Постанова від 03.12.2025 по справі 520/32077/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2025 р.Справа № 520/32077/24

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Любчич Л.В.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. ,

за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2025, головуючий суддя І інстанції: Полях Н.А., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 17.02.25 по справі № 520/32077/24

за позовом ОСОБА_1

до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 третя особа Міністерство оборони України

про визнання дій протиправним та скасування наказів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 , апелянт) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач1, ІНФОРМАЦІЯ_1 ), Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач2, В/ч НОМЕР_1 ), третя особа: Міністерство оборони України, в якому просив:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , що полягають у примусовому, протиправному затриманні громадянина України ОСОБА_1 , примусовому доставленні на військово-лікарську комісію, ненадання можливості надати медичні документи щодо наявності захворювання серця, примусове, проти волі особи, доставлення до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_1 , незаконного утримання у зазначеному приміщенні, застосування психологічного та фізичного примусу та вжиття дій, спрямованих на незаконний призов на військову службу, протиправне та насильне доставлення до В/ч НОМЕР_1 ;

- визнати протиправним та скасувати наказ про призов (мобілізацію) громадянина України ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати наказ про зарахування до списків В/ч НОМЕР_1 громадянина України ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати наказ командира В/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 22.10.2024 № 465 про призначення громадянина України ОСОБА_1 на посаду курсанта ІНФОРМАЦІЯ_11;

- закінчити проходження військової служби громадянином України ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю правових підстав для її несення.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив його скасувати та ухвалити постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав на безпідставну відмову судом першої інстанції у витребуванні доказів, виклику свідків та розгляду справи з викликом сторін.

Звернув увагу суду апеляційної інстанції на той факт, що відповідач 1 взагалі не висловив свою правову позицію, не надав до суду жодного доказу на підтвердження правомірності своїх дій та свого рішення, про що неодноразово позивач звертав увагу у своїх процесуальних документах, але всупереч повної відсутності правової позиції відповідача 1 та відсутності будь-яких доказів на підтвердження правомірності своїх дій та рішення, було прийнято оскаржуване рішення, яким відмовлено у задоволенні позову.

При цьому стверджує, що судом першої інстанції не враховано навіть те, що відповідач 1 не надав до суду наказу про призов позивача на військову службу, а відповідач 2 не надав до суду наказу про зарахування позивача до списків В/ч НОМЕР_1 .

Вважає, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 незаконно відмовлено позивачу у задоволенні позову, оскільки суд навіть не впевнився у тому, чи існують взагалі такі накази, чи прийняті вони з дотриманням вимог, передбачених ч. 2 ст. 2 КАС України, не вивчивши їх зміст та не перевіривши їх відповідність нормам чинного законодавства.

Відповідачем 1 не надано, а судом не вжито жодних заходів, спрямованих на витребування наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 про призов позивача на військову службу.

Звернув увагу суду апеляційної інстанції на той факт, що наказ командира В/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 22.10.2024 № 465 не є наказом про зарахування позивача до списків особового складу військової частини, адже зазначений наказ не містить вказівки про зарахування позивача до особових списків військової частини. Зарахування на котлове забезпечення не передбачено нормативно-правовими актами та не є тотожним поняттям зарахуванню до особових списків військової частини. Відповідачем 2 у відзиві на позовну заяву стверджується, що ним не видавалось наказу про зарахування позивача до списків особового складу В/ч НОМЕР_1 , а такі твердження грубо суперечать нормам чинного законодавства України.

Разом з тим, у позові позивач неодноразово стверджував, про те що на адвокатський запит зроблений в інтересах позивача ані оригіналу, ані посвідченої копії наказу про зарахування його до списків В/ч НОМЕР_1 та призначення на посаду курсанта не були надані відповідачем 2 та не міститься у позивача є хибний, адже позивачем до позову додана копія витягу із наказу командира В/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 22.10.2024 №465 про призначення на посаду у окремому пункті якого зазначено зарахувати на котлове забезпечення з 23 жовтня 2023 року, копія якого була надана позивачу засобами Укрпошти трекінговий номер фіскального чеку 5191700015350 за супровідним листом за вих.№1803/4739 від 23.10.2024.

Ані наказу про зарахування до особових списків військової частини, ані витягу з нього відповідачем 2 не надано.

Звернув увагу суду апеляційної інстанції на той факт, що позивач був зарахований у запас ІНФОРМАЦІЯ_4 (нині - ІНФОРМАЦІЯ_4 ) та не перебував на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується записами у довідці, виданої замість військового квитка та військового квитка, протиправно оформленого під час незаконного призову на військову службу відповідачем 1, копію якого надано у відповідь на адвокатський запит, зроблений в інтересах позивача.

Зазначив, що позивача після незаконного затримання одразу доставили на проходження військово-лікарської комісії до колишнього диспансерного шкірно-венерологічного відділення поліклініки № 3, не здійснивши жодних дій перед цим, спрямованих на взяття на облік, згідно з п. 81 Порядку проведення призову.

Стверджує, що військовозобов'язані направляються на військово-лікарську комісію повісткою у випадках, передбачених п. 69 Порядку проведення призову та за направлення, в порядку передбаченому п. 74 Порядку проведення призову, але без примусового, протиправного, із застосування фізичного та психологічного примусу, доставлення особи до приміщення проходження військово-лікарської комісії.

Позивач неодноразово усім лікарям повідомляв про те, що він був визнаний непридатним до несення військової служби у мирний час та обмежено-здатним у воєнний час, про те, що він має усі підтверджуючі документи, але не має їх при собі, висловлював прохання забрати їх та привезти для встановлення об'єктивних даних, але всі ці зауваження позивача були повністю проігноровано лікарями та представниками відповідача.

Незгода позивача із примусовим проходженням військово-лікарської комісії та умовний та поверхневий характер обстеження позивача також відображена у вигляді відсутності особистого підпису позивача у військовому квитку під даними про проходження ВЛК, що підтверджується копією військового квитка, наданої відповідачем 2 на адвокатський запит, зроблений в інтересах позивача.

Стверджує, що дії представників відповідача 1 по примусовому доставленню до військово-лікарської комісії, ігнорування анамнезу позивача та заборона на надання медичних документів, поверхове медичне обстеження, без врахування захворювань позивача, примусове доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_1 з медичного закладу, у якому позивач проходив військово-лікарську комісію, примусове, протиправне утримування його у зазначеному закладі проти його волі, застосування до нього фізичного та психологічного примусу, та протиправне та проти волі доставлення його до пункту розподілу на відправку (збірного пункту) є такими, що суперечать, Конституції України, Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Порядку проведення призову, Порядку проходження військової служби.

