26 листопада 2025 року Чернігів Справа № 620/3429/25
Чернігівський окружний адміністративний суд:
під головуванням судді Соломко І.І.,
за участю секретаря Лавроської В.І.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача Дяченко К.Ю.,
представника відповідача Крепосної Н.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування пунктів 2, 6, 7 наказу,
У провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 (далі також - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі також - відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ) про визнання протиправними та скасування пунктів 2, 6, 7 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) № 127 від 03.03.2025 «Про результати службового розслідування».
В обґрунтування позову зазначено, що 03.03.2025 відповідачем видано наказ № 127 про результати службового розслідування за фактом досудового розслідування по кримінальному провадженню № 42024272320000088 щодо одночасного проходження позивачем служби та здійснення адвокатської діяльності. Вказаним наказом до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у виді сувора догана, наказано провести утримання з грошового забезпечення раніше виплаченої премії та додаткової винагороди, і внести зміни до відповідних наказів про виплату вказаних видів грошового забезпечення, що є спірним у даних правовідносинах. Позивач вважає, що службовим розслідуванням ( на час його завершення) не доведено належними доказами невиконання або неналежне виконання його обов'язків та військової дисципліни і, відповідно, його вина у вчиненні дисциплінарного проступку. Крім того, спірний наказ не містить правову підставу для проведення утримання грошового забезпечення, отже в частині оскаржених пунктів є протиправним та підлягає скасуванню.
31.03.2025 ухвалою суду розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження, витребувано у Військової частини НОМЕР_1 акт службового розслідування від 03.03.2025 відносно ОСОБА_1 та матеріали службового розслідування.
Відповідач у відзиві просить відмовити у задоволенні позову, оскільки матеріалами службового розслідування повністю доведена вина позивача у невиконанні (неналежному виконанні) службових обов'язків, порушення військової дисципліни, а тому наказ від 03.03.2025 № 127 вважає правомірним.
У відповіді на відзив позивач, посилаючись на інформацію про стан здоров'я, яка викладена у свідоцтві про хворобу, вважає, що ця обставина є підставою для негайного звільнення.
08.05.2025 ухвалою суду заяву представника військової частини НОМЕР_1 про відвід судді Соломко І.І. визнано необґрунтованою.
08.05.2025 ухвалою суду заяву представника позивача ОСОБА_2 від 08.05.2025 (вх.7062е/25) повернуто без розгляду.
22.05.2025 ухвалою суду у задоволенні клопотання представника Військової частини НОМЕР_1 про зупинення провадження у справі - відмовлено.
27.08.2025 ухвалою суду повторно витребувано у Військової частини НОМЕР_1 наказ про внесення змін до наказу від 03.03.2025 №127, інформацію чи був погоджений вищезазначений наказ юридичною службою, та правові підстави утримання грошового забезпечення позивача за період з 13.04.2023 по 31.12.2024.
На виконання ухвали суду від 27.08.2025, відповідачем подані пояснення, в яких зазначено, що до наказу командира військової частини НОМЕР_1 №127 від 03.03.2025 зміни не вносились. Даний наказ не міг бути погоджений юридичною службою, в зв'язку з тим, що помічник командира з правової роботи був зацікавленою особою, дії/бездіяльність якої були предметом службового розслідування, на підставі якого був виданий наказ, і як наслідок - притягнення цієї особи до дисциплінарної відповідальності. Дана інформація підтверджена безпосередньо вищезгаданим наказом командира військової частини НОМЕР_1 . Матеріалами службового розслідування встановлено безпідставну виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 13.04.2023 по 31.12.2024 у зв'язку з неналежним виконанням ним службових обов'язків. Утримання грошового забезпечення здійснюється під час нарахування і проведення виплат, тому фактично виплачене грошове забезпечення утримати неможливо. Утримання на підставі наказу не здійснювалось, адже позивач був звільнений з військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 . Дане стягнення може бути реалізоване лише в примусовому порядку за ініціативою військової частини НОМЕР_1 .
Ухвалою суду від 09.06.2025, постановленою без оформлення окремого документа, закрито підготовче провадження, призначено розгляд справи по суті.
У судовому засіданні учасники справи підтримали свої позиції, викладені у позові та відзиві.
