04 грудня 2025 року справа №200/3717/25
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Геращенка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Адміністрації Державної прикордонної служби України на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08 серпня 2025 (повне судове рішення складено 08 серпня 2025 року) у справі № 200/3717/25 (суддя в І інстанції Голошивець І.О.) за позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Адміністрації Державної прикордонної служби України, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо проведення перерахунку та виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2018-2019 роки з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення.
- зобов'язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у 2017-2018 роках з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що згідно з Витягом з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 28.07.2020 № 464-ОС, ОСОБА_1 виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення з 01.08.2020. Відповідно до інформації, відображеній в архівних відомостях особистих карток грошового забезпечення, позивач проходив військову службу та перебував на грошовому забезпеченні у період: - з березня 2018 року по грудень 2019 року включно - у ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ). Згідно з відомостями Єдиного реєстру юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ІНФОРМАЦІЯ_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) є припиненим з 30 вересня 2020 року. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.02.2020 №43 «Про ліквідацію територіальних органів Адміністрації Державної прикордонної служби» постановлено ліквідувати, у тому числі ІНФОРМАЦІЯ_3 як юридичну особу публічного права територіальний орган Адміністрації Державної прикордонної служби України, а Адміністрації Державної прикордонної служби забезпечити здійснення функцій і повноважень територіальних органів, що ліквідується. Позивач зауважив, що враховуючи наведене, Адміністрація Державної прикордонної служби України (далі - відповідач) є правонаступником ІНФОРМАЦІЯ_4 , тому саме на відповідача мають бути покладені обов'язки щодо відновлення порушених прав позивача за час проходження військової служби з березня 2018 року по грудень 2019 року включно. Позивач зазначив, що упродовж проходження військової служби нарахування та виплата йому індексації грошового забезпечення здійснювалась з порушенням Порядку проведення індексації грошових доходів затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078. Вказане зумовило його звернення до суду за захистом своїх прав. Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 04.10.2024 у справі № 520/12553/24 зобов'язав Адміністрацію Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити позивачу індексацію - різницю грошового забезпечення за період із 01.03.2018 по грудень 2019 року включно у розмірі 4 448,47 грн на місяць та виплатити із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб. Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 20.02.2025 апеляційні скарги ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_3 ), Адміністрації Державної прикордонної служби України залишив без задоволення. 24.04.2025 відповідачем на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.10.2024 по справі № 520/12553/24 було виплачено позивачу заборгованість з індексації грошового забезпечення 01.03.2018 по грудень 2019 у сумі 92 973,02 грн, що підтверджується випискою по надходженням по картці рахунку АТ «КБ ПРИВАТБАНК». Позивач зауважив, що під час проходження ним військової служби в період з березня 2018 року по грудень 2019 року, йому було проведено нарахування та виплату у травні 2018 року у розмірі 15 683,50 грн, у травні 2019 року у розмірі 20 371,88 грн - грошової допомоги на оздоровлення. З урахуванням того, що під час проходження військової служби позивачу не була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення, нарахування та виплата грошової допомоги на оздоровлення за 2018-2019 роки, яка нараховується з місячного грошового забезпечення проведена без урахування у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення. З урахуванням наведеного, позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 08 серпня 2025 року позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо неврахування індексації грошового забезпечення до складу грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2018 - 2019 роки.
Зобов'язано Адміністрацію Державної прикордонної служби України провести перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2018 - 2019 роки з урахуванням індексації грошового забезпечення, виплаченої на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду по справі №520/12553/24 від 04 жовтня 2024 року та з урахуванням раніше вже виплачених сум.
Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 28.07.2020 № 464-ОС «Про особовий склад» позивач був виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, остаточною датою проходження служби є 28.07.2020. На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.10.2024 по справі № 520/12553/24 Адміністрацією Державної прикордонної служби України здійснено нарахування та виплата індексації грошового забезпечення у сумі 92 973,02 грн. Відповідач зазначив, що є неприбутковою організацією, яка фінансується з Державного бюджету України та здійснює свою діяльність у відповідності до Конституції України, Закону України «Про Державну прикордонну службу України» та інших нормативного-правових актів. Відповідно до частини першої статті 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та проводять фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах. Відповідач зауважив, що діючи на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України в період 2017 - 2018 років не здійснювало нарахування та виплату індексації грошового забезпечення позивачу в повному обсязі у зв'язку з відсутністю відповідних бюджетних асигнувань, затверджених кошторисом та штатним розписом. Відповідач закцентував свою увагу на тому, що ним не заперечується, що індексація грошового забезпечення входить до складу грошового забезпечення, проте допомога для оздоровлення, розраховується виходячи із складу місячного грошового забезпечення, відповідно остання правомірно не була врахована при нарахуванні та виплаті допомоги для оздоровлення за 2018-2019.
Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.
Відповідно до п. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 5 ст. 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється законом України 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (надалі - Закон № 2232-XII), яким передбачено, зокрема:
- порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки визначаються цим законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами (частина 2 статті 2 Закон № 2232-XII),
- гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до Законів України «Про Збройні Сили України», Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Закону України «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» та іншими законами (стаття 40 Закону № 2232-XII).
Відповідно до Конституції України основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни визначає та регулює відносини у цій галузі Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року № 2011-XII (надалі - Закон № 2011-XII), яким визначено,
- держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців (частина 1 статті 9 Закону № 2011-XII),
- до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (частина 2 статті 9 Закону № 2011-XII),
- грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина 3 статті 9 Закону № 2011-XII),
- грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (абзаци 1-2 частини 4 статті 9 Закону № 2011-XII),
- військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення (частина 1 статті 10-1 Закону № 2011-XII),
- військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше (абзац перший пункту 2 частини 2 статті 15 Закону № 2011-XII),
- військовослужбовцям виплачуються грошова допомога на оздоровлення та державна допомога сім'ям з дітьми в порядку і розмірах, що визначаються законодавством України (частина 3 статті 15 Закону № 2011-XII).
30.08.2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704), за якою:
- установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (пункт 2 Постанови №704),
- виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (далі - державні органи) (пункт 3 Постанови №704).
Відповідно до статті 9 Закону № 2011, пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з метою визначення порядку та умов виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України наказом від 25.06.2018 №558 затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (далі - Інструкція № 558 у редакції чинній на момент звільнення зі служби).
Згідно з пунктом 2 розділу I «Загальні положення» Інструкції № 558: грошове забезпечення складається із: посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Місячне грошове забезпечення - грошове забезпечення, на отримання якого у відповідному місяці має право військовослужбовець згідно із чинним законодавством. Місячне грошове забезпечення складається із: основних видів грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням); щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія).
Пунктом 3 розділу I «Загальні положення» Інструкції № 558 встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується в органах Держприкордонслужби за місцем їх служби або органом, у якому вони перебувають на фінансовому забезпеченні згідно з приміткою до штату.
Відповідно до пункту 7 розділу I «Загальні положення» Інструкції № 558, грошове забезпечення, що належить військовослужбовцю і своєчасно не виплачено йому або виплачено в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього.
Згідно з пунктом 9 розділу I «Загальні положення» Інструкції № 558, індексація грошового забезпечення військовослужбовцям здійснюється в порядку та розмірах, установлених законодавством.
Відповідно до пунктів 1, 5 глави 7 «Допомога для оздоровлення» розділу IV «Порядок, умови та розміри виплати одноразових додаткових видів грошового забезпечення» Інструкції № 558, військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) один раз на рік надається допомога для оздоровлення (далі - допомога) в розмірі місячного грошового забезпечення.
Розмір допомоги визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім одноразових додаткових видів та винагород), які військовослужбовець отримує за займаною ним штатною посадою на день видання наказу про надання цієї допомоги.
Військовослужбовцям, які перебувають у розпорядженні, і тим, які на день видання наказу про надання цієї допомоги звільнені з посад, до складу грошового забезпечення, з якого визначається розмір допомоги, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім одноразових та винагород), які отримували військовослужбовці за штатними посадами до зарахування в розпорядження, ураховуючи зміни у вислузі років і нормах грошового забезпечення, у тому числі зміни розмірів посадових окладів та окладу за військовим званням.
Пунктом 7 глави 7 «Допомога для оздоровлення» розділу IV «Порядок, умови та розміри виплати одноразових додаткових видів грошового забезпечення» Інструкції № 558, у разі переміщення військовослужбовців по службі до інших органів Держприкордонслужби в наказі начальника (командира) органу Держприкордонслужби про виключення зі списків особового складу зазначаються відомості про надання допомоги для оздоровлення.
Відомості про надання допомоги з посиланням на наказ начальника (командира) органу Держприкордонслужби зазначаються в грошовому атестаті, який надсилається до органу Держприкордонслужби за новим місцем служби.
З огляду на вищевикладені норми законодавства, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: посадовий оклад; оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
При цьому, до складу грошового забезпечення, з якого нараховується в т.ч. грошова допомога для оздоровлення, включаються винагороди, які мають постійний характер.
Спірним у даній справі є правомірність не включення відповідачем індексації грошового забезпечення у складі грошового забезпечення, з якого були обчислені та виплачені позивачу суми грошової допомоги на оздоровлення.
Як вбачається з матеріалів справи, підтверджується наявними доказами в матеріалах справи та не заперечується відповідачем, позивачу під час проходження служби у 2018-2019 роках виплачувалась допомога на оздоровлення.
