Справа № 344/13714/25
Провадження № 2/352/1255/25
04 грудня 2025 рокум. Івано-Франківськ
Тисменицький районний суд Івано-Франківської області у складі судді Гриньків Д.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
І. Короткий зміст позовних вимог.
23.09.2025 року з Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області до Тисменицького районного суду Івано-Франківської за підсудністю надійшла цивільна справа за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 27.09.2021 року між відповідачем та ТОВ «Мілоан» був укладений кредитний договір № 4004497, згідно з умовами якого відповідач отримав 20 000 грн на строк 30 днів, зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 1,25% та 5%, комісія за надання кредиту 10% від суми кредиту. ТОВ «Мілоан» умови кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачеві кредит на потрібну йому суму. Відповідач зі свого боку не виконав умов кредитного договору.
23.02.2022 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» був укладений договір відступлення прав вимоги №81-МЛ, відповідно до умов якого позивач набув прав вимоги, в тому числі і за кредитним договором №4004497 від 27.09.2021 року, що укладений між ТОВ «Мілоан» та відповідачем. Відтак, у зв'язку із невиконанням відповідачем умов кредитного договору, за ним утворилася заборгованість в загальному розмірі 44 355,57 грн., з яких прострочена заборгованість за сумою кредиту становить - 17 417 грн; прострочена заборгованість за сумою відсотків за становить - 24 938,57 грн; прострочена заборгованість за комісією становить - 2 000 грн, яку і просить стягнути позивач та судові витрати.
ІІ.Стислий виклад позиції учасників справи.
Представник відповідача до суду надіслала відзив на позовну заяву, в якому зазначила про те, що в матеріалах справи відсутній розрахунок заборгованості, який дозволив би перевірити правильність нарахування відсотків за кредитом, оскільки наданий розрахунок є внутрішнім документом фінансової установи та не містить відомостей, що дозволили б суду перевірити чи дійсно передавалися кошти у кредит, тобто не є первинним бухгалтерським документом. Окрім цього вважає, що сума заборгованості по відсоткам нарахована з порушенням закону, зокрема ст. 1048 ЦПК України, оскільки нарахований поза строком кредитування. При цьому представник відповідача надала свій розрахунок заборгованості, в якому вказала, що заборгованість за відсотками за користування кредитом становить 8763,84 грн (за ставкою 1,25% протягом 30 днів на тіло кредиту 20000 грн). Також представник заперечила щодо нарахування комісії за надання кредиту в сумі 2000 грн, оскільки первісним кредитором не надано доказів наявності переліку послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, а отже положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника сплачувати вказаний платіж є нікчемним. Щодо витрат на правничу допомогу в сумі 7000 грн представник позивача заперечила. В той же час предтавник відповідача вказала, що не заперечує проти задоволення позову в частині стягнення тіла кредиту в розмірі 17 417 грн. та відсотків у розмірі 8 763,84 грн. В іншій частині позовних вимог просила відмовити.
У відповіді на відзив представник повивача зазначила, що нарахування заборгованості в сумі 44355,57 грн здійснювалось відповідно до пунктів кредитного договору № 4004497 від 27.09.2021 року. При цьому відповідачем було здійснено пролонгацію договору як на пільгових так і на стандартних умовах договору, з умовами якого позичальник погоджується та повністю розуміє і зобов'язується неухильно дотримуватися умови кредитного договору та Правила надання фінансових кредитів (послуг) Товариством, що розміщені на вебсайті Товариства та є невід'ємною частиною договору. Крім цього вказала, що встановлення ТзОВ «Мілоан» у кредитному договорі комісії не суперечить закону. Умова договору щодо обов'язку сплачувати комісію за надання кредиту недійсною визнана не була. За таких обставин позивач має право вимагати стягнення заборгованості з комісійної винагороди. Також представником позивача наданий детальний розрахунок заборгованості за кредитом з урахуванням періодів пролонгації, який відповідає розміру заборгованості за договором, заявлений до стягнення у позовній заяві.
Пояснила, що Товариство не банк, а небанківська (фінансова) установа, відповідно не здійснює відкриття, обслуговування банківських рахунків фізичних осіб, та не має обов'язку формувати облікові документи за кредитними зобов'язаннями позичальників згідно Закону «Про банки та банківську діяльність» в т. ч. Інструкції затвердженої Постановою НБУ від 27.12.2007 року за №481.