Заслухавши пояснення позивача, представника позивача та представника відповідача, з'ясувавши обставини, на які посилаються учасники справи, обґрунтовуючи свою позицію, дослідивши надані ними докази на підтвердження заявлених вимог та заперечень і матеріали справи, суд встановив таке.
03.01.2025 наказом командира Військової частини НОМЕР_1 № 4, з посиланням на лист старшого слідчого П'ятого слідчого відділу (з дислокацією у місті Чернігові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві Олешка В. за вих. №11-06-4896/24/чг від 19.12.2024, призначено службове розслідування та визначено склад комісії для з'ясування обставин і причин одночасного проходження служби військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 молодшим сержантом ОСОБА_1 та здійснення останнім адвокатської діяльності та причин, а також недопущення подібних випадків в подальшому.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 31.01.2025 № 67 продовжено строки проведення службового розслідування з метою уточнення причин та умов можливого одночасного проходження служби військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 молодшим сержантом ОСОБА_1 та здійснення ним адвокатської діяльності до 04.03.2025.
За результатами службового розслідування складено акт від 03.03.2025 № 7/112, в якому встановлено, що «… слідчим П'ятого слідчого відділу (з дислокацією у місті Чернігові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42024272320000088 від 12.12.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 409 КК України, за фактом ухилення від військової служби військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 молодшим сержантом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчиненому в умовах воєнного стану. Відповідно до інформації зазначеної у листі старшого слідчого П'ятого слідчого відділу (з дислокацією у місті Чернігові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві Олешка В. за вих. №11-06-4896/24/чг від 19.12.2024, молодший сержант ОСОБА_1 проходячи військову службу у військовій частині НОМЕР_1 продовжував займатися адвокатською діяльністю. У вказаному акті службового розслідування також зазначено, що «… ОСОБА_1 відповідно до Наказу ДВКР Служби безпеки України від 13.05.2022 №64-ОС/дск в період з 12.04.2022 по 09.12.2022 проходив службу в СБ України на посадах сержантського та старшинського складу. З 15.02.2023 по 01.04.2023 ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 на посаді начальника майстерні речового майна роти забезпечення. У військовій частини НОМЕР_1 молодший сержант ОСОБА_1 приступив до виконання службових обов'язків з 01.04.2023 на посаді авіаційного спеціаліста групи БпАК відділу технічних видів розвідки. Відповідно до наказу командира військової частини №276 від 11.05.2023, яким внесено зміни до пункту 47 наказу командира військової частини від 30.12.2022 № 427 та в подальшому наказами №723 від 26.12.2023, №723 від 26.12.2024, ОСОБА_1 залучено до надання допомоги з юридичних питань помічнику командира з правових питань ОСОБА_3 . Відповідно до вказаного наказу: «Відповідального по претензійно-позовній роботі призначити помічника командира військової частини з правової роботи майора ОСОБА_4 . На випадок його відсутності виконання обов'язків покласти на авіаційного спеціаліста групи безпілотних авіаційних комплексів відділення збору інформації відділу технічних видів розвідки молодшого сержанта ОСОБА_1 . Крім того, вищевказаного військовослужбовця залучити для надання допомоги майору ОСОБА_5 з юридичних питань у разі значного навантаження за напрямком діяльності». Виходячи зі змісту вказаних наказів, ОСОБА_1 виконував претензійно-позовну роботу та безпосередньо підпорядковувався помічнику командира військової частини НОМЕР_1 з правової роботи майору юстиції ОСОБА_3 . Відповідно до статті 31 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України від 24.03.1999 (зі змінами), начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.