Також вказує, що до Харківського окружного адміністративного суду не було надано, ані повістка на ВЛК, ані рішення ВЛК, ані повістка щодо призову на військову службу та відправлення до місць проходження військової служби. Таким чином, Харківський окружним адміністративним судом взагалі не було досліджено питання неправомірності призову позивача на військову службу під час мобілізації.

В/ч НОМЕР_1 не погодилася з доводами апелянта та подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила рішення суду першої інстанції залишити без змін, а скаргу - без задоволення. Представник В/ч НОМЕР_1 посилався на законність та обґрунтованість наказів командира В/ч НОМЕР_1 . Вказав на доповнення наказу від 22.10.2024 № 465 окремим пунктом, згідно з яким солдата ОСОБА_1 з 22 жовтня 2024 року зараховано до списків особового складу В/ч НОМЕР_1 . Вважає, що окремі недоліки наказу не є належною підставою для скасування законного наказу. Стверджує, що чинним законодавством не передбачено звільнення з військової служби шляхом скасування наказів про призов.

Третя особа не погодилася з доводами апелянта та подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила рішення суду першої інстанції залишити без змін, а скаргу - без задоволення. Вказала, що 21 жовтня 2024 року, в межах заходів загальної мобілізації, оголошеної Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022, позивач був направлений на проходження ВЛК. За результатами медичного огляду, проведеного ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_1 , було складено довідку № 1/2707 від 21.10.2024, якою ОСОБА_1 визнано «придатним до військової служби». На підставі цього висновку та поіменного списку ІНФОРМАЦІЯ_1 від 21.10.2024 № 1275/мв, командиром в/ч НОМЕР_1 було видано наказ (по стройовій частині) від 22.10.2024 № 465, яким позивача призначено на посаду курсанта та зараховано на всі види забезпечення. Таким чином, усі дії відповідачів були послідовними, взаємопов'язаними та вчиненими у суворій відповідності до вимог чинного законодавства.

ОСОБА_1 надав додаткові пояснення, в яких посилався на відсутність повноважень ВЛК при КНП «Міська поліклініка № 3» ХМР на проведення медичного огляду позивача з огляду на подання ВЛК при КНП «Міська поліклініка № 3» копії договору з Національною службою здоров'я України, яка не підписана з боку останньої.

В/ч НОМЕР_1 надавало додаткові пояснення про законність та обґрунтованість власних дій та рішень стосовно позивача. Вказало на відсутність законних підстав для звільнення позивача з військової служби та повідомило про самовільне залишення військової частини позивачем.

Позивачем також були надані повторні пояснення, в яких останній повідомляв, що ІНФОРМАЦІЯ_1 протиправно витягнули його з його авто, привезли до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_1 і незаконно та силоміць утримували там протягом всього дня. Вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 не було вручено йому повістку щодо призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби всупереч вимогам п. 88 Порядку № 560 та протиправно і силоміць доставлено до В/ч НОМЕР_1 .

Згідно з положеннями ч. 1, 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, представників сторін, свідків, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Під час судового розгляду встановлено наступні обставини, які не оспорені сторонами.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлені наступні обставини, які не оспорені сторонами.

21.10.2024 позивача було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

21.10.2024 вручено повістку для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, що підтверджується розпискою про вручення відповідної повістки з підписом позивача. (т. 6 а.с. 30)

Також позивачеві вручено направлення на ВЛК від 21.10.2024 № 1776/НВ (т. 6 а.с. 29), про отримання якого позивача розписався в журналі реєстрації направлень на ВЛК (т. 6 а.с. 116).

За результатами проходження ВЛК уповноваженими особами складені медичні документи позивача, зокрема картка обстеження та медичного огляду (т. 6 а.с. 26-27), довідка № 1/2707 (т. 6 а.с. 28), довідка про результати тесту на ВІЛ (т. 6 а.с. 29)

У наведених документах та витягу з книги протоколів засідань ВЛК (т. 6 а.с. 31-32, протокол №221) вбачається, що за результатами проходження ВЛК встановлено, що позивач хворіє на гіпертонічну хворобу І ст, гонартроз лівого колінного суглоба І ст., та на підставі статтей 39-В, 61-В графи ІІ розкладу хвороб, затвердженого наказом Міністра оборони України 14.08.2008 № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 р. за № 1109/15800. На підставі викладеного комісія постановила, що позивач придатний до військової служби.

За результатами ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_1 складено поіменний список військовозобов'язаних, які призвані ІНФОРМАЦІЯ_1 від 21.10.2024 № 1275/мв (т. 6 а.с.34-36).

На підставі вказаного поіменного списку начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 ухвалив наказ від 21.10.2024 № 568 про призов військовозобов'язаних на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, зокрема позивача (т. 6 а.с. 25)

Також, відповідно до поіменного списку військовозобов'язаних, які призвані та направлені ІНФОРМАЦІЯ_1 від 21.10.2024 № 1275/мв, за вх.№8007 від 22.10.2024 солдат ОСОБА_1 , прибув у розпорядження В/ч НОМЕР_1 .

Наказом командира В/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 22.10.2024 № 465, з урахуванням наказу від 15.04.2025 № 156, позивача - солдата ОСОБА_1 , іпн: НОМЕР_2 , призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2024 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію», призначено на посаду курсанта ІНФОРМАЦІЯ_10 військової частини НОМЕР_1 з 22.10.2024 зараховано до списків частини і на всі види забезпечення та на котлове забезпечення, для проходження курсу базової загальновійськової підготовки.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначив, що 21.10.2024 приблизно о 07 год. 00 хв. - 08 год. 00 хв. він рухався по круговому руху між вул. Вернадського та Червоношкільною набережною у м. Харкові. На зазначеному круговому русі позивача зупинили представники ІНФОРМАЦІЯ_1 та повідомили про необхідність припаркувати транспортний засіб на узбіччі, після чого силоміць, застосовуючи психологічний та фізичний примус заштовхали позивача у мікроавтобус та одразу повезли на військово-лікарську комісії у приміщення колишнього диспансерного кожно-венерологічного відділення поліклініки №3. Під час проходження військово-лікарської комісії, він неодноразово звертав увагу лікарів на той факт, що має значні проблеми із серцем, про що у нього є усі підтверджуючі медичні документи, які знаходяться вдома. Позивач просив надати можливість привезти ці документи з метою встановлення повного анамнезу та підтвердження наявних у нього захворювань серця, але зазначені прохання були повністю проігноровано представниками відповідача та лікарями ВЛК. Після проходження ВЛК, представниками відповідача 1 було силоміць доставлено позивача до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_1 . Протягом всього дня 21.10.2024 позивача проти його волі, без наявності правових підстав, всупереч вимогам закону, утримували у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 . Приблизно о 20 год 00 хв - 21 год 00 хв представниками відповідача 1 із застосуванням фізичного примусу було доставлено позивача на місце, звідки здійснюється відправка до військових частин (збірний пункт). Звідти позивача проти його волі та всупереч вимогам закону, представники відповідача 1 відвезли до В/ч НОМЕР_1 у АДРЕСА_1 . 22.10.2024 командиром В/ч НОМЕР_1 було протиправно, без достатніх правових підстав, прийнято наказ (по стройовій частині) № 465 (далі - наказ № 465) про призначення позивача на посаду курсанта ІНФОРМАЦІЯ_11, що підтверджується копією витягу із наказу командира В/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 22.10.2024 № 465, отриманою від В/ч НОМЕР_1 на адвокатський запит, зроблений адвокатом Самойловим Є. Ю. в інтересах позивача. Унаслідок численних порушень з боку відповідачів норм закону, вчинення щодо позивача протиправних дій, проведення незаконного призову на військову службу під час мобілізації, зарахування у військову частину та призначення на посаду курсанта, відповідачами суттєво порушено гарантовані Конституцією України права та свободи позивача.

