03 грудня 2025 р. Справа № 480/7525/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,
Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 27.06.2025 (ухвалене суддею Савицькою Н.В.) в справі № 480/7525/24
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив: визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо не нарахування та не виплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації за період з лютого по липень 2024 року в розмірі 100000 грн. з розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах; зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України здійснити нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації за період з лютого по липень 2024 року в розмірі 100000 грн., з розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах з врахуванням проведених виплат за цей період.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 27.06.2025 в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 27.06.2025 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Закон України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу», Закону України “Про Державну прикордонну службу України», Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.
Відповідачем подано до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначив, що в рішенні суд першої інстанції зробив правильний висновок про відмову в задоволенні позовних вимог. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 06.11.2025 витребувано у Військової частини НОМЕР_1 : інформацію про завдання/заходи, які виконував/здійснював ОСОБА_1 , перебуваючи на військовій службі у Військової частини НОМЕР_1 упродовж спірного періоду з лютого по липень 2024 року, стосовно якого відповідач висловив заперечення щодо наявності підстав для виплати додаткової винагороди в розмірі 100000 грн., а також чи могло бути так, що відповідач з певних причин не зафіксував участь позивача у відповідних завданнях та/або заходах у службових документах, які є підставою для нарахування та виплати додаткової винагороди в розмірі 100000 грн. У разі наявності таких обставин відповідачу необхідно надати до суду належні та допустимі докази, що підтверджують факт відсутності чи наявності участі позивача у зазначених завданнях/заходах, а також пояснити причини неналежного документального оформлення цих відомостей; інформацію про участь ОСОБА_1 у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів за період з лютого по липень 2024 року, а саме: засвідчені копії бойових наказів та розпорядження, журналів бойових дій та рапортів командирів стосовно ОСОБА_1 ; засвідчені копії додаткових довідок (про безпосередню участь у бойових діях або відповідних заходах) начальника органу, який веде бойові дії, із зазначенням періоду (кількості днів) та термінів безпосередньої участі позивача, всі інші документи стосовно ОСОБА_1 із зазначенням які заходи/завдання виконував упродовж спірного періоду та в яких проходив службу. У разі відсутності документів, що підтверджують участь ОСОБА_1 у бойових діях або заходах із забезпечення національної безпеки і оборони у період з лютого по липень 2024 року, зазначити, які саме завдання виконував позивач і де проходив військову службу протягом спірного періоду.
На виконання вимог вищезазначеної ухвали суду, відповідачем зазначено, що у Військовій частині НОМЕР_1 відсутня інформація (відомості з бойових наказів та розпоряджень, відомості з журналів бойових дій, рапорти командирів) про виконання військовослужбовцем ОСОБА_1 в період з лютого по липень 2024 року бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території противника, а тому й додаткова винагорода в розмірі до 100000 грн. за період з лютого по липень 2024 року йому не нараховувалася та не виплачувалася.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.
Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судовим розглядом встановлено, позивач проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 30.06.2023 № 191, солдат ОСОБА_1 , призначений наказом командира ІНФОРМАЦІЯ_1 від 28.06.2023 № 20- РС на посаду розвідника-далекомірника відділення управління командира батареї 4 самохідної артилерійської батареї 2 самохідного артилерійського дивізіону.
Згідно із наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 02.12.2023 № 352 солдат ОСОБА_1 вибув до району виконання бойових завдань 2 самохідного артилерійського дивізіону та зарахований на котлове забезпечення (самостійне приготування їжі в польових умовах) при АГ резерву зі сніданку 03.12.2023, що свідчить про прибуття в район виконання бойових (спеціальних) завдань.
24.04.2024 військовослужбовцями подано колективне звернення до Президента України та Міністерства оборони України щодо нарахування та виплати додаткової винагороди в повному обсязі у розмірі до 100000 грн, з урахуванням фактично виплачених сум.
Листом від 11.05.2024 № 1811 позивача повідомлено, що ОСОБА_1 згідно зі своїми посадовими обов'язками виконує завдання з охорони військових об'єктів, що входить до переліку бойових завдань з розрахунку 30000 грн на місяць; підстави для виплати додаткової винагороди із розрахунку 100000 грн на місяць відсутні.
