Справа № 354/466/25
Провадження № 1-кп/354/122/25
04 грудня 2025 року м. Яремче
Яремчанський міський суд Івано-Франківської області у складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3 , в режимі відеоконференції
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
потерпілої ОСОБА_5 , в режимі відеоконференції
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Яремче матеріали кримінального провадження, зареєстрованого в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12025091110000027, щодо
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Калуш Івано-Франківської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, не одружений, на утриманні нікого не має, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, який проходить військову службу за контрактом на посаді сержанта резерву 10 запасної роти військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні солдат,
за ч. 1 ст. 289 КК України,
Формулювання обвинувачення у кримінальному провадженні, визнаного судом доведеним.
Солдат ОСОБА_4 03.02.2025 об 11:30 год, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, поблизу магазину «Apriori», що знаходиться за адресою: м. Яремче, вул. Свободи, буд. №251, Надвірнянського району Івано-Франківської області, реалізовуючи свій протиправний умисел, спрямований на незаконне заволодіння автомобілем марки «VOLKSWAGEN BORA», сірого кольору, державний номерний знак НОМЕР_2 , який перебуває у користуванні ОСОБА_6 , керуючись корисливими мотивами та користуючись для себе вигідною обстановкою, відсутністю поруч з автомобілем його власника, не маючи будь-яких (уявних або законних) підстав та прав на користування вказаним транспортним засобом, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний та протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки і свідомо бажаючи їх настання, за допомогою ключа, привів у дію двигун, після чого розпочав рух на зазначеному транспортному засобі в напрямку м. Надвірна Івано-Франківської області, де під час руху вказаним транспортним засобом по вул. Шевченка, не впорався із керуванням та з'їхав із дороги, внаслідок чого спричинив потерпілій майнову шкоду на суму 137 454,00 гривень.
За викладених обставин ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 289 КК України- незаконне заволодіння транспортним засобом.
Позиції учасників судового провадження:
Позиція сторони обвинувачення
Позиція сторони обвинувачення викладена в обвинувальному акті, що був складений 03.02.2025 та затверджений прокурором Івано-Франківської спеціалізованої окружної прокуратури у сфері оборони ОСОБА_3 22.12.2024.
В судовому засіданні прокурор зазначив, що під час судового розгляду даного кримінального провадження обставини вчинення обвинуваченим ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України, знайшли своє підтвердження в повному обсязі, його дії кваліфіковано вірно і обґрунтовано, а винуватість обвинуваченого повністю підтверджена отриманими та дослідженими доказами.
Зважаючи на те, що свою вину за інкримінованим обвинуваченням ОСОБА_4 визнав повністю, просив суд здійснювати розгляд кримінального провадження на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України.
В судових дебатах прокурор просив призначити щодо обвинуваченого покарання в межах санкції ч. 1 ст. 289 КК України, а саме три роки позбавлення волі, врахувати обставину, що помягшує покарання - щире каяття, та обставину, що обтяжує покарання - вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп'яніння, цивільний позов задовольнити в повному обсязі, стягнути витрати у кримінальному провадженні в сумі 4775,40 грн.
Позиція обвинуваченого
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину визнав повністю та підтвердив фактичні обставини вчиненого ним кримінального правопорушення, зазначені в обвинувальному акті, а саме: дату, час, місце, спосіб вчинення кримінального правопорушення та у скоєному розкаявся.
Позиція потерпілих
Потерпілий ОСОБА_6 у підготовчому засіданні пояснив, що він був користувачем автомобіля марки «VOLKSWAGEN BORA», сірого кольору, державний номерний знак НОМЕР_2 , власником якого є його родичка ОСОБА_5 , оскільки її залучено як потерпілу, просив судовий розгляд проводити без його участі.
Потерпіла ОСОБА_5 в судовому засіданні щодо покарання обвинуваченого повністю підтримала позицію прокурора. Пояснила, що діями обвинуваченого їй було заподіяно матеріальної шкоди на суму 58 726,00 грн та моральної шкоди розміром 40 000,00 грн, понесла витрати на послуги евакуатора в сумі 2000,00 грн та на правничу допомогу в сумі 9000,00 грн. Цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди в загальній сумі 100 726, 00 грн підтримала в повному обсязі, просила його задовольнити. Обсяг та порядок дослідження судом доказів
Оскільки обвинувачений ОСОБА_4 не оспорює фактичні обставини справи, і як встановлено судом, правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності його позиції, за згодою усіх учасників судового провадження, суд, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження інших доказів по справі щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та вирішив обмежитись допитом обвинуваченого й дослідженням документів, які характеризують його особу.
