04 грудня 2025 р.Справа № 639/6494/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Макаренко Я.М.,
Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. ,
за участю секретаря судового засідання Кругляк М.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції на рішення Новобаварського районного суду міста Харкова від 29.09.2025, головуючий суддя І інстанції: Рубіжний С.О., по справі № 639/6494/25
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту патрульної поліції
про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Новобаварського районного суду міста Харкова з позовом до Управління патрульної поліції в Харківській області, Департаменту патрульної поліції, в якому просив:
- визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА №5554989 від 23.08.2025 про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки руху, зафіксоване не автоматичному режимі, у розмірі 20400 гривень, за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 126 КУпАП відносно ОСОБА_1 .
Рішенням Новобаварського районного суду міста Харкова від 29.09.2025 у справі № 639/6494/25 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.
Скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 5554989 від 23.08.2025 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 20400,00 грн.
Закрито справу про адміністративне правопорушення.
Стягнено за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646, адреса місцезнаходження юридичної особи: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3), на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 (шісот п'ять) гривень 60 копійок.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Департамент патрульної поліції подав апеляційну скаргу, яку аргументує неповним з'ясуванням обставин справи, просить скасувати рішення Новобаварського районного суду міста Харкова від 29.09.2025 у справі № 639/6494/25 та ухвалити постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідачем указано, що в матеріалах справи наявні належні, допустимі та достатні докази, які в сукупності підтверджують наявний в діях позивача склад адміністративного правопорушення, а саме факт руху транспортного засобу JAGUAR XF, перебування позивача за кермом зазначеного автомобіля, поведінка позивача під час спілкування з працівниками поліції, відсутність у салоні автомобіля інших осіб, відсутність заперечень позивача щодо факту керування ним транспортним засобом на місці події та у позовній заяві. Апелянт зазначає, що фіксація поліцейським правопорушення у справі про адміністративне правопорушення на особистий мобільний телефон за відсутності об'єктивної можливості фіксувати процес на нагрудну камеру є допустимою; Інструкція із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.12.2018 № 1026 (Інструкція № 1026), не містить імперативних заборон на використання особистого мобільного телефону під час виконання повноважень поліцейським, а згідно з положеннями статті 40 Закону України «Про Національну поліцію», поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може використовувати інформацію, отриману за допомогою фото- і відеотехніки, технічних приладів та технічних засобів, що перебувають у чужому володінні.
Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Позивач наголошує, що на записі з відеореєстратора 70mai зафіксовано транспортний засіб Jaguar XF у русі та його паркування на узбіччі, тому з наданого доказу неможливо встановити, хто перебуває за кермом; запис з телефону iPhone ХR розпочинається зі спілкування інспектора та позивача, який сидить в автівці за кермом. Також позивач вказує на те, що Інструкція № 1026 прямо зобов'язувала відповідача використовувати лише відеореєстратори, в т.ч. боді-камери; вказана Інструкція передбачає, що під час здійснення повноважень поліцейський забезпечує збереження та належні умови експлуатації виданого йому портативного відеореєстратора та не допускає його розряджання. Додатково позивач зазначає, що відеозаписи, надані відповідачем, є недопустимими виходячи з їх невідповідності вимогам Інструкції № 1026, а саме на записах відсутні дата та час їх здійснення, вони не є безперервними.
28.11.2025 до Другого апеляційного суду надійшли додаткові пояснення від представника позивача, в яких зазначено, що Інструкцією № 1026 встановлено чіткий та вичерпний перелік технічних приладів і засобів, дозволених використовувати працівниками поліції під час виконання службових обов'язків; серед цього переліку відсутні особисті мобільні телефони. Як зазначає представник позивача, відеозаписи з мобільного телефону iPhone ХR одержані з порушенням порядку, передбаченого ЗУ «Про Національну поліцію», Інструкцією № 1026 та прямо суперечать частині 2 статті 19 Конституції України.
Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України), суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та дослідивши наявні у них докази, обговоривши підстави та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що постановою серії ЕНА № 5554989 від 23.08.2025 року 17:59 інспектором 2 взводу № 4 роти № 3 бат. Управління патрульної поліції в Харківській області старшим лейтенантом поліції Павленком Романом Олеговичем, притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КупАП) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на якого накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20400,00 грн.
У постанові зазначено, що 23.08.2025 17:27 у м. Харків, вулиця Восьмого Березня 8, громадянин ОСОБА_1 керував транспортним засобом Jaguar XF, днз НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування таким траспортним засобом, також не мав при собі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. Транспортний засіб зупинено згідно з п. 3,5 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», водій порушив п. 2.1.а ПДР України - керування ТЗ особою, позбавленою права керування ТЗ. Зазначено, що до постанови додані відеозапис з бк 467624, відео з відеореєстратора 70маі, відезапис з телефону iPhone ХR. В оскаржуваній постанові в графі про роз'яснення прав за статтею 268 КУпАП, строку оскарження за статтею 289 КУпАП міститься підпис ОСОБА_1 ; у графі про те, що копію постанови отримано, наявний підпис ОСОБА_1 .
Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з позовом.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які фіксують в повній мірі факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, а надані відповідачем відеозаписи здійснені на приватний мобільний телефон, який не входить до переліку технічних пристроїв, які можуть використовуватися для фіксації правопорушення; заначене в постанові відео з приладу бк 467624 представниом відповідача не надано, не надано доказів пошкодження та/або розрядження портативного відеореєстратора. Суд першої інстанції дійшов висновку про недоведення відповідачем факту вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, а тому постанова по справі про адміністративне правопорушення від 23.08.2025 підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.
Колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
За приписами частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
В силу положень пункту 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
На виконання приписів частини п'ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» (далі - Закон №3353-XII), учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Відповідно до пункту 1.3. Правил дорожнього руху України (далі - ПДР), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9).
Статтею 16 Закону №3353-XII визначено основні права та обов'язки водія транспортного засобу якими, зокрема, передбачено, що водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Відповідно до приписів п. 2.1 ПДР, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, зокрема, посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб та чинний страховий поліс (страховий сертифікат «Зелена картка») про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України.
Згідно з пп. «а» п.2.4 ПДР, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.
Аналогічні положення також закріплені у статті 16 Закону України «Про дорожній рух» від
30.06.1993 № 3353-XII (далі - Закон № 3353-XII).
А саме, водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (стаття 16 Закону № 3353-XII).
Виходячи з наведених вище правових норм, право органів Національної поліції перевіряти наявність зазначених у пункті 2.1 ПДР України документів кореспондується із обов'язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред'явити такі документи.
Згідно з частиною 4 статті 126 КУпАП, керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як зазначено вище, відповідно до пп. «а» п. 2.1. Правил дорожнього руху, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Отже, з аналізу наведеного слідує, що відповідальність за частиною 4 статті 126 КУпАП настає у разі керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.
Із матеріалів справи вбачається, що постановою серії ЕНА № 5554989 від 23.08.2025 року 17:59:51 інспектором 2 взводу № 4 роти № 3 бат. Управління патрульної поліції в Харківській області старшим лейтенантом поліції Павленком Романом Олеговичем, притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на якого накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20400,00 грн.
У постанові зазначено, що 23.08.2025 року 17:27:03 у м. Харків, вулиця Восьмого Березня 8, громадянин ОСОБА_1 керував транспортним засобом Jaguar XF днз НОМЕР_1 будучи позбавленим права керування таким траспортним засобом, також не мав при собі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. Транспортний засіб зупинено згідно з п. 3,5 ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію», водій порушив п. 2.1.а ПДР України - керувавання ТЗ особою, позбавленою права керування ТЗ. Зазначено, що до постанови додані відеозапис з бк 467624, відео з відеореєстратора 70маі, відеозапис з телефону iPhone ХR. В оскаржуваній постанові в графі про роз'яснення прав за статтею 268 КУпАП, строку оскарження за статтею 289 КУпАП міститься підпис ОСОБА_1 ; у графі про те, що копію постанови отримано наявний підпис ОСОБА_1 .