Представник позивача звернувся із заявою № 138 від 08.05.2024 до Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди на період дії воєнного стану із розрахунку 100000 грн.
За результатом розгляду заяви представника позивача, листом Військової частини НОМЕР_1 від 25.05.2024 № 1952, позивачу повідомлено про відсутність правових підстав для виплати додаткової винагороди в розмірі 100000 грн., відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 та Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, зазначивши, що згідно із роз'ясненням Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України від 26.01.2024 за № 220/13/732, а саме пункту «Питання № 5. «Щодо виплати додаткової винагороди військовослужбовцям, які залучені до виконання бойових (спеціальних) завдань, передбачених абзацами 6 Переліку», то «завдання, визначене в абзаці 6 пункту 2 XXXIV Порядку, передбачає фактичне застосування засобів ураження». Тобто, виходячи з даного твердження забезпечення ведення бойових дій входить в перелік заходів відповідно до Наказу Міністерства оборони України від 26.09.2023 за № 566 «Про затвердження Змін до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», переліку бойових (спеціальних) завдань яких здійснюється виплата військовослужбовцям додаткової винагороди на період дії воєнного стану у складі діючих угрупувань військ (сил) сил оборони держави з розрахунку 30000 грн. на місяць. Відповідно до «Переліку бойових (спеціальних) завдань, відповідно до яких здійснюється виплата військовослужбовцям додаткової винагороди на період дії воєнного стану у складі діючих угрупувань військ (сил) сил оборони держави з розрахунку 30000 грн. на місяць», а саме «бойове забезпечення (розвідка (аеророзвідка), інженерне забезпечення, радіоелектронна боротьба, радіаційний, хімічний, біологічний захист, топогеодезичне та метеорологічне забезпечення», «перевезення своїх військ та матеріальних засобів», «охорона військових об'єктів (військових містечок, пунктів тимчасової дислокації, базових таборів, місць зосередження сил і засобів, станцій навантаження (розвантаження) військових вантажів, військово-медичних закладів), а також «безперебійне функціонування систем зв'язку, автоматизованого управління військами, електронної комунікаційної мережі, її масштабування, резервування та відновлення» входить до переліку бойових (спеціальних) завдань до яких здійснюється виплата військовослужбовцям додаткової винагороди на період дії воєнного стану у складі діючих угрупувань військ (сил) сил оборони держави з розрахунку 30000 грн. на місяць. Виходячи із зазначеного, відповідно до Наказу Міністерства оборони України від 26.09.2023 за № 566 «Про затвердження Змін до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», переліку бойових (спеціальних) завдань яких здійснюється виплата військовослужбовцям додаткової винагороди на період дії воєнного стану у складі діючих угрупувань військ (сил) сил оборони держави з розрахунку 30000 гривень на місяць, варто зробити висновки, що ОСОБА_1 виконує завдання, що входять до переліку бойових завдань з розрахунку 30000 грн. на місяць.
Позивач вважаючи, що за період з лютого по липень 2024 року виплата додаткової винагороди, яка визначена постановою Кабінету Мністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» відбувалась із порушенням вимог чинного законодавства, адже виплачувалась не в повному обсязі, а саме не в розмірі 100000 грн. з розрахунку на місяць, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять довідок або інших документів командира військової частини, в якій проходив службу позивач, про його безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за період з лютого по липень 2024 року.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 та ч. 1 ст. 14 Закону України “Про Державну прикордонну службу України» від 03.04.2003 № 661-IV, Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення, до особового складу якої входять військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України.
Згідно зі ст. 16 цього Закону України “Про Державну прикордонну службу України», умови грошового забезпечення військовослужбовців та оплати праці працівників Державної прикордонної служби України визначаються законодавством.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII, дія якого, в силу приписів пункту 1 частини першої статті 3 цього Закону, поширюється в тому числі на військовослужбовців правоохоронних органів спеціального призначення, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно із ч. 2 ст. 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до з абз. абз. 1, 2 ч. 4 ст. 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 “Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 “Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 24.02.2022 № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (в подальшому Постанова № 168).