Конституційний Суд України у Рішенні від 15.10.2013 № 9-рп/2013 наголосив, що винагорода за виконану працівником роботу є джерелом його існування та має забезпечувати для нього достатній, гідний життєвий рівень. Це визначає обов'язок держави створювати належні умови для реалізації громадянами права на працю, оптимізації балансу інтересів сторін трудових відносин, зокрема, шляхом державного регулювання оплати праці. Держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг. Згідно з положеннями ч. 6 ст. 95 Кодексу законів про працю України, ст. ст. 33, 34 Закону України «Про оплату праці» такими заходами є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати.
На підставі аналізу наведених положень законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закону України від 03.07.1991 № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення».
Положеннями статті 1 Закону України від 03.07.1991 № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-ХІІ) передбачено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
За змістом статті 2 Закону № 1282-XII, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 1282-ХІІ, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
З метою реалізації Закону України від 06.02.2003 № 491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 17.07.2003 № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» (далі - Порядок № 1078).
Відповідно до пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення.
Згідно пункту 1.1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. До 01.01.2016 поріг індексації встановлювався в розмірі 101 відсоток (внесені зміни постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2016 №77).
Пунктом 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (редакції від 15.12.2015, вступив в дію з 01.12.2015), визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Необхідно зазначити, що правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.
З огляду на вказане, суд відмічає, що спеціальним законодавством, яким імперативно визначено види (складові) грошового забезпечення військовослужбовців, не врегульовано питання щодо віднесення індексації грошового забезпечення до видів грошового забезпечення, з якого обчислюється грошова допомога на оздоровлення, одноразова грошова допомога при звільненні.
У зв'язку з чим, при вирішенні спірного питання слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
Таке субсидіарне застосування вищенаведених норм права дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку грошової допомоги на оздоровлення, одноразової грошової допомоги при звільненні.
Слід зазначити, що грошове забезпечення позивача у період проходження ним військової служби у ІНФОРМАЦІЯ_4 , правонаступником якого є Адміністрація Державної прикордонної служби України підлягало індексації та під час проходження військової служби позивачу не нараховувалась індексація грошового забезпечення у належному та відповідному розмірі, що й було встановлено під час розгляду рішенням Харківського окружного адміністративного суду по справі №520/12553/24 від 04 жовтня 2024 року.
Відповідно до приписів ч.4 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
На підставі судового рішення у справі №520/12553/24 від 04.10.2024, відповідачем - позивачу 24.04.2025 виплачена індексація грошового забезпечення у сумі - 92 973,02 грн.
Таким чином, з урахуванням обставин справи суд встановив, що відповідач, нараховуючи та виплачуючи позивачу грошову допомогу на оздоровлення за 2018-2019 роки, виходив з грошового забезпечення без врахування у його складі індексації, що не заперечується відповідачем.
Не врахування відповідачем розміру індексації грошового забезпечення під час розрахунку грошової допомоги на оздоровлення, призвело до виплати знеціненого грошового забезпечення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 21.12.2021 по справі № 820/3423/18, постанові від 29.04.2020 по справі № 240/10130/19, постанові від 19.03.2020 по справі №820/5286/17, постанові від 26.02.2021 по справі № 620/3346/19, предметом розгляду яких було, включення індексації до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обрахунок та визначення розміру грошової допомоги на оздоровлення та одноразової грошової допомоги при звільненні.
Таким чином, суд вважає, що позивач має право на перерахунок виплачених йому сум грошової допомоги на оздоровлення за 2018-2019 роки, з урахуванням індексації грошового забезпечення, виплаченої на виконання зазначених вище судових рішень.
Підсумовуючи вищевказане та враховуючи, що розмір грошової допомоги для оздоровлення, який в свою чергу визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, то відповідачем протиправно не враховано до складу грошового забезпечення позивача, з якого обчислено розмір грошової допомоги на оздоровлення за 2018-2019 роки, індексацію грошового забезпечення, що свідчить про наявність з його боку протиправної бездіяльності.
Відповідно до приписів ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02). Таким чином, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Таким чином, з урахуванням викладеного та з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, суд першої інстанції обгрунтовано вважав за необхідне визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неврахування індексації грошового забезпечення до складу грошового забезпечення при обрахунку позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2018 - 2019 роки, та як похідна вимога, зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплатити на користь позивача грошову допомогу на оздоровлення за 2018 - 2019 роки з урахуванням індексації грошового забезпечення виплаченої на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду по справі №520/12553/24 від 04 жовтня 2024 року та з урахуванням раніше вже виплачених сум.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статями 291, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Адміністрації Державної прикордонної служби України - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08 серпня 2025 року у справі № 200/3717/25 - залишити без змін.
Повне судове рішення - 04 грудня 2025 року.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів І. В. Сіваченко
А. А. Блохін
І. В. Геращенко