04 грудня 2025 р. Справа № 520/6649/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Подобайло З.Г.,
Суддів: Чалого І.С. , Ральченка І.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2025, головуючий суддя І інстанції: Бабаєв А.І., повний текст складено 21.08.25 по справі № 520/6649/25
за позовом ОСОБА_1
до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, в якому просив суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 14.11.2024 № 8205 в частині відмови в задоволенні вимог ОСОБА_1 щодо встановлення причинного зв'язку діагностованих у нього захворювань, оформлених довідкою гарназонної військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_1 від 11.04.2024 № 3051, як «Захворювання, травма ТАК, пов'язаного із захистом Батьківщини»;
зобов'язати Центральну військово-лікарську комісію Збройних Сил України повторно розглянути питання щодо встановлення причинного зв'язку захворювання, діагностованого у ОСОБА_1 , оформлених довідкою гарназонної військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_1 від 11.04.2024 № 3051 та яке призвело до інвалідності, із захистом Батьківщини під час виконання завдань із відбиття збройної агресії російської федерації проти України в районі ведення воєнних (бойових) дій, шляхом зазначення як вірного формулювання «Захворювання, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини» та з урахуванням висновків суду у даній справі.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що рішення Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 14.11.2024 № 8205 в частині відмови в задоволенні вимог ОСОБА_1 щодо встановлення причинного зв'язку діагностованих у нього захворювань, оформлених довідкою гарназонної військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_1 від 11.04.2024 № 3051, як «Захворювання, травма ТАК, пов'язаного із захистом Батьківщини», на думку позивача, є протиправним та підлягає скасуванню. Зазначає, що ОСОБА_1 приймав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України і діагностоване у нього захворювання пов'язане із захистом Батьківщини, оскільки 12.03.2023 він був евакуйований з бойових позицій до стабілізаційного пункту, що підтверджується відповідними документами. Згідно евакуаційного листа, 12.03.2023 ОСОБА_1 було евакуйовано з бойових позицій в стабілізаційний пункт Карлівка зі скаргами на оніміння нижніх та верхнії кінцівок, загрудиння біль зліва. Діагноз: гіпертонічна хвороба ІІ стадії, гіпертонічний криз. Крім того, факт того, що ОСОБА_1 отримав захворювання саме внаслідок захворювання пов'язаного із захистом Батьківщини підтверджується витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_2 «Про результати службового розслідування», згідно якого було встановлено факти, що згідно витягу з журналу бойових дій 1 механізованого батальону військової частини НОМЕР_2 від 12.02.2023 № 2075дск, в період з 03.03.2023 по 12.03.2023, з метою виконання бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 № 0323/ОКП/3510/дск від 02.03.2023, солдата ОСОБА_1 було залучено до виконання бойового (спеціального) завдання, з метою зайняття бойових рубежів оборони в районі населеного пункту Водяне, Покровського району, Донецької області, стійкого утримання бойових рубежів оборони та виконання завдання по не допуску прориву противника в напрямку Опитне-Карлівка. Викладені обставини підтверджені належними, достатніми та допустимими доказами, що підтверджують отримання ОСОБА_1 захворювання пов'язаного із захистом Батьківщини.
Відзив на позовну заяву від Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України до суду не надійшов.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2025 (розгляд справи відбувся за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) задоволено частково позов ОСОБА_1 .
Визнано протиправним та скасовано рішення Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 14.11.2024 № 8205 щодо відмови в задоволенні вимог ОСОБА_1 щодо встановлення причинного зв'язку діагностованих у нього захворювань, оформлених довідкою гарназонної військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_1 від 11.04.2024 № 3051, як «Захворювання, травма ТАК, пов'язаного із захистом Батьківщини».