Посилаючись на вказані обставини, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та діє на час розгляду цієї справи.

Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Загальна мобілізація продовжувалася Указом від 17 травня 2022 року № 342/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2264-IX, Указом від 12 серпня 2022 року № 574/2022, затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року № 2501-IX, Указом від 7 листопада 2022 року № 758/2022, затвердженим Законом України від 16 листопада 2022 року № 2739-IX, Указом від 6 лютого 2023 року № 59/2023, затвердженим Законом України від 7 лютого 2023 року № 2916-IX, Указом від 1 травня 2023 року № 255/2023, затвердженим Законом України від 2 травня 2023 року № 3058-IX, Указом від 26 липня 2023 року № 452/2023, затвердженим Законом України від 27 липня 2023 року № 3276-IX, Указом від 6 листопада 2023 року № 735/2023, затвердженим Законом України від 8 листопада 2023 року № 3430-IX, Указом від 5 лютого 2024 року № 50/2024, затвердженим Законом України від 6 лютого 2024 року № 3565-IX, Указом від 6 травня 2024 року № 272/2024, затвердженим Законом України від 8 травня 2024 року № 3685-IX, Указом від 23 липня 2024 року № 470/2024, затвердженим Законом України від 23 липня 2024 року № 3892-IX, Указом від 28 жовтня 2024 року № 741/2024, затвердженим Законом України від 29 жовтня 2024 року № 4025-IX, Указом від 14 січня 2025 року № 27/2025, затвердженим Законом України від 15 січня 2025 року № 4221-IX, Указом від 15 квітня 2025 року № 236/2025, затвердженим Законом України від 16 квітня 2025 року № 4357-IX, та Указом від 14 липня 2025 року № 479/2025, затвердженим Законом України від 15 липня 2025 року № 4525-IX).

Указом Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», затвердженим Законом № 4644-IX від 21.10.2025, продовжено з 5 листопада 2025 року строк проведення загальної мобілізації на 90 діб.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - Закон № 3543-ХІІ).

Частиною 5 статті 22 Закону № 3543-XII передбачено, що призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють ІНФОРМАЦІЯ_9 за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Спеціальним нормативним-правовим актом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби є Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).

Відповідно до частин першої-третьої статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Згідно з частиною 5 та 7 статті 1 Закону № 2232-XII від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом. Виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) ІНФОРМАЦІЯ_9, ІНФОРМАЦІЯ_9 Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

Щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії, зокрема:

призовники - особи, приписані до призовних дільниць;

військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;

військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;

резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період (частина дев'ята цієї ж статті).

З аналізу вищенаведених норм Закону про військову службу слід дійти висновку про необхідність розмежування, зокрема таких двох категорій осіб за критерієм їх відношення до військового обов'язку - призовників та військовозобов'язаних. Відповідно, по кожній з цих категорій осіб передбачено ведення окремого виду військового обліку - обліку призовників та обліку військовозобов'язаних.

У статті 37 цього Закону № 2232-XII закріплено, що громадяни України підлягають взяттю на військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів:

1) призовники беруться на облік, якщо вони:

- приписані до призовних дільниць;

- прибули на нове місце проживання (з іншої адміністративної одиниці або з-за кордону);

- набули громадянства України і підлягають приписці до призовних дільниць;

- звільнені зі служби у військовому резерві, які не виконали обов'язків служби у військовому резерві протягом строків контрактів, не проходили строкову військову службу та не досягли 25-річного віку (пункт 1 частини першої)

2) військовозобов'язані беруться на облік, якщо вони:

- звільнені з військової служби в запас (загальна категорія військовозобов'язаних «поза строєм»;

- припинили альтернативну (невійськову) службу;

- військовозобов'язані, які прибули на нове місце проживання (з України чи з-за кордону);

- звільнені з поліції, МВС, ДБР, ДСНС, ДКВС, Служби судової охорони, податкових чи митних органів, БЕБ;

- набули громадянства України і підлягають взяттю на облік військовозобов'язаних;

- зняті з обліку у ЗСУ, СБУ, СЗР за рішенням відповідних органів;

- звільнені від призову на строкову військову службу (ст. 18);

- досягли 25-річного віку під час перебування на обліку призовників;

- які звільнені зі служби у військовому резерві та не досягли граничного віку перебування у запасі (пункт 2 частини першої).

З аналізу указаних норми слідує, що мобілізації підлягають саме військовозобов'язані, а не призовники. Військовозобов'язаними є особи, які зараховані до запасу для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань (стаття 1 Закону № 2232-XII). Призовники ж перебувають на призовному обліку до досягнення 25-річного віку та до моменту зарахування у запас вони не відносяться до категорії військовозобов'язаних.

Отже, у розумінні Закону № 2232-XII позивач є військовозобов'язаним.

Згідно з частиною другою статті 2 Закону № 2232-XII проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом. Види військової служби:

базова військова служба;

військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період;

військова служба за контрактом осіб рядового складу;

військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу;

військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти;

військова служба за контрактом осіб офіцерського складу;

військова служба за призовом осіб офіцерського складу;

військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов'язані з виконанням громадянами військового обов'язку в запасі регламентується Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (далі - Положення №1153/2008).

