Єдиний унікальний номер 205/8937/25
Номер провадження2/205/3983/25
02.12.2024 р. м. Дніпро
Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді - Курбанової Н.М.,
за участю секретаря - Вольф В.М.,
розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Позивач АТ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позову зазначається, що 10.11.2017 року між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 шляхом акцептування банком пропозиції клієнта (оферти) укладено угоду про обслуговування кредитної карти та відкриття відновлювальної кредитної лінії. Мета кредиту для особистих потреб, ліміт кредитної лінії у розмірі 200000 грн., процентна ставка 26 % річних, тип процентної ставки фіксований, обов'язковий мінімальний платіж 5% від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50 грн. АТ «Альфа банк» прийняв пропозицію відповідача на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід'ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк». Відповідач погодився на приєднання до публічної пропозиції, підтвердив акцептування публічної пропозиції на укладення зазначеного договору і приєднання до умов договору, погодився з усіма умовами обраної програми кредитування в редакції, що діяла на час його підписання. Паспорт споживчого кредиту надавався для ознайомлення відповідачу та він погодився з ним, підписуючи угоду. Вказаний документ на момент отримання відповідачем кредитних коштів містив умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами зазначеному в цьому документі, розмірах і порядках нарахування. АТ «Альфа-Банк» свої зобов'язання за договором виконало у повному обсязі, а саме надало на відповідачу кредитні кошти, однак відповідач, в порушення умов кредитного договору, зобов'язання за вказаним договором не виконав та кредитні кошти банку не повернув. У зв'язку із зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 20.09.2021 року має заборгованість у загальному розмірі 38742,86 грн. 20.09.2021року між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» укладено договір факторингу, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором від 10.11.2017 року, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за вказаним кредитним договором до відповідача та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» набуло статусу кредитора за вказаним кредитним договором. Просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» заборгованість за кредитним договором б/н від 10.11.2017 р. станом на 20.09.2021 р. у розмірі 38742,86 грн. судові витрати.
Представник позивача ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС», Наваренко В.Г., надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що ознайомившись із відзивом відповідача, керуючись своїми правами, передбаченими ст. 179 ЦПК України, вважає, що доводи відповідача є безпідставними та необґрунтованими. Щодо не згоди відповідача із порядком укладення кредитного договору (посилання про нібито що кредитний договір є неповним). Так позивачем разом із позовною заявою надано оферту відповідача про отримання кредиту в якій вказано всі істотні умови договору банківського кредиту. На підтвердження прийняття даної оферти відповідача (умов отримання кредиту, які запропоновані саме Відповідачем) АТ «Альфа Банк» було вчинено конклюдентні дії, а саме видано (перераховано) кредит, що підтверджується випискою по рахунку, яка надана разом із позовною заявою. Більше того, в наданій позивачем разом із позовною заявою оферті відповідача у самому низу чітко зазначено, що відповідач підтверджує власноручним підписом, що йому на його оферту АТ «Альфа Банк» надано акцепту. Отже, укладення кредитного договору між позивачем та підповідачем відбувалось саме шляхом прийняття оферти (пропозиції) відповідача АТ «Альфа Банк» (прийняття оферти відповідача АТ «Альфа Банк» і є укладеним кредитним договором оскільки всі суттєві умови кредитного договору чітко вказані в оферті (пропозиції відповідача на отримання кредиту). Щодо не згоди відповідача із розміром заборгованості, розрахунком заборгованості. Надані позивачем виписки по рахунку є доказами видачі кредиту та доказами наявності заборгованості відповідача у розумінні вищевказаних вимог законодавства (просить суд надати оцінку даним випискам). Отже, підсумовуючи вищевикладене заборгованість відповідача підтверджується у сукупності умовами кредитного договору (акцептованою офертою відповідача), виписками по рахунку та розрахунком заборгованості, який зроблено на підставі даних документів (просить суд надати оцінку цим доказам). Щодо не згоди відповідача із набуттям позивачем права вимоги до відповідача. 