03 грудня 2025 року Чернігів Справа № 620/117/24
Чернігівський окружний адміністративний суд:
під головуванням судді Соломко І.І.,
за участю секретаря Лавровської В.І..,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника заявника Підгорного Костянтина Євгнгійовича про ухвалення додаткового рішення суду у справі за завою ОСОБА_1 про перегляд справи № 620/117/24 за нововиявленними обставинами,
У провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду перебуває справа №620/117/24.
Рішенням суду від 13.11.2025 заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами у справі №620/117/24 задоволено частково. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 02.06.2023 у справі №620/117/24 скасовано в частині стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу з орендної плати з фізичних осіб за 2022 рік в сумі 29173,00 грн. В іншій частині заяви від 31.07.2025 відмовлено.
17.11.2025 від представника заявника (відповідача) до суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, яким вирішити питання:
- про понесені відповідачем судові витрати (витрати на професійну правову допомогу), що пов'язані з розглядом в суді першої інстанції заяви відповідача про перегляд рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.03.2024 року за нововиявленими обставинами;
- щодо судових витрат (судового збору) відповідача, що пов'язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції.
24.11.2025 ухвалою суду розгляд заяви призначено в судовому засіданні.
Від представника відповідача надійшли заперечення, у яких просив врахувати позицію Верховного Суду та зазначив, що дана справа є ідентичною з іншими справами по даному підприємству, що розглядались в ЧОАС. Тому адвокатом не витрачалась значна кількість часу на підготовку матеріалів по справі. Справа не є складною з урахуванням її фактичних обставин, предмету спору, змісту порушення, предмету доказування, аналізу наведених доказів. При цьому, розмір заявлених до відшкодування витрат на правничу допомогу (5000 грн.) у даній справі, на думку позивача, не є розумним з огляду на те, що дана справа є не складною. Враховуючи вище викладене, Головне управління ДПС у Чернігівській області повністю не визнає суму судових витрат, а тому просить відмовити відповідачу в задоволенні заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та відмовити у задоволенні розподілу судового збору у сумі 3633,6 грн, які відповідач поніс в суді апеляційної інстанції.
Сторони в судове засідання не з'явились, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду заяви.
Таким чином, з урахуванням приписів ч. 3 ст. 252 КАС України, суд вважає, що відсутні перешкоди для розгляду заяви про ухвалення додаткового судового рішення за відсутності сторін.
Розглядаючи заяву представника відповідача, суд зазначає таке.
Питання компенсації понесених витрат за судовими рішеннями за нововиявленими обставинами регулюються ч. 3 ст. 369 КАС України, якою передбачено, що у разі залишення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами без задоволення інші учасники справи можуть вимагати компенсації особою, яка її подала, судових витрат, понесених ними під час провадження за нововиявленими або виключними обставинами.
Водночас вказаною нормою не встановлено порядок відшкодування витрат на правничу допомогу у разі задоволення заяви за нововиявленими обставинами.
Отже, право на відшкодування судових витрат, понесених відповідачем реалізується за правилами розподілу судових витрат в порядку, встановленому за результатами розгляду судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: судом не вирішено питання про судові витрати.
Статтею 132 КАС України визначено види судових витрат. Так, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;
3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;
4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Таким чином, законодавець розрізняє судовий збір і витрати, пов'язані з розглядом справи, як такі, що є різними видами судових витрат.
Відповідно до ч.1 та ч. 2 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Положеннями ст. 139 КАС України передбачено право на відшкодування судових витрат лише у разі задоволення позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень шляхом їх стягнення за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Проте, жодним нормативно-правовим актом не встановлено права відповідача на відшкодування витрат на правничу допомогу у разі прийняття судом рішення про скасування судового рішення за нововиявленим обставинами.
Відповідно до ч. 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Системний аналіз вказаних законодавчих положень дозволяє суду дійти висновку, що стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень підлягають компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, в тому числі витрати, пов'язані з оплатою професійної правничої допомоги. Склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі: сторона, яка бажає компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона має право подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги та інші документи, що свідчать про витрати сторони, пов'язані із наданням правової допомоги. При цьому на суд покладається обов'язок перевірити розмір цих витрат на предмет їх обґрунтованості та пропорційності.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представником заявника надано: ордер, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, акт прийому - передачі виконаних робіт від 12.11.2025, договір про надання правничої допомоги від 22.07.2025, квитанція від 14.11.2025 на суму 5000,00 грн.
Водночас при вирішенні питання щодо обґрунтованості цих витрат суд зважає на правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 у справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зауважено, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268). Відповідно до іншого рішення ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.
В даному випадку суд вважає, що визначена вартість наданих послуг правової допомоги в цій справі в загальному розмірі 5000,00 грн. не є співмірною з обсягом та характером таких послуг. Зокрема, суд враховує те, що дана справа не характеризується наявністю виключної правової проблеми, не вимагає встановлення значного обсягу фактичних обставин, що потребувало б подання великої кількості доказів та вжиття дій щодо їх збирання, тобто вивчення та оформлення заяви не вимагало для адвоката витрачання такого значного часу та зусиль. Отже, визначена вартість послуги по складанню заяви у цій справі в розмірі 5000,00 грн. з точки зору суду є дещо перебільшеною.
За таких обставин, суд за наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених позивачем у зв'язку з розглядом цієї справи через призму критеріїв, встановлених ч.5 ст. 134, ч. 9 ст. 139 КАС України, керуючись принципом справедливості, виходячи із фактичного обсягу наданих адвокатом послуг правової допомоги, характером та предметом даного спору, а також враховуючи позицію відповідача, приходить до висновку про можливість зменшення розміру витрат в даній справі до 2000,00 грн. Суд вважає, що така сума компенсації судових витрат на професійну правничу допомогу в повній мірі відповідатиме критеріям співмірності та вимогам розумності.
Щодо судових витрат (судового збору) відповідача, що пов'язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, суд зазначає, що відповідно до п. «в» ч.2 ст. 322 КАС України постанова суду апеляційної інстанції складається із описової частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Отже, виходячи з вказаної норми, суд зазначає, що питання щодо судових витрат, пов'язаних з розглядом справи в суді апеляційної інстанції віднесено до повноважень апеляційної інстанції.
Отже, в цій частині заява задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 132, 134, 139, 229, 241-243, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву представника заявника Підгорного Костянтина Євгенійовича про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн (дві тисячі гривень 00 коп).
В задоволенні решти вимог заяви відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку статей 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку статей 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач: Головне управління ДПС у Чернігівській області вул. Реміснича, 11,м. Чернігів,Чернігівська обл., Чернігівський р-н,14000 код ЄДРПОУ 44094124.
Відповідач: ОСОБА_1 АДРЕСА_1 рнокпп НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Повний текст рішення виготовлено 03 грудня 2025 року.
Суддя І.І.Соломко