Зобов'язано Центральну військово-лікарську комісію Збройних Сил України повторно розглянути звернення щодо встановлення причинного зв'язку захворювання, діагностованого у ОСОБА_1 , оформленого довідкою гарназонної військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_1 від 11.04.2024 № 3051, з урахуванням висновків суду у даній справі.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2025 та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що у протоколі засідання ВЛК ЦВЛК ЗС України від 14.11.2024 № 8205 вказано перелік наданих документів, що були розглянуті, включаючи всі медичні довідки, висновки, епікризи, документи військової частини тощо. Кожен з документів було проаналізовано в сукупності, що підтверджується обґрунтованим змістом скасованої постанови ЦВЛК ЗС України. Зазначає, що судом першої інстанції не конкретизовано, які саме обставини ЦВЛК ЗС України повинна була врахувати у даному випадку - у разі отримання необґрунтованої заяви. Вказує, що перегляд постанов ВЛК, з урахуванням приписів пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення № 402, є правом ЦВЛК ЗС України, яке підлягає реалізації лише за наявності певних обставин, а саме наявності належного обґрунтування із підтверджуючою ті чи інші обставини медичною документацією, яка додається до звернення, а також наявних медичних записів та висновків у відповідних реєстрах електронної системи охорони здоров'я. Зазначає, що висновки суду першої інстанції щодо недотримання ЦВЛК ЗС України правових норм та визначеної процедури при проведенні військово лікарської експертизи є хибними, оскільки, усі підтверджені об'єктивними медичними даними діагнози позивача, у відповідності до документів наданих на розгляд комісії, було враховано лікарями-експертами ЦВЛК ЗС України, при цьому розвиток захворювань позивача було досліджено в контексті проходження останнім військової служби, а обов'язку ЦВЛК ЗС України переглядати постанови ВЛК у випадку надходження необґрунтованої заяви про перегляд (скасування) тієї чи іншої постанови ВЛК, нормами Положення № 402 не передбачено. Враховуючи наведені норми законодавства у їх сукупності, а також розглянуті медичні, військово-облікові та інші документи, з огляду на нетривалий термін безпосередньої участі позивача у виконанні бойових завдань та етіопатогенез захворювань, ВЛК ЦВЛК ЗС України, в межах повноважень, одностайно, прийнято колегіальне рішення про відсутність підстав для задоволення заяви позивача щодо встановлення причинного зв'язку його захворювань із захистом Батьківщини. Вказує, що жодних протиправних дійбездіяльності під час розгляду заяви позивача ЦВЛК ЗС України допущено не було. Також, зазначає, що судом першої інстанції під час вирішення спору по суті не враховано, що з огляду на правові норми Положення № 402, визначення причинного зв'язку захворювання, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців та вибір формулювань в яких приймаються постанови ВЛК, визначені пунктами 21.5 та 21.6 глави 21 розділу II Положення № 402, відноситься до дискреційних повноважень відповідної ВЛК. Вказує, що суд позбавлений можливості самостійно оцінити причинно-наслідковий зв'язок між захворюванням позивача та його службою, оскільки суд не є спеціалізованою установою в медичній сфері.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача - адвокат Пітецький В.В., просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, обґрунтовуючи таке прохання доводами фактично аналогічними наведеним у позовній заяві.
Зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим і вмотивованим, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на основі повного і всебічного з'ясування обставин справи, що мають істотне значення для правильного вирішення спору, при повному дослідженні усіх наявних у справі доказів.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).
Відповідно до ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що ОСОБА_1 проходив службу у Військовій частині НОМЕР_2 .
В подальшому позивач проходив службу у ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до витягу із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (по стройовій частині) № 279 від 26.09.2024 з 26.09.2024 його виключено із списків особового складу, знято з усіх видів забезпечення.
Згідно довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією Серії 12 ААГ № 320640 від 04.09.2024 ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності та 20% часткової втрати працездатності у зв'язку з захворюванням, пов'язаним з проходженням військової служби.
Відповідно до довідки гарнізонної військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_1 від 11.04.2024 № 3051 проведено медичний огляд позивача у Гарнізонній військово-лікарської комісії в/ч НОМЕР_1 . Діагноз та постанова військово - лікарської комісії про причинний зв'язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва).
«Дисциркуляторна енцефалопатія 1 ст., з лікворно-венозною дистензією, легким вестибуло-атактичним, астенічним синдромами. Міжхребцевий остеохондроз шийного, грудного, поперекового відділів хребта, аномалія Кімерлі, спондильоз L4-L5, гіполордоз поперекового відділів хребта без порушення функцій. Спондилогенна цервікоаогія, торакоалгія, люмбалгія, нестійка ремісія. «Синдром кубітального каналу» праворуч, незначно виражена. Гіпертонічна хвороба II стадії, 3 ступеню, ризик 2. Гіпертензнвне серце (ІММ ЛШ 123) Атеросклероз аорти, СН0, Колоїдний зоб І ст., еутиреоз. Хронічний гастродуоденіт, фаза ремісії. Захворювання, ТАК, пов'язані з проходженням військової служби».
