладі вищої освіти, відповідно до п.4 ст.77 Закону України «Про національну поліцію».
08.02.2024 позивач здобув другий (магістерський) рівень вищої освіти за спеціальністю 081 «Право» та був спрямований для подальшого проходження служби в ГУНП в Одеській області.
Наказом ГУНП в Одеській області від 08.07.2024 №1060 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції на підставі п.7 ч.1 ст.77 Закону України «Про національну поліцію» (за власним бажанням). /а.с.42/
Згідно розрахунку фактичних витрат, пов'язаних із утриманням курсанта ОСОБА_1 в ОДУВС за період навчання з 01.09.2022 по 08.02.2024, видатки у зальному розмірі складають 235625,61грн., з яких грошове забезпечення - 230612,25грн. /а.с.49/
25.09.2024 між позивачем да ОДУВС укладено договір розстрочення заборгованості згідно з Контрактом про здобуття освіти в Одеському державному університеті внутрішніх справ та п.3.2.1 якого визначено, що не пізніше 30.09.2024 після укладання договору, ОСОБА_1 зобов'язаний здійснити погашення ОДУВС частини заборгованості в сумі 4625,61грн.
Пунктом 6 договору від 25.09.2024 узгоджено, що тільки при виконанні ОСОБА_1 в повному обсязі зобов'язання, встановленого п.3.2.1 договору, ОДУВС зобов'язується надати розстрочку виконання зобов'язання останнім. /а.с.43-44/
Оскільки у встановлений строк позивачем не виконано умови вказаного договору, відповідач достроково розірвав договір від 25.09.2024.
25.10.2024 університет направив позивачу повідомлення, в якому зазначив про зобов'язання з його боку відшкодувати державні кошти, які витрачені МВС України через ОДУВС на утримання під час навчання в магістратурі у розмірі 235625,61грн. /а.с.48/
Також, з матеріалів справи вбачається, що в провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа №420/38597/24 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОДУВС витрат, пов'язаних з його утриманням під час навчання в сумі 235625,61грн.
Позивач вважаючи, що суми виплаченого йому грошового забезпечення під час навчання за період з 01.09.2022 по 08.02.2024 у розмірі 230612,25грн. (згідно розрахунку фактичних витрат, пов'язаних із утриманням курсанта ОСОБА_1 в ОДУВС), прирівнюються до заробітної плати, а тому не підлягають поверненню, у зв'язку з чим звернувся з позовом до суду.
Перевіривши матеріали справи, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставність позовних вимог з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України врегульовані Законом України «Про національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (надалі - Закон України №580-VIII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно із ч.1 ст.59 Закону України №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Відповідно до ст.72 Закону України №580-VIII професійне навчання поліцейських складається з: 1) первинної професійної підготовки; 2) підготовки у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання; 3) післядипломної освіти; 4) службової підготовки - системи заходів, спрямованих на закріплення та оновлення необхідних знань, умінь та навичок працівника поліції з урахуванням оперативної обстановки, специфіки та профілю його оперативно-службової діяльності.
Відповідно до ч.ч.2,4 ст.74 Закону України №580-VIII підготовка фахівців за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, проводиться на підставі контракту про здобуття освіти, який укладається між навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчається.
Особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно ч.5 ст.74 Закону України №580-VIII у разі відмови від добровільного відшкодування витрат, зазначених у частині четвертій цієї статті, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.
На підставі наведених приписів законодавства, судова колегія зазначає, що у даному випадку позивач перебував на посаді публічної служби, а отже питання відшкодування ним витрат на навчання, пов'язане із питаннями реалізації такого правового статусу особи.
Тому, питаннями відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що призвели до відшкодування фактичних витрат, пов'язаних з утриманням у навчальному закладі, належить до питання проходження публічної служби такою особою.
З матеріалів справи вбачається, що 01.09.2022 між Одеським державним університетом внутрішніх справ (Виконавець) з однієї сторони, ГУНП в Одеській області (Замовник) з другої сторони, та ОСОБА_1 з третьої сторони, укладено контракт №М-4/22 про здобуття освіти за спеціальністю «Право» в Одеському державному університеті внутрішніх справ, предметом якого є підготовка за державним замовленням за денною формою навчання здобувача ступеня вищої освіти «магістр» за спеціальністю 081 «Право». /а.с.43/
За умовами контракту, позивач мав проходити службу в поліції протягом трьох років з моменту закінчення навчання. При цьому, у разі дострокового розірвання контракту, а також звільнення зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення навчання з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції через хворобу або скорочення штатів, позивач зобов'язаний відшкодувати МВС України, в особі виконавця, витрати, пов'язані з утриманням у закладі вищої освіти.
Позивачем не заперечується той факт, що 08.02.2024 він здобув другий (магістерський) рівень вищої освіти за спеціальністю 081 «Право» та був спрямований для подальшого проходження служби в ГУНП в Одеській області. Однак наказом ГУНП в Одеській області від 08.07.2024 №1060 о/с звільнений зі служби в поліції на підставі п.7 ч.1 ст.77 Закону України «Про національну поліцію» (за власним бажанням). /а.с.42/
Згідно розрахунку фактичних витрат, пов'язаних із утриманням курсанта ОСОБА_1 в ОДУВС за період навчання з 01.09.2022 по 08.02.2024, видатки у зальному розмірі складають 235625,61грн., з яких грошове забезпечення - 230612,25грн. /а.с.49/
Надаючи оцінку вказаним доводам позивача, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст.43 Конституцій України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Використання примусової праці забороняється. Не вважається примусовою працею військова або альтернативна (невійськова) служба, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров'я роботах забороняється. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2017 №261 затверджено Порядок відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України (надалі - Порядок №261).