При цьому, за основу суд бере до уваги покази обвинуваченого, вважає їх належними, допустимими та достовірними, послідовними, котрі у взаємозв'язку доводять фактичні обставини незаконного заволодіння транспортним засобом.
Обвинуваченому судом роз'яснено, що він буде позбавлений права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку, що повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації №6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно з яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
Висновки суду
Таким чином, розглянувши кримінальне провадження стосовно обвинуваченого, допитавши останнього, дослідивши письмові матеріали, долучені прокурором відповідно до встановленого порядку, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_4 у незаконному заволодінні транспортним засобом доведена повністю та кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 289 КК України.
Обставини, що пом'якшують чи обтяжують покарання. Мотиви призначення покарання.
Вирішуючи питання про призначення виду та розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд дійшов наступного висновку.
Згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до вимог ст. 65 зазначеного Кодексу суд призначає покарання, враховуючи характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Згідно положень ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 289 КК України, віднесено до категорії нетяжких злочинів.
Відповідно до вимог ст. 66 КК України обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , є щире каяття.
Згідно з вимогами ст. 67 КК України, обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , є вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває в стані алкогольного сп'яніння.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого.
Досудовою доповіддю, складеною 16.09.2025 Калуським районним відділом філії Державної установи «Центр пробації» в Івано-Франківській області, встановлено, що ризик вчинення обвинуваченим ОСОБА_4 повторного кримінального правопорушення і ризик небезпеки для суспільства, в тому числі для окремих осіб та ризик шкоди здоров'ю оцінюється як середній, відтак орган пробації вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства при покладенні на нього обов'язків, передбачених ч.ч. 1, 3 ст. 76 КК України (а.к.п.152-156).
Європейський Суд з прав людини у рішенні від 03.10.2002 в справі «Бемер проти Німеччини» зазначає, що кримінальний суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв'язку з відстрочкою.
У судовому засіданні були досліджені докази, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_4 та встановлено, що останній раніше не судимий (а.к.п.175-176), військовослужбовець, який відповідно до службової характеристики безпосереднього командира НОМЕР_3 запасної роти в/ч НОМЕР_1 від 04.08.2024 під час проходження військової служби зарекомендував себе в основному з негативної сторони (а.с.178), 18.01.2023 отримав поранення, за місцем проживання характеризується посередньо, не перебуває на профілактичному обліку у відділі превенції Калуського РВП ГУНП (а.к.п. 181).
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує ставлення обвинуваченого до скоєного, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до положень ст. 12 КК України відноситься до категорії нетяжких злочинів;
особу винного, який має постійне місце проживання, у добровільному порядку шкоду, завдану потерпілій в результаті його протитиправних дій, не відшкодував, та наявність обставини, що пом'якшує покарання - щире каяття, та обставину, яка обтяжує покарання - вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп'яніння.
З огляду на викладене, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання за ч. 1 ст. 289 КК України у виді позбавлення волі.
Водночас, оцінюючи конкретні обставини справи, що характеризують вчинені злочинні діяння, їх наслідки, тяжкість вчиненого, особу винного, який співпрацював з правоохоронними органами, усвідомив протиправність своїх дій, суд дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченого без реального відбування покарання.
З огляду на це суд призначає покарання із застосуванням ст. 75 КК України, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням на строк, достатній для того, щоб він довів своє виправлення. Крім того, суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
На переконання суду, призначення обвинуваченому такого покарання буде справедливим, співрозмірним і достатнім для його виправлення, запобігання вчинення нових злочинів як самим обвинуваченим, так і іншими особами, а також буде відповідати таким принципам Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.