«Складний далекозорий астигматизм правого ока з різницею рефракції у двох головних меридіанах 0,5Д при короткозорості в меридіані найбільшої аметропії 2,5Д, при гостроті зору з корекцією 1,0. Складний далекозорий астигматизм правого ока з різницею рефракцій у двох головних меридіанах 0,5Д, при короткозорості в меридіані найбільшої аметропії 1,0Д, при гостроті зору з корекцією 1,0. Захворювання, НІ, не пов'язані і проходженням військової служби».
Згідно витягу з протоколу штатної військово-лікарської комісії № 2387 від 31.07.2024 захворювання солдата ОСОБА_1 1978 р.н - «Спондилогенна цервікоаогія, торакоалгія, люмбалгія» - Захворювання, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби. Причинний зв'язок захворювань за довідкою ГВЛК в/ч НОМЕР_1 від 11.04.2024 № 3051 - відмінено.
01.11.2024 позивач звернувся до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України зі зверненням щодо перегляду постанови про причинний зв'язок діагностованих у нього захворювань оформлених довідкою гарнізонної військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_1 від 11.04.2024 № 3051 та прийняття постанови про причинний зв'язок даних захворювань у формулюванні: «Захворювання, травма ТАК, пов'язані із захистом Батьківщини».
Відповідно до Витягу з протоколу засідання військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 14.11.2024 № 8205 захворювання ОСОБА_1 :
«Дисциркуляторна енцефалопатія 1 ст., з лікворно-венозною дистензією, легким вестибуло-атактичним, астенічним синдромами. Міжхребцевий остеохондроз шийного, грудного, поперекового відділів хребта, аномалія Кімерлі, спондильоз L4-L5, гіполордоз поперекового відділів хребта без порушення функцій. Спондилогенна цервікоаогія, торакоалгія, люмбалгія, нестійка ремісія. «Синдром кубітального каналу» праворуч, незначно виражена. Гіпертонічна хвороба II стадії, 3 ступеню, ризик 2. Гіпертензнвне серце (ІММ ЛШ 123) Атеросклероз аорти, СН0, Колоїдний зоб І ст., еутиреоз. Хронічний гастродуоденіт, фаза ремісії. Захворювання, ТАК, пов'язані з проходженням військової служби».
«Складний далекозорий астигматизм правого ока з різницею рефракції у двох головних меридіанах 0,5Д при короткозорості в меридіані найбільшої аметропії 2,5Д, при гостроті зору з корекцією 1,0. Складний далекозорий астигматизм правого ока з різницею рефракцій у двох головних меридіанах 0,5Д, при короткозорості в меридіані найбільшої аметропії 1,0Д, при гостроті зору з корекцією 1,0. Захворювання, НІ, не пов'язані і проходженням військової служби».
Постанову про причинний зв'язок захворювання за витягом з протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії 12 регіональної військово- лікарської комісії від 31.07.2024 № 2387- відмінити
За результатами розгляду звернення ОСОБА_1 та наданих до ЦВЛК ЗС України копій медичних та військово-облікових документів підстав для задоволення його вимог щодо перегляду постанови про причинний зв'язок діагностованих у нього захворювань оформлених довідкою гарнізонної військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_1 від 11.04.2024 № 3051 та прийняття постанови про причинний зв'язок даних захворювань у формулюванні «Захворювання, травма ТАК, пов'язані із захистом Батьківщини» - не встановлено.
Позивач, вважаючи протиправним оскаржуване рішення, звернувся з даним позовом до суду.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем ані під час винесення оскаржуваного рішення, ані під на час розгляду справи по суті не надано оцінки наданим позивачем документам на предмет наявності причинного зв'язку захворювання, діагностованого у ОСОБА_1 , із захистом Батьківщини під час виконання завдань із відбиття збройної агресії російської федерації проти України в районі ведення воєнних (бойових) дій. Щодо позовних вимог в частині зобов'язання Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України повторно розглянути питання щодо встановлення причинного зв'язку захворювання оформленого довідкою гарнізонної військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_1 від 11.04.2024 № 3051 та яке призвело до інвалідності, із захистом Батьківщини під час виконання завдань із відбиття збройної агресії російської федерації проти України в районі ведення воєнних (бойових) дій, шляхом зазначення як вірного формулювання «Захворювання, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини», суд зазначив, що розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Однак суд не може здійснювати власну оцінку підстав прийняття певного висновку, оскільки як попередньо зазначалося, суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підстав висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суд також зазначив, що оцінка визначення того, чи пов'язані чи ні захворювання з проходженням військової служби, є дискреційними повноваженнями військово-лікарської комісії, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу. Таким чином, надання оцінки діагнозу позивача, встановлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з проходженням військової служби, виходить за межі судового розгляду. Враховуючи наведене, суд першої інстанції прийшов до висновку, що належним способом захисту в даному випадку є зобов'язання Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України повторно розглянути звернення щодо встановлення причинного зв'язку захворювання, діагностованого у ОСОБА_1 , оформленого довідкою гарнізонної військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_1 від 11.04.2024 № 3051, з урахуванням висновків суду у даній справі.
