17 листопада 2025 року справа № 580/10300/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рідзеля О.А., розглянувши правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення,
12.09.2025 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Черкаській області (далі - відповідач), в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення №0130492407 від 23.07.2025 у частині нарахування штрафу та пені за несплату ЄСВ.
Позов мотивовано тим, що відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464-VI, фізичні особи-підприємці, які отримують пенсію за віком або мають інвалідність, звільняються від обов'язку сплати ЄСВ за себе. Позивач, будучи пенсіонером за віком та ФОП на момент подання декларації, підпадає під зазначене звільнення. Нарахування штрафу та пені сталося через невірно заповнену декларацію, яка автоматично сформувалася через систему «Дія» без активного втручання позивача. Після виявлення помилки 30.04.2025 позивач подав уточнюючу декларацію через електронний кабінет, що свідчить про його намір добровільно виправити неточність та виконати законодавчі вимоги.
Незважаючи на це, орган відповідача виніс рішення №0130492407 від 23.07.2025 про нарахування штрафу та пені, що на думку позивача суперечить законодавству.
Ухвалою суду від 17.09.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати на виконання ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження. Також встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позовну заяву.
Відповідач подав суду відзив на позов, в якому просив відмовити у його задоволенні в повному обсязі. Вказує, що позивачем подано податкову декларацію платника єдиного податку фізичної особи - підприємця за 2024 рік №9426768382 від 25.02.20254, в якій самостійно визначив суму доходу та суму єдиного внеску у розмірі 20526,00 гривень. Внаслідок самостійно нарахованого єдиного внеску в інтегрованій картці платника виникла заборгованість у сумі 20526,00 гривень.
30.04.2025 позивачем подано уточнюючу Декларацію № 9428805175, якою зменшено самостійно визначені зобов'язання з єдиного внеску в сумі 20526,00 гривень.
В результаті несплати, сплати єдиного внеску на невідповідний рахунок виникає недоїмка. Відповідно до ч. 3 ст. 25 Закону №2464 суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відс. своєчасно не сплачених сум (п.2 ч. 11 ст. 25 Закону 2464).
Тому на адресу платнику було направлено рішення про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату від 23.07.2025 №0130492407 за період 12.03.2025 по 30.04.2025 в сумі пені 971,60 грн та штрафна санкція в сумі 3886,41 грн.
Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Суд встановив, що ОСОБА_1 08.08.1995 зареєстрований фізичною особою-підприємцем.
ОСОБА_1 подано податкову декларацію платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за 2024 рік № 9426768382 від 25.02.2025, в якій визначено суму доходу та суму єдиного внеску у розмірі 20526,00 грн.
30.04.2025 позивачем подано уточнюючу декларацію № 9428805175, якою зменшено самостійно визначені зобов'язання з єдиного внеску в сумі 20526,00 грн.
23.07.2025 відповідачем прийнято рішення №0130492407 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальну суму 4 858,01 грн., у т.ч. пеня - 971,60 грн та штрафна санкція - 3886,41 грн.
Не погоджуючись із цим рішенням, позивач звернувся в суд з позовом.
Оцінюючи спірне рішення суд врахував, що відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основним нормативно-правовим актом, що визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон України від 08.07.2010 №2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI).
Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Частиною 2 ст.2 Закону №2464-VI встановлено, що виключно цим Законом визначаються порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність, порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Відповідно до ч.4 ст.8 Закону №2464-VI порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Згідно з п.4 ч.1 ст.4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (крім електронних резидентів (е-резидентів).
Пунктом 3 ч.1 ст.7 Закону № 2464-VI передбачено, що єдиний внесок нараховується для фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Згідно з ч.5 ст. 8 Закону №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
Порядок обчислення і сплати єдиного внеску врегульовано ст. 9 Закону №2464-VI.