Колегія суддів зазначає, що у матеріалах справи міститься відеозапис з відеореєстратора 70маі, на якому зафіксовано рух автомобіля, та відеозапис з телефону iPhone ХR, на якому зафіксовано розгляд інспектором 2 взводу № 4 роти № 3 бат. Управління патрульної поліції в Харківській області старшим лейтенантом поліції Павленком Романом Олеговичем справи стосовно притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Із відеозапису з телефону iPhone ХR випливає, що інспектор 2 взводу № 4 роти № 3 бат. Управління патрульної поліції в Харківській області старший лейтенант поліції Павленко Роман Олегович роз'яснив позивачу його права та обов'язки, надав можливість заявити клопотання стосовно розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Як встановлено з відеозапису з телефону iPhone ХR, позивач заперечував факт скоєння ним адміністративного правопорушення.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що фіксація поліцейським правопорушення у справі про адміністративне правопорушення на особистий мобільний телефон за відсутності об'єктивної можливості фіксувати процес на нагрудну камеру є допустимою, колегія суддів зазначає таке.
За приписами статті 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. КУпАП визначено форму й передбачено основні вимоги щодо змісту як протоколу про адміністративне правопорушення, так і рішення, що постановляється в конкретній адміністративній справі, а також визначається компетенція осіб, які мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення.
Згідно зі статтею 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Статтею 77 КАС України передбачено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з пунктом 9 статті 31 Закону України №580-VIII від 02.07.2015 «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII), поліція може застосовувати такі превентивні заходи: застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Відповідно до частини першої статті 40 Закону № 580-VIII, поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень. Дані технічні прилади та технічні засоби поліція може закріплювати на однострої (абзац 2 частини 1 статті 40).
Поліція може використовувати інформацію, отриману за допомогою фото- і відеотехніки, технічних приладів та технічних засобів, що перебувають у чужому володінні (абзац 3 частини 1 статті 40).
При цьому, Інструкція із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.12.2018 № 1026 (далі -Інструкція № 1026) регулює застосування органами, підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції автоматичної фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, доступ до відеозаписів працівників поліції та інших осіб, порядок зберігання, видачу та приймання технічних приладів і технічних засобів, а також зберігання, видалення та використання інформації, отриманої з цих приладів.
Згідно з Інструкцією № 1026, кінозйомка та відеозапис - процеси фіксації динамічних властивостей об'єктів, подій, явищ за допомогою кіно- або відеокамери. Кінозйомка проводиться на фотоматеріалах, відеозапис - на цифрових носіях інформації.
Своєю чергою, приписами частини 1 Розділу VII Інструкції № 1026, під час виконання своїх повноважень поліцейським забороняються:
1) самовільне видалення відеозаписів з носіїв відеозапису, заміна цих носіїв, зміна їх системної дати та часу;
2) примусове виключення відеореєстраторів, у тому числі на вимогу сторонніх осіб;
3) перешкоджання здійсненню фото- і кінозйомки, відеозапису;
4) використання носіїв відеозапису у випадках, не пов'язаних із здійсненням ними повноважень поліції;
5) копіювання, передання інформації з відповідних носіїв стороннім особам.
Виходячи з наведеного вище, колегія суддів зазначає, що з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху інспектор може використовувати інформацію, отриману за допомогою фото- і відеотехніки, у тому числі такої, що знаходиться в чужому володінні. При цьому, відеозапис проводиться на цифрових носіях інформації шляхом відеозапису. Наведеними правовими нормами не забороняється фіксація поліцейським адміністративного правопорушення на особистий мобільний телефон.
Водночас, згідно з правовою позицією Верховного Суду у справі № 524/5536/17 від 15.11.2018, у справі від 19.02.2020 №524/1284/17 відеозапис, поданий на підтвердження факту порушення правил дорожнього руху, не може вважатися належним доказом у зв'язку з тим, що постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності не містить посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено такий відеозапис.