Відповідно до п.1 цей Порядок визначає механізм відшкодування особами, які навчалися за денною формою навчання за державним замовленням (далі - особи) у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - вищі навчальні заклади), витрат, пов'язаних з їх утриманням у таких закладах (далі - витрати), у разі, зокрема, дострокового розірвання контракту про здобуття освіти (далі - контракт) з будь-яких підстав, крім звільнення із служби в Національній поліції (далі - поліція) через хворобу (за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) чи у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.
Пунктом 2 Порядку №261 визначено, що витрати відшкодовуються згідно з контрактом, укладеним між вищим навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчалася. У разі коли особа є неповнолітньою, установлення правових відносин здійснюється відповідно до вимог Цивільного кодексу України. Типову форму контракту затверджує МВС.
При цьому, згідно із положеннями п.3 Порядку №261 відшкодування здійснюється в розмірі витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; оплатою комунальних послуг та спожитих енергоносіїв (тепло-, водопостачання, водовідведення, електроенергія). Розрахунок витрат на утримання осіб (грошове, продовольче, речове та медичне забезпечення) у вищих навчальних закладах здійснюється відповідно до встановлених норм за їх фактичною вартістю. Розрахунок комунальних послуг та спожитих енергоносіїв здійснюється виходячи із середнього обсягу споживання у відповідному вищому навчальному закладі на одну особу за добу за період її фактичного перебування в такому закладі. На підставі розрахунків вищого навчального закладу складається довідка про фактичні витрати на кожну особу за весь строк навчання, яка долучається до її особової справи.
Відповідно до п.4 Порядку №261 витрати відшкодовуються особою в повному розмірі за весь період її фактичного навчання.
Колегія суддів звертає увагу, що Верховний Суд у постанові від 13.01.2023 у справі №440/2692/20 зробив висновок щодо застосування п.3 Порядку №261 в контексті правовідносин, які є подібними до даної справи, в частині стягнення грошового забезпечення із курсанта Харківського національного університету внутрішніх справ.
Так, Верховний Суд у наведеному судовому рішенні дійшов висновків, що під час навчання відповідача в Університеті підготовка фахівців у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України за державним замовленням спочатку здійснювалася на підставі договору про навчання, який укладався між навчальним закладом, головним управлінням, управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, області, місті Києві або Севастополі чи на транспорті та особою, яка навчається, а в подальшому - на підставі контракту про здобуття освіти, який укладався між навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчається.
Тобто, незважаючи на законодавчі зміни, що були зумовлені реформою правоохоронної системи, механізм підготовки фахівців за державним замовленням Міністерства внутрішніх справ України та зміст означених тристоронніх правовідносин (ВНЗ, ОП і ОСОБА) не змінився, так само, як і залишився незмінним обов'язок особи, яка навчалася, відшкодувати витрати, пов'язані з її утриманням у вищому навчальному закладі, у разі звільнення зі служби за власним бажанням раніше, аніж через три роки після закінчення навчання.
Як обумовлено приписами Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за №669/28799, грошове забезпечення виплачується поліцейським, які призначені на штатні посади в Національній поліції, та курсантам ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання.
Грошове забезпечення курсантів ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання, яких вперше прийнято на службу в поліцію, складається з посадового окладу.
Грошове забезпечення курсантів ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання з числа молодшого складу поліції складається з посадового окладу за останньою штатною посадою, яку поліцейський займав до зарахування на навчання, окладу за спеціальним званням та надбавки за стаж служби.
Підставою для виплати грошового забезпечення є наказ керівника (начальника) органу, закладу, установи Національної поліції про призначення на посаду поліцейського відповідно до номенклатури посад, наказ ректора ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання про зарахування на навчання або наказ про зарахування в розпорядження відповідного органу поліції та встановлення конкретного розміру окладів, надбавок, доплат.
Грошове забезпечення курсантам ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання виплачується за місцем проходження служби (навчання) виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання.
Тож, оскільки саме в кошторисі ВНЗ (вищого навчального закладу) МВС передбачаються кошти на виплату грошового забезпечення курсантів ВНЗ МВС, то вказане грошове забезпечення належить до категорії витрат на навчання таких курсантів.
Вказане кореспондує з п.3 Порядку №261, за змістом якого грошове забезпечення входить до складу витрат, які підлягають відшкодуванню у разі звільнення із служби в поліції за власним бажанням протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу.
На підставі наведеного, Верховний Суд у справі №440/2692/20 дійшов висновку, що грошове забезпечення курсантів вищих навчальних закладів належить до категорії витрат на їх навчання і за наявності на те підстав підлягають компенсації Міністерству внутрішніх справ України.
Підсумовуючи викладене, судова колегія зауважує, що грошове забезпечення курсантів, входить до витрат, пов'язаних із навчанням у ВНЗ і має бути відшкодовано особою, яка достроково розірвала контракт, звільнившись зі служби за власним бажанням.
За правилами ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судові витрати розподіляються відповідно до ст.139 КАС України, якою передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Керуючись ст.ст.139, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 травня 2025 року залишити без змін.
Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на ОСОБА_1 .
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення.
Суддя-доповідач А.В. Крусян
Судді О.А. Шевчук О.В. Яковлєв