Згідно з частинами 2 і 3 цієї статті обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Пунктами 1, 4 ч.2 ст.6 Закону №2464-VI визначено, що платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність, у тому числі про основне місце роботи працівника, про нарахування єдиного внеску в розмірах, визначених відповідно до цього Закону, у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку) до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки та порядку, встановлені Податковим кодексом України. Форма, за якою подається звітність про нарахування єдиного внеску у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку), встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та Фондом загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Відповідно до абз.3 ч.8, ч.12 ст.9 Закону №2464-VI платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).
У розумінні п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону №2464-VI сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або несплачена у строки, встановлені цим Законом, є недоїмкою.
Відповідно до ч.3 ст.25 Закону №2464-VI суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Згідно з ч.10, п.2 ч.11, ч.13, ч.14 Закону №2464-VI на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
Податковий орган застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.
Про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа податкового органу у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.
Суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти календарних днів після надходження відповідного рішення. Зазначені суми зараховуються на рахунки податкових органів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для зарахування єдиного внеску або на єдиний рахунок. При цьому платник у зазначений строк має право оскаржити таке рішення до податкового органу вищого рівня або до суду з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це податкового органу, яким прийнято це рішення.
Зі спірного рішення суд установив, що штрафні санкції застосовані до позивача у зв'язку з несвоєчасною сплатою позивачем єдиного внеску за період з 12.03.2025 до 30.04.2025.
Оцінюючи обов'язок сплати позивачем єдиного внеску за вказаний період, суд врахував, що відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 , копія якого наявна у матеріалах справи, позивач є пенсіонером за віком довічно.
Частиною 7 ст.1 Закону України від 07.07.2011 №3609-VI “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» доповнено ст.4 Закону №2464-VI частиною 4, відповідно до якої особи, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або за вислугу років, або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Порядок добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування встановлений ст.10 Закону № 2464-VI.
Відповідно до ч.1-3 цієї статті платниками, які мають право на добровільну сплату єдиного внеску, є: члени особистого селянського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню; особи, які досягли 16-річного віку та не перебувають у трудових відносинах з роботодавцями, визначеними пунктом 1 частини першої статті 4, та не належать до платників єдиного внеску, визначених пунктами 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, у тому числі іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають або працюють в Україні, громадяни України, які працюють або постійно проживають за межами України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування; домашні працівники.
Особи, зазначені в абзацах третьому, п'ятому частини першої цієї статті, беруть добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування протягом строку, визначеного в договорі про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, але не менше одного року (крім договорів про одноразову сплату).
Особи, зазначені в частині першій цієї статті, подають до податкового органу за місцем проживання відповідну заяву в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та Фондом загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Податковий орган, що отримав заяву про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, має право перевіряти викладені в заяві відомості та вимагати від особи, яка подала заяву, документи, що підтверджують зазначені відомості.
З особою, яка подала заяву про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, податковим органом в строк не пізніше ніж 30 календарних днів з дня отримання заяви укладається договір про добровільну участь відповідно до типового договору, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та Фондом загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
З аналізу наведених норм законодавства, суд дійшов висновку, що підставою для нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на добровільних засадах є укладання договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Доказів такої добровільної участі, шляхом укладення договору, сторони суду не надали.
Тому нарахування позивачу штрафних санкцій за несплату єдиного внеску суперечить ч.4 ст.4 Закону №2464-VI, оскільки позивач, як особа пенсіонер за віком, звільнений від сплати єдиного внеску.
Врахувавши викладене, суд дійшов висновку, що спірне рішення є протиправним і підлягає скасуванню, а позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Зважаючи, що позивачу ухвалою від 17.09.2025 відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення за наслідками вирішення спору та з огляду на результат вирішення спору, суд вирішив не здійснювати розподіл судових витрат.
Керуючись ст.ст.2, 6, 9, 14, 241-246, 255, 295 КАС України, суд
1. Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС в Черкаській області від 23.07.2025 №0130492407 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені на суму 4858,01 грн за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.
2. Судові витрати розподілу не підлягають.
3. Копію рішення направити учасникам справи.
4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.
Суддя Олексій РІДЗЕЛЬ