20.09.2021 року між AT "АЛЬФА-БАНК" та TOB "ФК ЕЛІТ ФІНАНС" укладено договір факторингу, у відповідності до умов якого АТ «АЛЬФА-БАНК» передав (відступив) TOB "ФК EЛІT ФІНАНС" за плату належні йому права вимоги, a TOB "ФК EЛIT ФІНАНС" прийняв належні AT "АЛЬФА-БАНК" права вимоги до боржників, вказані у додатку N 1-1 до договору факторингу. Згідно з п. 2.2 договору факторингу, визначено право вимоги, що відступається відповідно до даного договору включає суму заборгованості за основною сумою кредитів, нарахованими процентами, комісіями, пенями та всіма іншими платежами за основними договорами, право на одержання яких належить клієнту. Факт виконання умов договору факторингу від 20.09.2021 року підтверджується актом приймання-передачі реєстру боржників від 20.09.2021 року та платіжним дорученням, за яким TOB "ФК "ЕЛІТ ФІНАНС" перераховано на рахунок AT "АЛЬФА- БАНК" зазначені у п. 4.2. договору факторингу суму грошових коштів. Вказане свідчить про беззаперечний факт набуття позивачем права вимоги до відповідача за спірним кредитним договором. Таким чином, на виконання умов договору факторингу AT «Альфа Банк» було вчинено конклюдентні дії у вигляді передачі матеріалів кредитної справи відповідача (кредитний договір, виписки по рахункам, паспорт споживчого кредиту), що беззаперечно свідчить про повне виконання, сторонами умов даного договору, та, як наслідок, підтверджує факт набуття позивачем права вимоги за кредитним договором до відповідача. Є очевидним той факт, що за умови не набуття права вимоги позивачем до відповідача та невиконання сторонами договору факторингу своїх зобов'язань, AT «Альфа Банк» ніколи не було би передано вищевказані документи кредитної справи відповідача позивачу (іншими словами у випадку не передачі АТ «Альфа Банк» матеріалів кредитної справи, де би тоді позивач взяв би документи, які ним подані разом із позовною заявою). Вказаний факт вкотре підтверджує факт повного набуття позивачем права вимоги до відповідача та необґрунтованість доводів відповідача. Просить позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» задовольнити у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_1 надала суду відзив на позовну заяву, згідно якого проти задоволення позовних вимог вона заперечує у повному обсязі з наступних підстав. На підтвердження розміру заборгованості позивачем надано два документи, виписка по рахунку відповідача та розрахунок заборгованості. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Виписка з рахунка особи, яка відповідає зазначеним вимогам та надана відповідно до вимог закону, є документом, який може бути доказом і який суду необхідно оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору. У період з 01.11.2017 року по 17.09.2021 року з рахунку відповідача банком списувались кошти на погашення кредитної заборгованості. При цьому, погашення заборгованості по відсотками за овердрафт, розрахунково-касове обслуговування та комісіями, нарахування яких не обумовлено сторонами у письмовому вигляді, суперечить умовам кредитування. Зміст виписки з карткового рахунку позичальника з детальним описом фінансових операцій підтверджує обсяг фактично отриманої позичальником суми та автоматичне списання банком суми простроченої заборгованості, а також списання нарахованих ним відсотків за овердрафт, розрахунково-касове обслуговування та комісій за користування кредитом та інших платежів, тоді як відомості про те, що позичальник визнавав такі умови, приймав та їх виконував зазначені матеріали не містять. Відповідно до розрахунку заборгованості, наданої позивачем, зазначено, що за період з 10.11.2017 р. по 10.04.2020 р. знято коштів з рахунку у сумі 51285,87 грн., а внесено коштів на рахунок у сумі 60 354,00 грн. різниця складає 9 068,13 грн. Відсотки за користування кредитом склали 4 265,65 грн., а у колонці «тіло кредиту» зазначено, що заборгованість на кінець періоду складає 0,00 грн. Таким чином відповідач сплатив і відсотки за користування кредитом. З огляду на зазначене можливо зробити висновок, що вказані як заборгованість 33 827,85 грн. у графі «прострочене тіло кредиту» не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки відсутні первині документи, які б це підтверджували, а позивач придбав неіснуючу заборгованість. Також звертає увагу суду на помилки в розрахунках заборгованості. Наданий позивачем розрахунок заборгованості складений самим позивачем і не містить жодного підтвердження реальності господарської операції. По ньому не можна вирахувати коли заборгованість була переведена в прострочену, чи були сплати з боку відповідача, який був порядок нарахування відсотків, в якому розмірі вони були нараховані, коли вони були нараховані тощо. Розрахунок заборгованості є внутрішнім документом фінансової установи та не містить відомостей, що дозволили