Відповідно до інформації, зазначеної у листі старшого слідчого П'ятого слідчого відділу (з дислокацією у місті Чернігові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві Олешка В. за вих. №11-06-4896/24/чг від 19.12.2024, №11-06-286/25/чг від 07.02.2025, ОСОБА_1 систематично займався адвокатською діяльністю у період 2023-2024 та як наслідок був відсутній на службі без відповідного інформування та дозволу командирів. Так, відповідно до матеріалів досудового розслідування та наданої інформації, протягом 2023-2024 Серкін К.Ю. як адвокат приймав участь у 64 судових засіданнях. Крім того, 29.11.2024 ОСОБА_1 приймав участь в якості адвоката під час проведення обшуку в рамках кримінального провадження №22023270000000203. Також отримано відомості, що свідчать про те, що між Управлінням капітального будівництва Чернігівської міської ради та ФОП ОСОБА_1 у період 2023-2024 здійснювалась співпраця в межах укладеного договору №20-2023/вс від 24.01.2023 про надання послуг сторонніх фахівців з юридичного консультування та юридичного представництва, в ході виконання якого ФОП ОСОБА_1 отримувались відповідні кошти. Також між ОСОБА_1 та Регіональним центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Чернігівській області укладено контракт №73 від 02.01.2023, на підставі якого надавались та виконувались доручення. За результатами виконання доручень складались акти надання безоплатної вторинної правової допомоги та отримувалась грошова винагорода. Також отримано інформацію від Чернігівського слідчого ізолятора щодо часу, коли ОСОБА_1 відвідував вказану установу з метою надання адвокатських послуг. Так, відповідно до Журналів обліку осіб, які перебувають на території слідчого ізолятора, та документи прийняті від них, ОСОБА_1 відвідував установу у наступні дні: 23.01.2023, 27.01.2023, 30.01.2023, 22.05.2023, 23.05.2023, 30.05.2023, 18.10.2023, 05.03.2024, 06.06.2024, 22.07.2024, 26.07.2024, 04.10.2024, 22.11.2024. Протягом 2023-2024 дозволів на залишення території місця несення служби та меж гарнізону авіаційному спеціалісту групи безпілотних авіаційних комплексів відділення збору інформації відділу технічних видів розвідки військової частини НОМЕР_1 молодшому сержанту ОСОБА_1 не надавалось. В ході службового розслідування отримано відповідь помічника командира військової частини НОМЕР_1 з правової роботи ОСОБА_3 , відповідно до якої ОСОБА_1 не є військовою посадовою особою, оскільки посадові обов'язки не пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, а тому не вбачається факту порушення Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та Закону України «Про запобігання корупції» при одночасному проходженні служби та здійсненні адвокатської діяльності. Враховуючи інформацію отриману в ході службового розслідування, можливий факт безпідставного нарахування та виплати додаткової винагороди в період травня 2023 - грудня 2024 авіаційному спеціаліст групи безпілотних авіаційних комплексів відділення збору інформації відділу технічних видів розвідки військової частини НОМЕР_1 молодшому сержанту ОСОБА_1 , яка передбачена постановою КМУ від 28.02.2022 №168 в загальній сумі 594700,32 грн.
Проведеним службовим розслідуванням встановлено невиконання (неналежне виконання) службових обов'язків, порушення військової дисципліни військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 молодшим сержантом ОСОБА_1 , що в подальшому призвело до можливого вчинення ним правопорушення та неправомірного нарахування та виплати протягом 2023-2024 додаткової винагороди, з врахуванням інформації про систематичне зайняття останнім адвокатською діяльністю у вказаний період та як наслідок відсутності на службі без відповідного інформування та дозволу командирів. Причинами та умовами, що призвели до подій, що відбулися протягом 2023-2024 за участю військовослужбовця ОСОБА_1 (посада - авіаційного спеціаліста групи безпілотних авіаційних комплексів відділення збору інформації відділу технічних видів розвідки в/ч НОМЕР_1 , звання - молодший сержант, 1985 р.н., термін військової служби - з 01.04.2023 по т.ч., термін перебування на останній посаді - з 01.04.2023), який міг поєднувати військову службу та здійснення адвокатської діяльності, стало невиконання (неналежне виконання) службових обов'язків, порушення військової дисципліни військовослужбовцем сержантського складу військової частини НОМЕР_1 . Виходячи з матеріалів службового розслідування вина авіаційного спеціаліста групи безпілотних авіаційних комплексів відділення збору інформації відділу технічних видів розвідки військової частини НОМЕР_1 молодшого сержанта ОСОБА_1 у невиконанні (неналежному виконанні) службових обов'язків, порушенні військової дисципліни, які є предметом даного службового розслідування, доведена повністю.
Умовами притягнення до дисциплінарної відповідальності військовослужбовця сержантського складу, командирів окремих підрозділів та помічника командира з правової роботи військової частини НОМЕР_1 може бути порушення статті 11, 12 Розділу 1, 58, 59 Розділу 2 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України від 24.03.1999 (зі змінами), статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних сил України.