У пункті 1 цієї постанови Уряд установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Відповідно до п. 2-1 Постанови № 168, порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
На виконання акту Кабінету Міністрів України Адміністрацією Державної прикордонної служби України видано: Наказ Адміністрації Державної прикордонної служби України від 09.12.2022 № 628/0/81-22-АГ “Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168» (в подальшому - наказ № 628) (застосовувався з 01.12.2022 по 31.01.2023).
В подальшому Міністерством внутрішніх справ України, в підпорядкування якого входить Державна прикордонна служба України, видано:
- наказ Міністерства внутрішніх справ України № 36 “Про затвердження порядку та умов виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України» від 26.01.2023 (в подальшому - наказ № 36) (застосовувався з 01.02.2023 по 31.05.2023)
- наказ Міністерства внутрішніх справ України № 726 “Про затвердження Особливостей виплати на період воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України» від 01.09.2023 (в подальшому - наказ № 726) (застосовується з 01.06.2023).
Пунктом 2 Наказу № 726 визначено, що на період воєнного стану додаткова винагорода виплачується:
1) у розмірі 100000 гривень військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (далі - бойові дії або заходи), перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах;
2) у розмірі 50000 гривень військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення воєнних (бойових) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки), у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань;
3) у розмірі 30000 гривень військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання в період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань;
4) у розмірі 20100 гривень щомісяця військовослужбовцям, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, визнані військово-лікарською комісією обмежено придатними до військової служби або непридатними до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців та зараховані в розпорядження відповідних командирів, після перебування в розпорядженні понад два місяці (за які вони втратили право на отримання грошового забезпечення в повному обсязі за останніми займаними посадами) і до закінчення перебування в розпорядженні;
5) у розмірі від 15000 до 30000 гривень військовослужбовцям, які обіймають посади керівного та інструкторсько-викладацького складу в навчальних військових частинах (навчальних центрах, навчальних підрозділах), з урахуванням їх рівня підготовки (кваліфікації) пропорційно часу здійснення підготовки та навчання персоналу в розрахунку на місяць, відповідно до переліку посад керівного та інструкторсько-викладацького складу в навчальних військових частинах (навчальних центрах, навчальних підрозділах);
Пунктом 3 Наказу № 726 встановлено, що до безпосередньої участі в бойових діях або заходах, здійснення яких передбачає виплату додаткової винагороди, зазначеної в підпункті 1 пункту 2 цих Особливостей, належить виконання військовослужбовцями завдань:
1) безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора:
на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань органом (підрозділом, у тому числі зведеним) Держприкордонслужби першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно;
з відбиття збройного нападу (вогневого ураження) на об'єкти, що охороняються (у тому числі бойові позиції, блокпости, контрольно-пропускні пункти, спостережні пункти), звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою за умови безпосереднього зіткнення з противником або нанесення руйнувань чи пошкоджень цим об'єктам під час збройного нападу (вогневого ураження);
з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб) в умовах безпосереднього зіткнення або взаємного вогневого контакту з противником;
з вогневого ураження виявлених повітряних цілей;
з ведення повітряного бою, а також заходів з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту або польотів, пов'язаних з вогневим ураженням противника;
з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів у місцях виконання завдань за призначенням;
з усебічного забезпечення органів Держприкордонслужби або їх підрозділів (у тому числі зведених), які виконують завдання у складі органів військового управління, військової частини (підрозділів), угруповань військ, інших складових сил оборони, за умови вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником;
з контррозвідувального забезпечення, що здійснюється органами Держприкордонслужби, які виконують бойові (спеціальні) завдання в умовах безпосереднього зіткнення з противником, а також проведення оперативно-розшукових і контррозвідувальних заходів, негласних слідчих (розшукових) дій в умовах безпосереднього зіткнення з противником;
2) з вогневого ураження повітряних, морських цілей противника, з бойового чергування та інших завдань екіпажів кораблів, катерів, суден забезпечення Держприкордонслужби в морській та річковій акваторіях, поєднаних з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником, а також виконання бойових завдань з пошуку (тралення) та знешкодження (знищення) мін, вибухонебезпечних предметів у районах здійснення заходів, у тому числі поза районами ведення воєнних (бойових) дій.