У справі "Скоппола проти Італії" від 17.09.2009 (заява № 10249/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку
В даному кримінальному провадженні потерпілою ОСОБА_5 в рамках даного кримінального провадження заявлено цивільний позов, в якому вона просить стягнути з цивільного відповідача на її користь відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок злочинних дій ОСОБА_4 у розмірі 58 726,00 грн, витрати на послуги евакуатора в сумі 2000,00 грн, відшкодування моральної шкоди в розмірі 40 000,00 грн та витрати, пов'язані з наданням професійної правничої допомоги у сумі 9000,00 грн.
Обвинувачений ОСОБА_4 визнав цивільний позов потерпілої ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди від злочину, зазначив, що йому потрібний час, щоб відкласти таку суму коштів, оскільки він їх на даний час не має.
Заслухавши пояснення учасників щодо цивільного позову, оглянувши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 2 ст. 127 Кримінального процесуального кодексу України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Згідно з ч. ч. 1, 5 ст. 128 Кримінального процесуального кодексу України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами,
встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Частиною 1 статті 129 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Згідно з ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, заподіяна майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.
ОСОБА_5 в цивільному позові зазначила, що автомобіль «VOLKVAGEN BORA» реєстраціний номер НОМЕР_2 , потребує відновлювального ремонту, вважає, що розмір матеріальних збитків, заподіяних діями цивільного відповідача становить 58 726,00 грн та підтверджується висновком експерта № CE-19/109-25/2372-АВ від 07.02.2025, який міститься в матеріалах справи (а.к.п. 200-213). Також потерпіла ОСОБА_5 надала суду копію акту виконаних робіт №17 від 25.08.2025 на суму 2 000,00 грн та платіжну інструкцію № 1. 277658563.1 від 25.08.2025 про оплату послуг евакуатора в сумі 2 000,00 грн (а.к.п.131-133).
З огляду на викладене, суд встановив, що внаслідок кримінального правопорушення діями обвинуваченого ОСОБА_4 потерпілій ОСОБА_5 завдано майнову шкоду в сумі 60 726,00 грн., яка на стадії досудового розслідування та судового розгляду обвинуваченим потерпілій не відшкодована, отже заявлені вимоги цивільного позивача про відшкодування майнової шкоду підлягають задоволенню у повному обсязі.
Що стосується стягнення моральної шкоди в розмірі 40 000 гривень, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів.
Згідно з ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Слід звернути увагу, що моральна шкода має бути обов'язково підтверджена належними та допустимими доказами заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру.
При оцінці обґрунтованості вимог у справах про відшкодування моральної шкоди необхідно керуватися принципом розумності, тобто виходити з об'єктивно передбачуваних за обставин конкретної справи втілень моральної шкоди. Відповідно, як основний доказ заподіяння моральної шкоди, слід розглядати достатньо переконливі з погляду розумності пояснення потерпілої сторони щодо характеру завданих їй немайнових втрат.
У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 у справі № 752/17832/14-ц зроблено висновок, що визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Обґрунтовуючи свої вимоги про відшкодування моральної шкоди, потерпіла зазначила, що в даному випадку моральна шкода полягає у настанні негативних змін у її житті, зокрема
щоденні думки та спогади про наслідки психотравмуючої дії, страх можливого повторення події, негативні переживання та спогади, порушення сну, емоційна напруга, нервозність тощо. Крім того, через втрату особистих матеріальних цінностей, в даному випадку транспортного засобу, та неможливість його використовувати для власних потреб, потерпіла пережила стрес, почуття обурення поведінкою обвинуваченого, яке не покидає її до цього часу, а наслідки події потягли нераціональне витрачання життєвого часу та додаткових витрат за надання їй правової допомоги адвокатом.
Надаючи оцінку вимогам про відшкодування моральної шкоди суд враховує, що злочин завжди породжує негативні емоції у потерпілих і можуть свідчить про заподіяння їм моральної шкоди, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров'я.
Разом з тим, рівень моральних страждань визначається не тільки видом правопорушення, а і змістом моральних страждань потерпілого внаслідок заподіяння йому шкоди та значенням наслідків цього правопорушення для його особистості, що і зумовлює розмір суми компенсації моральної шкоди.
Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31.01.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Визначаючи розмір моральної шкоди, суд виходить з того, що не може бути точних критеріїв майнового виразу фізичного і душевного болю, спокою. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз і його визначення не піддається математичним формулам.