Погоджуючись з висновками викладеними судом першої інстанції, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У силу статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Згідно з п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Також Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 оголошено загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.
У подальшому Указами Президента України воєнний стан продовжувався. Станом на дату розгляду справи воєнний стан в Україні триває.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон України № 2232-XII).
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Статтею 70 Закону України від 19.11.1992 № 2801-XII «Основи законодавства України про охорону здоров'я» (далі - Закон України № 2801-XII) визначено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, встановлює причинний зв'язок захворювань, поранень і травм з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
З метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністерством оборони України 14.08.2008 затверджено Положення № 402 «Про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до п. 1.2 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Військово-лікарська експертиза - це :
медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов'язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби;
визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ;
встановлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби.
Згідно з абзацами 1-6 пункту 2.1 розділу І Положення № 402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).
Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.
ВЛК приймають постанови у тому числі на виїзних засіданнях та, в окремих випадках (лікування за кордоном) - дистанційно.
Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов'язкові до виконання.
Постанови ВЛК можуть бути відмінені або скасовані штатними ВЛК.
Постанова ВЛК скасовується у випадках, коли попередня постанова ВЛК на дату її прийняття не відповідала законодавству та/або була прийнята на підставі недійсних документів.
Постанова ВЛК відміняється у випадках, коли необхідно привести зміст попередньої постанови ВЛК (яка була прийнята правильно) у відповідність до чинного законодавства.
Відповідно до п. 2.2 розділу І Положення № 402 штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону.
Штатні ВЛК комплектуються лікарями із клінічною підготовкою за однією з лікарських спеціальностей (терапія, хірургія, неврологія, психіатрія, оториноларингологія, офтальмологія, організація охорони здоров'я тощо), з досвідом роботи у військових частинах та закладах охорони здоров'я (установах).
Пунктом 2.3 розділу І Положення № 402 передбачено, що ЦВЛК є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України.
Начальник ЦВЛК безпосередньо підпорядковується командувачу Медичних сил Збройних Сил України. Усі штатні ВЛК Збройних Сил України безпосередньо підпорядковуються начальнику ЦВЛК.
ЦВЛК має право, зокрема: оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення; перевіряти роботу підпорядкованих ВЛК з питань військово-лікарської експертизи; запитувати документи в частині, що характеризують обставини отримання захворювання, поранення, травми, каліцтва, необхідні для прийняття постанови про їх причинний зв'язок; розглядати, переглядати, скасовувати, відміняти, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України; надавати роз'яснення щодо формулювання постанов ВЛК (ЛЛК).
Рішення, постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку.
Порядок встановлення причинного зв'язку захворювань (поранень, контузій, травм, каліцтв) у військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, які призвані на збори, та колишніх військовослужбовців зі службою у Збройних Силах України визначено положеннями розділу 21 розділу II Положення № 402, пунктами 21.1-21.5 якого передбачено, що у разі коли під час медичного огляду військовослужбовців встановлено діагноз, ВЛК встановлює причинний зв'язок захворювання, травми, контузії, каліцтва, поранення.
Причинний зв'язок захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв у військовослужбовців, які проходять військову службу, військовозобов'язаних і резервістів, призваних військовими комісаріатами на навчальні (перевірочні) збори, при медичному огляді вирішують позаштатні постійно діючі госпітальні, гарнізонні ВЛК і ЛЛК та за потреби - штатні ВЛК (пункт 21.2).
Причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців визначають штатні ВЛК; у колишніх військовослужбовців інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та військових формувань колишнього СРСР, правонаступниками яких вони стали, - штатні ВЛК цих військових формувань та оформлюють протоколом за формою, наведеною в додатку 19 (пункт 21.3).
При медичному огляді військовослужбовців, призваних на збори військовозобов'язаних, резервістів під час навчальних зборів, кандидатів на навчання у ВВНЗ, направлених військовими комісаріатами, коли їм встановлено діагноз і постанова оформлюється свідоцтвом про хворобу або довідкою, ВЛК встановлюється причинний зв'язок захворювання (поранення, контузії, каліцтва, травми) (пункт 21.4).
Відповідно до п. 21.5 п. 21 розділу II Положення № 402, постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються, зокрема, в таких формулюваннях, зокрема: є) «Захворювання (поранення, контузія, каліцтво, травма), ТАК, пов'язане з проходженням військової служби» - якщо воно виникло в період служби у військових частинах та установах, крім захворювань (поранень, контузій, каліцтв, травм), які виникли (одержані) в періоди служби, передбачені підпунктами «а», «ґ» цього пункту, або коли захворювання, що виникло до військової служби, у період служби досягло такого розвитку, який призводить до непридатності (у тому числі тимчасової) до військової служби, служби з військової спеціальності.
ж) «Захворювання (поранення, травма, контузія, каліцтво), НІ, не пов'язане з проходженням військової служби» - якщо захворювання виникло в того, хто пройшов медичний огляд, до призову на військову службу, прийняття на військову службу за контрактом (у тому числі і захворювання, яке не діагностовано під час призову (під час прийому на військову службу), але патогенетично їх розвиток почався до призову (до прийому) на військову службу) і військова служба не вплинула на вже наявне захворювання і придатність до військової служби або коли захворювання виникло після звільнення з військової служби, коли початок захворювання не можна віднести на період проходження військової служби.
Згідно з п. 21.7 глави 21 Розділу II Положення № 402 постанова ВЛК про причинний зв'язок поранення (травми, контузії, каліцтва) приймається відповідно до висновку, зазначеного в довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), або засвідченої копії Акта про нещасний випадок (додаток 1 до Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 06.02.2001 № 36, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.02.2001 № 169/5360 (зі змінами)), у яких зазначаються обставини отримання поранення (контузії, травми, каліцтва). На військовослужбовців довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) оформляється у 2 примірниках, перший подається у госпітальну (гарнізонну) ВЛК, а другий зберігається постійно в особовій справі військовослужбовця. У виняткових випадках допускається розгляд ВЛК копії вказаної довідки, засвідченої відповідною посадовою особою та скріпленої гербовою печаткою військової частини (закладу охорони здоров'я Збройних Сил України).
Відповідно до п. 21.8 глави 21 Розділу II Положення № 402 при медичному огляді військовослужбовців, колишніх військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на збори, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) до введення в дію Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 04.01.1994 № 2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.07.1994 за № 177/386, і не мають довідки, виданої військовою частиною, ВЛК можуть бути прийняті до уваги достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем поранення (контузії, травми, каліцтва) (записи про первинне звернення по медичну допомогу із зазначенням обставин одержання поранення (травми), витяг із історії хвороби, матеріали службового розслідування, дізнання, досудового слідства за фактом поранення (травми) та інші медичні або військово-облікові документи).
Згідно з п. 21.18 глави 21 Розділу II Положення № 402 якщо свідоцтво про хворобу не збереглося, підставою для прийняття постанови про причинний зв'язок захворювання (поранення) є записи в документах (історія хвороби, довідка архіву, медична довідка, медична, червоноармійська або службова книжки, прохідне свідоцтво, особова справа, свідоцтво про звільнення від військового обов'язку, військовий квиток, витяг із документів військової частини, матеріалів службового розслідування, дізнання, досудового слідства або суду).
З аналізу наведених норм права висновується, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються штатні та позаштатні військово-лікарські комісії, які проводять медичний огляд осіб, зазначених у п. 1.2 розділу І Положення № 402 з метою визначення придатності за станом здоров'я до військової служби військовослужбовців та установлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), за результатами якого приймають постанови, що оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання ВЛК.
Так, позивач, вважаючи оскаржуване рішення протиправним, просив суд зобов'язати Центральну військово-лікарську комісію Збройних Сил України повторно розглянути питання щодо встановлення причинного зв'язку захворювання, діагностованого у ОСОБА_1 , оформлених довідкою гарнізонної військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_1 від 11.04.2024 № 3051.