Зауважила, що розмір витрат на правову допомогу у сумі 7 000 грн є обґрунтованим та підтвердженим договором №0605 від 06.05.2025, ордером, актом № 2310 та детальним описом наданих послуг. Відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та усталеної практики Верховного Суду, акт виконаних робіт є достатнім доказом понесених витрат, незалежно від деталізації погодинної ставки. Отже, заявлена сума підлягає відшкодуванню як розумна та необхідна.
Представник позивача у позовній заяві просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, розгляд справи здійснювати без участі представника.
Відповідачу ОСОБА_1 була надіслана ухвала про відкриття провадження у справі, яка їй була вручена 23.10.2025 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
ІІІ. Відомості про рух справи. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою судді від 07.10.2025 року провадження у справі відкрито та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі не надходили.
ІV. Фактичні обставини справи.
Судом встановлено, що 27.09.2021 року ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» уклали договір про споживчий кредит №4004497, у відповідності до умов якого відповідач отримав кредит у сумі 20000 грн, строком на 30 днів. При цьому, відповідно до п.1.4 договору позичальник має повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом в дату платежу 27.10.2021 року (а.с.16-20).
Загальні витрати позичальника за весь строк кредитування - 9500 грн. (п.1.5 договору).
Комісія за надання кредиту - 2000 грн, яка нараховується за ставкою 7% від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту (п. 1.5.1. договору).
Пунктом 1.5.2. договору передбачено, що проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 1,25% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Стандартна процентна ставка 5%. Тип процентної: фіксована (п. 1.6, п. 1.7 Договору).
Пункт 2.2.2. договору передбачає про нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей передбачених п.2.2.3 договору.
Згідно п. 2.3.1. договору позичальник має право неодноразово продовжувати та/або поновлювати пільговий період та збільшувати строк кредитування на таких самих умовах, за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 правил. Для продовження/поновлення пільгового періоду та збільшення строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії передбачені п.2.3 договору та розділом 6 правил, у тому числі сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено/поновлено пільговий період нараховуються за ставкою визначеною п.1.5.2. договору.
Відповідно до п. 2.3.1.2. договору передбачена пролонгація на стандартних умовах, при яких позичальник може збільшити строк кредитування на 1 день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування ( з урахуванням всіх пролонгацій). Так збільшення строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування , але загалом не може перевищувати 60 днів.
Відповідно до п. 2.4.1. позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення, згідно п.1.4 договору, а у випадку пролонгації - не пізніше дати завершення періоду на який продовжено строк кредитування.
Договір підписано 27.09.2021 року ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором L50748 (а.с.16-20, 22).
В додатку №1 до договору №4004497 від 20.09.2021 року міститься графік платежів за цим договором, в якому зазначена інформація щодо дати видачі кредиту 20.09.2021, дати платежу - 27.10.2021 року, кількість днів у розрахунковому періоді - 30, чиста сума кредиту - 20000 грн, проценти за користування кредитом -7500 грн, комісія за надання кредиту - 2000 грн (а.с.20зв)
Згідно довідки про ідентифікацію, наданої ТОВ «Мілоан», підтверджено, що клієнт ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , з яким укладено договір про споживчий кредит №4004497 від 27.09.2021 року, ідентифікований Товариством з обмеженою відповідальністю "МІЛОАН". Акцепт (Договір) підписаний позичальником із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором L50748, номер телефону, на який відправлено одноразовий ідентифікатор: НОМЕР_2 (а.с.22).
У відомості про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 4004497 від 27.09.2021 року, укладеним з відповідачем, зазначено, що 27.09.2021 року було надано кредит в сумі 20000 грн, того ж дня нараховано комісію з оформлення кредиту - 2000 грн, у період з 28.10.2021 року по 03.11.2021 року та в період з 23.11.2021 по 07.12.2021 року було нараховано відсотки згідно п. 1.5.2. договору, оскільки відповідачем здійснено дії щодо пролонгації строку кредитування на пільгових умовах на 7днів (процентна ставка 1,25%) та 15 днів (процентна ставка 0,01%) відповідно, в період 04.11.2021-15.11.2021 року нарахування відсотків здійснювалося за ставкою, передбаченою для пролонгації строку кредитування на стандартних умовах (5%), в періоди, за якими пролонгація відбувалась на стандартних умовах з 16.11.2021 по 22.11.2021 року та з 08.12.2021 по 17.01.2022 року відсотки нараховувались за ставкою 1% від суми кредиту (а.с.23зв-24).