Колегія суддів звертає увагу на те, що в оскаржуваній постанові у даній справі відповідачем відображено додавання в якості доказів скоєного правопорушення, серед іншого, відеозапису з телефону iPhone ХR, на якому зафіксовано взаємодію інспектора 2 взводу № 4 роти № 3 бат. Управління патрульної поліції в Харківській області старшого лейтенанта поліції Павленка Романа Олеговича з позивачем стосовно складання відповідної постанови, з якого вбачається, що позивачеві були роз'яснені його права та обов'язки, надано можливість заявити клопотання стосовно розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Як встановлено з відеозапису з телефону iPhone ХR, позивач заперечував факт скоєння ним адміністративного правопорушення.
Отже, колегія суддів зазначає, що відеозапис з телефону iPhone ХR, поданий відповідачем на підтвердження факту порушення позивачем правил дорожнього руху, може вважатися належним доказом у зв'язку з тим, що постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності містить посилання на технічний засіб, за допомогою якого здійснено даний відеозапис.
Викладені у відзиві на апеляційну скаргу доводи позивача про те, що Інструкція № 1026 прямо зобов'язувала відповідача використовувати лише відеореєстратори, в т.ч. боді-камери, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки зазначена Інструкція регламентує застосування органами, підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції автоматичної фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису та не визначає вичерпний перелік таких технічних приладів і засобів.
У той же час, приписи статті 251 КУпАП визначають показання технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, належними доказами у справі про адміністративне правопорушення, а положення статті 40 Закону № 580-VIII «Про Національну поліцію» встановлюють можливість застосування поліцією для виконання покладених на неї завдань фото- і відеотехніки.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що мобільні телефони не входять до переліку технічних пристроїв, які можуть використовуватися для фіксації правопорушення, а наданий відповідачем відеозапис з мобільного телефону iPhone ХR не є належним доказом у справі.
У той же час, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем не надано належних і допустимих доказів факту порушення позивачем Правил дорожнього руху, виходячи з наступного.
Відповідно до частин 1,2 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до частини 1 статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно зі статтею 76 КАС України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Як вбачається із матеріалів справи, на записі з відеореєстратора 70mai зафіксовано транспортний засіб, який перебував у русі та припаркувався на узбіччі. Запис з відеореєстратора 70mai після цього припиняється.
Відеозапис з мобільного телефону iPhone ХR розпочинається зі спілкування інспектора та позивача, який сидить в автівці на водійському місці.
Колегія суддів звертає увагу на те, що запис відеореєстратора 70mai не має чіткого відображення номеру авто, рух якого зафіксований камерою, тому з відео неможливо встановити номерні знаки транспортного засобу, що рухається. Відеозаписи з відеореєстратора 70mai та телефону iPhone ХR не є безперервними.
Як встановлено з відеозапису з телефону iPhone ХR, позивач заперечував факт скоєння ним адміністративного правопорушення.
Також представник позивача в судовому засіданні заперечував факт керування позивачем транспортним засобом.
Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що з наданих відповідачем доказів неможливо встановити, що позивач, будучи позбавленим права керування, здійснював керування траспортним засобом Jaguar XF, днз НОМЕР_1 .
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 5554989 від 23.08.2025 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 20400,00 грн., закриття справи про адміністративне правопорушення, але частково з інших мотивів та підстав.
Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується статтею 322 КАС України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Як зазначено в пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Отже, колегія суддів підтримує висновки суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, але частково з інших мотивів та підстав, наведених вище.
Доводи апеляційної скарги знайшли часткове підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково та ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 317 КАС України, підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частина 4 статті 317 КАС України).
Керуючись ст. ст. 229, 241, 242, 243, 250, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції - задовольнити частково.
Рішення Новобаварського районного суду міста Харкова від 29.09.2025 по справі № 639/6494/25 - частково змінити в частині мотивів та підстав задоволення позову.
В іншій частині рішення Новобаварського районного суду міста Харкова від 29.09.2025 у справі № 639/6494/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її проголошення та не підлягає касаційному оскарженню в силу ч. 3 ст. 272 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Я.М. Макаренко
Судді С.П. Жигилій Т.С. Перцова
Повний текст постанови складено 04.12.2025 року