Своїми діями, авіаційний спеціаліст групи безпілотних авіаційних комплексів відділення збору інформації відділу технічних видів розвідки військової частини НОМЕР_1 сержант ОСОБА_1 порушив вимоги наступних нормативно-правових актів, а саме:
- абзацу 2 статті 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, відповідно до якого військовослужбовець зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та Законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок;
- абзацу 5 статті 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, відповідно до якого військовослужбовець зобов'язаний постійно підвищувати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України;
- статті 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, відповідно до якої про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо);
- абзацу 2 статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, відповідно до якого військовослужбовець зобов'язаний додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів.
Заяви, зауваження, клопотання під час проведення службового розслідування, в тому числі і щодо можливості ознайомитися з матеріалами службового розслідування, не надходили».
Виходячи із вище викладеного, керуючись наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608 (зі змінами), статтею 26, 27 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статтею 45, 48 Розділу ПІ, Дисциплінарного статуту Збройних Сил України від 24.03.1999 року (зі змінами) в акті службового розслідування запропоновано стосовно позивача наступне:
1. Службове розслідування вважати завершеним.
2. За неналежне виконання службових обов'язків, порушення вимог абзацу 2 статті 11, абзацу 5 статті 11, статті 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, абзацу 2 статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України на авіаційного спеціаліста групи безпілотних авіаційних комплексів відділення збору інформації відділу технічних видів розвідки військової частини НОМЕР_1 молодшого сержанта ОСОБА_1 накласти дисциплінарне стягнення «сувора догана».
6. Начальнику фінансово-економічній службі військової частини НОМЕР_1 провести утримання із грошового забезпечення авіаційного спеціаліста групи безпілотних авіаційних комплексів відділення збору інформації відділу технічних видів розвідки військової частини НОМЕР_1 молодшого сержанта ОСОБА_1 раніше виплаченої йому щомісячної премії та додаткової винагороди за період дії воєнного стану:
- премії за період з 13.04.2023 по 31.12.2024 в сумі 296940,00 грн. (п. 5 абз. 2 Розділу XVI Наказу Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам»);
- додаткової винагороди за період з 13.04.2023 по 31.12.2024 в сумі 548870,96 грн. (п. 15 абз. 2 Розділу XXXIV Наказу Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам»).
7. Начальнику відділення персоналу і стройового штабу внести відповідні зміни до наказів командира військової частини НОМЕР_1 про виплату щомісячної премії та про виплату додаткової винагороди на період дії воєнного стану щодо виключення із зазначених наказів молодшого сержанта ОСОБА_1 , авіаційного спеціаліста групи безпілотних авіаційних комплексів відділення збору інформації відділу технічних видів розвідки військової частини НОМЕР_1 в період з 13.04.2023 по 31.12.2024.
Наказом №127 від 03.03.2025 командира військової частини НОМЕР_1 стосовно позивача наказано:
1. Службове розслідування вважати завершеним.
2. За неналежне виконання службових обов'язків, порушення вимог абзацу 2 статті 11, абзацу 5 статті 11, статті 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, абзацу 2 статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України на авіаційного спеціаліста групи безпілотних авіаційних комплексів відділення збору інформації відділу технічних видів розвідки військової частини НОМЕР_1 молодшого сержанта ОСОБА_1 накласти дисциплінарне стягнення «сувора догана».
6. Начальнику фінансово-економічній службі військової частини НОМЕР_1 провести утримання із грошового забезпечення авіаційного спеціаліста групи безпілотних авіаційних комплексів відділення збору інформації відділу технічних видів розвідки військової частини НОМЕР_1 молодшого сержанта ОСОБА_1 раніше виплаченої йому щомісячної премії та додаткової винагороди за період дії воєнного стану:
- премії за період з 13.04.2023 по 31.12.2024 в сумі 296940 грн. 00 коп. (п. 5 абз. 2 Розділу XVI Наказу Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам»);
- додаткової винагороди за період з 13.04.2023 по 31.12.2024 В Сумі 548870 грн. 96 коп. ( п. 15 абз. 2 Розділу XXXIV Наказу Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам»).
7. Начальнику відділення персоналу і стройового штабу внести відповідні зміни до наказів командира військової частини НОМЕР_1 про виплату щомісячної премії та про виплату додаткової винагороди на період дії воєнного стану щодо виключення із зазначених наказів молодшого сержанта ОСОБА_1 , авіаційного спеціаліста групи безпілотних авіаційних комплексів відділення збору інформації відділу технічних видів розвідки військової частини НОМЕР_1 в період з 13.04.2023 по 31.12.2024.