23.01.2022 року між ТОВ «Мілоан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу №81-МЛ, за умовами якого позивач набув право вимоги, серед інших, до боржника ОСОБА_2 за кредитним договором № 4004497від 27.09.2021 року на суму заборгованості 44355,57 грн, що підтверджується витягом з реєстру боржників до договору факторингу № 81-МЛ від 23.02.2022 року (а.с.25зв-29, 34).
Відповідно до виписки ТОВ «ФК «Кредит Капітал» з особового рахунку за кредитним договором № 4004497 від 27.09.2021 року за ОСОБА_2 рахується заборгованість в загальній сумі 44 355,57 грн, з яких 17 417 грн - прострочена заборгованість за тілом кредиту, 2 000 грн - заборгованість за комісіями, 24 938,57 грн - прострочена заборгованість за відсотками (а.с.25).
13.06.2025 року позивач звертався з вимогою до відповідача про виконання зобов'язань за кредитним договором в загальній сумі 44355,57 грн (а.с.27 зв).
V.Мотиви з яких виходить суд та норми права.
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Цивільним кодексом України.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно положень статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
Статті 6 та 627 ЦК України визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частини 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем він вважається укладеним в письмовій формі.
З огляду на зазначені норми права Верховний Суд в своїх постановах дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі №561/77/19.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1, 3 ст. 1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
В п. 1 ст. 629 ЦК України вказано, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до п. 1ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В п. 1 ст. 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.
Щодо відступлення прав вимоги новому кредитору
Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора; зобов'язання в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Положеннями статті 516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
За приписами статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.
У таких випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Згідно зі статтею 1080 ЦК України презюмується дійсність договору факторингу незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.
За правилом статті 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Щодо одноразової комісії за надання кредиту.
Так, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження 14-53цс21) зазначила про таке.
Закон № 1734-VIII (ЗУ Про споживче кредитування) у редакції, чинній до 19 жовтня 2019 року (дати набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав споживачів фінансових послуг» від 20 вересня 2019 року), до загальних витрат за споживчим кредитом відносив витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту (пункт 4 частини першої статті 1). Цей же пункт з 19 жовтня 2019 року визначив, що до загальних витрат за споживчим кредитом належать витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
В цьому висновку Велика Палата Верховного Суду зауважує, що згідно п. 8 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав споживачів фінансових послуг» від 20 вересня 2019 року, що набрав чинності 19 жовтня 2019 року і положення якого зберігають свою чинність на день перегляду рішення суду першої інстанції), пункт 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» виклали в такій редакції, згідно якої до загальних витрат за споживчим кредитом відносять витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту (пункт 4 частини першої статті 1). Цими ж змінами починаючи з 19 жовтня 2019 року визначено у частині другій статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», що до загальних витрат за споживчим кредитом належать витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
VІ. Висновки суду.
Розглянувши матеріали цивільної справи, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на нижчевикладене.
Так, судом встановлено, що 27.09.2021 року ОСОБА_2 уклала з ТОВ «Мілоан», договір про споживчий кредит № 4004497 в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» в сумі 20 000 грн строком на 30 днів, шляхом переказу на його банківську картку та зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,25 % від суми кредиту за кожен день користування та стандартною відсотковою ставкою 5% - в день .
При цьому відповідач визнає позов в частині стягнення тіла кредиту в сумі 17417 грн, а відтак, з урахуванням ч.1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Тому позов в цій частині підлягає до задоволення.
Окрім цього, суд враховує, що 27.10.2021 року відповідачем здійснено пролонгацію строку кредитування на пільгових умовах, у порядку визначеному п. 2.3.1.1 договору, на строк 7 днів, в які застосовувалася процентна ставка 1,25% від залишку тіла кредиту, в подальшому було здійснено пролонгацію на стандартних умовах на строк 19 днів, в порядку, передбаченому п. 2.3.1.2. договору, згідно якої протягом перших 12 днів кредитор нараховував відсотки, передбачені п. 1.6 договору в розмірі 5% від залишку кредиту, протягом наступних семи днів - за ставкою 1% від суми залишку тіла кредиту, 22.11.2021 року відповідачем здійснено пролонгацію строку кредитування на пільгових умовах на строк 15 днів із застосовуванням зниженої процентної ставки 0,01%), та після цього пролонгація здійснювалась на стандартних умовах протягом 41 дня, тобто до 17.01.2022 року за ставкою 1% від залишку тіла кредиту. Загальний строк кредитування становив 112 днів.