Відповідно до п. 8 Наказу № 726, документами, що підтверджують безпосередню участь військовослужбовців у бойових діях або заходах та здійснення бойових (спеціальних) завдань у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, є:
бойовий наказ (бойове розпорядження);
журнал бойових дій (службово-бойових дій, вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал, журнал ведення оперативної обстановки) або бойове донесення, або постова відомість під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад, чи копії або витяги з них;
рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військового звання, прізвища, власного імені та по батькові (за наявності), району участі військовослужбовця в діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, кількості днів участі в бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Пунктом 9 Наказу № 726 визначено, що облік військовослужбовців, які беруть участь у бойових діях або заходах та здійснюють бойові (спеціальні) завдання в період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та підготовка проектів наказів про виплату додаткової винагороди здійснюються штабами органів Держприкордонслужби.
Відповідно до п. 12 Наказу № 726, райони ведення воєнних (бойових) дій визначаються рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 08.11.2023 № 904 (застосовується з 01.06.2023) внесено до наказу № 726 зокрема, такі зміни:
- заголовок викладено в такій редакції: "Деякі питання виплати на період воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України";
- “Особливості виплати на період воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України» доповнено: пункт 3 новим підпунктом такого змісту: 3) з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) артилерії"; пункт 8 п'ятьма новими абзацами такого змісту:
"Для військовослужбовців, які відряджені до військових частин, органів військового управління інших складових сил оборони, безпосередня участь у бойових діях або заходах, виконання (здійснення) бойових (спеціальних) завдань, за здійснення яких передбачається виплата додаткової винагороди у розмірах, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 цих Особливостей, підтверджується відповідними військовими частинами, органами військового управління інших складових сил оборони з наданням відомостей про періоди участі в бойових діях або заходах, виконання таких завдань.
Документами, що підтверджують здійснення підготовки та навчання персоналу військовослужбовцями, які обіймають посади керівного та інструкторсько-викладацького складу у навчальних військових частинах (навчальних центрах, навчальних підрозділах) Державної прикордонної служби України, є:
розклад занять або витяг з нього, затверджений керівником закладу освіти на відповідний період;
журнал обліку навчальних занять або витяг з нього;
рапорт керівника відповідного навчального підрозділу із зазначенням військового звання, прізвища, власного імені, по батькові (за наявності), дат та кількості (фактичного часу) проведених занять, а для керівника військової частини (навчального центру, навчального підрозділу) - рапорт його першого заступника (заступника)".
Також Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22.12.2023 № 1062 (застосовується з 09.11.2023) внесено до наказу № 726 зокрема, такі зміни:
- заголовок викладено в такій редакції: “Деякі питання виплати військовослужбовцям Державної прикордонної служби України винагород, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану»»;
- пункти 1, 2 “Особливостей виплати на період воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України» викладено в такій редакції:
“ 1. Ці Особливості визначають процедуру здійснення виплати на період воєнного стану військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (далі - військовослужбовці) додаткової винагороди та винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду), передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», встановлюють перелік бойових (спеціальних) завдань та заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, для здійснення такої виплати з урахуванням завдань, покладених на Державну прикордонну службу України (далі - Держприкордонслужба).
2. На період воєнного стану виплачуються:
1) додаткова винагорода:
у розмірі 100000 гривень військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (далі - бойові дії або заходи), перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах;
у розмірі 50000 гривень військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення воєнних (бойових) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки), у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань;
у розмірі 30000 гривень військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання в період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань;
у розмірі 20100 гривень щомісяця військовослужбовцям, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, визнані військово-лікарською комісією обмежено придатними до військової служби або непридатними до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців та зараховані в розпорядження відповідних командирів, після перебування в розпорядженні понад два місяці (за які вони втратили право на отримання грошового забезпечення в повному обсязі за останніми займаними посадами) і до закінчення перебування в розпорядженні;
у розмірі від 15000 до 30000 гривень військовослужбовцям, які обіймають посади керівного та інструкторсько-викладацького складу в навчальних військових частинах (навчальних центрах, навчальних підрозділах), з урахуванням їх рівня підготовки (кваліфікації) пропорційно часу здійснення підготовки та навчання персоналу, у розрахунку на місяць відповідно до переліку посад керівного та інструкторсько-викладацького складу в навчальних військових частинах (навчальних центрах, навчальних підрозділах).