б суду перевірити чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит. Крім того, наданий розрахунок містить лише відомості щодо загального розміру несплаченого кредиту та відсотків, без зазначення детального розрахунку, який включав би суми погашеного позичальником тіла кредиту та відсотків по кожному платіжному періоду тощо. Посилання позивача на паспорт споживчого кредиту як на обгрунтованість позовних вимог, враховуючи, що такий підписано відповідачем, є необгрунтованим, оскільки ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, так як в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту. Крім того, інформація, зазначена в цьому паспорті споживчого кредиту, зберігає чинність та є актуальною строком 12 місяців тобто до 10.11.2018 року. Паспорт споживчого кредиту, як це передбачено ст. 7 Закону України "Про споживче кредитування", є лише рекламою споживчого кредиту і передує укладенню самого договору, та, як правило, містить узагальнену інформацію про умови кредитування, орієнтовану загальну вартість кредиту та максимальний строк, на який надається кредит. У Оферті зазначено, що відповідачу був встановлений кредитний ліміт ліміту у розмірі 200 000,00 грн. Процентна ставка 26 % річних. Тип процентної ставки фіксований. Обов'язковий мінімальний платіж запропоновано встановити у розмірі 7% від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50 грн. Позивачем не надано доказів того, що відповідач був ознайомлений із Умовами щодо застосування банком відсотків за овердрафт, розрахунково-касове обслуговування та комісій за користування кредитом та інших платежів. Також позивачем не надано доказів стосовно того на які додаткові умови договору погодився відповідач. У разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами у самому договорі). При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що саме ці тарифи обслуговування кредитних карт та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в банку розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи оферту. У цьому випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови надання банківських послуг, неодноразово змінювалися самим банку. Вважає, що доданий до позовної заяви розрахунок заборгованості, не містить доказів того що ці тарифи обслуговування кредитних карт, які надав банк, відповідач розумів, ознайомився і погодився з ними, підписуючи оферту. На підтвердження переходу права вимоги від первісного кредитора до позивача, останнім подано копію витягу з договору факторингу №3 від 20.09.2021 р., копію акту прийому-передачі реєстрів боржників за договором факторингу № 3 від 20.09.2021 р. Але з наданих документів неможливо встановити, що позивачу за договором факторингу перейшло право вимоги саме в тих розмірах, які він заявляє. Якщо звернути увагу на надані договори факторингу, то в кожному з них визначено поняття «одинична ціна». Одинична ціна, ціна придбання фактором у клієнта права грошової вимоги однієї із заборгованостей по конкретному боржнику, яка визначається у відсотковому співвідношенні від заборгованості боржника. Позивачем не надано доказів визначенні одиничної ціни придбання позивачем, як фактором у первісних кредиторів права грошової вимоги заборгованості відповідача, так як і не надано доказів сплати цієї ціни, що ставить під сумнів перехід права вимоги за кредитними договорами відповідача саме до позивача, а не іншої фінансової установи. Отже, якщо предметом та метою укладеного договору є відступлення права вимоги, а інші суттєві умови договору притаманні як договору факторингу, то за відсутності доказів, що підтверджують надання новим кредитором фінансової послуги (надання грошових коштів за плату) первісному кредитору, у суду немає законних підстав вважати такий договір договором факторингу. Відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються, приходить до висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що 10.11.2017 р. ОСОБА_1 звернулася до ПАТ «Альфа Банк» з офертою на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту, на суму 200 000 грн. на умовах строковості, зворотності та платності. Оферта містить власноручний підпис позичальника.
Відповідно до оферти ОСОБА_1 запропонував ПАТ «Альфа-Банк» укласти з нею угоду про надання кредиту, шляхом встановлення відновлюваної кредитної лінії по рахунку. Підставою для укладення вказаної угоди є договір про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк».
Оферта містить умови споживчого кредиту: ліміт відновлювальної кредитної лінії 200 000 гривень; процентну ставку 26 % річних; тип процентної ставки-фіксований, обов'язковий мінімальний платіж 7% від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50,00 грн. (а.с.5, 5 зворот).