Щодо нарахування відсотків за користування кредитом, то суд, вивчивши розрахунок заборгованості, наданий позивачем до позовної заяви вважає, що останній є обґрунтованим. Відтак, з урахуванням вищенаведеного підставною є також заборгованість за відсотками за користування кредитом в сумі 24 938,57 грн. При цьому варто зауважити, що в періоди пролонгації строку кредитування на пільгових та на стандартних умовах, зокрема з 16.11.2021 по 22.11.2021 року, з 23.11.2021 по 07.12.2021 року та 08.12.2021 по 17.01.2022 року застосовувалась знижена процентна ставка, яка є нижчою, ніж вказано у договорі.
Окрім цього, кредитний договір передбачає одноразову сплату комісії за надання кредиту у розмірі 2000 грн, яка в повному обсязі відповідачем не була погашена. Наведені приписи ЦК України, ЗУ «Про споживче кредитування» прямо не вказують на недійсність умови кредитного договору про встановлення комісії за надання кредиту. Тому суд вважає, що комісія за надання кредиту відповідає умовах договору та підлягає стягненню з відповідача.
А отже, вимоги позивача про стягнення заборгованості з відповідача за кредитними договорами підлягають до задоволення.
VІІ. Судові витрати.
Згідно із ч. 1ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Тому з відповідача слід стягнути 2422,40 гривень судового збору на користь позивача.
Щодо понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд, дійшов такого висновку.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказав, що очікує понести 7000 гривень витрат на професійну правничу допомогу в рамках договору від 06.05.2025 року про надання правової допомоги, які і заявив до стягнення з відповідача.
На підтвердження понесення витрат на оплату професійної правничої допомоги позивач надав такі докази:
договір про надання правової допомоги №0605 від 06.05.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал" та адвокатським об'єднанням «Апологет» (а.с.37);
свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №2093, виданого 29.09.2012 року на ім'я ОСОБА_3 (а.с.36);
ордер серії ВС №1370094 на надання правничої допомоги Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал" у судах загальною юрисдикції адвокатом Усенко Михайлом Ігоровичем, виданий АО «Апологет» (а.с.37зв);
актом наданих послуг №2310 від 23.06.2025 року, згідно якого виконавчем АО «Апологет» надано клієнту Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал" послуги згідно договору про надання правової (правничої) допомоги №0605 від 06.05.2025 року щодо боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №4004497 від 27.09.2021 року. Сума наданих послуг 7000 грн (а.с.38).;
детальний опис наданих послуг до акту №2310 від 23.06.2025 року (а.с.38зв).;
Даючи оцінку вищевказаному, суд виходить з того, що положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі ст. 15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2ЦПК України).
Разом з тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство встановило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
В частині 1ст. 137 ЦПК України зазначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 137 ЦПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4ст. 137 ЦПК України).
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Аналогічні висновки щодо підтвердження витрат, пов'язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 742/2585/19.
Даючи оцінку доказам, долученим на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у даній цивільні справі у розмірі 7000 гривень, суд зазначає, що у договорі про надання правової допомоги визначені всі істотні умови договору, у тому числі вартість наданих послуг, в акті про надані послуги вказано, які саме було надано послуги, з чим позивач погодився та здійснив їх оплату.
Враховуючи характер виконаної адвокатським об'єднанням роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, усталеної практики у даній категорії справи, критерію необхідності та значимості процесуальних дій у справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн.
Зазначена сума, на переконання суду, є розумною та такою, що відображає реальність адвокатських витрат (їх дійсність та необхідність), з урахуванням складності справи, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги.
На підставі наведеного, ст.ст. 525, 526, 610, 611, 1048, 1054, 1055, 1056-1, 1077, 1078 ЦК України, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 19, 76, 81, 82, 89, 141, 247, 258, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд,-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за Кредитним договором № 4004497 від 27.09.2021 року, в сумі: 44 355 (сорок чотири тисячі триста п'ятдесят п'ять) грн 57 коп., з яких: заборгованість за сумою кредиту -17 417 (сімнадцять тисяч чотириста сімнадцять) грн, заборгованість за сумою відсотків- 24 938 (двадцять чотири тисячі дев'ятсот тридцять вісім) грн 57 коп., заборгованість за комісією - 2 000 (дві тисячі) грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТзОВ Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. та 3 000 (три тисячі) грн - витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно ст.273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, м. Львів, 79018, ЄДРПОУ 35234236;
Відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Рішення складене у повному обсязі 04.12.2025 року.
Суддя Тисменицького районного суду
Івано-Франківської області Гриньків Д.В.