Із урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що наказом № 726 (з урахуванням змін та доповнень) наведено вичерпний перелік заходів, за умови виконання яких військовослужбовці набувають права на виплату додаткової винагороди у збільшеному розмірі.
Відповідно до ст. 1 Закону України від 06.12.1991 № 1932-XII “Про оборону України» бойові дії - це форма застосування з'єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння); район воєнних (бойових) дій - це визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії.
Постановка бойових завдань підрозділам (елементам бойового порядку) здійснюється бойовим наказом, під час ведення бою (дій) або в інших умовах бойової обстановки - бойовим розпорядженням. Зазвичай вони доводяться до командирів підрозділів в усній формі.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений у постанові Верховного Суду від 05.06.2024 в справі № 200/660/23.
У бойовому наказі вказується: висновки з оцінювання противника; завдання, які виконуються силами і засобами старшого командира на напрямку дій військової частини (підрозділу), а також завдання сусідів і розмежувальні лінії з ними; бойове завдання військової частини (підрозділу) та замисел бою (дій); бойові завдання штатним і доданим підрозділам (елементам бойового порядку); норма витрат ракет і боєприпасів на виконання бойового завдання; місце і час розгортання ОКП (ксП) та напрямок його переміщення, порядок передачі управління; час готовності до виконання завдання та порядок доповіді замислу старшому командиру.
У бойовому розпорядженні зазвичай командир вказує: стислі відомості про положення та характер дій противника; завдання, що виконуються силами і засобами старшого командира на напрямку дій підрозділів; бойове завдання підпорядкованим підрозділам; час готовності до бою (дій). За необхідності у ньому можуть бути зазначені завдання військової частини (підрозділу), сусідів та інші дані.
Бойові (попередні бойові) розпорядження і вказівки, які віддає командир усно, записуються в журнал відданих і отриманих розпоряджень, у якому відображається: дата, час і зміст розпоряджень, спосіб їх передачі або отримання, кому вони передані або повинні бути передані, від кого отримані.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що обов'язковою умовою отримання спірної додаткової винагороди є підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, під час перебування безпосередньо в районах їх ведення (здійснення).
При цьому, для підтвердження такої участі вимагається сукупність інформації, викладеної у наступних документах: бойові накази (бойового розпорядження); журнали бойових дій, журнали ведення оперативної обстановки, бойового донесення або постової відомості; рапорти (донесення) начальника (командира) відповідного підрозділу.
Судовим розглядом встановлено, що ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 30.08.2024 витребувано у військової частини НОМЕР_1 інформацію: чи перебуває/перебував позивач у складі підрозділу (засобу) артилерії безпосередньо в районах здійснення бойових дій або здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, якщо так, то вказати періоди та відповідні бойові розпорядження; чи здійснював/здійснює підрозділ (засіб) артилерії, в якому проходить службу позивач вогневе ураження противника за вказаний період під час перебування в районах здійснення бойових дій або здійснення вищевказаних заходів; з якої саме дати у 2024 році позивачу припинено виплату додаткової винагороди із розрахунку 100000 грн., із зазначенням причини.
