справа № 179/1231/25
провадження № 2-о/179/33/25
21 листопада 2025 року Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області у складі
головуючого судді Ковальчук Т.А.
при секретарі Павлюку Ю.Ю.
за участю
представника заявника ОСОБА_1
розглянувши заяву у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_2 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про встановлення факту утримання дитини,
ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.
У заяві заявник просить встановити факт утримання ним падчерки, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 09.05.2023 року по теперішній час.
В обґрунтування заявлених вимог заявник посилається на те, що з 09.05.2023 року по теперішній час заявник перебуває у шлюбі з ОСОБА_3 . У даному шлюбі народилась спільна дитина, донька - ОСОБА_6 .
Від попереднього шлюбу із ОСОБА_4 , ОСОБА_3 має доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом з матір'ю, тобто у родині заявника.
Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 21.07.2021 року стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 , аліменти на утримання дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щомісячно в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з 21 травня 2021 року. На підставі вказаного рішення видано виконавчий лист та відкрито виконавче провадження.
Від дня ухвалення судового рішення, аліменти на утримання дитини, батьком не сплачувалися, у зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 155 397 грн. 23 коп.
Батько дитини, ОСОБА_4 вже понад три роки перебуває за межами України, де має можливість працювати, натомість не виконує батьківських обов'язків. Натомість обов'язки щодо утримання родини, зокрема і старшої дитини покладено одноособово на заявника, оскільки ОСОБА_3 змушена здійснювати догляд за дворічною дитиною.
З 22.06.2024 року і по теперішній час заявник перебуває на військовій службі та є учасником бойових дій, у зв'язку з чим родина заявника має право на пільги передбачені Законом України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Право на пільги мають і діти військовослужбовця, як ті, рідним батьком яких він є, так і ті, що перебувають на його утриманні.
Відтак, заявник звертається до суду із заявою з метою встановлення факту утримання ним дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що є необхідним для врегулювання існуючих правовідносин, зокрема в частині соціального захисту дитини.
Заявник в судовому засіданні підтримала вимоги заяви, посилаючись на викладені обставини.
Заінтересована особа ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, надавши відповідні письмові пояснення.
Заінтересована особа ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Вислухавши пояснення представника заявника, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.
Судом встановлено, 09.05.2023 року заявник зареєстрував шлюбі з ОСОБА_3 (а. с. 10).
ОСОБА_3 має доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , її батьком є ОСОБА_4 (а. с. 11).
ОСОБА_5 проживає з матір'ю та заявником, що підтверджується довідкою виконкому Магдалинівськї селищної ради № 57/6від 22.07.2025 року (а. с. 17).
Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 21.07.2021 року стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 , аліменти на утримання дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щомісячно в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з 21 травня 2021 року (а. с. 12-13).
Заборгованість по сплаті аліментів, які стягуються з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 , на утримання дитини - ОСОБА_5 становить - 155 397 грн. 23 коп., згідно розрахунку Слобожанського ВДВС у Дніпровському районі Дніпропетровської області (а. с. 15).
З 22.06.2024 року заявник перебуває на військовій службі та є учасником бойових дій (а. с. 8-9).
В судовому засіданні були допитані свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які підтвердили той факт, що ОСОБА_5 проживає у родині заявника, який її повністю забезпечує.
Статтею 15 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до положення статті 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.
Згідно ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Визначений у частині 1 статті 315 ЦПК України перелік фактів, які можуть встановлюватися судом, не є вичерпним, оскільки частиною другою зазначеної статті у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 (провадження № 61-51сво18) зроблено висновок, що «юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов'язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов'язків».
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 22 квітня 2020 року у справі №200/14136/17 (провадження № 61-15965св19), суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; встановлення такого факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право.
Аналізуючи дані положення, Верховний Суд зазначив, що юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, а також вказав, що у разі, коли буде виявлено, що встановлення підвідомчого судові факту пов'язане з вирішенням спору про право, суд відмовляє в прийнятті заяви до розгляду в окремому провадженні, а якщо це буде виявлено під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Слід звернути увагу, що приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для невиконання публічних обов'язків або створення преюдиційного рішення суду для публічних відносин (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).
Згідно поданої заяви, встановлення факту самостійного виховання та утримання батьком малолітньої дитини необхідно заявнику для реалізації його прав, передбачених ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
В обґрунтування підстав поданої заяви, заявник зазначає, що його падчерка ОСОБА_5 постійно проживає з ним та знаходиться на його утриманні, оскільки батько дитини виїхав за межі України, матеріальної допомоги не надає.
Відповідно до вимог ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Згідно з положеннями ст.150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Відповідно до положень ч. ч. 1, 2 ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів, в той час як батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні, та мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
Як визначено частинами 1-3 статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Поміж тим, відповідно до вимог ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Таким чином, невиконання батьком його батьківських обов'язків, що підлягає доведенню в даному судовому засіданні, може мати для останнього суттєві негативні наслідки (зокрема, притягнення до адміністративної відповідальності, стягнення аліментів, позбавлення батьківських прав), тобто суттєво впливає на його права та обов'язки в подальшому, а, отже, містить ознаки спірності правовідносин.
Зазначені висновки також викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22.
Частиною першою статті 268 СК України визначено, що мачуха, вітчим зобов'язані утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу.
Зі змісту поданої заяви вбачається, що встановлення факту утримання падчерки вітчимом необхідне заявникові для реалізації прав передбачених Законом України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Таким чином, вимоги заявника про встановлення факту утримання вітчимом падчерки не є вимогами, які підлягають розгляду в порядку окремого провадження в розумінні положень ст.ст.293, 315 ЦПК України.
Частиною шостою статті 294 ЦПК України встановлено, що якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Відповідно до частини четвертої статті 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
За установлених у цій справі конкретних обставин факт утримання дитини вітчимом не може бути встановлений за правилами окремого провадження, у зв'язку із чим заяву ОСОБА_2 слід залишити без розгляду.
Керуючись ст. ст. 315, 260 ЦПК України, суд,
Заяву ОСОБА_2 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про встановлення факту утримання дитини - залишити без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали складено 26 листопада 2025 року.
Суддя Т.А. Ковальчук