Відповідно до пункту 2 Положення № 1153/2008 громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України в добровільному порядку або за призовом. . За призовом громадяни проходять: строкову військову службу; військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період; військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Підпунктом 1 пункту 252 Положення № 1153/2008 передбачено, що у разі оголошення мобілізації і настання особливого періоду проводиться призов на військову службу військовозобов'язаних і резервістів, за винятком осіб, зазначених у статті 23 Закону № 3543-XII, а також прийом громадян на військову службу за контрактом.

Згідно з пунктом 1 Положення про ІНФОРМАЦІЯ_9, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі - Положення № 154) ІНФОРМАЦІЯ_9 є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. ІНФОРМАЦІЯ_9 утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах. Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) ІНФОРМАЦІЯ_9. ІНФОРМАЦІЯ_9 утворюються, ліквідуються, реорганізовуються Міноборони.

Відповідно до пункту 9 Положення №154 ІНФОРМАЦІЯ_9 відповідно до покладених на них завдань, зокрема: ведуть військовий облік призовників, ; здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період; надають командирам військових частин інформацію про військовозобов'язаних, які перебувають на військовому обліку, з метою добору громадян для проходження служби у військовому резерві та військової служби за контрактом.

Пунктом 11 Положення №154 передбачено, що районні ІНФОРМАЦІЯ_9, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, серед іншого: розподіляють призовників під час їх приписки до призовних дільниць і призову на строкову військову службу за видами (родами сил і військ) Збройних Сил, іншими військовими формуваннями; організовують та проводять професійно-психологічний відбір громадян під час приписки до призовної дільниці, призову на військову службу, службу у військовому резерві, відбору кандидатів на військову службу за контрактом; беруть участь в організації та забезпеченні роботи районних (міських) призовних комісій, готують для розгляду зазначеними комісіями матеріали з питань направлення громадян України для проходження базової військової служби, служби у військовому резерві, надання відстрочки або звільнення їх від направлення для проходження базової військової служби, служби у військовому резерві; оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов'язаних.

Відповідно до пункту 12 цього Положення керівник ІНФОРМАЦІЯ_9 має право, зокрема, видавати у межах своїх повноважень накази та розпорядження.

Відповідно до ч.ч. 1-6 ст. 23 Закону № 3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані:

1) заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і перебувають на спеціальному військовому обліку;

2) визнані в установленому порядку особами з інвалідністю або відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров'я на термін 6-12 місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії);

3) жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці;

4) жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України;

5) жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину з інвалідністю віком до 18 років;

6) жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину, хвору на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитину, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров'я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я, але якій не встановлено інвалідність;

7) жінки та чоловіки, на утриманні яких перебуває повнолітня дитина, яка є особою з інвалідністю I чи II групи;

8) усиновлювачі, на утриманні яких перебуває дитина (діти), яка (які) до моменту усиновлення була (були) дитиною-сиротою (дітьми-сиротами) або дитиною (дітьми), позбавленою (позбавленими) батьківського піклування, віком до 18 років, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, на утриманні яких перебуває дитина-сирота (діти-сироти) або дитина (діти), позбавлена (позбавлені) батьківського піклування, віком до 18 років;

9) зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір'ю (батьком чи матір'ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, померла (загинула), визнана зниклою безвісти або безвісно відсутньою, оголошена померлою, і батько чи мати дружини не має інших працездатних членів сім'ї, які зобов'язані та можуть здійснювати за ними догляд), які за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, чи рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи потребують постійного догляду;

10) опікун особи, визнаної судом недієздатною;

11) які мають дружину (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи;

12) які мають дружину (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, або за наявності у особи з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів;

13) які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов'язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов'язаних за вибором такої особи з інвалідністю;

14) члени сім'ї другого ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи, зайняті постійним доглядом за нею (не більше одного та за умови відсутності членів сім'ї першого ступеня споріднення або якщо члени сім'ї першого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи). У разі відсутності членів сім'ї першого та другого ступеня споріднення норма цього пункту поширюється на членів сім'ї третього ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи;

15) жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років і чоловіка (дружину), який (яка) проходить військову службу за одним із видів військової служби, визначених частиною шостою статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу";

16) керівники міністерств та їх заступники, керівники державних органів, органів державного управління, юрисдикція яких поширюється на всю територію України;

17) народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

18) судді, судді Конституційного Суду України, члени Вищої ради правосуддя, члени Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, керівник служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, його заступник, дисциплінарні інспектори Вищої ради правосуддя;

19) Уповноважений Верховної Ради України з прав людини;

20) Голова та інші члени Рахункової палати;

21) працівники органів військового управління (органів управління), військових частин (підрозділів) Міністерства оборони України, Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, апарату Міністерства внутрішніх справ України та експерти установ експертної служби Міністерства внутрішніх справ України;

22) дипломатичні службовці, які займають дипломатичні посади, Міністерства закордонних справ України, а також особи, які мають дипломатичний ранг Надзвичайний і Повноважний Посол;

23) державні службовці, які готують висновки до проектів нормативно-правових актів, проводять їх фахову, наукову, юридичну експертизу та/або експертизу прийнятих нормативно-правових актів, державні службовці, які безпосередньо виконують функції із забезпечення кібербезпеки, кіберзахисту та безпеки інформаційних технологій, роботи з розроблення програмного забезпечення, адміністрування баз даних, впровадження та підтримки новітніх інформаційно-комунікаційних технологій в органах, що забезпечують діяльність Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України;

24) інші військовозобов'язані або окремі категорії громадян у передбачених законом випадках.

Особи з інвалідністю, а також особи, зазначені в пунктах 3-15 частини першої цієї статті, у зазначений період можуть бути прийняті на військову службу за контрактом.

Призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також:

1) здобувачі професійної, фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту", а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури;

2) наукові і науково-педагогічні працівники закладів вищої та фахової передвищої освіти, наукових установ та організацій, які мають науковий ступінь, і педагогічні працівники закладів фахової передвищої освіти, професійної освіти, закладів загальної середньої освіти, за умови що вони працюють відповідно у закладах вищої чи фахової передвищої освіти, наукових установах та організаціях, закладах професійної чи загальної середньої освіти за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки;

3) жінки та чоловіки, чиї близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час проведення антитерористичної операції з числа:

військовослужбовців або працівників утворених відповідно до законів України військових формувань, що захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення;

працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції та загинули або пропали безвісти під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення;

осіб, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, за умови що в подальшому такі добровольчі формування були включені до складу утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів;

осіб, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, але в подальшому такі добровольчі формування не були включені до складу утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів і виконували завдання антитерористичної операції у взаємодії з утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами;

4) жінки та чоловіки, чиї близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або зникли безвісти за особливих обставин під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану;

5) члени сімей (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) осіб, яким посмертно присвоєно звання Герой України за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народові, виявлені під час Революції Гідності (листопад 2013 року - лютий 2014 року);

6) особи, стосовно яких у визначеному законом порядку встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України. Такі особи можуть бути призвані на військову службу за їх згодою.