На виконання вищезазначеної ухвали суду, бойові розпорядження та інші документи, що стосуються безпосередньої участі позивача у бойових діях, або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за період з лютого по липень 2024 року, відповідачем до суду не надано.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 06.11.2025 витребувано у Військової частини НОМЕР_1 : інформацію про завдання/заходи, які виконував/здійснював ОСОБА_1 , перебуваючи на військовій службі у Військової частини НОМЕР_1 упродовж спірного періоду з лютого по липень 2024 року, стосовно якого відповідач висловив заперечення щодо наявності підстав для виплати додаткової винагороди в розмірі 100000 грн., а також чи могло бути так, що відповідач з певних причин не зафіксував участь позивача у відповідних завданнях та/або заходах у службових документах, які є підставою для нарахування та виплати додаткової винагороди в розмірі 100000 грн. У разі наявності таких обставин відповідачу необхідно надати до суду належні та допустимі докази, що підтверджують факт відсутності чи наявності участі позивача у зазначених завданнях/заходах, а також пояснити причини неналежного документального оформлення цих відомостей; інформацію про участь ОСОБА_1 у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів за період з лютого по липень 2024 року, а саме: засвідчені копії бойових наказів та розпорядження, журналів бойових дій та рапортів командирів стосовно ОСОБА_1 ; засвідчені копії додаткових довідок (про безпосередню участь у бойових діях або відповідних заходах) начальника органу, який веде бойові дії, із зазначенням періоду (кількості днів) та термінів безпосередньої участі позивача, всі інші документи стосовно ОСОБА_1 із зазначенням які заходи/завдання виконував упродовж спірного періоду та в яких проходив службу. У разі відсутності документів, що підтверджують участь ОСОБА_1 у бойових діях або заходах із забезпечення національної безпеки і оборони у період з лютого по липень 2024 року, зазначити, які саме завдання виконував позивач і де проходив військову службу протягом спірного періоду.
На виконання ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 06.11.2025 відповідачем повідомлено суд, що, згідно із наказами командира військової частини НОМЕР_1 про підсумки проведення службового розслідування від 08.06.2024 № 215, від 10.07.2024 № 273, від 23.08.2024 № 338, від 05.09.2024 № 361, від 11.10.2024 № 400, у військовій частині НОМЕР_1 проводилися службові розслідування щодо невиплати особовому складу 2 самохідного артилерійського дивізіону додаткової винагороди за березень 2024 року, квітень 2024 року, травень 2024 року, червень 2024 року, липень 2024 року в розмірі 100000 грн., за результатами яких встановлено, що відповідно до наданих підтверджуючих документів, виплата додаткової винагороди в розмірі 100000 грн. не передбачена, командирові підрозділу за надання завідомо недостовірної інформації в рапортах на виплату додаткової винагороди неодноразово нагадувалось про обов'язки військової служби.
Також Військовою частиною НОМЕР_1 повідомлено, що відсутні підстави для виплати додаткової винагороди ОСОБА_1 , відповідно до наказів командира військової частини НОМЕР_1 про підсумки проведення службових розслідувань в частині щодо виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 100000 грн.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 16.06.2024 № 172, солдат ОСОБА_1 вибув з району виконання бойових завдань та знятий з котлового забезпечення (самостійне приготування їжі в польових умовах) при АГ резерву зі сніданку 17.06.2024.
Згідно із наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 17.06.2024 № 173, солдат ОСОБА_1 прибув з району виконання бойових завдань та приступив до виконання службових обов'язків, зарахований на котлове забезпечення зі сніданку 18.06.2024.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 18.06.2024 № 174, солдат ОСОБА_1 вибув у НВМКЦ «ГВКГ» МОУ міста Києва для проходження військово-лікарської комісії з 19.06.2024.
Згідно із наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 28.06.2024 № 185, солдат ОСОБА_1 прибув з НВМКЦ «ГВКГ» МОУ міста Києва зараховано на котлове забезпечення зі сніданку 29.06.2024.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 10.07.2024 № 198, солдат ОСОБА_1 прибув до району виконання бойових завдань та зарахований на котлове забезпечення (самостійне приготування їжі в польових умовах) при АГ резерву зі сніданку 10.07.2023.
Згідно із наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 18.07.2024 № 206, старший солдат ОСОБА_1 прибув з району виконання бойових завдань, 18.07.2024.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 24.07.2024 № 212, старший солдат ОСОБА_1 вибув у НВМКЦ «ГВКГ» МОУ міста Києва для проходження військово-лікарської комісії з 25.07.2024 по 03.08.2024.
Згідно із наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 26.07.2024 № 214, старший солдат ОСОБА_1 прибув з НВМКЦ «ГВКГ» МОУ міста Києва та вибув до району виконання бойових завдань з 26.07.2024.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 28.07.2024 № 216, старший солдат ОСОБА_1 прибув до району виконання бойових завдань та зарахований на котлове забезпечення (самостійне приготування їжі в польових умовах) при АГ резерву зі сніданку 29.07.2024.