Відповідно до п. 21.13 глави 21 розділу ІІ Положення № 402 за наявності підстав для зміни (перегляду) постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювання, поранення, зазначених у свідоцтві про хворобу (довідці ВЛК), постанова ВЛК при прийнятті нової постанови підлягає скасуванню (відміні). Постанова ВЛК оформляється протоколом засідання штатної ВЛК щодо встановлення причинного зв'язку захворювань (поранень).
Згідно з підпункту 2.3.4 пункту 2.3 розділу І Положення № 402 ЦВЛК має право, зокрема, розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК Збройних Сил України.
Так, витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_2 «Про результати службового розслідування» має посилання на те, що згідно витягу з журналу бойових дій 1 механізованого батальону військової частини НОМЕР_2 від 12.02.2023 № 2075дск, в період з 03.03.2023 по 12.03.2023, з метою виконання бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 № 0323/ОКП/3510/дск від 02.03.2023, солдата ОСОБА_1 було залучено до виконання бойового (спеціального) завдання, з метою зайняття бойових рубежів оборони в районі населеного пункту Водяне, Покровського району, Донецької області, стійкого утримання бойових рубежів оборони та виконання завдання по не допуску прориву противника в напрямку Опитне-Карлівка.
Згідно евакуаційного листа, 12.03.2023 ОСОБА_1 було евакуйовано з бойових позицій в стабілізаційний пункт Карлівка зі скаргами на оніміння нижніх та верхнії кінцівок, загрудинна біль зліва. Діагноз: гіпертонічна хвороба ІІ стадії, гіпертонічний криз
Відповідно до довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України ОСОБА_1 дійсно в період з 03.03.2023 по 08.03.2023 брав (брала) участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в районі н.п. Водяне, Очеретинська стг, Локровський р-н« Донецької області. Довідка складена на підставі Журналу бойових дій 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 інв. №2075дск від 12.02.2023.
Колегія суддів зазначає, що принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб'єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.
Колегія суддів зазначає, що як вбачається з витягу з протоколу від 14.11.2024 № 8205 Центральна військово-лікарська комісія лише констатувала відсутність підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 щодо перегляду постанови про причинний зв'язок діагностованих у нього захворювань оформлених довідкою гарнізонної військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_1 від 11.04.2024 № 3051 та прийняття постанови про причинний зв'язок даних захворювань у формулюванні «Захворювання, травма ТАК, пов'язані із захистом Батьківщини».
Суд першої інстанції вірно зазначив, що висновок засідання штатної військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 14.11.2024 № 8205 не містить жодної оцінки наданим документам та поставленим діагнозам.
Водночас Положенням № 402 передбачено, що перевірка рішення позаштатної ВЛК на предмет чи дотримані всі умови та критерії, передбачені цим Положенням при проведенні медичного огляду військового, належить до функцій Центральної ВЛК.
Дійсно, у цьому контексті варто звернути увагу на постанову від 10.02.2022 у справі № 160/7153/20 у якій Верховний Суд наголосив, що перевірка правильності прийнятого військово-лікарською комісією рішення виключно за медичними показниками не входить до компетенції адміністративного суду.
Адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим частиною другою статті 2 КАС України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 12.02.2021 у справі № 820/5570/16 від 12.06.2020 у справі № 810/5009/18 про те, що надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби виходить за межі судового розгляду суду.
Дискреційні повноваження - це повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким. З огляду на положення статті 2 КАС України щодо компетенції адміністративного суду останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Отже, питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями ВЛК, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.
Водночас, розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити їх законність в межах дотримання процедури прийняття таких.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що саме відповідач, Центральна військово-лікарська комісія Збройних Сил України, до компетенції якого належить вирішення питання щодо розгляду, перегляду, скасовування, відміни, затвердження, не затвердження, контролю, постанови будь-якої ВЛК (ЛЛК) Збройних Сил України, у зв'язку з надходженням заяви позивача від 01.11.2024 про перегляд причинного зв'язку його захворювань згідно довідки гарнізонної військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_1 від 11.04.2023 № 3051, повинен був прийняти вмотивоване рішення за наслідком її розгляду, надати позивачу повну та обґрунтовану відповідь щодо перегляду постанови гарнізонної ВЛК або направити на повторний або контрольний медичний огляд.