Позивач, вважаючи наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 03.03.2025 № 127 в частині пунктів 2, 6, 7 протиправним, звернувся з цим позовом до суду.
Змістом спірних правовідносин є питання проведення службового розслідування за предметом його призначення та припинення виплати грошового забезпечення (додаткової винагороди та премії).
До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення законодавства та робить висновки по суті спору.
За частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 року №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Частиною четвертою статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" встановлено, що порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV затверджено Статут внутрішньої служби Збройних Сил України (далі Статут внутрішньої служби ЗСУ).
Статтями 11, 12, 16 Статуту внутрішньої служби визначено, що необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців певні обов'язки, зокрема: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України. Про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо). Кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Статтею 26 Статуту внутрішньої служби ЗСУ визначено, що військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Законом України "Про Дисциплінарний статут Збройних сил України" від 24.03.1999 №551-XIV затверджений Дисциплінарний статут Збройних Сил України, (далі - Дисциплінарний статут ЗСУ), який визначає сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.
Згідно із статтями 1, 2 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Статтею 4 Дисциплінарного статуту установлено, що військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
Згідно з частиною першою статті 5 Дисциплінарного статуту, за стан дисципліни у військовому з'єднанні, частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов'язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення. Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків.
Згідно з статтею 45 Дисциплінарного статуту, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення. За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення правопорушень, пов'язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності. Командири, які у разі виявлення ознак кримінального правопорушення не повідомили про це орган досудового розслідування, несуть відповідальність згідно із законом.
За приписами статті 48 Дисциплінарного статуту на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
Порядок накладення дисциплінарних стягнень визначений статтями 83-85 Дисциплінарного статуту.
Так, згідно із статтею 83 Дисциплінарного статуту, на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Статтями 84, 85 цього ж Статуту установлено, що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу. Заборонено проводити службове розслідування особам, які є підлеглими військовослужбовця, чиє правопорушення підлягає розслідуванню, а також особам - співучасникам правопорушення або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення.
Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.
Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення - наказами державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Згідно з приписами статті 86 Дисциплінарного статуту, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.
Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що підставою притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності є неналежне виконання ним службових обов'язків, порушення військової дисципліни. Для притягнення військовослужбовця до такої відповідальності необхідно, щоб був зафіксований сам факт порушення, вину військовослужбовця повністю доведено, встановлено ступінь його вини та з'ясовано причини і умови, що сприяли вчиненню ним правопорушення.
При цьому, з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення та визначення ступеня вини, прийняттю рішення про накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення може передувати проведення службового розслідування.
Наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за №1503/31371, затверджено Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України (далі Порядок №608).
Згідно з абзацом 4 пункту 2 розділу I Порядку №608 службове розслідування - це комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.
Пунктом 1 Розділу ІІ Порядку № 608 встановлено, що службове розслідування призначається, зокрема, невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров'ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду; внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєне військовослужбовцем кримінальне правопорушення.
Пунктом 3 розділу ІІ Порядку №608 визначено, що службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; у разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди - причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб.
Пунктами 1, 3 розділу ІІІ Порядку №608 встановлено, що рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.
Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування).
Днем початку службового розслідування вважається день видання наказу про його призначення. Днем закінчення службового розслідування вважається день надання командиру (начальнику), який призначив службове розслідування, акта службового розслідування та матеріалів на розгляд, визначений в наказі про призначення службового розслідування.
Згідно з пунктами 8, 9 розділу ІІІ Порядку № 608 особи, які проводять службове розслідування, відповідають за всебічність, повноту, своєчасність та об'єктивність його проведення, додержання законодавства України, а також за нерозголошення інформації, яка стосується службового розслідування. Посадові (службові) особи Збройних Сил зобов'язані надавати письмові пояснення по суті предмета службового розслідування та поставлених їм питань, а за попередньою згодою керівника - документи чи матеріали відповідно до своїх службових обов'язків.
Відповідно до пунктів 1, 3 розділу ІV Порядку № 608 особи, які проводять службове розслідування, зобов'язані: дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об'єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення; виявляти (з'ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом'якшують або обтяжують відповідальність правопорушника; розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення. У разі відмови військовослужбовця надати письмові пояснення по суті службового розслідування особа, яка проводить службове розслідування, складає акт про відмову, який засвідчується підписами не менше двох присутніх осіб.
Військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов'язки під час проведення службового розслідування; відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником); оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України.
Як вбачається з пункту 1 розділу V Порядку № 608 за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.
Відповідно до пункту 3 розділу V Порядку № 608, в описовій частині акта службового розслідування зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування; неправомірні дії військовослужбовця; зв'язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв'язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення.
У резолютивній частині акта службового розслідування зазначаються:
- висновки службового розслідування;
- пропозиції щодо притягнення винної особи (винних осіб) до відповідальності;
-інші заходи, спрямовані на усунення причин та умов, що призвели до правопорушення, які пропонується здійснити ( пункт 4 Розділу V Порядку № 608).
Водночас описова частина акту службового розслідування від 03.03.2025 № 7/112 не відповідає наведеним приписам, оскільки не містить даних про освіту позивача; конкретні неправомірні дії військовослужбовця (в чому виразилось невиконання або неналежне виконання обов'язків, визначених статутами Збройних Сил України, а також відповідними положеннями, інструкціями); зв'язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; причинний зв'язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення.
Відповідно до абзацу другого пункту 1 Розділу VІ , за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу. Вид дисциплінарного стягнення визначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування або безпосередньо в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Пунктом 2 Розділу VІ визначено, що дисциплінарне стягнення накладається у строки, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.
Надаючи оцінку спірному наказу відповідача в частині застосування до позивача дисциплінарного стягнення у виді суворої догани суд враховує таке.
Так, підставою для накладення дисциплінарного стягнення є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність, а не можливу, у діях військовослужбовця ознак дисциплінарного проступку, зокрема протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни.
Обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини особи, з'ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого командир вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні військовослужбовця складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення.
Суд звертає увагу на те, що вчинення військовослужбовцем діяння, за яке передбачено одночасно різні види юридичної відповідальності, зокрема дисциплінарну, кримінальну та/або адміністративну, не у всіх випадках ставить їх у залежність одне від одного.
Досудове розслідування в рамках кримінального провадження не слід ототожнювати з підставами для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності.
Адміністративний суд не наділений повноваженнями щодо прямої чи опосередкованої оцінки правильності кримінально-правової кваліфікації діяння особи чи інших аспектів кримінального провадження, у тому числі дій слідчого чи прокурора в межах проведення досудового розслідування кримінального провадження.
Правова оцінка правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинна перевірятися судом насамперед в тому, чи таке рішення прийнято в межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України, чи дійсно в діях особи є встановлені законом підстави для застосування до нього дисциплінарного стягнення, чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) з учиненим особою діянням.
Вирішення питання про правомірність притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, передбачає необхідність з'ясовувати саме склад дисциплінарного проступку в його діях, незалежно від того, яку кримінально-правову кваліфікацію, ці ж самі дії особи, отримали в рамках кримінального провадження та які наслідки, підсумку, настали для такої особи.
Суб'єкт владних повноважень, своєю чергою, повинен довести суду правомірність свого рішення належними, допустимими та достатніми доказами, зокрема, матеріалами службового розслідування тощо.
При цьому саме лише відтворення у висновку службового розслідування фабули можливого певного правопорушення з посиланням лише на інформацію у кримінальному провадженні, не є достатнім для того, щоб уважати такий висновок обґрунтованим, як і ухвалене на підставі нього рішення.
Законодавець розрізняє окремі види юридичної відповідальності за вчинення протиправних діянь, зокрема, у розрізі кримінально-правого та дисциплінарно-правового аспектів.
Кримінальна відповідальність настає у випадках вчинення ним кримінального правопорушення, а порядок застосування такого виду юридичної відповідальності визначено Кримінальним процесуальним кодексом України.
Натомість підстави та порядок притягнення військовослужбовців до дисциплінарної відповідальності визначаються Дисциплінарним статутом Збройних сил України, що затверджується законом.
Дисциплінарна та кримінальна відповідальність є окремими видами юридичної відповідальності, порядок та підстави притягнення до конкретного виду юридичної відповідальності здійснюється за окремими процедурами, урегульованими різними нормативно-правовими актами.