Згідно із наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 23.03.2024 № 259, позивачу виплачена додаткова винагорода в розмірі 30000 грн. за лютий 2024 року за виконання завдань, згідно із «Переліком бойових (спеціальних) завдань», затвердженим Міністром оборони України, а саме за: - всебічне забезпечення ведення бойових дій.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 22.04.2024 № 340, позивачу виплачена додаткова винагорода в розмірі 30000 грн. за березень 2024 року за виконання завдань, згідно із «Переліком бойових (спеціальних) завдань», затвердженим Міністром оборони України, а саме за: - всебічне забезпечення ведення бойових дій.
Згідно із наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 18.05.2024 № 413, позивачу виплачена додаткова винагорода в розмірі 30000 грн. за квітень 2024 року за виконання завдань, згідно із «Переліком бойових (спеціальних) завдань», затвердженим Міністром оборони України, а саме за: - всебічне забезпечення ведення бойових дій.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 15.06.2024 № 495, позивачу виплачена додаткова винагорода в розмірі 30000 грн. за травень 2024 року за виконання завдань, згідно із «Переліком бойових (спеціальних) завдань», затвердженим Міністром оборони України, а саме за: - всебічне забезпечення ведення бойових дій.
Згідно із наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 19.07.2024 № 591, позивачу виплачена додаткова винагорода в розмірі 30000 грн. за червень 2024 року за виконання завдань, згідно із «Переліком бойових (спеціальних) завдань», затвердженим Міністром оборони України, а саме за: - всебічне забезпечення ведення бойових дій.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 16.08.2024 № 644, позивачу виплачена додаткова винагорода в розмірі 30000 грн. за липень 2024 року за виконання завдань, згідно із «Переліком бойових (спеціальних) завдань», затвердженим Міністром оборони України, а саме за: - всебічне забезпечення ведення бойових дій.
Також судовим розглядом встанволено, що згідно із наказами командира військової частини НОМЕР_1 про підсумки проведення службового розслідування від 08.06.2024 № 215, від 10.07.2024 № 273, від 23.08.2024 № 338, від 05.09.2024 № 361, від 11.10.2024 № 400, у військовій частині НОМЕР_1 проводилися службові розслідування щодо невиплати особовому складу 2 самохідного артилерійського дивізіону додаткової винагороди за березень 2024 року, квітень 2024 року, травень 2024 року, червень 2024 року, липень 2024 року в розмірі 100000 грн., за результатами яких встановлено, що відповідно до наданих підтверджуючих документів, виплата додаткової винагороди в розмірі 100000 грн. не передбачена та визначено, що додаткову грошову винагороду в розмірі 100000 грн. не виплачувати ОСОБА_1 за березень 2024 року, квітень 2024 року, травень 2024 року, червень 2024 року, липень 2024 року.
В матеріалах справи відсутні будь-які відомості про те, що вищевказані накази командира військової частини НОМЕР_1 були визнані протиправними та скасовані.
Також суд апеляційної інстанції вважає помилковими доводи апелянта щодо застосування до спірних правовідносин висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 22.04.2025 у справі № 520/17681/23, які не є релевантними обставинам справи № 480/7525/24, оскільки в справі № 520/17681/23 відсутні накази командира військової частини про підсумки проведення службових розслідувань, якими встановлені підстави для невиплати особовому складу додаткової винагороди в розмірі 100000 грн.
Із урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відсутні докази та документальне підтвердження безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах введення воєнних (бойових) дії у спірний період, у зв'язку з чим відсутні підстави для нарахування позивачу додаткової грошової винагороди в розмірі до 100000 грн., з огляду на відсутність належним чином оформленої інформації щодо безпосередньої участі позивача в цей період у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що позовні вимоги та вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 не обґрунтовані, у зв'язку з чим не підлягають задоволенню.
Інші доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.
Таким чином, суд переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення із дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Сумського окружного адміністративного суду від 27.06.2025 без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 308, 311, 316, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 27.06.2025 в справі № 480/7525/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.В. Присяжнюк
Судді О.А. Спаскін Л.В. Любчич