Особи, зазначені у пунктах 1-5 частини третьої цієї статті, у зазначений період можуть бути прийняті на військову службу за контрактом.

Не підлягають призову на військову службу під час мобілізації до досягнення 25-річного віку військовозобов'язані, які пройшли базову загальновійськову підготовку відповідно до статті 10-1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" чи базову військову службу. Такі особи у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їх згодою.

Не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані з числа громадян, які проходили військову службу та були звільнені зі служби у запас у зв'язку із звільненням з полону. Такі особи можуть бути призвані на військову службу за їх згодою.

У ході судового розгляду цієї справи позивачем не повідомлено, а судами першої та апеляційної інстанції не встановлено наявності підстав у ОСОБА_1 для застосування положень ст. 23 Закону № 3543-XII

Відповідно до ч. 4 ст. 26 Закону № 2232-ХІІ військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах:

1) під час дії особливого періоду (крім періоду дії воєнного стану):

а) у строки, визначені Указом Президента України (у строки, визначені рішенням Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України, - для військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період);

б) за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби, за винятком випадків, визначених положеннями про проходження громадянами України військової служби;

в) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі;

г) через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);

д) у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі або позбавлення військового звання;

е) у зв'язку із звільненням з полону (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу та/або проти них не порушено кримінальне провадження, передбачене законами України);

є) у зв'язку з обранням народним депутатом України, депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);

ж) у зв'язку із призначенням (обранням) на посаду судді, судді Конституційного Суду України, члена Вищої ради правосуддя, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, керівника служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, його заступника, дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя;

Відповідно до п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону № 2232-ХІІ військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах: під час дії воєнного стану:

під час дії воєнного стану:

військовослужбовці-жінки - у зв'язку з вагітністю;

військовослужбовці-жінки, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також якщо дитина потребує домашнього догляду тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку;

дружина, якщо обоє із подружжя проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років;

перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці;

військовослужбовці, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України;

військовослужбовці, які є усиновлювачами, на утриманні яких перебуває (перебувають) дитина (діти), яка (які) до моменту усиновлення була (були) дитиною-сиротою (дітьми-сиротами) або дитиною (дітьми), позбавленою (позбавленими) батьківського піклування, віком до 18 років, опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями, патронатними вихователями, на утриманні яких перебуває дитина-сирота (діти-сироти) або дитина (діти), позбавлена (позбавлені) батьківського піклування, віком до 18 років;

виховання військовослужбовцем дитини з інвалідністю віком до 18 років, у разі відсутності інших осіб, які зобов'язані її виховувати;

утримання військовослужбовцем повнолітньої дитини, яка є особою з інвалідністю I чи II групи;

виховання військовослужбовцем дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров'я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я, але якій не встановлено інвалідність, за умови що такі особи не мають інших працездатних осіб, зобов'язаних відповідно до закону їх утримувати;

необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи;

необхідність здійснювати догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, або за наявності у дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів;

необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи;

необхідність здійснювати постійний догляд за членом сім'ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I або II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи;

у зв'язку з необхідністю здійснення опіки над особою, визнаною судом недієздатною, за умови що за такою особою не здійснюється піклування (опіка) іншими особами;

якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі у антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану;

якщо їхнім близьким родичам (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) посмертно присвоєно звання Герой України за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народові, виявлені під час Революції Гідності (листопад 2013 року - лютий 2014 року).

Також у ході судового розгляду цієї справи позивачем не повідомлено, а судами першої та апеляційної інстанції не встановлено наявності підстав, які б свідчили про віднесення ОСОБА_1 до осіб, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації ст. 26 Закону № 3543-XII.

Стосовно посилань апелянта на те, що він не проходив строкову службу у зв'язку з тим, що був визнаний непридатним до військової служби у мирний час а обмежено придатним у військовий час, колегія суддів відхиляє та зазначає.

За правилами пункту 2 частини першої статті 37 Закону № 2232-ХІІ (у редакції станом на 21 червня 2019 року) взяттю на військовий облік військовозобов'язаних у районний (міських) військових комісаріатах підлягають громадяни України, які відповідно до статті 18 цього Закону звільнені від призову на строкову військову службу.

В свою чергу, за частиною 1 статті 18 цього Закону в цій же редакції, від призову на строкову військову службу в мирний час звільняються громадяни України, які визнані за станом здоров'я непридатними до військової служби в мирний час.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 37 Закону № 2232-ХІІ (у чинній редакції) взяттю на військовий облік військовозобов'язаних у ІНФОРМАЦІЯ_9, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України, які відповідно до статті 18 цього Закону звільнені від направлення для проходження базової військової служби.

В свою чергу, за частиною 1 статті 18 цього Закону в цій же редакції, від проходження базової військової служби звільняються призовники, які визнані за станом здоров'я непридатними до військової служби.

Аналіз наведених норм свідчить, що позивач не є призовником, оскільки є саме військовозобов'язаним, а отже наведені норми на нього не поширюються.

Разом з цим, колегія суддів зауважує, що чинення законодавством щодо військового обов'язку зазнало суттєвих змін.

Законом України № 3621-IX від 21.03.2024 «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» - набрав чинності 4 травня 2024 року внесено зміни та доповнення, зокрема до Закону № 2232-ХІІ.

Цим Законом скасовано статус «обмежено придатний до військової служби» та «непридатний в мирний час, обмежено придатний у воєнний час». Крім того, у Законі № 2232-ХІІ запроваджено поняття «непридатний до військової служби з переоглядом через шість місяців».

У прикінцевих (перехідних) положеннях цього Закону встановлено, що громадяни, які до набрання чинності цим Законом (тобто до 4 травня 2024 року) мали статус «обмежено придатний», протягом 9 місяців з дня набрання чинності підлягають повторному медичному огляду (ВЛК) з метою визначення придатності до військової служби.

Закон України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист"» № 4235-IX від 12.02.2025 - вніс зміну до пункту перехідних положень Закону № 3621-IX, зокрема продовжив термін проходження повторного медичного огляду (ВЛК) для колишніх «обмежено придатних» до 5 червня 2025 року.

Отже, особа, яка мала статус «обмежено придатний», після скасування з 4 травня 2024 року законом цього статусу, мала пройти ВЛК та у разі отримання висновку «придатний», така особа підпадає під мобілізацію, якщо немає законних підстав для відстрочки (ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII).