Суд зазначає, що порушення службової дисципліни є окремою підставою для дисциплінарного стягнення, яке не пов'язано із порушенням кримінальної справи та набрання чинності вироком суду. А наявність кримінального провадження, відкритого стосовно особи, не виключає можливості застосування стосовно цієї особи наслідків, передбачених Дисциплінарним Статутом у разі встановлення під час службового розслідування невиконання або неналежне виконання службових обов'язків.
Поряд з цим, суд звертав увагу, що в правозастосовчій практиці існує правова позиція, яка вказує на неможливість притягнення особи до дисциплінарної відповідальності лише на підставі інформації, яка є предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні, та про необхідність встановлення складу дисциплінарного проступку, який є відмінним від складу кримінального правопорушення.
В аспекті характеру спірних правовідносин суд зазначає, що з'ясування обставин, які слугували приводом для службового розслідування (реєстрація кримінального провадження за ознаками скоєння кримінального правопорушення), не може обмежуватися лише проміжними офіційними результатами досудового розслідування.
Також суд зазначає, що підстава призначення службового розслідування має бути визначена на етапі його призначення та відображена у відповідному наказі. У подальшому службове розслідування має проводитись в рамках заявленого предмету службового розслідування.
Так, матеріалами справи підтверджується, що службове розслідування призначено на підставі листа старшого слідчого П'ятого слідчого відділу (з дислокацією у місті Чернігові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві Олешка В. за вих. №11-06-4896/24/чг від 19.12.2024, в якому зазначено, що слідчим Слідчими П'ятого слідчого відділу (з дислокацією у місті Чернігові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024272320000088 від 12.12.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 409 КК України, за фактом ухилення від військової служби військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 молодшим сержантом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиненому в умовах воєнного стану.
Отже, наказ про призначення службового розслідування містить (підставу) - лист старшого слідчого П'ятого слідчого відділу (з дислокацією у місті Чернігові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві Олешка В. за вих. №11-06-4896/24/чг від 19.12.2024, в рамках проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42024272320000088 від 12.12.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 409 КК України за фактом ухилення позивача від військової служби.
Водночас акт службового розслідування від 03.03.2025 містить висновок про невиконання (неналежне) виконання позивачем службових обов'язків, порушення військової дисципліни, що в подальшому призвело до можливого вчинення ним правопорушення та неправомірного нарахування та виплати протягом 2023-2024 роки додаткової винагороди, які не були визначені підставою та предметом службового розслідування у наказі про його призначення.
У свою чергу суд зазначає, що вирішення питання про правомірність притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність з'ясовувати склад саме дисциплінарного проступку в його діях (невиконання або неналежне виконання позивачем службових обов'язків, порушення військової дисципліни) під час проходження служби, а не в рамках проведення кримінального провадження, оскільки відповідно до пункту 1 Розділу ІІ Порядку № 608 це дві різні підстави для призначення службового розслідування.
Також суд зазначає, що самого лише посилання на загальні вимоги Дисциплінарного статуту та інших нормативно-правових актів недостатньо для належного обґрунтування рішення про застосування дисциплінарного стягнення. Необхідно конкретизувати кваліфікацію установленого порушення вказаних вимог шляхом чіткого визначення у чому саме полягає таке порушення.
Так, комісія в ході службового розслідування дійшла висновку, що позивач порушив абзац 2 статті 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, відповідно до якого військовослужбовець зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та Законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; абзац 5 статті 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, відповідно до якого військовослужбовець зобов'язаний постійно підвищувати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; статтю 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, відповідно до якої про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо); абзац 2 статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, відповідно до якого військовослужбовець зобов'язаний додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів.
Водночас відповідачем не конкретизовано кваліфікацію установленого порушення вказаних вимог шляхом чіткого визначення у чому саме полягає таке порушення з посиланням на відповідні докази, які б підтверджували невиконання або неналежне виконання обов'язків позивачем та військової дисципліни.
При цьому слід зазначити, що дисциплінарна відповідальність є окремим/самостійним видом юридичної відповідальності і вирішення питання про правомірність притягнення особи до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність з'ясування складу дисциплінарного проступку в її діях, незалежно від того, яку кримінально-правову кваліфікацію ті самі дії особи-військовослужбовця отримали в рамках кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали чи можуть настати для такої особи.
При визначенні виду дисциплінарного стягнення має враховуватися характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку особи, його ставлення до служби.