Отже, обмежившись лише формальним твердженням про відсутність підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 щодо перегляду постанови про причинний зв'язок діагностованих у нього захворювань оформлених довідкою гарнізонної військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_1 від 11.04.2024 № 3051 та прийняття постанови про причинний зв'язок даних захворювань у формулюванні «Захворювання, травма ТАК, пов'язані із захистом Батьківщини», Центральна військово-лікарська комісія фактично відмовила у належному розгляді заяви позивача у перегляді причинного зв'язку його захворювань згідно довідки гарнізонної військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_1 від 11.04.2023 № 3051, що не може вважатись правомірним.
Відтак, невиконання Центральною військово-лікарською комісією законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акту індивідуальної дії призводить до його протиправності.
Вказана позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду викладеними у постанові від 16.04.2025 у справі № 160/31586/23, які враховуються судом апеляційної інстанції в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 14.11.2024 № 8205 не відповідає загальним вимогам, які висуваються до актів індивідуальної дії як актів правозастосування, а саме критеріям обґрунтованості та вмотивованості, відповідно до яких відповідач мав навести переконливі та зрозумілі мотиви його прийняття, а відтак вказане рішення підлягає скасуванню, а позов в цій частині вимог задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.
Відповідачем жодних належних доказів на підтвердження правомірності власних дій (рішення), які є предметом оскарження, надано не було.
Щодо обраного судом першої інстанції способу захисту порушеного права позивачки, колегія суддів враховує, що спосіб захисту має враховувати суть порушення, допущеного суб'єктом владних повноважень - відповідачем, а тому суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 15.11.1996 у справі «Chahal проти Об'єднаного королівства» (заява № 22414/93) зазначив, що ст.13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, її суть зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист (параграф 145).
Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (параграф 75 рішення Європейського суду з прав людини від 05.04.2005 у справі «Афанасьєв проти України»).
З огляду на вищевикладене, колегія суддів, з урахуванням ч. 1 ст. 308 КАС України, погоджується з висновком суду першої інстанції, що ефективним та належним способом відновлення порушеного права позивача буде визнання протиправним та скасування рішення Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 14.11.2024 № 8205 щодо відмови в задоволенні вимог ОСОБА_1 щодо встановлення причинного зв'язку діагностованих у нього захворювань, оформлених довідкою гарнізонної військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_1 від 11.04.2024 № 3051, як «Захворювання, травма ТАК, пов'язаного із захистом Батьківщини» та зобов'язання Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України повторно розглянути звернення щодо встановлення причинного зв'язку захворювання, діагностованого у ОСОБА_1 , оформленого довідкою гарнізонної військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_1 від 11.04.2024 № 3051, з урахуванням висновків суду у даній справі.
Посилання відповідача на те, що визначення причинного зв'язку захворювання, поранень, контузій, травм, каліцтв та вибір формулювань, в яких приймаються постанови ВЛК, визначені пунктами 21.5 та 21.6 глави 21 розділу II Положення № 402, відноситься до дискреційних повноважень відповідної ВЛК, колегія суддів вважає такими, що не впливають на спірні правовідносини, оскільки суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог про зобов'язання Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України повторно розглянути питання щодо встановлення причинного зв'язку захворювання, діагностованого у ОСОБА_1 , оформлених довідкою гарнізонної військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_1 від 11.04.2024 № 3051 та яке призвело до інвалідності, із захистом Батьківщини під час виконання завдань із відбиття збройної агресії російської федерації проти України в районі ведення воєнних (бойових) дій, шляхом зазначення як вірного формулювання «Захворювання, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини».
Посилання позивача в апеляційній скарзі на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.06.2024 по справі № 120/14087/23, постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21.02.2024 по справі № 160/9897/23, постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22.10.2024 по справі № 280/5762/24, постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.03.2023 у справі № 500/3604/22 є не обґрунтованими. Дані судові рішення не є рішеннями, які є обов'язковим до врахування, та таким що мають преюдиційне значення для вирішення справи в розумінні положень ч. 5 ст. 242 КАС України.
Таким чином, переглянувши рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в оскаржуваній апелянтом частині.
На підставі викладеного колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст. 327, ч.1 ст.329 КАС України.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2025 по справі № 520/6649/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло
Судді(підпис) (підпис) І.С. Чалий І.М. Ральченко