Також зазнали суттєвих змін приписи Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затверджене Наказом міністра оборони України 14.08.2008 № 402, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 р. за № 1109/15800 (надалі - Положення № 402), які визначають придатність особи до виконання військового обов'язку.

Отже, факт непроходження позивачем строкової служби не має жодного впливу на можливість мобілізації позивача.

Стосовно тверджень апелянта про незаконність його мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_1 з огляду на перебування позивача на обліку в іншому ІНФОРМАЦІЯ_9, а саме, у ІНФОРМАЦІЯ_4 , колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до пункту 253 Положення № 1153 призови на військову службу військовозобов'язаних у воєнний час проводяться ІНФОРМАЦІЯ_9, а резервістів - командирами військових частин на підставі указів Президента України.

Згідно з частиною другою статті 39 Закону № 2232-ХІІ на військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов'язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.

Отже, мобілізувати військовозобов'язаного може будь-який ІНФОРМАЦІЯ_9, а не лише той, у якому особа перебуває на військовому обліку.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що ІНФОРМАЦІЯ_1 мав право на мобілізацію позивача, оскільки останній не мав ані жодних законних підстав для непризову його на військову службу, визначених ст. 23 Закону № 3543-XII, ані законних підстав для звільнення з військової служби, визначених ст. 26 Закону № 2232-ХІІ.

Стосовно проходження позивачем ВЛК, колегія суддів зазначає таке.

Статтею 70 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» від 19 листопада 1992 року № 2801-XII у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 2801-XII) визначено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, встановлює причинний зв'язок захворювань, поранень і травм з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

З метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністерством оборони України 14 серпня 2008 року затверджено Положення № 402, в якій передбачено, що військово-лікарська експертиза здійснюється військово-лікарськими комісіями, які створюються при військових комісаріатах і закладах охорони здоров'я Міністерства оборони України, Служби безпеки України та інших військових формувань, а також Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.

Відповідно до пункту 1.1 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Визначення військово-лікарської експертизи міститься у пункті 1.2 розділу І Положення № 402 та означає:

медичний огляд допризовників, призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов'язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військово-навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів МОУ (далі - ВВНЗ), учнів військових ліцеїв; колишніх військовослужбовців; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; працівників допоміжного флоту Військово-Морських Сил Збройних Сил України (далі - ВМС Збройних Сил України);

визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом;

установлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів.

Згідно з абзацами 1-3 пункту 2.1 розділу І Положення № 402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця.

Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов'язкові до виконання.

Відповідно до абзаців 1-5 пункту 2.2 розділу І Положення № 402 штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону; ВЛК евакуаційного пункту; ВЛК пересувної госпітальної бази.

Пунктом 2.3 розділу І Положення № 402 передбачено, що Центральна військово-лікарська комісія є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України.

Як передбачено підпунктом 2.3.4 пункту 2.3 розділу I Положення № 402 ЦВЛК має право, зокрема: оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення; перевіряти роботу підпорядкованих ВЛК з питань військово-лікарської експертизи; витребовувати документи в частині, що характеризують обставини отримання захворювання, поранення, травми, каліцтва, необхідні для прийняття постанови про їх причинний зв'язок, запитувати від військових, цивільних лікувальних закладів, військових частин, військових комісаріатів і ВВНЗ додаткові дані для аналізу, узагальнення та оцінки результатів військово-лікарської експертизи; розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України.

Згідно з підпунктом 2.3.5 пункту 2.3 розділу I Положення № 402 постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку.

Відповідно до підпункту 2.4.5 пункту 2.4 розділу І Положення № 402 ВЛК регіону має право, зокрема: оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення; приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК. Постанову про придатність до військової служби колишніх військовослужбовців на період їх фактичного звільнення зі Збройних Сил України має право приймати або переглядати тільки ЦВЛК.

Рішенням штатної ВЛК може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд. (підпункт 2.4.6. пункту 2.4 розділу І Положення № 402).

Постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку (підпункт 2.4.10. пункту 2.4 розділу І Положення № 402).

Главою 3 розділу І Положення № 402 врегульовано порядок подання та розгляду звернень штатними ВЛК, якою відповідно до пункту 2.2 розділу І Положення №402, є Центральна військово-лікарська комісія.

Так, пунктами 3.1 - 3.4 розділу І Положення № 402 передбачено, що вимоги до звернення військовослужбовців та інших осіб, указаних у пункті 1.2 глави 1 розділу I цього Положення, їх права, порядок та строки розгляду пропозицій, заяв та скарг, а також обов'язки штатних ВЛК щодо розгляду звернень регулюються Законом України «Про звернення громадян», Інструкцією про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 28 грудня 2016 року № 735, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 23 січня 2017 року за № 94/29962.

Скарги до штатних ВЛК подаються в строк, визначений Законом України «Про звернення громадян».

Скарги на дії (бездіяльність) чи постанови позаштатних ВЛК подаються до штатних ВЛК згідно з адміністративно-територіальними зонами відповідальності, наведеними у додатку 2 до наказу Міністерства оборони України від 16 листопада 2016 року № 608 «Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров'я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення». Скарги на дії (бездіяльність) чи постанови ВЛК районних (міських) ІНФОРМАЦІЯ_9 подаються за підпорядкованістю до ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_8 , обласних ІНФОРМАЦІЯ_9, ІНФОРМАЦІЯ_9 Автономної Республіки Крим. Дії (бездіяльність), рішення, постанови, прийняті ВЛК обласних (Київського міського ІНФОРМАЦІЯ_9, ІНФОРМАЦІЯ_9 Автономної Республіки Крим, оскаржуються в штатних ВЛК. Дії (бездіяльність), рішення, прийняті за результатами розгляду звернень ВЛК регіону, оскаржуються в ЦВЛК.

У разі визнання штатною ВЛК заяви чи скарги щодо перегляду (скасування) постанови ВЛК обґрунтованою, ВЛК штатної ВЛК переглядає оскаржувану постанову ВЛК або приймає рішення про направлення на повторний (контрольний) медичний огляд.