Також, відповідач ознайомилася та підписала 10.11.2017 р. паспорт споживчого кредиту, який містить інформацію щодо основних умов кредитування з урахуваннм побажань споживача (а.с.6).
20.09.2021 року між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» укладено договір факторингу № 3, відповідно до умов якого банк відступив на користь позивача права вимоги до боржника за кредитним договором № б/н від 10.11.2017 року, в результаті чого ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» набуло статусу кредитора по відношенню до відповідачки (а.с.8-12).
Позивач надав суду докази на підтвердження оплати ним на рахунок АТ «Альфа-Банк» ціни прав вимоги за договором факторингу № 3 від 20.09.2021 року та набуття права вимог на погашення боргів за кредитними договорами банку, а саме копію відповідного платіжного доручення № 559 від 20.09.2021 року на суму 12844800,00, у якому зазначене призначення платежу, здійсненого ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» на користь АТ «Альфа-Банк»: «за право вимоги згідно договору факторингу № 3 від 20.09.2021» (а.с. 13 зворот).
Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому - передачі Реєстру боржників від 20.09.2021, підтверджує факт переходу від АТ «Альфа-Банк» до ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» права вимоги за заборгованістю та є невід'ємною частиною договору факторингу (а.с.13).
Відповідно до виписки з додатку до договору факторингу №3 від 20.09.2021 р. реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами, ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором від 10.11.2017 року в сумі 38742,86грн., з яких: 34477,21 грн. - залишок по тілу кредиту; 4265,65 грн. - залишок за штрафними санкціями (а.с.14).
Позивачем надано суду виписку з рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 за кредитною карткою World Debit Mastercard за період з 10.11.2017 року по 20.09.2021 року, у якій зафіксовано рух коштів по вказаному рахунку (а. с. 15-21).
Також позивачем надано розрахунок заборгованості за кредитом, згідно якого станом на 20.09.2021 року загальна заборгованість відповідачки становить 38742,86грн. (а.с.22).
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За положеннями частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами.
Згідно частини другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За положенням частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Згідно частини першої статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За частиною першою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Положенням частини першої статті 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно достатті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
За змістом статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).
Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання (частина друга статті 615 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексудо нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
У статті 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
При цьому у зв'язку із заміною кредитора у зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише суб'єктний склад у частині кредитора.
За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Укладений між сторонами договір належить до договорів приєднання за тією ознакою, що позичальник позбавлений можливості запропонувати свої умови договору, можливе у разі укладення такого договору між банком (іншою фінансовою установою) та фізичною особою, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності. При цьому предметом такого договору є споживче кредитування.
Підписанням оферти відповідач підтвердила, що перед укладенням Угоди ознайомлена, в тому числі у письмовій формі: зі всією інформацією, необхідною для прийняття усвідомленого рішення щодо отримання Кредиту; з нормами ЗУ «Про споживче кредитування» та нормативними актами НБУ.
Також, відносини між відповідачем та банком, що не врегульовані Угодою, пропонувала врегулювати договором, який визначає всі інші істотні умови надання та користування кредитом, додатково до тих, що вказані в угоді, і є невід'ємною частиною угоди, копія публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення договору про банківське обслуговування фізичних осіб.
Умовами укладеного між сторонами договору передбачено, що угода про надання кредиту вважається укладеною та набуває чинності з моменту підписання банком акцепту на укладення угоди про надання кредиту та перерахування банком кредитних коштів та діє до повного виконання клієнтом своїх зобов'язань перед банком та закриття рахунку.
Своїм підписом відповідач підтвердив, що отримав акцепт пропозиції на укладання угоди про надання кредиту 10.11.2017 року.
З моменту підписання банком отриманого відповідачем акцепту, угода про надання кредиту набула чинності і відповідач погодився з умовами, визначеним в оферті умовами кредитування.
Відповідачем не спростований факт отримання кредитних коштів, не надано докази повернення позичальником кредиту та заперечення щодо розрахунку заборгованості.
ТОВ «Еліт Фінанс», звертаючись з позовом до ОСОБА_1 просить стягнути заборгованість за договором від 10.11.2017 року в сумі 38742,86 грн., з яких: 34477,21 грн. - залишок по тілу кредиту; 4265,65 грн. - залишок за штрафними санкціями.