Потерпілою не надано до позовної заяви доказів того, яким чином було визначено розмір завданої моральної шкоди.
Разом з тим, суд вважає доведеним, що умисні дії обвинуваченого ОСОБА_4 призвели до виникнення у потерпілої ОСОБА_5 певних моральних страждань і хвилювань та втрат немайнового характеру, вимушених змін у її житті. Тому суд, виходячи із засад розумності, виваженості, справедливості, враховуючи повернення вкраденого автомобіля, вважає необхідним позов останньої, задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_4 на користь потерпілої ОСОБА_5 10 000,00 грн відшкодування моральної шкоди. Саме такий розмір відшкодування є достатнім для розумного задоволення потреб позивачки. У задоволенні решти позовних вимог потерпілої в частині відшкодування моральної шкоди слід відмовити.
Крім того, положеннями ч. 1 ст. 124 КПК України встановлено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.
До таких витрат відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 118 КПК України належать витрати на правову допомогу.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України розмір процесуальних витрат, належить до обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Чинний КПК України не встановлює чіткого переліку доказів, які необхідно надати суду на підтвердження понесених витрат на професійну правову допомогу, однак зобов'язує надати докази на підтвердження розміру процесуальних витрат, у тому числі на правову допомогу, що входить до предмета доказування у кримінальному провадженні.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 зазначено, що
правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Документами на підтвердження відповідних витрат, незалежно від юрисдикції спору, можуть бути: договір про надання правової допомоги; розрахунок наданих послуг з їх детальним описом; документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, тощо).
Потерпілою ОСОБА_5 було заявлено про стягнення витрат на професійну правову допомогу у розмірі 9 000,00 грн. В обґрунтування понесених витрат потерпіла долучила до цивільного позову договір про надання правничої допомоги № 30/04/2025 від 07.04.2025 з адвокатом ОСОБА_7 , детальний опис послуг наданий адвокатом у даному кримінальному провадженні та квитанцію про сплату грошових коштів №30/04/2025 від 07.04.2025 в сумі 9 000,00 грн (а.к.п. 62-65).
Таким чином, керуючись принципами справедливості та верховенства права, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, враховуючи обставини кримінального провадження, суд вважає, що підтверджені процесуальні витрати підлягають задоволенню та стягненню з ОСОБА_4 у сумі 9000,00 грн.
Згідно з ст. 118 КПК України до процесуальних витрат відносяться витрати пов'язані із залученням експертів.
Відповідно до довідки про витрати на проведення експертизи в кримінальному провадженні № 12025091110000027 розмір витрат на залучення експерта становить 4775,40 грн, які на підставі частини 2 статті 124 КПК України слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави.
Запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_4 не застосовувався.
Питання речових доказів вирішити у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.
На підставі ч. 4 ст. 174 КПК України суд вважає за необхідне скасувати арешт, який був накладений ухвалою слідчого судді Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 06.02.2025, на автомобіль марки «VOLKSWAGEN BORA», державний номерний знак НОМЕР_2 , яке визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні.
На підставі викладеного, керуючись ст. 368-371, 373- 376 КПК України,
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три ) роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк 2 (два) роки.
Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки: 1)періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2)повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; 3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Цивільний позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 завдану кримінальним правопорушенням майнову шкоду в сумі 60 726,00 (шістдесят тисяч сімсот двадцять шість) гривень та 10 000,00 (десять тисяч) гривень моральної шкоди.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 витрати, пов'язані з наданням професійної правничої допомоги у сумі 9 000,00 (дев'ять тисяч) гривень.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати на проведення експертизи № CE-19/109-25/2372-АВ від 07.02.2025 в розмірі 4775,40 (чотири тисячі сімсот сімдесят пять гривень сорок копійок).
Скасувати арешт, який накладено ухвалою слідчого судді Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 06.02.2025 на автомобіль марки «VOLKSWAGEN BORA», державний номерний знак НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_5 .
Вирок може бути оскаржений до Івано-Франківського апеляційного суду через Яремчанський міський суд Івано-Франківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.
Вирок не може бути оскаржений з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.
Відповідно до ч. 6 ст. 376 КПК України копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження копію вироку мають право отримати в суді.
Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Головуюча суддя: ОСОБА_8