Справа № 202/7520/25
Провадження № 2/202/4217/2025
Іменем України
03 грудня 2025 року м. Дніпро
Індустріальний районний суд м. Дніпра в складі головуючого судді Дребот І.Я., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,-
У провадженні Індустріального районного суду м. Дніпра перебуває цивільна справа за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 24.01.2024 між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений Договір № 36807-01/2024 згідно якого останній отримав кредит в сумі 3000,00 грн. строком на 120 днів зі сплатою відсотків за користування кредитом.
24.01.2024 року між ТОВ "АВАНС КРЕДИТ" та ОСОБА_1 було укладено Договір № 37083-01/2024 згідно якого останній отримав кредит в сумі 3000,00 грн. строком на 120 днів зі сплатою відсотків за користування кредитом.
Відповідач свої зобов'язання щодо повернення кредитних коштів, сплаті процентів належним чином не виконав, має заборгованість, яка станом на час звернення до суду з позовною заявою становить 24000,00 грн. з яких: 6000,00 грн. заборгованість за основним зобов'язанням; 18000,00 грн. заборгованість за процентами.
29.05.2024 між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та позивачем ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладено Договір факторингу № 29052024, згідно якого до ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» перейшло право грошової вимоги за Договором № 36807-01/2024 та № 37083-01/2024.
На підставі викладеного, позивач ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за Договором № 36807-01/2024 від 24.01.2024 та № 37083-01/2024 від 24.01.2024 в розмірі 24000,00 грн.
Ухвалою судді від 30.09.2025 року було прийнято позовну заяву до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін і відкрито провадження у справі. Цією ж ухвалою було установлено сторонам строки для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив на позовну заяву, а також заперечень.
Сторони відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив на позовну заяву, а також заперечення суду не подавали, про розгляд справи були повідомлені належним чином.
Суд, дослідивши надані докази у їх сукупності, встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.
Судом встановлено, що 24.01.2024 між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений Договір № 36807-01/2024 згідно якого останній отримав кредит в сумі 3000,00 грн. строком на 120 днів зі сплатою відсотків за користування кредитом.
24.01.2024 року між ТОВ "АВАНС КРЕДИТ" та ОСОБА_1 було укладено Договір № 37083-01/2024 згідно якого останній отримав кредит в сумі 3000,00 грн. строком на 120 днів зі сплатою відсотків за користування кредитом.
Відповідач свої зобов'язання щодо повернення кредитних коштів, сплаті процентів належним чином не виконав, має заборгованість, яка станом на час звернення до суду з позовною заявою становить 24000,00 грн. з яких: 6000,00 грн. заборгованість за основним зобов'язанням; 18000,00 грн. заборгованість за процентами.
29.05.2024 між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та позивачем ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладено Договір факторингу № 29052024, згідно якого до ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» перейшло право грошової вимоги за Договором № 36807-01/2024 та № 37083-01/2024.
Згідно ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ч.1ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частина 1ст.612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо приступив до його виконання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч.1ст.1048, ч.2 ст.1056-1 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором та визначається залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Оскільки, відповідач своєчасно та належним чином свої зобов'язання по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом не виконав, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат, слід зазначити наступне.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Позивачем було понесені судові витрати в розмірі 2422,40 грн. сплаченого судового збору та 13000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Оскільки, позовну заяву задоволено, судові витрати в розмірі 2422,40 грн. сплаченого судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 13000 грн., то слід зазначити наступне.
Згідно ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі№922/1964/21 зауважено, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі 904/4507/18.
Чинне процесуальне законодавство встановило так і основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою №58442/00 щодо судових витрат, за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», пункти 79 і 112 відповідно).
При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).
Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо.
У постановах Верховного Суду у справі №905/1795/18 та у справі №922/2685/19 вказано, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Суд вважає, що фактично наданий обсяг юридичної допомоги, є неспіввісним з заявленою сумою судових витрат, а тому підлягають стягненню судові витрати, пов'язанні з отриманням професійної правничої допомоги в сумі 5000,00 грн., вважаючи суму в 13000 грн., яку зазначає представник позивача, завищеною.
Керуючисьст.ст.10, 12, 43, 49, 141, 259 ч.6, 263-265, 268, 273, 274 ч.4, 280-283 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, 6, оф. 521, ЄДРПОУ 42640371) заборгованість у розмірі 24000,00 грн. з яких: 6000,00 грн. заборгованість за основним зобов'язанням; 18000,00 грн. заборгованість за процентами.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, 6, оф. 521, ЄДРПОУ 42640371) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя І.Я. Дребот