Проте, положення Оферти на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії не містять умов кредитного договору щодо порядку та розміру нарахування штрафів. Будь-яких інших доказів на підтвердження правомірності нарахування первісним кредитором комісії та неустойки позивачем не надано.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що з відповідача слід стягнути на користь позивача заборгованість у розмірі 34477,216 грн. за тілом кредиту. В задоволенні вимог про стягнення штрафних санкцій відмовити.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується приписами ст. 141 ЦПК України, відповідно до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідача також слід стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 028,00 грн.
Розглядаючи вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь судових витрат на правову допомогу у розмірі 9200,00 грн., суд виходить з наступного.
Відповідно до положень частин першої, другої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
У частині другій статті 141 ЦПК України встановлено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Судом встановлено, що інтереси ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» в суді першої інстанції представляв адвокат Литвиненко О. І. на підставі договору про надання правничої допомоги № 03-07/24 від 03.07.2024 року (а. с. 23).
Відповідно до пункту 3.1 цього договору вартість послуг адвоката встановлюється з розрахунку, що ціна однієї години затраченого адвокатом часу на надання послуг становить 2 000 грн. без ПДВ. Конкретні суми до оплати наводяться у акті (актах) приймання-передачі наданих послуг, надісланих адвокатом та погоджених клієнтом.
Згідно із актом приймання-передачі № 1 від 15.07.2024 року адвокат надав, а клієнт прийняв такі юридичні послуги відповідно до договору про надання правничої допомоги № 03-07/24 від 03.07.2024 року по справі за позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості: надання первинної консультації замовнику тривалістю 0,5 год. вартістю 1 000 грн.; правовий аналіз наявних документів у замовника, правової ситуації із застосуванням відповідного законодавства, правових висновків Верховного Суду та Європейського суду з прав людини тривалістю 2 год. вартістю 4 000 грн.; підготовка та подання позовної заяви тривалістю 2,1 год. вартістю 4 200 грн. (а. с. 25).
Відповідно до платіжної інструкції № 4938 від 01.10.2024 року ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» здійснило на рахунок адвоката Литвиненко О. І. оплату згідно договору про надання правничої допомоги № 03-07/24 від 03.07.2024 року в сумі 9 200 грн (а. с. 26).
Згідно із частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 137 ЦПК України).
В частині третій статті 141 ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: їх дійсність; необхідність; розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18.
Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постановах від 04 жовтня 2021 року у справі № 640/8316/20, від 21 жовтня 2021 року у справі № 420/4820/19 на інших, метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача. Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
Розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації.
При цьому саме заінтересована сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Підстави вважати, що стягнута сума витрат є непропорційною із предметом спору та суттєво завищеною відсутні.
Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.
У відзиві на позовну заяву, або окремо відповідачка з клопотання про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги, до суду не зверталася.
На думку суду, з огляду на складність даної справи, зміст підготовлених представником позивача процесуальних документів у справі, а також вжитих заходів щодо надання консультації замовнику і правового аналіз наявних у нього документів із застосуванням відповідного законодавства, 9 200 грн. винагороди адвоката є належною компенсацією з урахуванням виконаної ним роботи та обсягом наданих послуг, виходячи з обставин справи, критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, а також обставин спірних правовідносин, які підлягають врахуванню з огляду на положення частини третьої статті 141 ЦПК України.
Водночас суд враховує, що, як неодноразово відзначав Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява № 18390/91).
Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99).
Керуючись ст. ст. 3, 4, 11-13, 81, 133, 137, 141, 209, 258, 263-265, 268, 274, 279 ЦПК України, суд,
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» заборгованість за кредитним договором від 10.11.2017 року станом на 20.09.2021 р. залишок по тілу кредиту у розмірі 34477 (тридцять чотири тисячі чотириста сімдесят сім) грн. 21 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» витрати на правничу допомогу в розмірі 9200 (дев'ять тисяч двісті) грн. 00 коп.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарг подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Суддя Курбанова Н. М.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач:
Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» (код ЄДРПОУ 40340222, місцезнаходження: 03035, м. Київ, пл. Солом'янська, 2)
Відповідач:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 А