Суд звертає увагу на те, що згідно з Положенням № 402, у разі незгоди із рішеннями госпітальні та гарнізонні ВЛК, особа має право звернутися до ВЛК вищого рівня із відповідною скаргою, а у разі незгоди із ВЛК вищого рівня - звернутися до ЦВЛК або до суду.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається із матеріалів справи, позивач не надав доказів на підтвердження його звернення до регіональної ВЛК зі скаргою чи заявою щодо перегляду висновку ВЛК (протокол № 221 від 21.10.2024). Не надав позивач також і доказів звернення зі скаргою до ЦВЛК.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що перевірка рішення позаштатної ВЛК на предмет того, чи дотримані всі умови та критерії, передбачені Положенням № 402 при проведенні медичного огляду військового, належить до функцій ВЛК регіону чи ЦВЛК, а остаточного рішення, яке підлягає судовому оскарженню, з приводу придатності позивача до військової служби, ВЛК регіону чи ЦВЛК (в межах справи) не приймали, тому позивач не дотримався вимог Положення № 402 щодо процедури оскарження результатів медичного огляду, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні вимог адміністративного позову.

У цьому контексті варто звернути увагу на постанову від 10 лютого 2022 року у справі № 160/7153/20 у якій Верховний Суд наголосив, що перевірка правильності прийнятого військово-лікарською комісією рішення виключно за медичними показниками не входить до компетенції адміністративного суду.

Адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим частиною другою статті 2 КАС України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 12 лютого 2021 року у справі № 820/5570/16 від 12 червня 2020 року у справі № 810/5009/18 про те, що надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби виходить за межі судового розгляду суду касаційної інстанції.

Дискреційні повноваження - це повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким. З огляду на положення статті 2 КАС України щодо компетенції адміністративного суду останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Отже, питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями ВЛК, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.

Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити їх законність лише в межах дотримання процедури прийняття таких. Однак суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суд не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку ВЛК виходить за межі необхідності дослідження в контексті застосування норм матеріального права.

У постанові від 10 лютого 2022 року у справі № 160/7153/20 Верховний Суд наголосив, що перевірка правильності прийнятого військово-лікарською комісією рішення виключно за медичними показниками не входить до компетенції адміністративного суду.

Відповідно до п. 74 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 (надалі - Порядок № 560) резервістам та військовозобов'язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за рішенням керівника районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_9 видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11. При цьому особам віком до 45 років видається направлення щодо визначення їх придатності до проходження військової служби у десантно-штурмових військах, силах спеціальних операцій, морській піхоті.

Військовозобов'язаний та резервіст, який виявив бажання проходити військову службу під час мобілізації у вибраній ним військовій частині, направляється на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду керівником районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_9 або командиром військової частини.

Направлення реєструється в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 та видається резервісту та військовозобов'язаному під особистий підпис.

Під час вручення направлення резервістам та військовозобов'язаним під особистий підпис доводяться вимоги законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, у тому числі за ухилення від проходження медичного огляду за направленням районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_9, та строк завершення медичного огляду.

Направлення на медичний огляд військовозобов'язаних та резервістів, які перебувають на військовому обліку в СБУ, а також військовозобов'язаних, які виявили бажання проходити військову службу під час мобілізації в обраному ними підрозділі, органі, закладі, установі СБУ, здійснюється у порядку, визначеному Головою СБУ.

Матеріалами справи підтверджено, що 21.10.2024 позивачу вручено повістку для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, що підтверджується розпискою про вручення відповідної повістки з підписом позивача. (т. 6 а.с. 30).

За результатами ВЛК комісією встановлено діагноз: «гіпертонічна хвороба І (першої) ст., Гонартроз лівого колінного суглоба І ст.», та на підставі статті №(-В, 61-В графи ІІ Порядку № 560 визнано позивача придатним до військової служби.

Надані позивачем до позову медичні дані не містять інших діагнозів, відмінних від діагнозу, встановленого ВЛК.

Доводи апелянта про те, що ВЛК не враховані медичні документи позивача не підтверджені жодними належними доказами та зверненням позивача до ВЛК вищого рівня з оскарженням спірного висновку ВЛК.

Отже, апеляційна скарга не містить жодних належних доводів протиправності дій та рішень ВЛК.

Посилання апелянта на відсутність договору закладу охорони здоров'я з НСЗУ за програмою державних гарантій медичного обслуговування населення колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки на дату проведення огляду позивача військово-лікарською комісією діяв Договір №3883-Е124-Р000 про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій укладеного між Національною службою здоров'я України та Комунальним некомерційним підприємством "Міська поліклініка №3" підписаний сторонами 08.10.2024, строком дії до 31.12.2024.

Вказаний Договір №3883-Е124-Р000 підписаний кваліфікованими електронними підписами з боку Національної служби здоров'я України- Гусак Н.Б. (08.10.2024 о 16:55) та з боку КНП «МП № 3» ХМР - Чалим Ю.М. (08.10.2024 о 18:26), що підтверджується наданою КНП «МП № 3» ХМР до договору №3883-Е124-Р000 інформацією про підписи цього електронного документу.

У подальшому, за результатами ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_1 складено поіменний список військовозобов'язаних, які призвані ІНФОРМАЦІЯ_1 від 21.10.2024 № 1275/мв (т. 6 а.с.34-36).

На підставі вказаного поіменного списку начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 було прийнято наказ від 21.10.2024 № 568 про призов військовозобов'язаних на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, зокрема позивача (т. 6 а.с. 25)

Посилання апелянта на те, що наказ командира військової частини №465 від 22.10.2024 не є наказом про зарахування позивача до особового складу в/ч НОМЕР_1 колегія суддів вважає необґрунтованими та зазначає.

Відповідно до ч.1 ст. 24 Закону №2232-ХІІ початком проходження військової служби вважається:

1) день відправлення у навчальну частину (центр) з ІНФОРМАЦІЯ_9 (збірного пункту) - для громадян, направлених для проходження базової військової служби;

2) день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов'язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації;

3) день призначення на посаду курсанта закладу фахової передвищої військової освіти, вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти - для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов'язаних;

4) день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_9 або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу;

5) день зарахування до списків особового складу військової частини - для громадян України, які проходять службу у військовому резерві за контрактом, зараховані під час такої служби до військового оперативного резерву та призиваються на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період;

6) день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_9 або Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України - для громадян України, які зараховані до військового оперативного резерву після їх звільнення з військової служби та призиваються на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Відповідно до п. 3 розділу ХІІ Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затверджено наказом Міністерства оборони України 15 вересня 2022 року № 280 (далі - Інструкція №280, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) військовослужбовці військової служб за призовом під час мобілізації, на особливий період зараховуються в день прибуття до списків особового складу військової частини в порядку, установленому пунктами 13 і 14 розділу II цієї Інструкції.

Первинне призначення на посади військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, а також призначення (переміщення) військовослужбовців, які перебувають на військовій службі, відповідно до їх мобілізаційного призначення за мобілізаційним планом, здійснюються наказом командира військової частини по стройовій частині до закінчення заходів відмобілізування незалежно від номенклатури посад для призначення. Наказ по стройовій частині розробляється на всі військові частини, що формуються та мають самостійний штат. .

