04 грудня 2025 року справа №200/3597/25
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Гаврищук Т.Г., суддів: Блохіна А.А., Сіваченка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року по справі №200/3597/25 (суддя І інстанції Буряк І.В.) за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, стягнення, -
Позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 , що полягала в ненарахуванні на невиплаті позивачу одноразової додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», в розмірі 70000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання бойових (спеціальних) завдань за періоди з 01.04.2024 по 22.04.2024 (включно), з 23.04.2024 по 14.07.2024 (включно), з 02.08.2024 по 06.08.2024 (включно), з 10.08.2024 по 01.09.2024 (включно);
- зобов'язати ВЧ НОМЕР_1 нарахувати позивачу одноразову додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання бойових (спеціальних) завдань за періоди з 01.04.2024 по 22.04.2024 (включно), з 23.04.2024 по 14.07.2024 (включно), з 02.08.2024 по 06.08.2024 (включно), з 10.08.2024 по 01.09.2024 (включно) в розмірі 280000,00 гривень.
- стягнути з ВЧ НОМЕР_1 на користь позивача одноразову додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання бойових (спеціальних) завдань за періоди з 01.04.2024 по 22.04.2024 (включно), з 23.04.2024 по 14.07.2024 (включно), з 02.08.2024 по 06.08.2024 (включно), з 10.08.2024 по 01.09.2024 (включно) в розмірі 280000,00 гривень з відрахуванням військового збору і податку на доходи фізичних осіб з компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 25.07.2025 відмовлено в задоволенні клопотання позивача про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та залишено позовну заяву ОСОБА_1 до ВЧ НОМЕР_1 без розгляду.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 28.08.2025 ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 25.07.2025 у справі №200/3597/25 скасовано і направлено справу для продовження розгляду до Донецького окружного адміністративного суду.
Ухвалою суду від 12.09.2025 адміністративну справу №200/3597/25 прийнято до провадження. Продовжено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
26 липня 2025 року ОСОБА_1 повторно звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до ВЧ НОМЕР_1 за змістом якої просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 , що полягала в не нарахуванні та невиплаті одноразової додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», в розмірі 70000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання бойових (спеціальних) завдань за періоди з 01.04.2024 по 22.04.2024 (включно), з 23.04.2024 по 14.07.2024 (включно), з 02.08.2024 по 06.08.2024 (включно), з 10.08.2024 по 01.09.2024 (включно);
- зобов'язати ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити одноразову додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання бойових (спеціальних) завдань за періоди з 01.04.2024 по 22.04.2024 (включно), з 23.04.2024 по 14.07.2024 (включно), з 02.08.2024 по 06.08.2024 (включно), з 10.08.2024 по 01.09.2024 (включно), з відрахуванням військового збору і податку на доходи фізичних осіб з компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30.07.2025 вказану позовну заяву прийнято до розгляду. Відкрито провадження в адміністративній справі №200/5597/25. Розгляд справи вирішено провести суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою суду від 25.08.2025 у справі № 200/5597/25 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду - відмовлено. Позовну заяву ОСОБА_1 до ВЧ НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії залишено без розгляду.
04 вересня 2025 року Першим апеляційним адміністративним судом відкрито апеляційне провадження в адміністративній справі № 200/5597/25.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30.09.2025 позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 у справі №200/3597/25 залишено без розгляду згідно пункту 3 частини 1 статті 240 КАС України.
Суд дійшов висновку про те, що позивач, подаючи одночасно апеляційну скаргу на ухвалу суду від 25.07.2025 у справі № 200/3597/25 та звертаючись 26.07.2025 із тотожною позовною заявою (справа № 200/5597/25, яка наразі перебуває на розгляді у суді апеляційної інстанції) створив ситуацію перебування у провадженні іншого суду справи про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Не погодившись з такою ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування апеляційної скарги вказує на порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Позивач вважає, що судом першої інстанції не прийнято до уваги, що на теперішній час Першим апеляційним адміністративним судом рішення у справі № 200/5597/25 не прийнято, ухвала від 25.08.2025 про залишення без розгляду позовної заяви у справі №200/5597/25 не скасована, що дає змогу дійти висновку про відсутність у провадженні суду двох справ спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Окрім того, позивачем оскаржується ухвала Донецького окружного адміністративного суду від 25.08.2025 у справі №200/5597/25 в частині відмови в задоволенні клопотання позивача про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, а предметом спору в справі №200/3597/25 є виплата одноразової додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, що не є ідентичними, а тому відсутні підстави для залишення позову без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 240 КАС України.
Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) , суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
За правилами пункту 3 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо у провадженні цього або іншого суду є справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Тотожними визнаються позови, в яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
Предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.
Визначаючи підстави позову, як елемента його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
Верховний Суд у постанові від 09 жовтня 2018 року у справі №809/487/18 зазначив, що підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин. Відтак, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що КАС України передбачає можливість захисту порушеного права виключно шляхом подання однієї позовної заяви, про що свідчить вимога п.11 ч. 5 ст. 160 КАС України, а саме подання позивачем власного письмового підтвердження про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Вказане обґрунтовано необхідністю дотримання принципу юридичної визначеності у контексті унеможливлення існування двох взаємовиключних рішень з одного й того ж питання, що досягається різними процесуальними засобами в залежності від стадії на якій установлено можливість подвійного розгляду тотожної справи.
В межах цієї справи, на підставі інформації внесеної до автоматизованої комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" судом встановлено, що позивач 26 липня 2025 року повторно звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до ВЧ НОМЕР_1 за змістом якої просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 , що полягала в не нарахуванні та невиплаті одноразової додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», в розмірі 70000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання бойових (спеціальних) завдань за періоди з 01.04.2024 по 22.04.2024 (включно), з 23.04.2024 по 14.07.2024 (включно), з 02.08.2024 по 06.08.2024 (включно), з 10.08.2024 по 01.09.2024 (включно);
- зобов'язати ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити одноразову додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання бойових (спеціальних) завдань за періоди з 01.04.2024 по 22.04.2024 (включно), з 23.04.2024 по 14.07.2024 (включно), з 02.08.2024 по 06.08.2024 (включно), з 10.08.2024 по 01.09.2024 (включно), з відрахуванням військового збору і податку на доходи фізичних осіб з компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30.07.2025 вказану позовну заяву прийнято до розгляду. Відкрито провадження в адміністративній справі №200/5597/25.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 25.08.2025 у справі № 200/5597/25 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду - відмовлено. Позовну заяву ОСОБА_1 до ВЧ НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії залишено без розгляду.
04 вересня 2025 року Першим апеляційним адміністративним судом відкрито апеляційне провадження в адміністративній справі № 200/5597/25.
Проаналізувавши підстави та предмет позову та враховуючи склад сторін у справі № 200/5597/25, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що в межах спірних правовідносин наявні правові підстави для залишення позову без розгляду у відповідності до вимог пункту 3 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки у провадженні цього або іншого суду є справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про те, що позивач, подаючи одночасно апеляційну скаргу на ухвалу суду від 25.07.2025 у справі №200/3597/25 та звертаючись 26.07.2025 із тотожною позовною заявою у межах справи № 200/5597/25, створив ситуацію перебування у провадженні іншого суду справи про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Розгляд судом апеляційної інстанції процесуального питання у справі №200/5597/25 не спростовує наведених висновків суду, оскільки незалежно від результатів розгляду апеляційним судом (залишення ухвали суду першої інстанції від 25.08.2025 в силі чи її скасування й повернення справи для продовження розгляду по суті) призведе до наслідків несумісних із принципом «один спір одна справа» й суперечитиме принципу юридичної визначеності у зв'язку із можливістю наявності двох взаємовиключних судових рішень у справах № 200/3597/25 та № 200/5597/25, які за своєю суттю є тотожними.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно прийнято ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду.
За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги, суд зазначає, що ці доводи були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції під час розгляду та ухвалення рішення, їм була надана відповідна правова оцінка, жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанцій норм матеріального права, у апеляційній скарзі не наведено.
У контексті оцінки доводів апеляційної скарги колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.
Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Оскільки судом першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Апеляційний суд дійшов висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.
Керуючись 122, 123, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року у справі № 200/3597/25 - залишити без задоволення.
Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року у справі №200/3597/25 - залишити без змін.
Повне судове рішення - 04 грудня 2025 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т.Г. Гаврищук
Судді А.А. Блохін
І.В. Сіваченко