Надаючи оцінку матеріалам службового розслідування, суд виходить з того, що правова оцінка правильності й обґрунтованості рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності повинна ґрунтуватися насамперед на наступних відповідях:
1) чи прийнято рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України;
2) чи дійсно у діянні особи є склад дисциплінарного порушення;
3) чи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення;
4) чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із учиненим діянням.
Водночас акт службового розслідування не містить відомості, які саме фактичні обставини було встановлено комісією та які матеріали вона зібрала і дослідила під час дисциплінарного провадження, та чи встановила у підсумку, які конкретно порушення службової дисципліни вчинив позивач з посиланням на нормативні акти, посадову інструкцію, розпорядок дня, та розпорядчі документи командира. Також відсутні відомості щодо причинного зв'язку між правопорушенням та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення.
Щодо проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42024272320000088, то інформація, отримана в межах його проведення, сама по собі не може бути підставою для дисциплінарної відповідальності, якщо в рамках дисциплінарного провадження не буде встановлено наявності дій, що становлять собою самостійний склад дисциплінарного проступку.
Зазначення у висновку службового розслідування щодо можливого вчинення позивачем правопорушення (невиконання або неналежне виконання службових обов'язків), без підтвердження даного факту належними доказами, недостатньо для висновку про наявність дисциплінарного проступку.
Водночас, для правомірного накладення дисциплінарного стягнення необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов'язків, які є складовими службових функцій чи випливають з правил розпорядку дня. Невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності.
Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.
Аналогічна позиція міститься у Постанові Верховного Суду від 22 липня 2020 року у справі № 554/9493/17.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що службовим розслідуванням не було достеменно з'ясовано невиконання або неналежне виконання службових обов'язків та чи вчиняв позивач порушення військової дисципліни, а також не встановлено належним чином обставини вчиненого правопорушення, його наслідки, ступень вини військовослужбовця, причини та умови, що сприяли вчиненню правопорушення. Як наслідок, прийнятий за висновками такого службового розслідування наказ у оскаржуваній частині є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо пункту 6 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 03.03.2025 №127.
Так, у вказаному пункті спірного наказу наказано провести утримання із грошового забезпечення авіаційного спеціаліста групи безпілотних авіаційних комплексів відділення збору інформації відділу технічних видів розвідки військової частини НОМЕР_1 молодшого сержанта ОСОБА_1 раніше виплаченої йому щомісячної премії та додаткової винагороди за період дії воєнного стану:
- премії за період з 13.04.2023 по 31.12.2024 в сумі 296940 грн. 00 коп. (п. 5 абз. 2 Розділу XVI Наказу Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам»);
- додаткової винагороди за період з 13.04.2023 по 31.12.2024 В Сумі 548870 грн. 96 коп. ( п. 15 абз. 2 Розділу XXXIV Наказу Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам»)..
У той же час наказ Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, який затверджений Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 р. за № 745/32197, (далі Порядок №260), визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам.
Проте механізм утримання вже нарахованого та виплаченого грошового забезпечення (додаткової винагороди та премії у період воєнного стану), вказана норма не містить.
Суд звертає увагу відповідача, що спірний наказ не містить юридичну підставу (посилання на норму права), яка передбачає утримання вже нарахованого та виплаченого грошового забезпечення та фактичну підставу (відомості про порушення законодавства).
Отже не наведення відповідачем правових підстав в цій частині свідчить про невмотивованість і, відповідно, протиправність рішення, а також й те, що накладене стягнення непропорційне легітимній переслідуваній меті (див. п.51 рішення ЄСПЛ п. Namazov v. Azerbaijan, 30 January 2020, аpplication no. №74354/13), тобто вчинене у порушення приписів частини другої статті 2 КАС України.
Щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування пункту 7 спірного наказу, то вони є похідними від основних вимог, які задоволені судом, тому також підлягають задоволенню.
За таких обставин, оскаржуваний наказ в частині пунктів 2, 6, 7 є протиправним, а тому підлягає скасуванню.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оскільки позивач, відповідно до статті 5 Закону України “Про судовий збір», звільнений від сплати судового збору, такий ним не сплачувався, а отже, не підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати пункти 2, 6, 7 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) № 127 від 03.03.2025 «Про результати службового розслідування».
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 АДРЕСА_1 рнокпп НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ НОМЕР_4 .
Повний текст рішення виготовлено 04 грудня 2025 року.
Суддя І.І. Соломко