Відповідно до п. 2.3.4 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої 31.01.2024 наказом № 40 (далі - Інструкція №40) накази по стройовій частині видаються з питань щодо: зарахування військовослужбовців до списків особового складу, на види забезпечення та виключення з них, відрахування курсантів від подальшого навчання; .

Як встановлено під час судового розгляду згідно з п. 22 наказу № 465 від 22.10.2024 (оригінал якого досліджено під час апеляційного розгляду) "солдата ОСОБА_1 , призваного на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 "Про загальну мобілізацію", призначено на посаду курсанта ІНФОРМАЦІЯ_11.

З 22 жовтня 2024 року встановлено посадовий оклад згідно з тарифним розрядом 1 у сумі 2470 грн.

ОСОБА_1 встановлено виплату щомісячної премії відповідно до особистого внеску в загальний результат служби у розмірі 633% посадового окладу, надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років в розмірі 0%.

Зараховано на котлове забезпечення з 23 жовтня 2024 року.

Підстави: іменний список ІНФОРМАЦІЯ_1 від 21.10.2024 №1275/мв."

Відповідно до п. 6 розділу Х Інструкції №280 зміни до змісту вступних частин і пунктів підписаних наказів по особовому складу, виправлення помилок у примітках до пунктів наказів щодо відомостей про загибель (смерть), засудження судом, позбавлення військового звання, зменшення вислуги років або трудового стажу для призначення пенсій, а також відміни пунктів раніше виданих наказів здійснюються новими наказами, про що робиться відповідна відмітка в усіх примірниках відміненого або зміненого наказу з посиланням на наказ, яким внесено зміни. Записи засвідчуються підписом керівника служби персоналу і гербовою печаткою.

Інші помилки, допущені в примітках, виправляються без видання наказів і засвідчуються в перших примірниках тільки підписом керівника служби персоналу, який оформляв наказ, про що він повинен сповістити всі інстанції, до яких надіслано наказ по особовому складу або витяг із нього.

Наказом командира В/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 15.04.2025 № 156 (п. 41) п. 22 наказу командира В/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 22.10.2024 № 465 викладений у новій редакції, а саме:

«солдата ОСОБА_1 , призваного на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 "Про загальну мобілізацію", призначено на посаду курсанта ІНФОРМАЦІЯ_11.

З 22 жовтня 2024 року зарахувати до списків особового складу, на всі види забезпечення та вважати таким, що справи та посаду прийняв і приступив до виконання сл3ужбових обов'язків з посадовим окладом згідно з тарифним розрядом 1 у сумі 2470 грн.

Виплачувати щомісячну премію відповідно до особистого внеску в загальний результат служби у розмірі 633% посадового окладу, надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років в розмірі 0%.

Зарахувати на котлове забезпечення з 23 жовтня 2024 року.

Підстави: іменний список ІНФОРМАЦІЯ_1 від 21.10.2024 №1275/мв.»

Тобто, В/ч НОМЕР_1 усунула невідповідність у наказі від 22.10.2024 № 465 у спосіб унесення до нього змін наказом від 15.04.2025 № 156.

При цьому, що у силу правових висновків постанови Верховного Суду від 22.05.2020 у справі №825/2328/16 порушення процедури прийняття рішення суб'єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.

Певні дефекти адміністративного акту можуть не пов'язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).

Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб'єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.

Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultra vires action - invalid act). Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Суд наголошує, що відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків і, на противагу йому, принцип формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення.

Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справі № 813/1790/18.

Твердження апелянта про те, що його примусове, проти волі особи, доставлення до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_1, незаконного утримання у зазначеному приміщенні, застосування психологічного та фізичного примусу та вжиття дій, спрямованих на незаконний призов на військову службу, протиправне та насильне доставлення до В/ч НОМЕР_1 колегія суддів вважає необґрунтованим та відхиляє з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Судом апеляційної інстанції встановлено законність призову позивача у межах розгляду цієї справи, натомість докази застосування до позивача примусу та насильства позивачем до суду не надано. Покази свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 не є достатнім доказом незаконного примусу та насильства над позивачем, оскільки такі докази не є прямими, надані пов'язаними з позивачем особами, а саме знайомою позивача та його братом, та які не були безпосередньо присутні при подіях, стосовно яких давали свідчення.

Стосовно ненадання повісток щодо призову на військову службу та відсутності відеозаписів у відповідач1 щодо затримання позивача та доставлення його до ІНФОРМАЦІЯ_9, колегія суддів в судовому засіданні з пояснення представника відповідача1 встановила, що такі порушення мали місце, проте, враховуючи наведені вище висновки Верховного Суду вважає, що такі порушення не були істотними і не вплинули на правомірність мобілізації позивача в цілому.

У контексті спірних правовідносин, колегія суддів звертає увагу на висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 05.02.2025 у справі № 160/2592/23 те, що процедура призову військовозобов'язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.

Більш того, позивач не є особою, яка не підлягає призову на військову службу під час мобілізації відповідно до ст. 23 Закону № 3543-XII.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 та відсутність підстав для її задоволення.

Ухвалюючи це судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п. 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року по справі № 520/32077/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.В. Любчич

Судді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін

Повний текст постанови складено 03.12.2025.

Попередній документ

132329736

Наступний документ

132329738

Інформація про рішення:

№ рішення:	132329737
№ справи:	520/32077/24
Дата рішення:	03.12.2025
Дата публікації:	08.12.2025
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Другий апеляційний адміністративний суд
Категорія справи:	Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто у апеляційній інстанції (03.12.2025)
Дата надходження:	22.11.2024

Розклад засідань:

Минулі засідання (8)

30.06.2025 11:30	Другий апеляційний адміністративний суд
04.08.2025 11:30	Другий апеляційний адміністративний суд
22.09.2025 11:00	Другий апеляційний адміністративний суд
06.10.2025 12:00	Другий апеляційний адміністративний суд
20.10.2025 12:30	Другий апеляційний адміністративний суд
03.11.2025 12:45	Другий апеляційний адміністративний суд
24.11.2025 12:50	Другий апеляційний адміністративний суд
03.12.2025 11:50	Другий апеляційний адміністративний суд

Запланованих засідань немає

Учасники справи:

головуючий суддя:

ЛЮБЧИЧ Л В

суддя-доповідач:

ЛЮБЧИЧ Л В

ПОЛЯХ Н А

суддя-учасник колегії:

ПРИСЯЖНЮК О В

СПАСКІН О А